ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Подільський книжник Альманах. Випуск 3

Версія для друку

Студентські літографовані навчальні видання другої половини ХIX – першої третини ХХ ст.

Л.Б.Сеник

Книга в усі часи була важливою складовою навчального процесу та не завжди була доступною. Починаючи з другої половини ХІХ століття в Росії почали з’являтися літографовані курси лекцій. Це було зумовлено тим, що зростала кількість студентів, відповідно збільшувався попит на навчальні посібники, а книжкові магазини продавали їх за досить високими цінами. Тоді студенти почали самі організовувати видання необхідних матеріалів – курсів лекцій, конспектів, екзаменаційних питань.

Фінансово найдоступнішим шляхом тиражування подібних видань було літографування. Для того, щоб видати певний курс, потрібно було спочатку отримати дозвіл від професора, після чого лекції записувалися запрошеним стенографістом або самими слухачами, іноді використовувалися професорські рукописи. Після запису текст віддавали професору для перегляду і редагування, і лише після цього перевірені аркуші направлялись в літографію для друку. Деякі професори видавали свої літографовані курси лекцій для студентів за власний рахунок, вважаючи це справою честі. На сторінках літографованих курсів можна побачити підписи професорів та студентів, які записували лекції, а також назви типо-літографій, де вони були видані. Якість виконання таких книг була різною – від високої до вельми посередньої. Часто в таких виданнях зустрічались помилки і неточності, не лише в студентських записах лекцій, а й в рукописах професорів. Так, крупний російський математик та інженер, основоположник теорії автоматичного регулювання, міністр фінансів І.О.Вишнеградський, будучи директором Петербурзького політехнічного інституту, усіляко паплюжив своїх професорів за велику кількість помилок в їхніх літографованих лекціях. Коли ж розгорнули його власні літографовані лекції, то в їх заголовку замість «Теория живых сил» було написано «Теория сивых жил».

Навесні 1861 року були складені нові університетські правила. Вони забороняли вільне літографування професорських лекцій, щоб під їхнім виглядом студенти не могли розповсюджувати літографовані нелегальні видання. Наказ про цензуру видань літографованих посібників вимагав обов’язково вказувати ім’я професора, який дав дозвіл літографувати свій курс. На початку ХХ ст. багаторічна боротьба студентів увінчалася успіхом – поступовою легалізацією студентських товариств і кас взаємодопомоги, активним розвитком видавничих комітетів і комісій. Практика видання літографованих курсів лекцій проіснувала в Росії до радянських часів, допоки не було запроваджено цензуру видань та централізацію книговидавничої діяльності.

Значна кількість літографованих курсів, які зберігаються у фондах Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва (далі – Бібліотека) – з родової бібліотеки Гейденів, про що свідчать автографи на деяких книгах та топографічні наліпки на лівому боці форзацу. До складу родової бібліотеки в Сутисках увійшли книги із зібрань декількох представників родини, серед яких було чимало видатних військових і державних діячів. Курси лекцій, зокрема, з фізики, математики, астрономії, морської справи, – слугували підручниками Дмитру Федоровичу Гейдену (1862-1926), майбутньому полковнику Генштабу, громадському діячеві. Відомо, що Д.Ф.Гейден закінчив Санкт-Петербурзький університет, а пізніше – Миколаївську академію Генерального штабу, де і вивчав дані дисципліни. На Поділлі Гейдени осіли в 1897 р., після виходу Дмитра Федоровича у відставку. Наявність таких видань в бібліотеці маєтку свідчить про особливу повагу власника до своїх підручників, адже вони були збережені і перевезені з Санкт-Петербургу до Сутисок.

Два літографовані підручники з морської справи видані в літографії К.Біркенфельда у Санкт-Петербурзі 1895 року:

«Океанография» (Курс Морского Кадетского Корпуса) підполковника Шпіндберга та «Военно-морская история» (Курс Старшего Специального класса. Ч.І.Исторический очерк войны на море). На скромному титульному аркуші «Океанографии» вказана лише назва, рік та місце видання, прізвище автора повторюється лише на кожному з листів (аркушів). Крім рукописного тексту видання містить досить чіткі і якісні креслення, малюнки, таблиці та морські карти.

Інший підручник написаний відомим російським військово-морським теоретиком та істориком, генерал-майором по Адміралтейству (1912), професором Миколою Лаврентійовичем Кладо (1862-1919). Випускник Морського училища та Миколаївської морської академії, здобувши практичний досвід служби на ескадрі Тихого океану, викладав військово-морське мистецтво в Морській академії. Під час російсько-японської війни 1904-1905 років, Кладо був начальником відділу штабу Тихого океану, та за публікацію критичних статей був звільнений у відставку. З 1910 р. брав участь у написанні та редагуванні «Военной энциклопедии» та «Истории русской армии и флота». Був професором Морської академії кафедри стратегії, а останні два роки життя очолював її. М.Л.Кладо – автор багатьох наукових праць з військово-морської справи, у тому числі й перекладених іншими мовами. Він відомий ще й тим, що в жовтні 1890 – квітні 1891 років разом з 22-річним престолонаслідником, майбутнім Миколою IІ здійснив кругосвітню подорож.

Цікавим є те, що у славнозвісному Енциклопедичному словнику Брокгауза-Єфрона вказано, що літографований курс «История военно-морского искусства» Кладо був виданий у Санкт-Петербурзі 1897 року. Наш примірник датований 1895 р., тобто, вийшов двома роками раніше. Це підтверджує той факт, що літографовані підручники дійсно виходили досить малим тиражем, і навіть така відома видавнича фірма не мала змоги відслідкувати всі їх видання. На зворотному боці титулу вказано: «Литографировано по распоряжению Начальства Морскаго Кадетскаго Корпуса. СПб. Март. 1895 года». Ще однією особливістю даної книги є те, що на частині аркушів вказана літографія А.Якобсона. Отже, це видання, переписане однією особою (судячи з почерку), здійснене спільно двома літографами, хоча на титульному аркуші вказаний лише К.Біркенфельд.

Варто порівняти ще два літографовані підручники з бібліотеки Гейденів. Обидва – курси лекцій з механічної теорії теплоти О.Д.Хвольсона. Перший з них має титульний аркуш з усіма вихідними даними: «Лекции механической теории Теплоты, читанные в С.П.Б. Имп. Университ. в 1881/2году приват-доцентом О.Д.Хвольсоном. Издание П.Турчанинова. Литография Вольфа Большая Итальян. д. № 2/6». Інший – без титулу. Прізвище автора написане від руки на авантитулі, ймовірно, власником книги. В першій частині книги на нижньому полі деяких сторінок знаходимо дані про видавця – «Типо-литографія С.В.Яздовскаго». Переглядаючи далі цей примірник, бачимо, що друга частина, починаючи з 65-ї сторінки, відрізняється якістю паперу та його дещо світлішим кольором. Наприкінці, після слова «Конец» написано: «Составил (подъ редакцией профессора) и издал С.Водзинский. Спетербург, 10 Мая 1883 г.». Те, що це один і той самий курс механічної теорії теплоти Хвольсона можна дізнатись, звіривши текст, який в обох виданнях є ідентичним, включаючи малюнки, графіки та формули. Відмінність полягає лише в тому, що написані вони різними почерками і розміщення тексту на сторінках не співпадає.

Наявність в книжковому зібранні Гейденів двох літографованих підручників одного й того ж курсу, виданих практично одночасно, свідчить про його неабияку популярність серед студентства того часу. Автор лекцій – Орест Данилович Хвольсон (1852-1934) – видатний вчений, блискучий лектор, талановитий популяризатор та вчитель цілої плеяди російських фізиків. Його лекції з різних розділів фізики були настільки оригінальними та відповідали вимогам часу, що в 1894 році вчений розпочав роботу над «Курсом фізики», згодом виданий фірмою «К.Л.Ріккер». До 1927 року видання витримало шість перевидань як у Росії, так і за кордоном. Останнє, 7-ме видання 1-го тому було здійснене в 1933 році, незадовго до смерті вченого. Підручник О.Д.Хвольсона високо оцінив майбутній всесвітньовідомий фізик, лауреат Нобелівської премії Енріко Фермі, який писав, що підручник поглибив ті знання, які в нього вже були, та познайомив з багатьма іншими, про що він не мав щонайменшого уявленння.

Ще одна книга з гейденівського зібрання – «Оптика: Лекции приват-доцента С.-Петербургского Университета И.И.Боргмана» (Спб.: Типо-литогр. Вольфа). Іван Іванович Боргман (1849-1914), професор фізики Санкт-Петербурзького університету, автор декількох дисертацій. Читав курси майже з усіх частин фізики (часткові сили, оптика, електрика, теплота) не лише в Петербурзькому університеті, а й на Вищих жіночих курсах, в електротехнічному та політехнічному інститутах. Був викладачем фізики для престолонаслідника та великих князів і княжних.

Наступні два літографовані підручники – з математики. Перший – «Теория вероятностей. Лекции А.А.Маркова. С.П.Б. 1883/84 ак. год.» (Типо-литогр. Вольфа). Теорія імовірності була одним з головних предметів дослідження Андрія Андрійовича Маркова (1856-1922), російського математика, представника петербурзької математичної школи. Після закінчення фізико-математичного факультету Марков захистив докторську дисертацію та зробив глибокі наукові дослідження, за що був обраний академіком Петербурзької академії наук. Він був пристрасним та переконаним борцем проти свавілля та несправедливості царського режиму, виступав проти спроб підпорядковувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Він відмовився від царських орденів та подав в Синод прохання про відлучення від церкви. Різкі випади проти віри в чудеса містяться в підручнику А.А.Маркова «Исчисление вероятностей», опублікованому в дореволюційний час (у фонді відділу рідкісних і цінних видань є 2-е вид.). Після виходу книги вченого звинуватили в безвірництві та «підриві основ». Від переслідувань його позбавило падіння царського режиму.

Другий літографований підручник – «Введение в анализ. Лекции, читанные в С.Петербургском университете в 1880/81 ак. году Приват-доцентом К.А.Поссе» (СПб., 1881). Цей навчальний посібник може бути зразком художнього оформлення літографованих курсів. Майстерно виконаний титульний аркуш відкриває не менш красивий текстовий матеріал, написаний хоч і дрібним, проте дуже акуратним почерком без жодних помарок і виправлень. Назва кожного розділу виведена з особливою старанністю. Варто зазначити, що виконавець (переписувач) вправно використав різноманітні стильові шрифти, виявляючи неабиякі здібності до мистецтва графіки. Також ретельно підібрані невеличкі гравюри, які розміщені в кінці деяких розділів. Все це, безперечно, урізноманітнювало сприйняття даного посібника. Можливо, майстер хотів таким чином трохи розважити студентів-математиків, які занадто багато часу приділяли студіюванню наукових дисциплін, або йому самому текст підручника здавався настільки «сухим»та нецікавим, що він вирішив прикрасити його хоч таким чином.

Ці підручники активно використовувалися їхнім власником у процесі навчання. Про це свідчать підкреслені місця в тексті червоним та синім олівцями. Такі ж олівці використовувалися і в інших примірниках з цієї збірки, що свідчить про їх приналежність одній і тій самій особі. Крім поміток на полях та в тексті, у деяких підручниках на форзацах, внутрішніх боках кришок оправи, там, де було чисте місце, зроблені усілякі малюнки – геометричні фігури, кумедні обличчя, формули та інші написи, в тому числі рукописні автографи Д.Гейдена, тобто все те, чим у всі часи займалися студенти на лекціях.

Чотири літографовані підручники з астрономії, що належали Д.Ф.Гейдену, засвідчують його знайомство з цією наукою. Три з них – лекції професора С.П.Глазенапа («Общий курс астрономии». Лекции, читанные в С.Петербургском университете в 1881/82 ак. году”/ Изд. С.Л.Сопоцько (СПб.: Лит. С.Ф.Яздовского, 1881), «Курс Астрономии: Сферическая Астрономия» (СПб., 1880) та «Практическая астрономия: Лекции... 1882/83 г.» / Изд. В.Н.Богословского (СПб.: Типо-Литогр. С.В.Шепердсон). Перший підручник виконаний тим самим віртуозним майстром, що переписав «Введение в анализ», про який йшлося вище. Видавець другого підручника вказаний на полі тексту 2-ї сторінки лише один раз, що не є характерним для видань такого типу.

Сергій Павлович Глазенап (1848-1937) написав популярні підручники для школи, займався складанням допоміжних математичних і астрономічних таблиць, автор низки науково-популярних книг з астрономії. Був почесним членом АН СРСР та багатьох наукових товариств. Ще під час навчання у Петербурзькому університеті почав працювати в Пулковській обсерваторії, а згодом став професором Петербурзького університету. За його ініціативою були побудовані обсерваторія Петербурзького університету та Астрофізична обсерваторія АН Грузинської РСР. Удостоєний звання Герой Труда, а також премії Паризької Академії наук. Ім’ям Глазенапа названі декілька астрономічних об’єктів.

Останній літографований підручник з астрономії являє собою конволют, який складається з двох курсів приват-доцента Санкт-Петербурзького університету Д.І.Дубяго з теоретичної астрономії (лекції 1881-82 р. та їх продовження 1882-83 р.). Обидва курси видані В.Н.Богословським, але в різних місцевих типо-літографіях (перший – у С.Ф.Яздовського, а другий – у С.В.Шепердсона). Всі аркуші позначені нерозбірливим підписом самого автора, Дмитра Івановича Дубяго (1849-1918), професора астрономії Санкт-Петербурзького та Казанського університетів. У 1873 році Дубяго був прикомандирований до Пулківської обсерваторії, де займав посаду спочатку позаштатного, а згодом – ад’юнкт-астронома. В Санкт-Петербурзькому університеті він читав лекції у 1881-1884 роках. Він є автором декількох відомих дисертацій та багатьох наукових статей. Крім того, за його редакцією видані два томи спостережень Казанської обсерваторії «Observations des etoiles».

Дві наступні книги представляють математичні науки. Курс лекцій «Дифференциальное исчисление», читаних професором Санкт-Петербурзького університету Ю.В.Сохоцьким у 1880-1881 академічному році, виданий студентами 2-го курсу в літографії Пязевського, як вказано на титульному аркуші. Переглядаючи дане видання, можна з впевненістю сказати, що рукопис його зроблений двома особами, бо записаний різними почерками. До того ж друга частина (Додатки) була літографована Сироткіним, як помічено на лівому полі (с. 208), хоча нумерація сторінок у книзі – наскрізна. На сторінках курсу професор Юліан Васильович Сохоцький (1842-1927) залишив свої автографи.

Даний примірник лекцій з диференційного обчислення належав Вільгельму Вільгельмовичу Пфейфферу, вчителю математики Вінницького реального училища, а потрапив до нього з бібліотеки директора цього навчального закладу Г.А.Ляхницького. Про це свідчать автографи, залишені на форзаці та титульному аркуші. До речі, підпис Пфейффера поставлений поверх підпису Ляхницького.

Іноді між сторінками підручників трапляються окремі рукописні чи також літографовані аркуші різних розмірів, з доповненнями чи виправленнями до викладеного матеріалу. Наприклад, «К стр. 156» з текстом і формулами.

Прикладом літографованого підручника з машинописним текстом є лекції «Аналитическая геометрия» професора В.А.Анісімова, читані в 1900-1901 академічному році на І курсі механічного та інженерно-будівельного відділення Варшавського політехнічного інституту Імператора Миколи ІІ. Книга надрукована у Варшаві в типо-літографії Е.Кржимовського під фірмою “Косинський”. Цікавим є те, що в підручниках даного типу за допомогою друкарської машинки виконано лише текст, а всі математичні формули, малюнки, графіки тощо – рукописні вставки. Ця практика ще багато десятиліть використовувалась у працях з машинописним текстом, аж до впровадження комп’ютерів, які дали можливість набирати текст і вставляти туди малюнки, графіки, схеми та формули. Кожен друкарський аркуш помічений підписом професора, видатного російського математика і педагога.

Син кріпака, Василь Афанасійович Анісімов (1860-1907) успішно закінчив Московський університет (за деякими джерелами – Київський університет). Працював у Московському університеті (з 1889 – приват-доцент), успішно захистив магістерську дисертацію, удосконалював свої знання в Берліні і Парижі. З 1890 року Анісімов – професор чистої математики Варшавського університету, де захистив другу дисертацію. У 1898 році він отримав ще кафедру чистої математики у Варшавському політехнічному інституті, де й був прочитаний вище згаданий курс.

З типо-літографії А.Ф.Маркова (СПб.) вийшли одночасно два курси викладача Миколаївського інженерного училища В.К.Лебединського – «Электричество и магнетизм» та «Теплота», прочитані 1906 року. Володимир Костянтинович Лебединський (1868-1937) – відомий радянський фізик, який ще в дореволюційній Росії закінчив Петербурзький університет та працював у багатьох інститутах північної столиці, Риги, Нижнього Новгорода. Його праці відігравали велику роль у пропаганді та популяризації наукових знань, знайомили читачів з новими ідеями та досягненнями в галузі фізики та радіотехніки.

Обидва підручники мають власницькі написи декількох осіб (Григорьєв, Платонов, Стецкевич та ін.), внутрішні боки обкладинок та форзаци рясно всіяні різними написами, малюнками та формулами, зробленими тогочасними студентами.

Санкт-Петербурзька типо-літографія Маркова вказана й на літографованому підручнику з хімії (1901) О.І.Горбова, викладача Миколаївської інженерної академії. Олександр Іванович Горбов (1859-1939) закінчив курс у Санкт-Петербурзькому університеті фізико-математичного факультету. Опублікував ряд наукових статей з хімії в «Журнале Русского Физико-Химического Общества», «Журнале Русского Общества охранения народного здравия», «Физико-Математическом Ежегоднике»та ін. Він був співробітником «Энциклопедического Словаря», де ним надрукований ряд статей з хімії органічної, фізичної й теоретичної та історії хімії.

Серед літографованих підручників, що зберігаються у фонді рідкісних і цінних видань Бібліотеки, є три книги з фармакології, які належали вінницькому лікарю Казиміру Вілінському. На всіх цих примірниках є його підпис: «Kazimiеrza Wilińskiego», або «K.W.» Дві з них – лекції з фармакології професора Гейбеля, як написано на титульних аркушах очевидно рукою самого Вілінського. Лише на одній вказаний рік – 1887, який означає скоріш за все час, коли читався курс, а не рік його видання. Жодних інших вихідних даних на книзі, в тому числі місця та назви літографії не вказано. Все це стосується і третього примірника, на якому вказана лише назва «Фармакологія [...]». Ймовірно, це курс лекцій того ж автора. Та цей підручник відрізняється від інших тим, що в ньому переплетені декілька частин, писаних різними почерками, до того ж одна з частин, яка налічує 96 сторінок, видана типографським способом і переплетена разом з літографованими текстами. Нумерація у всіх частинах окрема, тобто цей навчальний посібник був «зібраний» з окремих видань і об’єднаний однією оправою. На зворотному боці верхньої кришки обкладинки є штамп «Переплетчикъ Э.Стржалковскій. Кіевъ».

Карл Георгійович Гейбель (1839-1897) з 1882 року був ординарним професором Київського університету св. Володимира на кафедрі фармакології. Читав також лекції про мінеральні води, рецептуру та історію медицини. Ступінь доктора медицини отримав після закінчення університету у Дерпті (нині Таллінн). Багато його праць були надруковані в російських наукових журналах німецькою мовою.

Декілька літографованих підручників представляють юридичні науки. Це, насамперед, «История Римского Права», читана студентам юридичного факультету в 1902/03 академічному році професором Ф.Дидинським, автором відомого Латино-руського словника до джерел римського права. Переглядаючи книгу, можна зробити висновок, що курс з історії римського права переписували декілька осіб, причому друга його частина та Програма з історії Римського права, яка додається наприкінці, переписана більш розгонистим почерком. Цією ж рукою в кінці написано: «Подлинное подписалъ: заслуженный профессоръ Феодоръ Дыдынскій». Таким чином, можна зробити припущення, що ця, друга частина тексту є рукописом самого автора.

Наступний підручник з кримінального права виконаний у дещо збільшеному форматі. Відсутність титульного аркуша не дає змоги встановити прізвище автора, але з впевненістю можна сказати, що ця книга також належала Д.Гейдену. Це засвідчує той самий акуратний почерк, який зустрічається в інших його підручниках, та характерні підкреслення в тексті червоним та синім олівцями. Кількість поміток на полях та досить пошарпаний вигляд говорять про неабияку популярність курсу та про те, що цим примірником активно користувалися.

У фонді відділу також зберігається примірник літографованого скороченого курсу лекцій з церковного права О.С.Павлова, заслуженого професора Московського університету. На титулі є автограф власника книги, майбутнього вінницького адвоката Олександра Семашка, а тоді студента Імператорського Московського університету. Цікаво, що на виданні вказаний рік 1895/6, а автограф датований 1895-м роком.

Олексій Степанович Павлов (1832-1898) був сином причетника Томської губернії, отримав освіту в Тобольській духовній семінарії та Казанській духовній академії. Викладав церковну історію в Казанській духовній семінарії, був професором літургіки та канонічного права в Казанській академії, професором церковного права в Казанському, Новоросійському та Московському університетах. Його курс церковного права вважався найвдалішим російським посібником з каноніки і був виданий посмертно за записами його лекцій студентами Московського університету (Сергієв Посад, 1902). Він написаний хорошою живою мовою, не властивою юридичній літературі та відрізняється продуманою системою викладу, а головне, строгою православною позицією автора, яка поєднується з грунтовною юридичною компетенцією.

Наступні три курси являють собою машинописні літографовані тексти. Перший з них – «Энциклопедия юридических, политических и экономических наук» (Варшава: Типо-литогр. Б.А.Букати, 1903) – курс, читаний професором Є.Спекторським для студентів 3-го курсу. 1903/4 академічний рік. Євген Васильович Спекторський (1875-1951) – випускник юридичного факультету Варшавського університету. З 1913 року – професор Київського університету. У 1918 році був обраний деканом юридичного факультету, а пізніше ректором Київського університету. В 1920 році емігрував, жив у Чехословаччині, Югославії, де був професором в університетах Праги, Белграда, Любляни. По закінченню другої світової війни переїхав до США, де був професором Св. Владимирської православної духовної академії в Нью-Йорку.

Два інших підручники з права: «Русское государственное право» – курс лекцій, читаних професором В.М.Гессеном у Петербурзькому політехнічному інституті на економічному відділенні в 1909-10 навчальному році, виданий студентською касою взаємодопомоги (СПб.: Літогр. І.Трофимова, 1909) та «Уголовное право. Особенная часть» – лекції ординарного професора А.Г.Колоколова (М., 1896). На титульному аркуші останнього теж є автограф О.Семашка.

Особливий інтерес для української науки та культури представляє літографований «Конспект лекций по истории Малорусской литературы, читанных на Высших Женских Курсах в Киеве в 1907/8 академич. г.» професора А.М.Лободи. Це машинописне літографоване видання з вписаними рукописними словами та фразами іноземною мовою. На титульному аркуші є напис «Куп. від О.М.Стешенка. 7 червня 1919 р.», печатка Київського книжкового магазину «Книжный мір» К.Семинського та штамп «Національна Бібліотека Української Держави у Київі» з зображенням тризубця.

Автор цього курсу – відомий фольклорист, літературозна-вець, етнограф, педагог, історик театру – Андрій Митрофанович Лобода (1871-1931). Закінчив слов’яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету, пізніше займав там посаду екстраординарного професора. У 1906 році став одним з ініціаторів повторного відкриття і посів посаду професора Вищих жіночих курсів у Києві. Був головним редактором «Университетских известий». З 1921 року очолював Етнографічну комісію при ВУАН, з 1922 – академік ВУАН, був дійсним членом філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка, член-кореспондентом Російської Академії наук. А.М.Лобода опублікував близько 100 наукових праць. Конспект його лекцій являє собою начерки з історії нової української літератури від І.Котляревського до М.Шашкевича. В кінці книги подається «Программа украинской литературы ХVI-XVIII вв.».

Окрему групу літографованих навчальних посібників складають курси лекцій професорів-емігрантів з України 20-30-х років у Чехословаччині. Інтелектуальна еміграція з України та Росії розпочалася відразу після подій 1917-1918 років. Чехословаччина радо прийняла нових мігрантів. Її уряд прагнув допомагати у створенні українських або російських чи білоруських наукових, культурницьких, навчальних установ, закладів і товариств. Усі верстви еміграції концентрувалися в компактні зони проживання та діяльності на терені науки, культури, шкільництва. Центрами української еміграції стали Прага та курортне містечко Подєбради, які перетворилися на єдиний у світі великий осередок освіти для українців в еміграції. Лише Чехословаччина визнавала право абітурієнтів російських та українських гімназій на продовження навчання у вузах і забезпечувала їх державне утримання. У 1921 р. був створений урядовий Комітет для забезпечення освіти українських студентів. Тут осіли родини деяких емігрантів, які зробили значний внесок у розвиток чеської науки, культури та мистецтва.

Одним з підручників, що презентує український педагогічний інститут ім.М.Драгоманова у Празі є літографований «Нарис граматики староболгарської (староцерковнослав’янської) мови» (Прага, 1926) професора Василя Івановича Сімовича (1880-1944), визначного українського мовознавця, філолога і культурного діяча. По закінченні університету в Чернівцях, В.І.Сімович викладав там у вчительській семінарії. З 1914 по 1918 роки – співробітник Союзу визволення України і організатор культурної праці в таборах для українських військовополонених. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка. З 1923 по 1933 роки – професор Українського педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі (1926-1930 – його ректор). У 30-х роках ХХ ст. працював у Львові в товаристві «Просвіта», був редактором декількох журналів. Пізніше – професор Львівського університету.

Курс з граматики староболгарської мови Сімовича, що зберігається у фонді бібліотеки, містить в собі як машинописний текст з вписаними «від руки» фрагментами, так і рукописний, виконаний декількома особами.

22 квітня 1922 р. розпочала діяльність Українська господарська академія у Подєбрадах (УГА) у складі трьох факультетів: агрономічно-лісовий, з відділами агрономічним та лісовим, сільськогосподарський інженерний, з відділами гідротехнічним та хімічно-технологічним, економічно-кооперативний, з відділами економічним, кооперативним і статистичним. Наукові видання УГА значно збагатили українську технічну й економічну літературу та розвинули українську наукову мову у технічних галузях і точних науках.

Саме у видавничому товаристві при УГА в 1923-1924 роках вийшли кілька літографованих навчальних посібників, що зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних видань. Серед них «Аналітична геометрія на площі» І.Шовгеніва, професора УГА та першого її ректора. Іван Опанасович Шовгенів (1874-1943) родом з Харківщини. Навчався в Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, згодом керував різними гідротехнічними роботами в Росії і Туркестані. Працював у Петербурзькому та Київському політехнічних інститутах, організатор водного господарства України. Батько відомої української письменниці Олени Теліги.

«Курс лісівництва. ІІІ. Лісовирощення» професора Б.Іваницького – лекції, що викладалися студентам агрономічно-лісового відділу УГА в 2-му семестрі 1922-23 академічного року. Український лісознавець, громадський і політичний діяч, Борис Георгійович Іваницький (1878-1953) був організатором і професором академії у Подєбрадах. Після закінчення Петроградського лісового інституту був директором Лісового департаменту уряду директорії УНР, автором законотворчих проектів з охорони та примноження лісового фонду України, в тому числі першого «Закону про ліси Української Народної Республіки». У 1919 році Борис Іваницький разом з урядом УНР виїхав до Вінниці, потім – до Кам’янця-Подільського, де поряд з адміністративною роботою працював викладачем на сільськогосподарському факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету. У 40-х роках Іваницький перебував у Польщі, потім у Чехословаччині, Австрії, Німеччині. Працював професором, а згодом очолив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі (Баварія), удостоєний почесного звання доктора honoris causa. В останні роки проживав у США (Детройт) в родині сина. Він створив свою школу українських лісівників. Ліс, який у ті часи вважався лісом півдня Росії, Іваницький у своїх працях представив як український, що має власну історію та специфіку розвитку.

Особливу увагу привертає «Ентомологія» (1924) Ю.Русова. Літографія являє собою виконаний на друкарській машинці текст з рукописними латинськими термінами. Видання багато ілюстроване малюнками комах, містить таблиці та схеми. Юрій Олександрович Русов (1895-1962) – народився в сім’ї земського статистика, етнографа, фольклориста Олександра Русова та педагога і громадської діячки Софії Русової. Здобув вищу освіту у Києві й Відні, був лектором, а пізніше доцентом Української студії пластичного мистецтва та УГА у Чехословаччині. З 1930 по 1941роки – директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті, а з 1947 року – науковий співробітник університету в Монреалі та співробітник його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан.

Процес літографування навчаль-ної літератури був досить складним і трудомістким, але потрібним у студентському житті. Ці видання стали не лише пам’ятником студентського побуту тих часів, але й цікавим явищем в історії книги. Літографовані навчальні посібники виходили невеликими тиражами до 150 прим. (зокрема, щоб уникнути цензури) і повного їх переліку немає. Вони не відображалися книжковими літописами та не надходили в якості обов’язкового примірника в державні книгозбірні. Навіть найбільші університетські бібліотеки не мають повних комплектів таких видань. Охарактеризоване зібрання студентських літографованих видань налічує 32 примірники і є однією з найцікавіших книжкових колекцій Бібліотеки, а всі книги, що входять до її складу по праву вважаються бібліографічними рідкостями.

Список студентських літографованих навчальних видань середини ХІХ – першої третини ХХ століть

  1. Анисимовъ, В.А. Аналитическая геометрія: лекціи І курса механич. и инженерно-строител. отд-ній: 1900-[1901] акад. годъ / В.А.Анисимовъ; Варшав. политех. ин-тъ Императора Николая II. – Варшава: Типо-Литогр. Э.Кржимовскаго, 190?. – 303, VIII с.: мал.
  2. Боргманъ, И.И. Оптика: лекціи приватъ-доцента С.-Петербург. ун-та И.И.Боргмана: 1881-82 г. / И.И.Боргманъ. – СПб.: Типо-Литогр. А.М.Вольфа, [1882]. – 222 с.: мал.
  3. Гейбель. Лекціи по фармакологіи / Гейбель. – [Б. в. д.], [1887]. – 256, 30, 88 с.
  4. [Гейбель]. Фармакологія / Гейбель. – [Б. в. д.], [19??]. – 112, 96, 418, 77, 129 с.
  5. Гейбель. Фармакологія: Металлы. Сурьма и фосфоръ / Гейбель. – [Б. в. д.], 1887. – 306, 61 с.
  6. Гессенъ, В.М. Русское государственное право: курсъ лекцій, читанныхъ проф. В.М.Гессеномъ въ С.П.Б. политех. ин-те на эконом. отд-нии. въ 1909/10 учеб. году / В.М.Гессенъ; Изд. студ. кассы взаимопомощи при СПБ. Политехникуме. – СПб.: Литогр. И.Трофимова, 1909. – 335 с.
  7. Глазенапъ, С.П. Курсъ Астрономіи: лекціи, читанныя въ С.П.Б. ун-те: Сферическая Астрономія / С.П.Глазенапъ. – СПб., 1880. – 148 с.: рис.
  8. Глазенапъ, С.П. Общій курсъ астрономіи: лекціи, читанныя въ С.-Петербург. ун-те въ 1881-82 акад. году / С.П.Глазенапъ. – СПб.: Изд. С.Л.Сопоцько, 1881 (Литогр. С.Ф. Яздовскаго). – 254 с.: рис.
  9. Глазенапъ, С.П. Практическая астрономія: лекціи доцента С.-Петербург. ун-та С.П.Глазенапа: 1882-83 г. / С.П.Глазенапъ. – СПб.: Изд. В.Н.Богословскаго, [1883] (Типо-литогр. С.В.Шепердсонъ). – 126 с.: рис.
  10. Горбовъ, А.И. Химія: Курсъ Николаевскаго инженернаго училища: 1900/01 г. / А.И.Горбовъ. – СПб.: Типо-Литогр. А.Ф.Маркова, 1901. – 650 с.: рис.
  11. Дубяго, Д.И. Теоретическая астрономія: лекціи приватъ-доцента С.-Петербург. ун-та Д.И.Дубяго: 1881-82 г. / Д.И. Дубяго. – СПб.: Изд. В.Н.Богословскаго, [1882] (Типо-Литогр. С.Ф.Яздовскаго). – 301, 44 с.: рис.
  12. Дыдынскій, Ф. Исторія римскаго права: курс, читанный проф. Ф.Дыдынскімъ для студ. І курса юрид. фак. въ 1902/3 акад. году / Ф.Дыдынскій. – Варшава, [1903]. – 367, 32 с.
  13. Загоровскій, А.И. Конспектъ лекцій по русскому праву, читанныхъ заслуженнымъ ординарнымъ профессоромъ А.И.Загоровскимъ въ Императорскомъ Новороссійскомъ Университете / А.И.Загоровскій. – 6-е изд., испр. и доп. – О.: Тип. Акц. Юж.-Рус. О-ва Печат. Дела, 1904. – 237 с.
  14. Іваницький, Б. Курс Лісівництва. Ч. 3: Лісовирощення: лекції, що викладалися студентам Агрономично-Лісового відділу Укр. Господ. Академії на 2-му семестрі 1922-23 акад. р. / Б.Іваницький. – Подєбради: Видавн. т-во при Укр. Госп. Акад., 1923. – 387 с.
  15. Кладо, Н. Военно-Морская Исторія: курсъ старшаго спец. класса. Ч. 1: Историческій очеркъ войны на мори / Н.Кладо. – [СПб.]: Литогр. К.Биркенфельда, 1895. – ХІV, 608 с.
  16. Колоколовъ, А.Г. Уголовное право: особенная часть: лекціи / А.Г.Колоколовъ. – М., 1896. – 647 с.
  17. Комарецький, С. Конспект по аналітичній хемії. Якістний аналіз. Ч. 2 / С.Комарецький. – Подєбради: Видавн. т-во при Укр. Госп. Акад., 1923. – 286 с.
  18. Лебединскій, В.К. Теплота: курсъ Николаевскаго инженернаго училища / В.К. Лебединскій. – СПб.: Типо-Литогр. А.Ф.Маркова, 1906. – 183 с.: мал.
  19. Лебединскій, В.К. Электричество и магнетизмъ: курсъ Николаевскаго инженернаго училища / В.К.Лебединскій. – СПб.: Типо-Литогр. А.Ф.Маркова, 1906. – 206 с.: мал.
  20. Лобода, А.М. Конспектъ лекцій по исторіи Малорусской литературы, читанныхъ на Высшихъ женскихъ курсахъ въ Кіеве въ 1907/8 акад. г. / А.М.Лобода. – К., 1908. – 138 с.
  21. Марковъ, А.А. Теорія вероятностей: лекціи 1883-84 акад. г. / А.А.Мар-ковъ. – СПб.: Типо-Литогр. Вольфа, [1895]. – 194 c.
  22. Океанографія: курсъ Морскаго кадетскаго корпуса. – СПб., 1895. – 290 с.: вкл. арк., мал.
  23. Павловъ, А.С. Сокращенный курсъ лекцій церковнаго права / А.С.Павловъ. – [Б. в. д.], 1895/6. – 624 с.
  24. Поссе, К.А. Введеніе въ анализъ: лекціи, читанныя въ С.-Петербург. ун-те въ 1880-81 акад. году / К.А.Поссе. – СПб.: Изд. Л.А.Пипера, 1881(Литогр. Пазовскаго). – 240 с.: рис.
  25. Русов, Ю. Ентомологія / Ю.Русов. – Подєбради: Видавн. т-во при Укр. Госп. Акад., 1924. – 176 с.: рис.
  26. Сімович, В. Нарис граматики староболгарської (старо-церковнославянської) мови / В.Сімович. – Прага, 1926. – 378 с.
  27. Сохоцкій, Ю.В. Дифференціальное исчисленіе: лекціи, читанныя проф. С.П.Б. ун-та Ю.В.Сохоцкимъ въ 1880-81 акад. году / Ю.В.Со-хоцкій. – [СПб.]: Изд. студ. 2-го курса, [1881?] (Литогр. Пязовскаго). – 343 с.: рис.
  28. Спекторскій, Е. Энциклопедія юридическихъ, политическихъ и экономическихъ наукъ: курсъ, читанный для студ. І курса. 1903/4 акад. г. / Е.Спекторскій. – Варшава: Типо-Литогр. Б.А.Букати, 1903. – 516 с.
  29. Уголовное право. – О.: Типо-литогр. Юж.-рус. О-ва печат. дела, 1903. – 281 с.
  30. Хвольсонъ, О.Д. Лекціи механической теоріи теплоты, читан-ныя въ С.П.Б. Имп. ун-те. въ 1881/2 году / О.Д.Хвольсонъ. – СПб.: Литогр. Вольфа, [1882]. – 204 с.: рис.
  31. Хвольсонъ, О.Д. Механическая теорія теплоты / О.Д.Хвольсонъ; сост., изд. С. Водзинскій. – [СПб.]: [Типо-литогр. С.Ф.Яздовскаго], [1883]. – 181 с.: рис.
  32. Шовгенів, І. Аналітична геометрія на площі: конспект лекцій, що викладалися студентам їнженер. відділу Укр. Госп. Акад. на І сем. 1922-3 навч. р. / І.Шовгенів. – Подєбради: Видавн.

Подільський книжник Альманах. Випуск 3

  1. Від укладача
  2. Про книги і про себе
  3. Нова «стара» бібліотека
  4. З книжкових колекцій бібліотек Поділля
  5. Студентські літографовані навчальні видання другої половини ХIX – першої третини ХХ ст.
  6. Випереджаючи свій час
  7. Електронна книга у фонді Бібліотеки
  8. Українські книги, друковані у міжвоєнній Чехословаччині
  9. Бібліотеки і бібліофіли. Родове книжкове зібрання Якубовських з Люлинців
  10. Книжкове зібрання вінницького вчителя
  11. EX LIBRIS для Вінницької бібліотеки
  12. Екслібрис Н.Г.Захаревича-Захаревського
  13. Екологія книжкової культури
  14. Про корисність бібліотечних виставок
  15. Краєзнавча літературна бібліографія як джерело популяризації літературного життя краю, творчості письменників-земляків
  16. Книжкові пам’ятки з історії медицини
  17. Про цензуру книг на Поділлі початку 20-х років ХХ ст.
  18. Наші земляки – лауреати літературних премій України 2010 року
  19. «Кобзар»Т.Г.Шевченка
  20. Хроніка. Події
  21. Відомості про авторів
  22. Фотоматеріали

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше