ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Весна! весна! – від поночі до рання.

Весна – в вікно, на дах, на капелюх,

весна в колючі воронові гнізда,

весна на кригу і від берегів –

на течію, на вир, на чорториї,

весна правує серцем, як веслом…

В.Стус

Березень

1 *День народження Явдохи Зуїхи (справж. – Явдоха Микитівна Сивак) (01.03.1855, с.Кущинці, нині Гайсин. р-ну – 19.01.1935, с.Зятківці того ж р-ну), народної співачки, етнографа, носія українського фольклору. З її уст Г.Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв та приказок, 156 казок, велику кількість загадок і етнографічних матеріалів. 825 кращих пісень увійшли до академічного видання «Пісні Явдохи Зуїхи» (1965), виданого за сприяння М.Рильського. Її ім’ям в с.Зятківці названо вулицю, встановлено пам’ятник «Народній пісні жити», де в образах Я.Зуїхи та Г.Танцюри уславлено хранителів народної мудрості для прийдешніх поколінь.

7 100 років від дня народження Тамари Федорівни Янко (07.03.1912, м.Жмеринка – 1988, Москва ?), радянської оперної співачки, педагога. Протягом 1934-1939 рр. навчалася у Московській консерваторії. З 1938 р. – солістка Московського музичного театру ім.В.І.Немировича-Данченка, з 1941 р. – Московського музичного театру ім. К.С.Станіславського і В.І.Немировича-Данченка. Серед партій: Любаша, Ольга «Євгеній Онегин», Ланж «Дочка мадам Анго» та ін. Перша виконавиця: Єфросинія «Семен Котко» (1952), Дуенья «Заручини в монастир» (1959), Синьйора «Вулиця дель Корно» (1960), Мати «Три життя» (1972), а також наша землячка – перша виконавиця пісні М.Блантера і М.Ісаковського «Катюша».У 1939 р. на 1-му Всесоюзному конкурсі вокалістів отримала спеціальну премію за краще виконання творів радянських авторів. З 1954 р. викладала в театральному вузі (ГИТИС), з 1977 р. – доцент. Лауреат Сталінської премії (1952). Народна артистка РРФСР (1977).

• 65 років тому народився Віктор Андрійович Наконечний (07.03.1947, с.Клембівка Ямпіл. р-ну), майстер народного малярства, витинанки та писанки, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. Випускник Московського університету. У 1990-х рр. створив цикл картин на теми подільського села, які відзначені премією імені Катерини Білокур (2000). За серію картин «Краю мій сонячний» наш земляк отримав Національну премію України ім. Т.Г.Шевченка (2009, номінація «Народне малярство»). У власному будинку в с.Клембівка, де він мешкає, створив музей народного мистецтва. Творчий доробок митця складають понад 3000 картин у техніці олійного і темперного живопису і 1000 графічних робіт, понад 500 витинанок. Його картини прикрашають приватні колекції в Україні, Росії, Канаді, США, Німеччині, Франції та багатьох інших країнах світу. Заслужений майстер народної творчості України (2000).

9 *День народження Тараса Григоровича Шевченка (09.03.1814, с.Моринці, тепер Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 10.03.1861, м.Санкт-Петербург, перепохований в Каневі на Чернечій горі (Черкас. обл.)), українського поета, художника-мислителя. 1846 року у складі Археографічної комісії подорожував Поділлям.

10 225 років тому народився Устим Якимович Кармалюк (10.03.1787, с.Головчинці Літин. повіту Поділ. губернії (нині с.Кармалюкове Жмерин. р-ну) – 22.10.1835, с.Шляхові Коричинці, похований в Летичеві (тепер Хмельницька область), український народний герой, керівник селянського повстанського руху на Поділлі 1813-1835 рр. проти кріпацтва. Протягом 23 років боротьби Кармалюк підняв на боротьбу понад 20 тисяч повстанців, загони яких здійснили більше 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки на Поділлі, Київщині, Бессарабії. Кілька раз він був ув’язнений у стінах Літинської тюрми. Підступно вбитий шляхтичем. Образ Кармалюка відобразили у своїх творах М.Старицький, Марко Вовчок, С.Васильченко, В.Кучер, В.Гжицький, В.Канівець. Фольклорні матеріали про народного героя збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко, який назвав його «славним лицарем». Також народні легенди, перекази, пісні, прислів’я та приказки про Устима Кармалюка представив у збірнику «Останній гайдамака» (Вінниця, 2001) жмеринський краєзнавець В.Вовкодав. До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет відомий в кількох копіях належить пензлю В.Тропініна, одна з яких зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

• 100 років тому народився Ілля Якович Дехтяр (10.03.1912, с.Плисків, нині Погребищ. р-ну – 21.09.1985, м.Київ), фахівець у галузі матеріалознавства. Кандидат фізико-математичних наук (1939), доктор технічних наук (1955), професор (1959). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982), лауреат премії ім. К.Синельникова АН УРСР (1977), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1988). Учасник Другої світової війни. У 1936 р. закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. Працював на різних посадах у київських вузах, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу електронної будови та електронних властивостей металів і сплавів, заступником директора з наукової роботи Інституту металофізики АН УРСР. Досліджував дифузію та міцність металів, природу міжатомного зв’язку, магнітні властивості металів і сплавів Відкрив (1963) явище локалізації позитронів у дефектах, на основі якого створив методи неруйнівного контролю якості матеріалів. Автор 436 наукових статей і 12 винаходів. Підготував 21 кандидата наук, 4 з яких стали докторами.

12 80 років тому (1932) вийшов перший номер обласної газети «Більшовицька правда», органу Вінницького обкому КП(б)У, облвиконкому та облпрофради – через два місяці після утворення Вінницької області (27.02.1932). Великою популярністю користувалися її виїзні вагон-редакції в районах під час важливих політичних та господарських кампаній, а коли розпочалася війна, газета активно включилася у боротьбу із фашистськими загарбниками. В історії газети того періоду назавжди залишилися імена кращих вінницьких журналістів, серед яких: Дмитро Білик, Прохор Воронін, Микита Годованець, Григорій Зайдель, Євген Кирилюк, Юрій Нікітов, Віктор Маньківський, Семен Лінц, Микола Трублаєвич, Юхим Яковлєв... З січня 1944 р. до 1991 р. обласна газета виходила за назвою «Вінницька правда», а з 1991 р. – «Вінниччина». Нині це газета Вінницької обласної ради, виходить двічі на тиждень тиражем понад 20 тис. примірників.

13 60 років тому народився Валерій Павлович Лациба (13.03.1952, с.Вотилівка Лисян. р-ну Черкас. обл.), історик, кандидат історичних наук (1983), педагог, краєзнавець. 1977 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка і з цього ж року працює на кафедрі суспільних наук Вінницького державного медичного інституту ім. М.І.Пирогова (тепер Вінницького національного медичного університету): ст. викладач, доцент (з 1991 р.). Досліджує проблеми політичних репресій на Поділлі ХХ ст. Заступник голови обласної редколегії, керівник науково-видавничої групи редакції книги «Реабілітовані історією», заступник голови обласної редколегії, один із авторів-упорядників видання «Національна Книга Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Вінницька область». Автор понад 40 наукових праць. Заслужений працівник освіти України (2003).

14 140 років тому народився Олекса Харлампійович Новаківський (14.03.1872, с.Слобода Ободівська (нині в межах с.Ободівки Тростянец. р-ну) – 29.08.1935, м.Львів), український художник. Мистецьку освіту юнак здобував спочатку в Одесі (1888-1892) у художника-декоратора Ф.П.Клименка. Згодом продовжив навчання у Краківській школі образотворчого мистецтва (пізніше перетворену в Академію Мистецтв), яку закінчив 1900 р. із золотою медаллю. Працював художник з різними матеріалами: полотном, дошкою, картоном, фанерою. Переважна частина його робіт виконана олією. Загальне визнання приходить до Новаківського після його першої персональної виставки у Кракові. Від 1913 р. він жив і працював у Львові, де того ж року заснував мистецьку школу, яка довгий час була осередком виховання молодих художників. Чимала частина (понад 500) олійних робіт Новаківського сьогодні знаходиться за кордоном. Зокрема в Польщі, де він вчився; Чехії, у приватних колекціях США, Канади, Австралії.

17 80 років (1932) тому вийшов перший номер Тиврівської районної газети «Ударник соцбудівництва» (теперішня назва «Маяк» – видання районної ради, районної державної адміністрації і трудового колективу редакції). В середньому щомісяця друкувалося 9-10 номерів. У довоєнний період у творенні газети брали участь уже відомі на той час літератори К.Андрійчук, Т.Блажчук (Огневик), організатор «плужанського» літературного руху на Поділлі та ін. У післявоєнний період перший номер газети після вимушеної перерви вийшов 1 травня 1944 р.

• 5 років тому (17.03.2007) у Києві була створена українська громадська організація Товариство «Вінничани у Києві». Вона об’єднує на добровільних засадах громадян, що мешкають у столиці, а народилися у Вінницькій області або певний час проживали на її території. Багатопланова робота Товариства сприяє зміцненню, збереженню і збагаченню традицій та історико-культурної спадщини малої батьківщини, налагодженню контактів мешканців Вінничини із земляками, які проживають у Києві, а також задоволенню творчих, професійних, вікових, національно-культурних, духовних та інших суспільних інтересів і традицій своїх членів. Завдяки тісним зв’язкам зі своєю малою батьківщиною, Товариство має об’єктивну неупереджену інформацію про ситуацію у Вінницькій області, її районах, містах, селах. Воно узагальнює пропозиції щодо розвитку Вінничини і лобіює їх у центральних органах влади. На цьому підґрунті час від часу відбуваються робочі зустрічі керівників Товариства з урядовцями, народними депутатами України, керівництвом Вінницької області. Громадська організація проводить регулярні заходи благодійного, культурного і ділового характеру, популяризує Товариство у Києві та на Вінниччині, поширює інформацію та просуває імідж міста Вінниці і Вінницької області у столиці. Cеред його членів представникі всіх верств населення – міністри, народні депутати України, учені, літератори, лікарі, підприємці, службовці, студенти, пенсіонери, військові, домогосподарки – понад 300 чол. Голова Товариства – О.О.Зарубінський. Його заступники: С.П.Татусяк – перший заступник, П.Ф.Білий, С.І.Жук, М.М.Ільчук, Г.М.Калетник, В.С.Продивус, В.П.Рябоконь.

18 110 років тому народився Євген Прохорович Кирилюк (18.03.1902, м.Варшава – 24.06.1989, Київ), український літературознавець, член-кореспондент АН УРСР (1957), заслужений діяч науки УРСР (1972). 3 1910 р. мешкав у Вінниці, де закінчив гімназію, до 1924 p. працював у місцевій пресі. Закінчив Київський інститут народної освіти (1926). Учасник Другої світової війни. Автор понад 800 літературознавчих праць, присвячених, зокрема, творчості П.Куліша, І.Франка, І.Котляревського, О.Кобилянської, С.Васильченка та ін. Основне місце в літературознавчій діяльності Є.П.Кирилюка займали дослідження життя і творчості Т.Г.Шевченка. Вчений – лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1980). Автор підручників і хрестоматій з української літератури, які з 1935 р. вивчалися у школі, багато разів перевидавалися. Заслужений діяч науки України з 1972.

• 65 років від дня народження Ніни Юхимівни Гнатюк (18.03.1947, с.Безводне Ямпіл. р-ну), української поетеси, перекладача, критика, публіциста. Закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1974). Працювала в пресі, на радіо у Вінниці, у Вінницькій облдержадміністрації, керувала обласним літературним об’єднанням, брала активну участь у громадсько-культурному житті міста і області. З 1991 р. живе у Києві. Працювала у Секретаріаті Верховної Ради, відповідальним секретарем НСПУ, на Українському радіо вела літературні передачі, зокрема літературну програму «Кобзар». Нині на творчій роботі. Друкується з 1962 р. Виступає зі статтями і рецензіями. Н.Гнатюк – автор цілої низки поетичних збірок, які отримали схвальні відгуки критиків і були відзначені літературними преміями, зокрема ім. М.Трублаїні (1968), М.Островського (1980), Т.Мельничука (1998), П.Тичини (2003), Д.Нитченка (2004), Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського (2008). Окремі твори Н.Гнатюк перекладено грузинською, киргизькою, російською та ін. мовами. Член СПУ з 1971 р.

27 120 років від дня народження Олександра Костянтиновича Бирулі (Бірулі) (27.03.1892, м.Новоолек-сандрівськ Ковенської губ., нині м.Зарасай, Литва – 04.08.1967, Харків), інженер шляхів сполучення, доктор технічних наук (1942), дослідник Поділля. Ім’я вченого тісно пов’язане з нашим краєм. Починаючи з 1921 р. О.К.Бируля викладав у технікумах і Вінницькому педагогічному інституті, сам активно досліджував Поділля, був науковим консультантом Кабінету виучування Поділля, створеного при Вінницькій філіі Всенародної бібліотеки України, що діяла при Всеукраїнській Академії Наук (ВУАН). Серед цікавих досліджень, що проводили члени Кабінету виучування Поділля, були і спостереження за Південним Бугом. Їх результатом стала оригінальна праця О.К.Бирулі «Ріка Бог та її сточище» (1928), «Архітектурна історія Вінниці» (1930). 1931 р. в Харкові виходить ще одна наукова праця О.К.Бирулі «Гніванська каменярня. Матеріали до геології і технології будівельного каміння». Як науковий консультант Кабінету виучування Поділля О.К.Бируля вивчав також геологічну будову Подільських товтр. У 1930 р. він створив бібліографічний анотований покажчик «Геологія та гідрогеологія Поділля», який включав понад 400 документальних джерел з геології краю ХІХ – поч. ХХ ст. 1929 р. за дорученням Українського науково-дослідного інституту безрейкових шляхів О.К.Бируля організував у Вінниці шляхову науково-дослідну станцію. Протягом 1929-1931 рр. науковець працював завідуючим Вінницької філії НДІ безрейкових шляхів, разробляючи питання дорожного грунтознавства, кам’яних матеріалів і конструкцій доріг. З 1931 р. подальша доля О.К.Бирулі була пов’язана з науковими установами Харкова, де він успішно працював над вирішенням ряду найважливіших проблем у галузі проектування, будівництва і експлуатації шляхів.

29 80 років від дня народження Юрія Петровича Кукурузи (29.03.1932, радгосп Дєдово Бобров. р-ну Чернігів. обл.), дитячого хірурга, доктора медичних наук (1984), професора (1986). По закінченні Київського медичного інституту (1957) працював лікарем-педіатром, лікарем-хірургом. З 1966 р. пов’язав свою трудову діяльність з Вінницьким медичним інститутом (нині Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пиро-гова). Протягом 1966-1977 рр. – доцент кафедри хірургії педіатричного факультету, з 1977 р. – завідувач кафедри дитячої хірургії, а з 2006 р. – професор цієї ж кафедри. Створена ним школа дитячої хірургії стала відомою на всьому пострадянському просторі. Кафедра стала науково-практичним центром з проблем гнійно-запальних захворювань різної локалізації у дитячому віці. Основні напрямки наукових досліджень: удосконалення діагностики і лікування гнійно-септичних захворювань у дітей.

Цього місяця виповнюється:

• 68 років визволення Вінниччини від фашист-ських загарбників (1944). Німецько-румунський окупаційний режим на Поділлі проявив себе надзвичайно цинічно та жорстоко. Впродовж його існування та діяльності – до кінця березня 1944 р. загарбники знищили 169260 мирних жителів Вінниччини, а із замученими у вінницьких концтаборах військовополоненими мартиролог жертв становить понад 205 тис. чол., у німецьке рабство вивезено 78650 чол., у т.ч. з м.Вінниці жертвами нацизму стали 41 620 чол. і вивезено на німецьку каторгу 13 400 вінничан, з Хмільницького району – 4868, Гайсинського – 4862, Теплицького – 3892, Калинівського – 3613, Липовецького – 3125 і т.д. Станом на 1 жовтня 1948 р. повернулися в область лише 48705 чол. В області нацистами було повністю спалено 18 сіл, 168 – частково. На фронтах Другої світової війни – до вересня 1945 р. – загинуло 173 400 вінничан. Народному господарству Вінницької області завдано матеріальних збитків на суму 20 млрд. крб. У визволенні Вінниччини в ході трьох наступальних операцій: Житомирсько-Бердичівської, Проскурівсько-Чернівецької та Умансько-Ботошанської – брало участь 13 армій.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2012 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2012 року виповнюється
  3. 1812 рік в історії Вінниччини (до 200-річчя Вітчизняної (франко-російської) війни 1812 р.)
  4. 90 років Вінницькому архіву
  5. Що не зміг сказати тоді автор (до 50-річчя виходу книги Івана Безуглого «Тайны «Вервольфа»)
  6. Вишенька – перлина Вінниці (до 50-річчя забудови житлового масиву «Вишенька» у Вінниці)
  7. Золотий ювілей «Горлиці» (до 50-річчя народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю Слобода-Яришівського СБК Могилів-Подільського р-ну)
  8. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2012 року
    Січень
  9. Лютий
  10. Березень
  11. Квітень
  12. Травень
  13. Червень
  14. Липень
  15. Серпень
  16. Вересень
  17. Жовтень
  18. Листопад
  19. Грудень
  20. Іменний покажчик ювілярів 2012 року
  21. Перелік авторських текстових довідок, включених у видання
  22. Автори текстових довідок, включенних у видання
  23. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше