ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Духм’яне сіно пахне літом,

Медовим чебрецевим цвітом,

І м’ятою, і материнкою,

І полиновою гірчинкою.

М.Луків

Червень

1 90 років від дня народження Володимира Андрійо-вича Булата (01.06.1922, с.Цекинівка Ямпіл. р-ну), Героя Радянського Союзу. Відзначився в боях у лютому 1945 р. в районі населеного пункту Фледенборн (Польща). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 31 травня 1945 р. По закінченні Харківського юридичного інституту протягом 1950-1982 рр. працював у Вінницькому обласному суді.

1-2 360 років (1652) відтоді, як українсько-татарське військо під проводом Б.Хмельницького розгромило польсько-шляхетську армію на чолі з М.Калиновським під горою Батіг поблизу теперішнього с.Четвертинівка Тростянецького району. Сучасники високо оцінювали полководницьке мистецтво Б.Хмельницького і порівнювали його тактику у цій битві з класичним зразком воєнної тактики на оточення і знищення ворожих військ, застосованої Ганнібалом під Каннами у 216р. до н.е. На честь Батозької битви в 1954 р. у с.Четвертинівка встановлено обеліск, при в’їзді в село – пам’ятний знак. Історію битви представлено у сільському краєзнавчому музеї.

6 75 років від дня народження Петра Мойсейовича Перебийноса (06.06.1937, с.Слобода-Шаргородська Шаргород. р-ну), українського поета, заслуженого журналіста України. Закінчив Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет журналістики Львівського університету ім. І.Франка. Працював кореспондентом та редактором у районних та обласних газетах, головним редактором журналу «Дніпро», редактором газети «Літературна Україна», з кінця 80-х рр. ХХ ст. до початку 2000 р. – головним редактором журналу «Київ». Пише лірику, пісенні тексти, перекладає. Він – автор багатьох книжок поезій, серед яких «Передчуття дороги», «Гроно вогню», «Третя спроба», «Присягаю Дніпром», «Дар Вітчизни», «Точний час». На слова поета композитори О.Білаш, В.Конощенко, В.Литвин, В.Лузан створили цілу низку популярних пісень. Лауреат кількох літературних премій, в т.ч. Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008). Член СПУ з 1973 р.

7 135 років від дня народження Ольги Петрівни Косач-Кривинюк (Олеся Зірка) (07.06.1877, м.Звягель, нині м.Новоград-Волинський Житомирської обл. – 11.11.1945, м.Аугсбург Німеччина (табір для переміщених осіб), лікар, педагог, перекладач, фольклористка, етнограф, сестра та перший бібліограф Лесі Українки.

10 День народження Гната Трохимовича Танцюри (10.06.1901, с.Зятківці, нині Гайсин. р-ну – 12.11.1962, м.Гайсин), фольклориста, етнографа, педагога, краєзнавця Поділля. 40 років свого життя присвятив науковій діяльності: записував пісні, казки, прислів’я, приказки, твори дитячого фольклору. Найбільш плідною була праця вченого з народною співачкою Явдохою Зуїхою. З її уст він записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв та приказок, 156 казок, велику кількість загадок та етнографічних матеріалів. У Гайсинському районі щорічно проводиться обласне свято фольклору ім.Г.Танцюри. З 2001 р. кожні 5 років у червні – Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз Г.Танцюри.

18 75 років від дня народження Бориса Опанасо-вича Болюха (18.06.1937, с.Марксове Немирів. р-ну), онколога, доктора медичних наук (1993), професора (1994). 1961 р. закінчив Вінницький медінститут. Протягом 1965-1967 рр. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі факультетської хірургії Вінницького медінституту. Після її закінчення працював спочатку ординатором (1967-1970), згодом завідувачем хірургічного відділення Вінницької обласної лікарні ім.М.І.Пирогова (1970-1972), а з 1972 р. він займає різні посади Вінницького медінституту, нині Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова. З 1993 р. завідує кафедрою проме-невої діагностики, променевої терапії та онкології. Основні напрямки наукових досліджень: діагностика та лікування раку шлунка.

20 110 років тому народився Ілля Михайлович Грель (20.06.1902, с.Будне Шаргород. р-ну – 30.03.1945, похов. в с. Дембно, Польща), Герой Радянського Союзу. Кадровий військовий з 1924 р. Учасник Другої світової війни з 1942 р. Воював на Західному, Південному і 1-му Білоруському фронтах. 30 березня загинув у запеклих боях за визволення м. Кюстрин (Польща). 31 травня 1945 р. полковнику І.М.Грелю посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

22 75 років тому народився Вадим Федорович Гриньов (22.06.1937, Вінниця), матеріалознавець, доктор технічних наук (1999). 1961 р. закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут. Працював на виробництві. Майже 20 років викладав в Українській академії друкарства (Львів). Досліджує проблеми виготовлення інструментів із алмазними зернами.

24 70 років від дня народження Петра Анатолійовича Гулина (24.06.1942, с.Соколівка Крижопіл. р-ну), живописця, графіка і монументаліста. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1968). Працював у художніх фондах Тернополя і Закарпаття. Від 1969 р. – учасник багатьох мистецьких виставок у Москві (1976), Ужгороді (1981, 1992), Луцьку. Від 2000 р. – на творчій роботі.

• 65 років (1947) відтоді, як розпочала свою діяльність Теплицька центральна бібліотека.

Улюблениця Лесі Українки

(до 135-річчя від дня народження О.Косач-Кривинюк)

Старша сестра Лесі Українки Ольга народилася 7 червня 1877 року у Звягелі, нині Новограді-Волинському Житомирської області. Взаємне почуття родинної любові поміж сестрами було глибоким і щирим. Ольга упродовж усього життя своєї геніальної сестри опікувалася нею, допомагала їй у доланні важкої і тривалої хвороби, а після смерті Лесі подбала про збереження її архіву, уклала хронологію її життя і творчості.

Ставши літераторкою і перекладачкою, вона теж скористалася псевдонімом, підписуючись під своїми публікаціями як Олеся Зірка. Здобувши у Петербурзі вищу медичну освіту, Ольга працювала і лікарем, і вчителем рідної мови, і бібліотекарем. Талановита й невтомна у праці, вона могла б досягти значного успіху у житті, літературній творчості та науці, якби суспільні обставини в Україні ХХ сторіччя не були б такими жахливими для родини Косачів і всього народу.

Отже, Ольга Косач-Кривинюк нині відома передусім мемуарними нарисами про Олену Пчілку та Лесю Українку, бібліографічною працею, а також перекладами творів мистецтва слова з англійської, французької, російської, польської та інших мов, які відзначаються майстерністю відтворення першоджерел. Перекладала вона зокрема Ч.Діккенса, Гі де Мопассана (роман «Наше серце»), О.Дюма (роман «Королева Марго»), В.Гюго (роман «Дев’яносто третій рік»), Е.Ожешко, І.Тургенєва.

Як відомо, певний відтинок життя славетної родини Косачів був пов’язаний з Могилевом-Подільським. Восени 1912 р. у цьому місті над Дністром замешкала молодша сестра Лесі Українки – Ізидора з чоловіком Юрієм Борисовим. Уже наприкінці національно-визвольних змагань в Україні палка прихильниця незалежності й демократії Олена Пчілка змушена була тікати з Гадяча, щоб якось заховатися від пильного й ненависного ока нової влади. Так, 1920 р. вона опинилася в Могилеві-Подільському, покинувши будинок, майно і майже весь свій архів. Через рік до родинного гурту приєдналася й сім’я Кривинюків. Вирушили вони з далекої Лоцманської Кам’янки під Катеринославом з двома синами, так само покинувши все надбане важкою працею, зокрема велику домашню бібліотеку. Проте заповідані Лесею Українкою рукописи, а також листування з сестрою вона забрала з собою, оберігаючи ці святі речі і на буксирному пароплаві, і в залізничному товарняку зі Жмеринки до Могилева, якими довелося тоді подорожувати. Незабаром до Косачів приєдналася ще й їхня невістка, теж письменниця, відома під чоловічим псевдонімом Грицько Григоренко.

Так, у невеликому подільському місті на південно-західному українському порубіжжі зібралася докупи велика, знана в Україні родина Косачів. Незабаром вона стала тут осередком культурно-мистецького життя.

Ольга Кривинюк з листопада 1923 р. по жовтень 1924 р. учителювала в школі ім. Івана Франка, організувала в ній драматичну студію і готувала з учнями вистави, зокрема за п’єсами матері. Її чоловік працював секретарем повітової кооперативної організації і водночас викладав зоологію в агрономічному технікумі. Їхній старший син Михайло навчався в електропрофшколі.

Родина постійно і наполегливо домагалася видання творів Лесі Українки. Ольга навіть збиралася з цією метою за кордон, але з того нічого не вийшло. Лише видавництво «Книгоспілка» 1923 р. розпочало публікацію «Творів» Лесі Українки в семи томах, надсилаючи до Могилева-Подільського незначні гонорарні суми, які все ж підтримували родину славетної поетеси. Ольга та її мати, Олена Пчілка, намагалися видати свої збірники українських народних узорів, але це не вдавалося. Та, напевно, найпершим своїм обов’язком Ольга вважала збирання рукописів Лесі Українки. Про це свідчить її поїздка до Катеринослава, їй вдалося дістати автографи п’яти сестриних творів.

Разом з матір’ю Ольга записувала в околицях міста народні пісні, збирала етнографічні матеріали. Вони побували в селах Лядовій, Юрківцях, Серебрії, Озаринцях та в деяких інших, вивчали тут малювання на хатніх стінах, зав’язували знайомство з місцевою інтелігенцією, що також захоплювалася народною творчістю.

Весною 1924 р. завдяки клопотанню відданих друзів у Харкові Олена Пчілка почала отримувати державну персональну пенсію. А у вересні цього ж року мати Лесі Українки була обрана членом-кореспондентом Академії наук України. Під новий рік вони із сім’єю Ольги виїхали до Києва.

Цей «вихід» з далекого подільського міста до Києва не приніс щастя Косачам. Настануть страшні тридцяті, а з ними численні арешти, тюрми, концтабори, – і в цьому пеклі видатний український рід Косачів, як, скажімо, Старицьких та багатьох інших, зазнав великих втрат. Михайла Кривинюка 1929 р. судили під час процесу над вигаданою Спілкою визволення України. Відпустили, але згодом знову ув’язнили. Загинув на Уралі 1942 р.

Ізидора разом з чоловіком Юрієм Борисовим у різний час були на засланні. Чоловік помер у таборі. Ізидору перед війною звільнили, повернулася вона до Києва 1940 р. з Онезького табору.

Ранньої весни 1943 р. сестри Ольга та Ізидора, рятуючись від неминучих нових переслідувань, вирушили з України на Захід. Ольга померла в німецькому місті Аусбург у таборі для переміщених осіб «Зомме казерне» 11 листопада 1945 р. Окрім Ізидори, її ховали відомі згодом поет Яр Славутич і фольклорист та етнограф Олекса Воропай, а також молодий поет-вінничанин Микола Студецький. Він і залишив спогад про цю подію.

Через 25 р. вийшла за океаном основна праця її життя – «Леся Українка. Хронологія життя і творчості». Велика любов єднала і поєднала навіки в історії української літератури ці два імені – Лесю Українку і Олесю Зірку.

А.М. Подолинний ,

професор Вінницького ДПУ

ім. Михайла Коцюбинського

Література

Бортняк, А. ЇЇ подільські дороги і стежки: [Леся Українка та родина Косачів на Вінниччині] / А.Бортняк // Вінниц. газ.– 1996. – 24 лют.

Глинський, І. Родина Косачів над Дністром / І.Глинський // Наддністр. правда. – 1978. – 18 серп.

Міщук, Р.С. Косач-Кривинюк Ольга Петрівна: [(26.05.1877 – 11.11.1945), укр. письм., перекладач, медик, педагог] / Р.С.Міщук // Укр. літ. енцикл. – К, 1995. – Т.3. – С. 12.

Мірошниченко, Л.П. Косачі в Могилеві-Подільському: [перебування найближч. родичів Лесі Українки – Олени Пчілки, І.Косач-Борисової, Ю.Борисова, О.Косач-Кривинюк, М.Кривинюка, К.Квітки, О.Судовщикової-Косач у м.Могилеві-Поділ.] / Л.П. Мірошниченко // Перша Могилів-Поділ. краєзн. конф. (жовт. 1996 р.): [матеріали та доп.]. – Могилів-Поділ., 1996. – С. 132-135.

Мірошниченко, Л.П. Косачі у Могилеві -Подільському / Л.П. Мірошниченко // Краяни. –1998. – 15 серп.

Панасенко, М. Косачі у місті над Дністром / М.Панасенко // Півден. Буг. – 1991. – 1 берез.

Скрипка,Т. Рідна по крові й по духу: [про О.П.Косач-Кривинюк, сестру та біографа Лесі Українки] / Т.Скрипка, І.Денисюк // Мистец. і освіта. – 1996. – № 2.– С. 55-60.

Студецький, М. До 120-річчя від дня народження Лесі Українки: [спогади про перебування в таборі переміщ. осіб «Зомме казерне» в Аугсбурзі, де померла сестра Лесі Українки О.П.Косач-Кривинюк. Вперше друкується фото її похорону] / М.Студецький // Півден. Буг. – 1991. – 1 берез.: фото.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2012 року виповнюється
  3. 1812 рік в історії Вінниччини (до 200-річчя Вітчизняної (франко-російської) війни 1812 р.)
  4. 90 років Вінницькому архіву
  5. Що не зміг сказати тоді автор (до 50-річчя виходу книги Івана Безуглого «Тайны «Вервольфа»)
  6. Вишенька – перлина Вінниці (до 50-річчя забудови житлового масиву «Вишенька» у Вінниці)
  7. Золотий ювілей «Горлиці» (до 50-річчя народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю Слобода-Яришівського СБК Могилів-Подільського р-ну)
  8. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2012 року
    Січень
  9. Лютий
  10. Березень
  11. Квітень
  12. Травень
  13. Червень
  14. Липень
  15. Серпень
  16. Вересень
  17. Жовтень
  18. Листопад
  19. Грудень
  20. Іменний покажчик ювілярів 2012 року
  21. Перелік авторських текстових довідок, включених у видання
  22. Автори текстових довідок, включенних у видання
  23. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше