ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Жовтень

5 210 років тому народився Маурицій Гославський (05.10.1802, с.Фрампіль Кам’янец. повіту, тепер с.Косогірка Ярмолинец. р-ну Хмельниц. обл. – 17.11.1834, м.Станіславів, тепер м.Івано-Франківськ), польський поет, представник «української школи» в польській літературі, революціонер. Навчався у повітовій школі в Кам’янці-Подільському (1812-1818), а від 1819 р. – у Волинському ліцеї (Кременець). По закінченні ліцею працював приватним учителем у шляхетських родинах в Ямпільському та Брацлавському повітах. Збирав народні перекази й легенди, із захопленням вивчав історію подільського козацтва. На основі цих досліджень написав поеми, в яких змалював трагічні картини подільської минувшини, оспівав красу природи Поділля, здійснив опис подільського весілля з піснями.

  • День народження Володимира Омеляновича Забаштанського (05.10.1940, смт Браїлів Жмерин. р-ну – 2.12.2001, Київ), поета, перекладача, громадського діяча, лауреата Шевченківської премії (1986) за зб. поезій «Запах далини», міжнародної премії фундації Антоновичів (1997, США). Член СПУ (1967).

8 130 років від дня народження Івана Федоровича Єрофеїва (08.10.1882, с.Андрушівка, нині Погребищ. р-ну, –

27.11.1953, м.Ворзель Києво-Святошинського р-ну, нині Ірпіньської міськради Київ. обл.), письменника, історика, етнографа, літературознавця і фольклориста. Навчався в сільській церковнопарафіяльній школі, у Вінницькій чоловічій гімназії, закінчив Київський Імператорський Університет Св. Володимира (1907). Працював на викладацькій роботі в Київському та Харківському університетах. Належав до письменницької організації «Плуг». Протягом всього життя збирав фольклористичні та етнографічні матеріали. Досліджував творчість Г.Сковороди, М.Гоголя, Т.Шевченка, П.Грабовського, В.Чумака, історію українського театру. Автор кількох статей про У.Кармалюка. Упорядкував у співавторстві збірник документів «Устим Кармалюк» (К., 1948), до якого увів низку народних переказів, легенд, пісень у власних записах та записах Т.Шевченка, В.Боржковського, інших фольклористів.

10 110 років тому народився Кіндрат Альбінович Жуковський (10.10.1902, с.Дзюньків, нині Погребищ. р-ну, – 10.10.1937, похов. у Биківнян. лісі поблизу Києва), петрограф, учений-геолог, кандидат геологічних наук (1935). Працював в Інституті геологічних наук АН УРСР (Київ). Досліджував нерудні корисні копалини України. Детально описав родовища крейди, глини, пісків, пісковиків, фосфоритів, болотних залізних руд, покладів пірофілітних сланців, обґрунтував морський генезис пірофілітів. У вересні 1937 р. заарештований як учасник «антирадянської націоналістичної організації», у жовтні того ж року засуджений до розстрілу. Реабілітований 1956 р.

11 70 років від дня народження Володимира Олек-сандровича Яворівського (11.10.1942, с.Теклівка Крижопіл. р-ну), українського письменника, публіциста, відомого полі-тичного і громадського діяча з покоління шістдесятників. У 1964 р. закінчив Одеський державний університет ім.І.Мечникова (викладач української мови і літератури). Працював у редакціях газет, на радіо в Запоріжжі, сценаристом Львівського телебачення, літконсультантом, референтом Спілки письменників УРСР, зав. відділом прози і заступником головного редактора журналу «Вітчизна», головою НСПУ. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1984) за книгу «Вічні Кортеліси». Активний учасник процесу національно-демократичних перетворень в Україні. Народний депутат СРСР (1989-1991), народний депутат України кількох скликань. Один із засновників Народного Руху України. Автор книг оповідань і повістей: «А яблука падають...» (1968), «Гроно стиглого винограду» (1971), «З висоти вересня» (1984), книг публіцистики: «Крила, вигострені небом» (1975), «Тут, на землі» (1977), «І в морі пам’ятати джерело» (1980), «Право власного імені» (1985), «Що ж ми за народ такий?» (2001), романів: «Ланцюгова реакція» (1978), «Оглянься з осені» (1979), «Автопортрет з уяви» (1981), «А тепер – іди» (1983), «Марія з полином у кінці століття» (1987), «Вовча ферма» (2000), «День переможених» (2004). Член СЖУ (1969), СПУ (1971).

12 100 років тому народився Мирон Якович Меджибожський (12.10.1912, смт Муровані Курилівці – 1993, м.Маріуполь), доктор технічних наук, учений зі світовим ім’ям у галузі фізичної хімії сталеплавильних процесів, теорії і практики мартенівського і киснево-конвертерного виробництва сталі, професор (1963). Закінчив Донецький індустріальний інститут (1938), працював на металургійних заводах країни. З 1966 р. наш земляк викладав у Жданівському металургійному інституті (нині Приазовський державний технічний університет), якому віддав 27 років свого життя. Найбільш творчий період його діяльності припав на 60-80 рр. минулого століття. За цей час він отримав 20 авторських свідоцтв, 5 зарубіжних патентів, опублікував понад 400 наукових праць, в т.ч. 7 монографій і 3 підручники, за якими молоді металурги навчаються і понині. Учений – лауреат Державної премії УРСР (1978).

20 110 років тому народився Микита Андрійович Москальчук (20.10.1902, с.Очеретня Погребищ. р-ну – 14.11.1943, похов. у с.Паволоч Попільнян. р-ну Житомир. обл.), Герой Радянського Союзу. У 1941 р. закінчив Військову академію ім. М.В.Фрунзе. Учасник Другої світової війни з липня 1942 р. Воював на Центральному та Воронезькому фронтах. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно за участь у боях під Києвом (посмертно).

  • 80 років від дня народження Анатолія Івановича Григорука (20.10.1932, с.Махаринці Козятин. р-ну), українського письменника, перекладача. Закінчив філологічний факультет Київського університету (1956). Учителював, 10 років працював у видавництві дитячої літератури «Веселка», згодом – у редакції дитячого журналу «Малятко». Віршовані та прозові твори письменника друкувалися у колективних збірниках, дитячих журналах «Малятко», «Барвінок», «Соняшник», «Мурзилка», «Перець», «Київ». Він автор низки художніх перекладів романів, повістей, російських народних казок, дитячих пісень народів світу. Лауреат літературної премії ім. Наталі Забіли. Член СПУ (1987).

26 70 років від дня народження Григора Павловича Мовчанюка (26.10.1942, с.Чеснівка Хмільниц. р-ну), українського поета, перекладача, літературознавця. Закінчив слов’янське відділення філологічного факультету Львівського університету ім. І.Франка (1970). Друкуватися почав 1961 р. Працював у пресі, Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Мотиви і образи лірики поета – сучасне Поділля, праця і мир, материнство, пейзажі. Видав дослідження «Чеська ластівка «Просвіти» (1998), в якому розкриваються сторінки історико-літературних взаємин українських і чеських діячів періоду підготовки і виникнення товариства «Просвіта» в 1868 р. Член СПУ з 1985 р.

29 75 років від дня народження Ігоря Терентійо-вича Купріянова (29.10.1937, Вінниця), українського літературознавця і критика. Вищу освіту здобув у Луцькому педагогічному інституті (1957-1962). Був на педагогічній і комсомольській роботі у Вінниці. Потім навчався в аспірантурі Київського педагогічного інституту ім. М.О.Горького. Працював у Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка, в 1989 р. переїхав до Запоріжжя, де в місцевому університеті організував і очолив кафедру українознавства. Досліджує окремі явища української і російської літератури XIX ст., історію їх взаємозв’язків. Член НСПУ (1995).

Цього місяця виповнюється:

  • 75 років (1937) з часу заснування Вінницького акаде-мічного обласного театру ляльок (ВАОТЛ).
  • 75 років (1937) з часу відкриття у Чернівцях нового Будинку культури.
  • 30 років (1982) з часу заснування Вінницького філі-алу Української сільськогосподарської академії. Першим його директором був кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Борис Іванович Зрібняк (1982-1987). У квітні 1991 р. філіал реорганізовано у самостійний Вінницький сільськогосподарський інститут. У березні 2000 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України на його базі створено Вінницький державний аграрний університет. До складу реорганізованого навчального закладу увійшли чотири коледжі, п’ять технікумів, три науково-дослідні господарства, що дало можливість створити умови для поєднання науки та виробництва. У 2002 р. між Вінницьким державним аграрним університетом і сільськогосподарським коледжем Пенсільванського університету США підписано угоду про співробітництво у галузі підготовки викладачів економічних дисциплін і обміну студентами. Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Вінницького державного аграрного університету , його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки Указом Президента України (17.12.2009, № 1070) університету надано статус національного. На семи факультетах: агрономічному, менеджменту, механізації та електрифікації сільського господарства, обліку і аудиту, економічної кібернетики, технології виробництва та переробки продукції тваринництва, в інститутах та коледжах університету навчається біля 15 000 студентів. Навчально-виховний процес здійснюють 450 викладачів, з них докторів наук, професорів – 52, кандидатів наук, доцентів – 212. Серед науково-педагогічних працівників: 3 академіки УААН, 3 академіки міжнародної Академії наук Вищої школи, 15 член-кореспондентів інженерної Академії наук, член-кореспондент УААН. Вагомий внесок у розвиток навчального закладу за роки існування внесли його керівники. Першим його директором був кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Борис Іванович Зрібняк (1982-1987). Другим директором, а згодом ректором Вінницького сільськогосподарського інституту був кандидат історичних наук, доцент Анатолій Іванович Луценко (1987-1992). З липня 1992 р. по липень 2009 р. ВДАУ очолював кандидат технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи Леонід Павлович Середа, який за організаторські здібності та високий професіоналізм був удостоєний Почесного звання «Заслужений працівник освіти України» та нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня». З 14 липня 2009 р. ВНАУ очолює доктор економічних наук Григорій Миколайович Калетнік.
  • 25 років (1987) відтоді, як відповідно до постанови № 328 Ради Міністрів УРСР від Вінницького обласного краєзнавчого музею виокремився художній відділ і став самостійним музеєм художнього профілю, нині Вінницький обласний художній музей. Постійнодіючу експозицію музею було відкрито у 1993 р., а у 2004 р. – її оновлено. Фонд нараховує майже 10 тис. предметів. В основі музейної збірки – приватні колекції, передані вінницькими шанувальниками мистецтва В.Коренєвим, Г.Брілігом та їх однодумцями, і націоналізовані мистецькі скарби з поміщицьких садиб, закритих церков, ліквідованих дореволюційних установ, сучасні твори живопису, колекції народного декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, кераміка, писанка, витинанка, різьбярство, гута, розпис), станкового народного живопису, народної ікони, скульптурна збірка, колекція порцеляни. У музеї створений «Салон мистецтв», який поєднує живопис і графіку з музикою та словом. На правах філії з 2005 р. існує Музей гончарного мистецтва ім. О.Г.Луцишина (вул. Кожедуба, 11) на території садиби заслуженого майстра народної творчості України Олексія Григоровича Луцишина. Щороку з експонатами музею знайомляться близько 150 тис. відвідувачів, для яких проводиться понад 2 тис. екскурсій.

Вінницький академічний обласний театр ляльок

(до 75-річчя з часу заснування)

Вінницький академічний обласний театр ляльок один з найстаріших професійних театрів ляльок України, створених у 30-х рр. ХХ ст. «Золотий ключик» – його неофіційна назва.

Для встановлення точної дати заснування театру на протязі багатьох років ведеться робота з пошуку нових фактів, пов’язаних з першими роками діяльності колективу. За новими неспростовними документами, які були виявлені у Державному архіві Вінницької області у 2008 р. встановлено рік створення театру – 1937. На жаль, вони стали відомими після виходу у світ книги Р.Коломійця «Золотий ключик до країни щастя» (2008), у якій дата народження театру пов’язана з днем відкриття першого театрального сезону – 10 жовтня 1938 р. Проте, окремі спектаклі відбувалися в театрі ще задовго до цього. Однією з перших прем’єр театру була вистава за мотивами української народної казки «Чарівні жорна». Автор п’єси – наш земляк Олекса Кундзіч, режисер – Вітольд Нейнбранд-Ковешко. Потім були: «Як мужик двох генералів прогодував», «Червоненька квіточка», «Казка про попа та наймита його Балду» і т.д.

Театр набирав сили, міцніла трупа, одна вистава змінювала іншу. Понад 50 років він існував як пересувний, крім Вінницької області обслуговував глядачів Хмельниччини й Тернопільщини, оскільки до 1970 р. був єдиним ляльковим театром на Поділлі.

Під час Великої Вітчизняної війни колектив призупиняє роботу. Майже всі перші працівники театру: Є.Дець, І.Канівець, Петляк, Гавриш, Радомислянський, К.Ребренюк – загинули, захищаючи Вітчизну.

З 12 березня 1945 р. починається відродження театру, який у цей знаходився у м.Жмеринці. Лише навесні 1949 р. трупа театру переїжджає до м.Вінниці. Репетиційна зала, художні майстерні, склад реквізиту та декорації, ляльки – все розміщувалося в кімнаті та господарських приміщеннях квартири головного режисера В.В.Шестака. У 50-х рр. театр знаходиться в художніх майстернях Вінницького міського парку культури і відпочинку.

1965 р. лялькарям надають приміщення по вул. Л.Толстого, 6, де театр знаходиться і нині. Відкриття у 1993 р. стаціонарної сцени ознаменувало новий етап у розвитку театру. Розширюються можливості використання різноманітних засобів сценічної виразності, підвищується рівень створення вистави. Глядачі отримують спеціально пристосовану глядацьку залу на 100 місць.

За 75 років здійснено понад 300 постановок за творами класичної та сучасної драматургії українських та зарубіжних авторів. Різноманітність художніх форм досягається у створенні різних видів ляльок, системами їх керування. Традиційними для театру є верхові ляльки – петрушка (рукавична лялька) та тростинна лялька, маски. А у 80-х рр. ХХ ст. виготовляються планшетні й паркетні ляльки, маріонетки. У театрі створюються ширмові вистави та вистави, у яких використовується гра акторів у засіб «живого плану» (не за ширмою). Репертуар формується з урахуванням вікової категорії глядачів, розмаїття тематики та жанрів. Актори грають вистави, що переходять з репертуару попередніх років і складають «золотий фонд» вітчизняного та світового мистецтва.

Більшість спектаклів створена художником-постановником П.П.Драчем, заслуженим працівником культури України А.І.Гладковою, головним художником театру Т.Н.Шабановою. Створення високопрофесійних якравих театральних постановок неможливе без участі художника-модельєра Т.Середенко та конструктора ігрових ляльок А.Молдована.

Серед кращих робіт театру: «Лісові друзі» В.Шестака, І.Ровінського (1946), «За щучим велінням» Є.Тараховської (1949,1985), «Сорочинський ярмарок» Юхвіда та Авваха за М.Гоголем (1955), «Майська ніч» М.Старицького за М.Гоголем (1959), «Боги, чорти, люди» Г.Усача (1970), «Котигорошок» Г.Усача (1972), «Веселе мишеня» Ю.Чеповецького, «Гноми доброї Білосніжки» Г.Усача (1990), «Золотий ключик» О.Борисової (1999), «Вовк та троє поросят» Г.Усача, С.Єфремова (1998), « Як Лисичка пташкою була» О.Кузьмина (2005), «Івасик-Телесик» О.Кузьмина (2006), «Попелюшка» (2011).

Історія театру тісно пов’язана з іменем відомого лялькаря України, члена УНІМА, заслуженого діяча мистецтв УРСР, заслуженого актора УРСР – Володимира Шестака, який майже 40 років свого життя присвятив театру, був актором, головним режисером та директором, започаткував найкращі традиції театру, створив власну систему навчання техніці ляльководіння («школа Шестака») відому серед вітчизняних лялькарів, виховав не одне покоління творчої молоді, які сьогодні працюють в театрах України та за кордоном: заслужений артист України, заслужений діяч культури Польщі Ю.Сікало, заслужений діяч мистецтв Росії В.Долгополов; народний артист України М.Захаревич.

Значний внесок у розвиток театру зробили директори: Петляк (1937-40), І.І.Чернов, К.Шереметкер, М.І.Мирошниченко, В.М.Чернего, І.Ф.Іванюшин, в.о. А.А.Шелудько, С.І.Олейник, І.Т.Масляєв; та головні режисери театру: В.Г.Нейбрандт-Ковешко (1937-40); І.Ф.Шуба, заслужений артист України В.М.Лісовий, заслужений артист України М.І.Ніколюк, народний артист УРСР А.М.Овчаренко.

Сьогодні керівництво театром здійснюють директор театру – заслужений працівник культури України Михайло Дмитрович Байдюк та головний режисер театру – заслужений діяч мистецтв України Олександр Володимирович Свіньїн.

У різні роки в театрі працювали наші земляки-письменники і драматурги. Театр став творчою лабораторією для драматурга Г.Д.Усача, 18 п’єс якого (т.ч. у співавторстві з С.Єфремовим, Ю.Чеповецьким) постановлено на сцені ВАОТЛ. У творчому доробку композитора заслуженого працівника культури України Р.Ц.Мархлевського – музика до багатьох вистав діючого репертуару театру.

Сьогодні трупа театру складається з 18 акторів, у театрі працюють 2 заслужених артисти України – О.Андрушко, М.Ніколюк, 2 заслужених працівника культури України, 1 заслужений діяч мистецтв України – О.Свіньїн.

ВАОТЛ – дипломант та лауреат багатьох міжнародних фестивалів та конкурсів, засновник Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька» (1999). За 12 років проведено сім фестивалів, участь у яких взяли театральні колективи України, Росії, Білорусі, Болгарії, Польщі, Румунії, Грузії. Широка палітра гастролей театру: він гастролював в областях Україні, в Росії, Молдові, Польщі , Румунії.

Пройшовши нелегкий шлях свого становлення, творчий колектив Вінницького академічного обласного театру ляльок ніколи не зупиняється на досягнутому, знаходиться у постійному пошуку нових ідей, ініціює та реалізовує сучасні цікаві творчі проекти.

М.А.Шаповал, керівник

літературно-драматичної частини Вінницького академічного обласного театру ляльок

Література

Коломієць, Р. Золотий ключик до країни щастя / Р.Коло-мієць. – Вінниця: Книга-Вега, 2008. – 192 с.: іл.

Зонова, І. Вінницьку художницю знають у всьому світі. Її ляльки – у музеях України, Росії, Франції, Чехії, Румунії, Польщі: [про А.Гладкову – худож. Вінниц. обл. театру ляльок] / І.Зонова // 33-й канал. – 2006. – 9 серп. – С. 8.

Горбанський, П. «Папа Карло» создал более сотни теат-ральных спектакей: [про голов. реж. театру О.Свиньїна] / П.Гор-банський, І.Браверман // 20 хвилин. – 2006. – 17 серп. – С. 19.

Байдюк, М. Послухай казочку від ляльки...: [про обл. театр ляльок «Золотий ключик»] / М.Байдюк // Подолія. – 2006. – 12 верес.

Орлик, А. «Телесик» отримав гран-прі: [уперше в історії міжнар. фест. «Поділ. лялька» вінниц. вистава виборола найвищу нагороду] / А.Орлик // 20 хвилин. – 2007. – 19 трав. – С. 5.

Купецька, І. Театр ляльок – академічний: [Вінниц. театр ляльок «Золотий ключик» 13 груд. 2007 р. отримав звання академіч.] / І. Купецька // 20 хвилин. – 2007. – 14 груд. – С. 3.

Бахтін, О. «Золотий ключик» відчинив академічні двері: [про присвоєння Вінниц. театру ляльок звання академіч.] / О.Бах-тін // Вінниц. відом. – 2007. – 19 груд. – С. 7.

Лебедева, Т. Как оживают куклы: [про конструктора ляльок Вінниц. обл. академіч. театру ляльок «Золотий ключик» А.Молдавана] / Т.Лебедева // 20 хвилин. – 2008. – 7 квіт. – С. 6-7: фото.

Мельник, В. Вінницькому театру ляльок «Золотий ключик» – 70! / В.Мельник // Місто. – 2008. – 26 верес. – С. 27.

В театре кукол – игровые спектакли: [2 трав. у Вінниц. обл. академіч. театрі ляльок відбудеться муз. комедія «Як лисичка пташкою булла»] // 20 хвилин. – 2009. – 1-2 трав. – С. 23: фото.

Отправляемся к куклам на именины! // 20 хвилин. – 2009. – 13 берез. – С. 23: фото.

Сегеда, Ю. Ляльки мріють про новосілля: [у Вінниц. обл. академіч. театрі ляльок досі немає власн. приміщення] / Ю.Се-геда // Сіл. вісті. – 2010. – 12 листоп. – С. 2.

На Вінниччині відкрився VІІ Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Поділ. лялька»-2011 // Независим. курьер. – 2011. – 18 трав. – С. 4.

Ткач, С. Музика Іоанна Баха підіграє «Попелюшці»: [у Вінниц. обл. театрі ляльок відкрився 74-й сезон постановкою «Попелюшка», яка на VІІ Міжнар. фест. театрів ляльок «Поділ. лялька»-2011 здобула третє місце] / С.Ткач // 20 хвилин. – 2011. – 30 верес.-1 жовт. – С. 22, 23: кол. фотогр.

Ткач, С. Вінницький театр ляльок буде навчати дітей правилам дорожнього руху: [під час перегляду казки-вистави «Небезпечні пригоди»] / С.Ткач // 20 хвилин. – 2011. – 28-29 жовт. – С. 23: кол. фотогр.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2012 року виповнюється
  3. 1812 рік в історії Вінниччини (до 200-річчя Вітчизняної (франко-російської) війни 1812 р.)
  4. 90 років Вінницькому архіву
  5. Що не зміг сказати тоді автор (до 50-річчя виходу книги Івана Безуглого «Тайны «Вервольфа»)
  6. Вишенька – перлина Вінниці (до 50-річчя забудови житлового масиву «Вишенька» у Вінниці)
  7. Золотий ювілей «Горлиці» (до 50-річчя народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю Слобода-Яришівського СБК Могилів-Подільського р-ну)
  8. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2012 року
    Січень
  9. Лютий
  10. Березень
  11. Квітень
  12. Травень
  13. Червень
  14. Липень
  15. Серпень
  16. Вересень
  17. Жовтень
  18. Листопад
  19. Грудень
  20. Іменний покажчик ювілярів 2012 року
  21. Перелік авторських текстових довідок, включених у видання
  22. Автори текстових довідок, включенних у видання
  23. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше