ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Листопад

1 65 років тому народився Анатолій Іванович Ярмоленко (01.11.1947, м.Козятин), співак, керівник білоруського вокально-інструментального ансамблю «Сябри», народний артист Білорусії. Після повернення з військової служби потрапив до Білорусії, де з 1971 р. працював у Гомельській обласній філармонії. За його ініціативи у 1974 р. створюється ансамбль «Сябри», у перекладі на українську «Друзі». Понад 30 років він був беззмінним його керівником. З творчістю гурту познайомились глядачі Індії, США, Польщі, Німеччини, Фінляндії, Африки, Азії, Латинської Америки. У творчому доробку колективу понад 200 пісень та 20 платівок, з них 8 платівок-гігантів, у різних країнах випущено понад десяток компакт-дисків, безліч аудіокасет. Анатолій Ярмоленко, хоч і мешкає в Білорусії та пам’ятає свої корені. Час від часу приїздить на запрошення з концертами, як у столицю України Київ, так і рідне місто залізничників.

3 90 років від дня народження Василя Семеновича Колодія (03.11.1922, с.Куманівці Хмільниц. р-ну – лютий, 1992, м.Львів), українського поета. Учасник Другої світової війни, брав участь у партизанській боротьбі. По війні працював кореспондентом газети «Колгоспник України». 1951 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету і працював викладачем Чортківського педагогічного училища. З 1955 р. працював у журналі «Жовтень», потім тривалий час у видавництві «Каменяр». Друкуватися почав з 1940 р. Автор цілої низки поетичних збірок, окремі його твори перекладені багатьма мовами народів світу. Член СПУ (1962).

7 65 років тому народився Михайло Васильович Миронюк (07.11.1947, с.Кам’яногірка Жмерин. р-ну), вчений у галузі математичних наук, кандидат педагогічних наук. Закінчив фізико-математичний факультет ВДПІ (1969), після чого викладав математику у школах Жмеринського, Немирівського та Шаргородського районів Віннницької області. Протягом 1975-1978 рр. працював асистентом кафедри вищої математики Хмельницького технологічного інституту. З грудня 1977 р. працює у Вінницькому державному педагогічному інституті: спочатку на посаді асистента, згодом ст. викладача кафедри алгебри і методики викладання математики. 1985 рр. закінчив аспірантуру Київського педагогічного інституту ім.М.Горького. У 1994 р. захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. З 2000 р. працює доцентом на посаді кафедри алгебри та методики викладання математики доцент кафедри Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Автор понад 30 наукових праць з методики викладання математики, алгебри і теорії чисел.

8 110 років від дня народження Дмитра Євмено-вича Балацького (08.11.1902, м.Гайсин – 15.03.1981, м.Полтава), українського хорового диригента. 1929 р. закінчив Київський музично-драматичний інститут ім.М.В.Лисенка. Один із засновників і керівників Гайсинської хорової капели «Зірка». Був художнім керівником Київської державної капели бандуристів (1937-1938), Одеської, Полтавської філармоній, хормейстером ансамблю пісні і танцю УРСР у Києві. Митець – автор музики до пісні «Розпрягайте, хлопці, коней» (1918). М.Рильський присвятив йому вірш «Бетховен» (1932). Був арештований 1 вересня 1938 р. за «активне проведення антирадянської агітації, розповсюдження провокаційних чуток, участь у контрреволюційній організації», засуджений до ув’язнення в концентраційних таборах Казахстану терміном на 5 р. Д.Балацький був одним із небагатьох бандуристів, який під час допитів виявив неабияку мужність, не визнавши своєї вини і не обмовивши нікого зі своїх друзів і колег. 1939 р. подавав заяву на касацію вироку, яку було відхилено. Реабілітований 13 липня 1956 р.

  • 85 років (1927) з часу заснування Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Михайловича Коцюбинського. Експозиція розміщена в п’яти кімнатах меморіального будинку, де народився письменник. Різноманітні матеріали музею послідовно розкривають життєвий і творчий шлях письменника. В експозиціях та фондах зберігаються прижиттєві видання творів М.М.Коцюбинського та його сучасників, різноманітні критичні матеріали, книги відомих літераторів, подаровані музею. Представлено твори письменника за останні 70 років мовами різних народів світу. Становлять інтерес роботи художників, скульпторів, вироби народних майстрів, присвячені видатному земляку.
  • 75 років від дня народження Віталія Костянтиновича Березінського (08.11.1937, с.Янів, нині с.Іванів Калинів. р-ну – 24.09.2011, м.Одеса), українського поета. Дитинство минуло в с.Райгороді Немирівського району.Своє творче життя пов’язав з Одесою: закінчив філологічний факультет Одеського університету ім.І.Мечникова (1961),працював у видавництві, на Одеській кіностудії, редактором на телестудії, відповідальним секретарем правління Одеської організації СПУ, викладав українську та зарубіжну культуру в Одеській національній академії харчових технологій. Автор низки збірок: «Повінь» (1962), «Силуети» (1970), «Кольори граніту» (1975), «Вітражі» (1979), «Автострада» (1981), «Слухаю море» (1983), «Запас висоти»(1986), «Поезії» (1989). У перекладі російською мовою побачили світ збірки поезій «Рождение солнца» (1987), «Настройщик пианино»(1989). Окремі твори поета перекладені також польською, болгарською, угорською та ін. мовами. Член СПУ з 1965 р.

10-13 90 років тому (1922) у Вінниці пройшов 1-й Губернський з’їзд страхових працівників Поділля. Цього року на Поділлі почалося впровадження системи державного соціального захисту робітників та державних службовців.

12 80 років тому народилася Інна Семенівна Мілякова (12.11.1932, м.Харків – 07.04.2005, м.Вінниця), педагог, заслужений учитель України. Закінчила історико-філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1955). Педагогічну діяльність почала у дитячій трудовій колонії м.Вінниці. У зв’язку з ліквідацією цієї установи перейшла в середню школу № 4, де працювала на посаді вчителя української мови і літератури, вела велику громадську роботу. З 1967 р. була завучем-організатором позакласної виховної роботи у середній школі № 2, а з 1979 р. і до виходу на пенсію – заступником директора з навчально-виховної роботи у середній школі №. 32. І.С.Мілякова – «Відмінник народної освіти». Вона двічі обиралася делегатом профспілкових з’їздів працівників освіти, які проходили у Москві. Нагороджена багатьма грамотами.

13 275 років тому народився Ян (Йоахім) Прагтль (Прахтль) (13.11.1737, м.Відень – 17.06.1799, м.Браїлів, нині смт Жмерин. р-ну), український художник-монументаліст австрійського походження, автор розписів у костьолах Поділля. Зокрема, він виконав усі роботи по розпису Браїлівського кляштора, повністю розписавши стіни зсередини з каплицею та пристінком у фронтовій вежі в різноманітні історично-релігійні образи. Багато фресок було розписано із майстерно виконаним золотінням. Крім того, написав полотна для усіх вівтарів, а також 20 великих ікон у коридорах тринітарського кляштору. По закінченню розпису художник залишився у Браїлові, де й помер. Можливо, був похований у крипті кляштору.

16 65 років тому народився Володимир Петрович Прилипко (16.11.1947, с.Краскіно Хасан. р-ну Примор. краю, РФ – 21.08.2004, с.Ялтушків Бар. р-ну), археолог, краєзнавець, літератор. Народився в сім’ї військовослужбовця. З раннього дитинства жив у с.Ялтушкові Барського р-ну, а з 1965 р. – у Вінниці. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті. З 1971 р. став науковим працівником Вінницького обласного краєзнавчого музею. В.П.Прилипко причетний до важливих в історії краю відкриттів: поховання сарматського царя 1 ст. н.е. (1984 р., с.Пороги Ямпіл. р-ну), курганів епохи бронзи (1986 р., с.Гордіївка Тростянец. р-ну). Відомий як поет, автор поетичних збірок «Лядова» (1995), «Старий сад» (1996), «Зелене сонце» (2002). Лауреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (1996), Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського (2003). Член СПУ з 1997 р.

19 80 років тому (1932) Вінницький обласний виконавчий комітет прийняв рішення про організацію обласного комітету радіомовлення. Мета – зосередження всієї справи радіомовлення на території області в обласному центрі та забезпечення безпосереднього й кращого керування нею. Отже, Вінницькому обласному радіо – 80 років.

20 90 років тому народився Вадим Клавдійович Олійник (20.11.1922, с.Велика Клітенка, нині Клітенка Хмільниц. р-ну – 05.04.1944, загинув, с.Дубове Ковел. р-ну Волин. обл.), Герой Радянського Союзу. У 1941 р. закінчив Бакинське училище зенітної артилерії. Відзначився в боях за звільнення Правобережної України. Загинув у бою на Волині. Похований у м.Ковель. 22 серпня 1944 р. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

21 День народження Володимира Максимовича Перепелюка (21.11.1910, с.Боришківці Хмельниц. обл. – 03.07.2000, смт Вороновиця Вінниц. р-ну), українського кобзаря, фольклориста, письменника. Довгий час жив і працював у смт Вороновиця, де й похований. На вшанування пам’яті В.О.Перепелюка тут раз у два роки проводиться обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності» (наступне відбудеться – у 2013 р.), а кожні 5 років у Вінниці проходить за такою ж назвою Всеукраїнський фестиваль. Проведення чергового Всеукраїнського фестивалю планується 2015 р.

  • 110 років тому народився Віктор Гордійович Пивовар (21.11.1902, с.Борівка Чернівец. р-ну – 14.01.1945, Словаччина), Герой Радянського Союзу. Кадровий командир Червоної армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Відзначився в боях за визволення Чехословаччини. У бою за населений пункт Мокранце (південно-західніше м.Кошіце, Словаччина) був важко поранений, помер від ран. 22 травня 1945 р. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

22 90 років тому народилася Любов Леонтіївна Громашевська (22.11.1922, с.Шендерівка, нині Могилів-Поділ. р-ну – 21.04.2009, м. Київ), вчений-біохімік. Доктор медичних наук (1961), професор (1963), заслужений діяч науки УРСР (1983), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1987), лауреат премії ім. О.Палладіна НАНУ (2001), кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (1997). Закінчила Київський медичний інститут (1943). Від 1949 р. працювала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ), була головним редактором журналу «Лабораторна діагностика». Наукові дослідження: біохімічні патологічні зрушення в організмі під впливом лікарських речовин, метаболічні процеси в організмі тощо.

23 120 років тому народився Іван Софронович Хоменко (23.11.1892, м.Вінниця – 10.04.1981, о.Капрі, Італія), біблієзнавець і перекладач, священик Української греко-католицької церкви. Закінчив Вінницьку класичну гімназію, згодом учителював на Вінниччині. За Центральної Ради як знавець кількох європейських мов працював у Міністерстві закордонних справ УНР, головним чином у складі посольства у Відні. Навчався в Українській, а потім Грецькій колегіях, здобув звання доктора філософії. У зв’язку з хворобою перервав студії і 3.11.1940 р. був висвячений на священика. Після війни жив на острові Капрі. Тут він здійснив третій повний (римський) переклад Біблії українською мовою. Це був новий крок у відтворенні Слова Божого Українською мовою. Мовно-стилістичне редагування перекладу І.Хоменка здійснили І.Костецький, В.Барка, М.Орест. Біблія І.Хоменка неодноразово перевидавалася і використовується, головним чином, у греко-католицьких храмах як за кордоном, так і в Україні.

  • День народження Родіона Андрійовича Скалецького (23.11.1899, с.Михайлівка, нині Бершад. р-ну – 22.03.1984, Київ), українського композитора, хорового диригента, фольклориста. Був організатором і керівником численних хорів на Вінниччині. З музичним світом обласного центру пов’язав майже 30 років свого життя. В Обласному будинку народної творчості керував секцією самодіяльних композиторів. З 1959 р. – відповідальний секретар Вінницького відділення Музично-хорового товариства України. Автор майже 600 пісень, переважно хорових. На вшанування пам’яті митця у Бершаді щорічно проводиться свято вокально-хорового мистецтва, присвяченого Р.А.Скалецькому. Його іменем у Вінниці названо вулицю.
  • 90 років тому народився Кузьма Петрович Дерепа (23.11.1922, с.Плахо-Петрівка, нині Білокуракин. р-ну Луган. обл.), лікар-отоларинголог, доктор медичних наук (1968), професор (1968). Учасник Другої світової війни, має бойові нагороди. 1954 р. закінчив Вінницький медичний інститут (нині Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пи-рогова), де відтоді й працює. Протягом 1962-2002 рр. – завідуючий, від 2002 р. – професор кафедри ЛОР-хвороб. Основні напрями наукових досліджень: склерома, злоякісні пухлини ЛОР-органів, отосклероз.

27 60 років тому народився Володимир Андрійович Тимошенко (27.11.1952, с.Конатківці Шаргород. р-ну), учений-юрист, професор (2004), доктор юридичних наук (2006), генерал-лейтенант. У 1975 р. закінчив Вінницький державний педагогічний інститут. Докторська дисертація «Формування системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу» (2006). Протягом 1979-1984 рр. працював молодшим оперуповноваженим, уповноваженим, старшим оперуповноваженим УКДБ по Вінницькій області. З 1984 р.

мешкає і працює у Києві. Служив в органах СБУ. Один із засновників і керівників підрозділів боротьби з корупцією та організованою злочинністю, зокрема з незаконним обігом наркотиків. Брав участь у законотворчій діяльності з питань контролю за наркотиками. Очолював Національну академію СБУ, обіймав посади першого заступника голови СБУ та керівника Антитерористичного центру при СБУ, Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України. З 16 червня 2011 р. на посаді глави Державної служби України по контролю за наркотиками. Автор 5 монографій, 2 підручників, біля 50 наукових статей з проблем боротьби з наркобізнесом, корупцією, відмиванням грошей, тероризмом, транснаціональною організованою злочинністю. Нагороджений орденом «За заслуги» (1996), багатьма медалями України, відмічений сертифікатами вдячності DEA США, Еквадору, Росії.

28 80 років тому народилася Зоя Зосимівна Чорна (28.11.1932, с.Стіна Томашпіл. р-ну), відома фольклористка, етнограф, майстер народної творчості, ткаля, виконавиця народних пісень.

Вінницькому обласному радіо – 80

Хочете вірте, хочете ні, а Вінницьке обласне радіо слухають аж у Фінляндії. Принаймні так стверджує радіолюбитель з тамтешнього містечка Тохмоярви Ярі Корхонен. І як підтвердження, надіслав аудіозапис однієї з радіопередач, яка в діапазоні ультракоротких хвиль, оминаючи кордони, долинула з Поділля до далекого Чухонського краю. І це своєрідна відповідь тим скептикам, які стверджують, що радіо в сучасному інформаційному просторі опинилося на задвірках, поступившись популярністю телебаченню та Інтернету. Ні, воно продовжує жити і говорити. До речі, як тлумачить словник Володимира Даля, «мовити» – означає не лише оголошувати, а й проповідувати, навчати, передбачати. Саме таку відповідальність і бере на себе колектив вінницьких радійників, черпаючи наснагу з багатющої творчої спадщини своїх попередників.

СТОРІНКИ ЛІТОПИСУ

АРХІВНА ВИПИСКА

Витяг із протоколу № 11-32

засідання президії Вінницького обласного виконавчого

комітету 19.11.1932 року

СЛУХАЛИ: ХІІІ. Про організацію обласного комітету радіомовлення.

З метою зосередження всієї справи радіомовлення на території області в даному обласному центрі та безпосереднього й кращого керування та розгортання її, Вінницький обласний виконавчий комітет

П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Організувати при президії облвиконкому обласний комітет радіомовлення в складі: Кошель О.М., Довгаль М.Г., Королін (Облзв’язку), Пахомов (Облвиконком), Нівець (Облпрофрада), Орлов (Обком ЛКСМУ) Радзько (Політ. від. ХVІІ корпус), Іщенко (Облнаросвіта), Козаченко (Облколгоспспілка), Румянцев (Облспоживспілка).

2. Проект положень, рекомендований від НКПТ СРСР «Про комітет радіомовлення» – затвердити, надавши комітетові право юридичної особи.

3. Затвердити головою комітету радіомовлення тов. Кошеля, першим заступником Короліна, другим тов. Довгаля М.Г.

4. Запропонувати комітетові негайно приступити до укомплектування апарату обласного радіомовлення та розгортання робіт.

За 80 літ життя в ефірі на обласному радіо виплекано чимало справжніх майстрів пера і мікрофона. Серед них знані в Україні письменники і поети Микола Рябий, Анатолій Бортняк, Леонід Пастушенко, Ніна Гнатюк, заслужені журналісти України Іван Волошенюк, Анатолій Степаненко, Олег Пасічник, Дмитро Педорук, Олександр Матвійчук, заслужений працівник культури України Неоніла Геркалюк, не відзначені державою, але досі шановані слухацькою аудиторією талановиті радіожурналісти Євген Київський, Наталя Шмельова, Тимофій Боборикін, Віталій Григор’єв, Євген Захар’яш, Володимир Конюк, Ліна Мельник, Володимир Мосійчук, Юрій Ковальов, Микола Прощерук, Наталя Столяр та багато-багато інших. То завдяки їм на всіх етапах розвитку Вінницьке радіо відлунювало правдою, щирим і відвертим словом. Навіть у важку годину тоталітаризму тут мужньо боролися за право відстоювати інтереси простих людей, формувати прогресивну громадську думку.

І ці традиції продовжує нинішнє покоління. Адже сьогодення вимагає від сучасних журналістів постійного вдосконалення, нових форм самовираження, а аудиторія хоче чути в ефірі особистість, а не лише сумлінного виконавця. До речі, нині колективом обласного радіо готується більше тридцяти різноманітних інформаційних та тематичних передач, розрахованих на різні категорії слухачів від, так би мовити, піонера до пенсіонера. Особливої популярності набули такі з них як «Подорожі в минуле», «Вектор», «Ескулап», «Громада», «Рампа», «Єдина родина», «І серця чистий звук», «Мир твоєму дому», «Соцзабез», «Політбюро», «А ми – такі», «Еврика», «Сонце імені твого», «Арена», «Світанкове село», «Кмітливчик» та інші. Чимало з них стали лауреатами і дипломантами різноманітних міжнародних та всеукраїнських телерадіофестивалів і конкурсів. Лише останнім часом почесні відзнаки на них здобули радіофільми і радіонариси, підготовлені Надією Чорною, Зоєю Тищенко, Ганною Дмитрук. Приємно і те, що заступник головного редактора Тетяна Шеремета здобула звання «Журналіст року», а її портрет у 2011 р. було занесено на обласну Дошку пошани «Праця і звитяга вінничан».

Переваги сучасного радіомовлення полягають у безпосередньому контакті зі слухачем. Тому у своїй практиці журналісти радіо все частіше переходять на роботу у живому ефірі. Суттєвої реорганізації зазнала тут служба інформації, яка покликана оперативно доносити всі найважливіші новини в житті краю і держави.

А ще радіо – то чудовий взірець культури мови. Воно прекрасне і тим, що дозволяє людям пізнати красу рідного слова, не виїжджаючи із сільської місцевості до столичних мистецьких центрів. Творці передачі «Просвіта» , що виходить на обласному радіо – мовознавці, письменники, освітяни – переконують слухачів, що мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежної думки, щирих людських почуттів, справжнього патріотизму. Є на Вінницькому радіо і свій «Радіотеатр». Тут максимально поєднались можливості журналістики і акторського мистецтва. Щонеділі звучать в ефірі інсценізовані твори українських письменників, класиків світового масштабу у виконанні народних і заслужених артистів України Клавдії Барил, Нестора Кондратюка, Володимира Постнікова та інших акторів Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М.Садовського.

Значно зміцнилася за останній період матеріально-технічна база радіо. Звукорежисери вже давно перейшли на комп’ютерний монтаж, а журналісти оснащені сучасними диктофонами. Відбулося оновлення фонотеки (заміна магнітної плівки на електронні носії), продовжується капітальний ремонт будинку радіо. На жаль, після льодової стихії у листопаді 2000р. Вінниччина майже повністю втратила мережу проводового радіо. Його відновленням «Укртелеком» практично не займався, а взяв курс на ефірне мовлення, що надто зменшило слухацьку аудиторію. Та все ж на Вінницькому радіо працюють оптимісти і сподіваються, що невдовзі вдасться розрубати тугий вузол проблем.

І ще такий факт. Дипломантом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського за 2011 р. став творчий колектив сатирично-гумористичних радіопрограм «Здоровенькі були» та «І смішно, і грішно» (автор – Галина Кравчук). І це чергове підтвердження того, що Вінницьке обласне радіо, попри експансію сучасних інформаційних технології, залишається активним літописцем сучасного життя. Не вірите? Тоді налаштовуйте свої приймачі на частоти в діапазоні ультракоротких хвиль, як це зробили фінський радіолюбитель Ярі Корхонен та сотні тисяч мешканців Вінниччини і сусідніх з нею областей. Ефір кордонів не знає.

Матвійчук, О.Д., головний редактор

Вінницького обласного радіо

Література

Бортняк, А. Говорить Вінниця: [вірш] / А.Бортняк // Миле серцю Поділля: [збірник] / упорядкув. В.Сторожук. – Вінниця, 2006. – С. 39-40.

Волошенюк, І. Радіотеатр і Микола Сардаковський: [про радіотеатр на Вінниц. обл. радіо та його організатора Г.Кравчук] / І.Волошенюк // Вінниччина. – 2008. – 7 листоп. – С. 12: фото. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Журналісти обласного радіо здобули перемогу на міжнародному конкурсі: [прогр. регіонал. телерадіоорг. «Україна єдина», що проходив в м.Одесі] // Панорама. – 2004. – 18 верес.

Її голос несе у світ позитив, а радіослухачі вважають другом улюблену ведучу – Галину Овсієнко: [про радіо-журналістку обл. радіо] // Вінниц. відом. – 2006. – 31 трав. – С. 5: фото.

Лосенко, В. Все починається з Чкалова, 15: [про кол. Центру техніч. експлуатації радіофікації, зокрема про Е.Лозінського – нач. підрозділу радіофікації Вінниц. філії ВАТ «Укртелеком»] / В.Лосенко // Вінниччина. – 2005. – 17 черв.: фото.

Машевцев, А. Вінницькому радіотеатру – 45: [про мистец. прогр. радіопередач обл. радіо «Театр перед мікрофоном»] / А.Машевцев // Вінниц. відом. – 2008. – 23 квіт. – С. 32.

Мельник, В. Територія мовчання: [на Вінниччині залишилися без першої прогр. укр. радіо біля десяти р-нів] / В.Мельник // Україна молода. – 2010. – 18 серп. – С. 9.

Мельник, В. Цирк без дроту: [про заміну на Вінниччині проводов. радіомовлення ефірним] / В.Мельник // Україна молода. – 2009. – 29 серп. – С. 7.

Мрачковська, Л. Радіо повертається на село: [про забезпеч. радіослухачів області радіоприймачами] / Л.Мрачковська // Робітн. газ. – 2004. – 17 груд.

Обласне радіо – 70 років: спогади / укл. О.Дмитрук. – Вінниця: Логос, 2002. – 72 с.

Пасічник, О. Гвардія обласного радіо: [про роки станов-лення ] / О.Пасічник // Вінниц. регіон. – 2007. – 20 берез. – С. 7.

Пасічник, О. Подолянка Вінницького телерадіо: [Л.Г.Коваленко, ген. дир. Вінниц. обл. держ. телерадіокомпанії] / О.Пасічник // Вінниччина. – 2006. – 30 черв. – С. 1.

Сегеда, Ю. Подвійне свято ВДТРК: [Вінниччина відзначає ювілей обл. радіо та телебачення] / Ю.Сегеда; фото В.Осьмушка // Вінниччина. – 2007. – 13 листоп. – С. 2.

Черній, О. Обласне радіо та ВДТ-6 – ювіляри: [до 75-річчя Вінниц. обл. радіо та 15-річчя телевізійн. каналу ВДТ-6] / О.Черній // 20 хвилин. – 2007. – 12 листоп. – С. 5.

Чорна, Г. Чарівний голос Неоніли Геркалюк: [про диктора Вінниц. обл. радіо Н.О.Геркалюк] / Г.Чорна // Вінниччина. – 2009. – 7 квіт. – С. 4: фото.

Щаслива доля Зої Зосимівни Чорної

(до 80-річчя від дня народження фольклористки,

етнографа, майстра народної творчості)

Зоя Зосимівна Чорна – відома фольклористка, етнограф, майстер народної творчості, виконавиця народних пісень, керівник народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Русава» с.Стіна Томашпільського району, де вона й народилася 28 листопада 1932 р.

Закінчила Сороцький бібліотечний технікум (1952 р.). Понад 50 років життя присвятила культосвітній ниві. Завідувала бібліотекою у своєму рідному селі, згодом була вчителем співів у місцевій школі. 1970 р. вона створила аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Русава» і керувала ним до 1998 р. У колективі зібралися люди різного віку, закохані в українську народну пісню. Від старожилів свого села фольклористка записувала і розучувала з однодумцями кращі зразки народно-пісенної творчості, які збереглися в селі, ансамбль став їх основним пропагандистом. У 1978 р. колективу ансамблю присвоєно звання «народний самодіяльний».

Фольклорно-етнографічний ансамбль здійснює велику концертну діяльність. Широка географія виступів колективу, серед них – в Будинку композиторів України на вечорі музичного фольклору «Народна музика Поділля», в Музеї побуту і архітек-тури України «Жниварські обряди». Колектив на чолі із З.З.Чор-ною брав участь у Днях боротьби за мир у Києві, відкритті Всесоюзної майстерні фольклорних колективів та І Міжнарод-ному фестивалі фольклору в Москві, Всесоюзному фестивалі народної творчості у м.Великий Устюг Вологодської області та Днях української культури в Молдавії – м.Дрокія, Міжнародному фольклорному фестивалі «Берегиня» у м.Луцьк, традиційному святі фольклору «Лесині джерела» у м.Новоград-Волинський, обласному святі фольклору ім. Г.Танцюри в Гайсині.

З.З.Чорна та колектив ансамблю нагороджені почесними грамотами, золотими медалями лауреата фестивалів і оглядів, телетурніру «Сонячні кларнети» та республіканського радіоконкурсу «Золоті ключі» (1980, 1985). Про творчу діяльність колективу та фольклористки знято телефільми: «Перлини душі народної» (УТ), «Времена года, времена жизни»(УТ), «У колі сім’ї» (Вінницьке телебачення «Іштар»). Сільські аматори брали участь у зйомках документального фільму «Михайло Коцюбинський». За багато років життя ансамблю його учасниками були майже 70 мешканців села.

Великий майстер і знавець народних пісень, етнограф, З.З.Чорна сама записала понад 500 пісень, серед них календарно-обрядові веснянки, купальські, жниварські, колядки, щедрівки; родинно-побутові, історичні, чумацькі. Вона здійснила повний запис «Весілля в с.Стіна» та обрядів «Народини», «Хрестини», «Входини», «Свят вечір» тощо. Багато уваги приділяє творенню сучасного пісенного фольклору. Так нею створено пісні «На Поділлі», «Ой, як збирався на війну я», «Їхали три брата на фронт воювати», «Балада про матір», «Пісня про Героя Радянського Союзу Гліба Кельбаса» тощо. Більшість записів фольклористки знаходяться у фондах обласного центру народної творчості. Готується до друку збірка пісень з репертуару ансамблю «Русава», записаних З.З.Чорною.

За ініціативи фольклористки у Томашпільському районі широко запроваджуються традиційні українські свята та обряди. За її сприяння 2000 р. у с.Стіна була проведена Всеукраїнська науково-дослідницька фольклорно-етнографічна експедиція, в результаті якої видано книгу «Одвічна Русава».

Велику увагу З.З.Чорна приділяє відродженню і збереженню народного одягу свого села. Нею зібрана колекція одягу – сорочки чоловічі та жіночі, весільне вбрання молодих; спідниці, свитки, взуття. Про велику цінність колекції говорить і факт передачі 10 костюмів до Вінницького обласного краєзнавчого музею. Народний костюм с.Стіна демонструвався на Міжнародній виставці в Японії.

Чорна З.З. і сама відома як народний майстер традиційного ткацтва. Нею створено цілий ряд робіт традиційного подільського ткацтва. Цю майстерність вона перейняла від своєї матері, Антоніни Фоківни. Її вироби – ткані доріжки, килими, верети, рушники – демонструвалися на обласних та всеукраїнських виставках декоративно-прикладного мистецтва.

Зоя Зосимівна завжди ділиться своїм багатим досвідом з аматорськими колективами області, фольклористами, часто виступає на обласних семінарах, лабораторіях, обласних та Всеукраїнських фольклорних конференціях. Вона удостоєна відзнаки Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну працю в галузі культури» (2003) та нагороджена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

Гарбулинська Т. Є.,

провідний методист з фольклору

ВінницькогоОЦНТ

Література

Андрущенко, В. П’ятсот пісень Зої Чорної / В.Андрущенко // Вінниччина. – 1997. – 27 груд.

Зіневич, О. Співучі голоси «Русави» / О.Зіневич // Сіл. вісті Вінниччини. – 2000. – 28 серп.

Цвігун, Т. Подвижниця / Т.Цвігун // Подолія. – 2002. – 13 груд.

Мізяківський, О. Фольклорна «Русава» і для військових цікава: [про фольклор. ансамбль с.Стіна Томашпіл. р-ну] / О.Мізя-ківський // Армія України. – 2003. – 22 берез. – С. 4.

Цвігун, Т. Чорна Зоя Зосимівна / Т.Цвігун // Вінниччина фольклорна: довідник / ОЦНТ. – Вінниця, 2004. – С. 84-86: фото.

Гальчак, С. Чорна Зоя Зосимівна / С.Гальчак // Краєзнавці Вінниччини: Біографії. Бібліографія / С.Гальчак. – Вінниця, 2005. – С. 204-205.

Дмитришена, О. Фольклористка, етнограф: [про творч. шлях З.Чорної з с.Стіна Томашпіл. р-ну] / О.Дмитришена // Він-ниччина. – 2007. – 16 січ. – С. 4.

Брендуляк, В. «Русаву» знає вся Україна: [нар.-етногр. ансамбль с.Стіна Томашпіл. р-ну] / В.Брендуляк // Вінниччина. – 2008. – 13 трав. – С. 3.

Фольклорний гурт «Русава»: [фото] / А.Ф.Завальнюк // Українські літні обряди та пісні: навч. посіб. з муз. фольклору та етногр. / Завальнюк, А.Ф. – Вінниця, 2008. – С. 291.

Пісенна «Русава»: [про фольклорно-етногр. ансамбль «Русава»] // Вінниччина. – 2009. – 2 жовт. – С. 9: фото. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Чорна Зоя Зосимівна // Народні майстри Вінниччини: довідник. – Вінниця, 2009. – С. 109.

Пірус, Т. Жива легенда Стіни / Т.Пірус // Світлиця. – 2010. – № 2. – С. 9: фото.

Залюбівська, В. Піснями Русава хлюпоче: [кн. під такою назвою вийшла у вид-ві «Віндрук», де зібрані пісні с.Стіна] / В.Залюбівська // Томашпіл. вісн. – 2010. – 7 лип.

Цієї осені виповнюється:

  • 100 років від дня народження Багаутдіна Мітарова (1912, с.Кандик, тепер Хівського р-ну Дагестану – 12.01.1944, с.Нарцизівка Липовец. р-ну, похований у братській могилі в м.Липовець), табасаранський поет (Дагестан). Учителював, був директором школи в рідному аулі, працював редактором видавництва в Махачкалі. Учасник Другої світової війни, воював на Вінниччині, загинув під с.Нарцизівка Липовецького району. На його могилі в м.Липовець встановлено меморіальну дошку. На Вінниччині перебував брат Б.Мітарова, який відтворив його образ в поемі «Квіти на граніті» та «Баладі про старшого брата».

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2012 року виповнюється
  3. 1812 рік в історії Вінниччини (до 200-річчя Вітчизняної (франко-російської) війни 1812 р.)
  4. 90 років Вінницькому архіву
  5. Що не зміг сказати тоді автор (до 50-річчя виходу книги Івана Безуглого «Тайны «Вервольфа»)
  6. Вишенька – перлина Вінниці (до 50-річчя забудови житлового масиву «Вишенька» у Вінниці)
  7. Золотий ювілей «Горлиці» (до 50-річчя народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю Слобода-Яришівського СБК Могилів-Подільського р-ну)
  8. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2012 року
    Січень
  9. Лютий
  10. Березень
  11. Квітень
  12. Травень
  13. Червень
  14. Липень
  15. Серпень
  16. Вересень
  17. Жовтень
  18. Листопад
  19. Грудень
  20. Іменний покажчик ювілярів 2012 року
  21. Перелік авторських текстових довідок, включених у видання
  22. Автори текстових довідок, включенних у видання
  23. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше