ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Подільський книжник Альманах. Випуск 3

Версія для друку

Бібліотеки і бібліофіли. Родове книжкове зібрання Якубовських з Люлинців

Т.Р.Соломонова

Останніми роками у вітчизняній культурі спостерігається пожвавлення інтересу до приватних книжкових зібрань минулого, що й, зрозуміло, з огляду на те, що головними споживачами книжкової продукції завжди були приватні особи. У їхніх зібраннях концентрувався основний масив книжкового потоку, тож сукупність цих колекцій може краще розповісти про все розмаїття книжкової культури відповідного періоду. Мінлива історія нашої країни не сприяла збереженню приватних книгозбірень, тому одним з шляхів їхнього вивчення є студіювання фондів державних бібліотек, де осідали рештки таких колекцій.

У відділі рідкісних і цінних видань (далі – РіЦ) Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва зберігаються історико-книжкові фонди, що походять з родових книжкових зібрань дворян Східного Поділля. Серед них почесне місце займає збірка, що належала колись Якубовським з Люлинців (тепер Калинівського р-ну) гербу «Topor». Представники цієї родини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. завдяки активній громадській та господарчій діяльності завоювали чималий авторитет у регіоні. Нами виявлено 118 назв книг у 168 томах, що походять з цієї родової книгозбірні та зберігаються сьогодні у відділі РіЦ. Відомо також, що у Національній бібліотеці України ім.В.Вернадського зберігаються якнайменше інкунабула та палеотип з цього зібрання. Соціальний статус роду, його громадське положення на Поділлі, значущість родових колекцій спонукали нас до глибшого вивчення виявленого масиву видань.

Антоні Старжа-Якубовський (1766-1847), маршалок шляхти Вінницького повіту, придбав місцеві Люлинці та Шепіївку (тепер Калинівського р-ну) 1843 року. Згодом син Кароль (1816-1896) успадкував Люлинці, які стали його резиденцією у 1860 році, а син Северин – Шепіївку.

Нам не відомий початок збирання родової колекції. Серед виявлених нами друків тільки два, до речі друкованих у

XVIII ст., містять власницький напис Кароля Якубовського. Отже, можна його вважати засновником зібрання. За повідомленням польського історика-аматора, подолянина за походженням Антоні Урбанського, Кароль Якубовський, маршалок шляхти Вінницького повіту з 1853 р. [1], десь у середині 50-х років ХІХ ст. придбав майже 4 тис. томів із знаменитої Вишневецької бібліотеки [2]. Українська дослідниця цього родового зібрання І.Ціборовська-Римарович уточнює, що до Люлинців потрапила частина видань, вивезених з Вишнівця після продажу його княгинею Абамелік у 1857 році [3]. Разом з тим польський вчений Р.Афтаназій, погоджуючись з фактом придбання книг і знаючи історію Вишневецької книгозбірні, вважає заявлену кількість завищеною [4], тим більш і досі не виявлено книг, що походили б із колекцій Вишневецьких і Якубовських одночасно.

Відомо, що за наступного власника маєтку Едварда (1848-1913), сина Кароля, родове зібрання нараховувало 12 тис. томів. Едвард Якубовський студіював право у Головній школі у Варшаві впродовж 1862-1865 років. Був активним учасником створення Подільського товариства сільського господарства і сільськогосподарської промисловості, зокрема відділення рільництва. У значній мірі завдяки йому при відділенні було відкрито контрольну насіннєву станцію та сільськогосподарську хімічну лабораторію. Вінницька дослідниця В.Колесник вважає, що саме його організаторські здібності та фінансова допомога сприяли створенню значної кількості установ товариства, масштаби діяльності яких далеко вийшли за заплановані [5].

Для здійснення активної дослідницької та господарської діяльності потрібною була добре укомплектована книгозбірня. За часів Едварда Якубовського вона знаходилася у палаці над холлом, у спеціальному приміщенні, де зберігався також родовий архів. Корінці деяких книг відзначалися його особистим власницьким знаком – блінтовим тисненням золотом «E S-J» (E[dward] S[tarza] J[аkubowski]) або його дружини «M S-J» (M[aria] S[tarza] J[аkubowska]). Він був одружений з Марією (1850-?), донькою Зигмунта Старорипінського (1820-1899), дідича Карабчіївки (тепер Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.). Завдяки цьому шлюбу родова книгозбірня Якубовських згодом була доповнена карабчіївським книжковим зібранням (у 8 тис. томів) Зигмунта Старорипінського та його сина Брунона (1850-1910) [6]. Ймовірно, це відбулося після 1910 року, коли Марія Якубовська успадкувала маєток по смерті брата Брунона.

У маєтку Старорипінських зберігалася кореспонденція та книгозбірня Йозефа (Юзефа) Старорипінського, батька Зигмунта, засланого до Сибіру за участь у повстанні 1831 року. Нами виявлено дві книги з його власницьким написом прізвища та імені. Зигмунт Старорипінський, учасник повстання 1863 року, укладач збірки документів «Kronika Podolska: Dokumenty Organizacji Narodowej. 1862-1863», спогадів «Między Kamieńcem I Archangielskiem. Dwa Pamiętniki powstańćow z 1863 roku» відомий як громадський та господарчий діяч Поділля [7]. Він мав особистий шрифтовий екслібрис квадратної форми, в середину якого готичними літерами вписано ім’я та прізвище власника, а навколо рамка з рослинного орнаменту. Для відбитків ним використовувалася чорна фарба. Синя фарба застосовувалася для відбитків шрифтового екслібриса овальної форми Карабчіївської бібліотеки «Z ksiegozbioru Karabczejowieskiego». Чимало друків містять тиснення на корінці «Z S» або «B S» – Зигмунт або його син Брунон Старорипінські. Всього виявлено нами 32 назви видань з їхньої книгозбірні польською, німецькою та французькою мовами, здебільшого історичної тематики. Серед інших видань привертають увагу твори Чарльза Дарвіна у штутгардському виданні – перші німецькомовні передруки його праць (7 назв) 1871-1877 років. Книги були придбані Бруноном, ймовірно, у Дерпті, де він тоді ж вивчав економіку в університеті. Особливу цінність для подолян представляє одна з книг серії «Żrоdla dziejowe», що містить дарчий напис нашого земляка, історика-аматора Олександра Яблоновського, адресований Зигмунту Старорипінському.

За Едварда Якубовського до зібрання приєдналася також збірка невідомого «R R». Даний масив книг у 10 назв (15 томів) має шрифтовий екслібрис у вигляді чотирикутника зеленого кольору зі зрізаними кутками, посередині якого дві готичні літери RR. Одна з виявлених книг має додатковий шрифтовий екслібрис «Cornelia Raciborowska», яка була двоюрідною тіткою Зигмунту Старорипінському, через зібрання якого цей фонд міг потрапити до Якубовських. Всі виявлені нами англомовні видання походять з книжкового фонду «R R».

Останній власник маєтку Антоні (1888-1916), син Едварда, студіював агрономію в університеті Галле (Гальський ун-т) впродовж 1907-1913 років. Паралельно прослухав подібний курс в Ягеллонському університеті у 1908-1909 роках [8]. Деякі книги, що належали йому, мали фірмову палітурку: напівшкіряну з кутиками і корінцем з рудої шкіри, прикрашеним тисненими золотом літерами «А S-J», такі ж рукописні – на правому верхньому куті авантитулу. Здебільшого ці книги побачили світ у 1910-1913 роках польською мовою.

У книгознавчій літературі поширена інформація про розміри люлинецького зібрання у 20 тис. томів, а Іздебська з Подгорських, сестра шурина останнього власника маєтку, писала у своїх спогадах про 30 тис. томів [9]. Тобто на початок ХХ ст. Якубовськими був накопичений значний книжковий масив, який ще у 70-х роках ХІХ ст. не мав широкого розголосу серед польської спільноти. Позаяк Ф.Радзішевський 1874 року серед відомих приватних і публічних книжкових зібрань колишньої Речі Посполитої, зокрема 62 подільських збірок, її не згадував [10]. Відомості про існування та розміри даної бібліотеки у професійній літературі поширилися після праць Е.Хвалевика та А.Урбановського у 20-х роках ХХ ст. З цього можна визначити, що саме за Едварда Якубовського їхнє родове зібрання набуло поважного статусу.

Бібліотека була впорядкована і скаталогізована. Едвард Якубовський запровадив використання геральдичного екслібрису овальної форми. У його основу був покладений родовий герб «Topor»: в центрі щита розгорнутий праворуч вертикальний топор, зверху лицарський шолом з дворянською короною, яку вінчає топор, дещо нахилений праворуч. У нижній частині екслібрису напівколом напис «Biblioteka Luliniecka». Цей штамп використовувався щонайменше до 1892 року, адже найпізніше видання з такою позначкою датовано цим роком. Тривалий час для штампування паралельно використовувалися чорнила червоного та синього кольорів. Дещо пізніше з’явився інший гравірований двокольоровий (чорно-червоний) екслібрис – триптих: ліва частина містила герб та літери «S-J», права – силует башти палацу в Люлинцях, а середня – напис «Ex bibliotheca Lulincensi». Після перегляду видань de visu cкладається враження, що даний екслібрис використовувався для позначення найціннішої частини книгозбірні. Книги із зібрання Старорипінських не мають позначок фонду Якубовських, звідси можемо припустити, що впорядкування люлинецького зібрання проходило до 1910 року.

Частина книг відзначена топографічними позначками. На форзаці, як правило, позначалася шафа та порядковий номер книги. Навіть у багатотомних виданнях кожний том мав власний номер на полиці. Тобто власники використовували кріпосну систему розстановки фонду. Варто зауважити, що подібні позначки (Sz І, Sz II чи Sz ІІІ) виявлено тільки на історичній літературі, що зберігалася у трьох шафах. Серед виявлених видань шафи № 1 найбільший номер сягав 233, шафи № 2 – 496, шафи № 3 – 620. Нумерація книг у шафах була суцільною за абеткою.

Нами також виявлено 4 томи з шепіївської книгозбірки Якубовських. Вони позначені двома різними екслібрисами та власницькими написами. Геральдичний екслібрис схожий на люлинецький за формою і виглядом, відрізняється тільки написом «Biblioteka Szepijowiecka», інший – шрифтовий овальної форми з написом по колу «Biblioteka w Szepijowce», а по центру – «C.Jakubowski».

Як вже вказувалося, нами виявлено 118 назв книг у 168 томах, що походять з цієї родової книгозбірні. Даний історико-книжковий фонд містить польсько- (72 назв у 109 томах), франко- (26 назв у 30 томах), німецько- (9 назв у 14 томах), англо- (4 назви у 4 томах), російсько- (5 назв у 6 томах) та латиномовні (1 назва у 1 томі) друки. За матеріалами відділу РіЦ, тільки у складі цього польського родового зібрання виявлено книгу українською мовою (1 назва в 4 томах): М.С.Грушевський «Історія України-Русі» (Львів, 1905-1907). Привертає увагу кількість перекладних видань з французької, німецької, англійської та російської мов (36 назв). складається враження, що російськомовні друки купляли тільки в тому випадку, коли не могло бути заміни іншомовними. Це були, наприклад, законодавчі («Сборник законов и распоряжений по землеустройству» (СПб., 1908)) або навчальні («Курс топографии» (СПб., 1877)) видання.

Представники роду поважно ставилися до книг, слідкували за видавничими новинками відомих польських (М.Глюксберга, Гебетнера і Вольфа, Оргелбрандта) та французьких (Ашетте, Дідо (Фірмен-Дідо з 1887 р.), Плон, Фламмаріон) фірм ХІХ ст., продукція яких не була дешевою. Більшість видань мала спеціальні напівшкіряні палітурки з тисненням суперекслібрису (ініціали власника на корінці). Хронологічно переважають друки ХІХ ст. (70% кількості назв), решта в приблизно однаковій пропорції XVII-XVIII та початку ХХ ст. – по 15%.

Серед перлин цієї колекції, польський дослідник Р.Афтаназі згадує, Радзивілову Біблію, аріанські видання, Золоту Грамоту. Він вказує, що у родовому архіві зберігалися 139 фасцикулів від 1525 року до другої половини ХІХ ст., привілеї Зигмунда І та Зигмунда ІІІ, документи з підписами Петра Могили, Івана Виговського, листи про повстання Конарського на Поділлі, зокрема з архіву З.Старорипінського. З цього зібрання походить інкунабул «Missale Romanum» (Венеція, 1482) [11], палеотип базельське видання 1538 року творів Аристотеля з коментарями Ф.Меланхтона [12], що зберігаються сьогодні у Національній бібліотеці України ім.В.Вернадського. Серед виявлених нами видань 22 назви (в 33 томах) є стародрукованими. Тобто родина не залишалася поза загального тогочасного захоплення старовинними речами, чимало уваги приділяючи старовині. Ймовірно, для кращої орієнтації у книжкового потоці минулого, через розуміння значущості власних книжкових надбань ними було придбано книгу «Biblioteka naukowego zakładu Ossolińskich» (2 т., Львів, 1847).

З огляду на склад книжкового зібрання родина Якубовських впродовж декількох поколінь не була байдужою до історії власного народу. (Показово, що сестра Едварда Якубовського Ядвіга (1849-?) вийшла заміж у 1872 році за відомого польського кресового генеалога Казімєжа Пуласького (1845-1926).

Вже доробок польських науковців XVIII ст. представлений першим виданням відомої праці А.Нарушевича «Historya narodu polskiego» (Варшава, 1780-1786) та геральдичним дослідженням Е.Куропатницького, що побачили світ у друкарні знаменитого М.Гролля. Французький багатотомний біографічний словник «Nowy dykcyonarz historyczny» (Варшава, 1783-1786), що містив життєописи найвідоміших людей, друкувався польською мовою у друкарні Дюфура.

Серед вузлових проблем, що знайшли висвітлення у книгозбірні, була середньовічна історія країни, правління останнього польського короля Станіслава Августа і Чотирирічний сейм, збройна боротьба за відновлення незалежності польської держави (повстання Т.Костюшко, кампанія 1809 року, Листопадове повстання 1830 року та Січневе повстання 1863-1864 років), військова історія, історія науки та культури Польщі. Це не тільки історичні хроніки (наприклад Стрийковського), збірники документів з серії «Żrоdla dziejowe», заснованої Олександром Яблоновським та Адольфом Павінським для оприлюднення матеріалів з історії Речі Посполитої, а й твори провідних польських істориків М.Балінського, В.Калінки, Т.Корзона, Л.Краусхара, А.Павінського, С.Смолки, мемуарна література. Наявність у зібранні деяких видань підштовхнула до роздумів про можливий час і шлях їхнього придбання. Це стосується, наприклад, Золотої Грамоти або антиросійської за змістом книги М.Мохнацького «Powstanie narodu polskiego w roku 1830 i 1831» (Вроцлав, 1850). Знаковою є збірка міжнародних актів з історії Польщі 1762-1862 років, укладена д’Анжебером (Л.Ходзько), адже це видання ми знаходили й у складі інших родових польських книгозбірень Поділля: Собанських, Ярошинських та Руссановських. Рукопис «Historya Powshehna», що висвітлює історію середніх століть від 1300 до 1492 років у викладі кременецького професора Ульдинського (1792-1863), також зацікавив нас. Лекції читалися 1838 року, а рукопис міг бути зробленим Йозефом Старорипінським, адже чоловіки їхнього роду навчалися у цьому ліцеї. Прикметно, що до складу рукопису входять рекомендаційні списки літератури з історії Польщі, античної та всесвітньої історії, а також епіграфіки, нумізматики, дипломатики та географії. (До речі, використаний папір фабрики Гончарових, сім’ї дружини О.С.Пушкіна).

Історія українських теренів також привертала увагу представників роду, адже нами виявлено праці відомих кресових істориків О.Яблоновського, Ф.Равіти-Гавронського. Антоні Якубовському належало друге видання відомої праці М.С.Грушевського «Історія України-Руси» (Л., 1905-1908).

Історія Франції, традиційно для польських родових книжкових зібрань, складала наступний блок історичних видань. Саме французький революційний рух останніх двох століть був основним об’єктом інтересу. Нами виявлено перше видання відомої книги Альфонса де Ламартіна «Histoire des Girondins» (Брюссель, 1847), що зробила його славу як письменнику. Хоча наукової інформації було обмаль, але емоційне забарвлення, апологія жирондистів принесли їй величезний успіх. У бібліотеці представлений польський переклад найвідомішого твору А.Тьєра «Historya Konsulatu i Cesarstwa» (Варшава, 1846-1866). Варшавське видавництво Оргелбранда відставало від випуску оригінального видання тільки на один рік. Бурхливий розвиток французької соціальної історії був відображений монографією Є.Боннемера з історії селянства, біографістики – дослідженнями про Наполеона І. Крім ґрунтовних дослідницьких студій, можна спостерігати й компілятивні роботи, наприклад Т.Чацького «Studya historyczne nad rewolucya Francuzka 1789 roku» (Варшава, 1862, пер. з фр.).

Помітний інтерес до історії інших країн, зокрема Англії, Мексики. Особлива увага приділялася угорському народу, який зумів здобути 1867 року політичні права в Австрійській імперії. Ймовірно, саме цей аспект приваблював Якубовських у книзі С.Шнур-Перловського про польсько-угорські стосунки 1848-1849 років або у загальному огляді історії Угорщини, перекладеному польською з французької Л.Рогальським.

Зрозумілою є зосередженість на Російській імперії, що демонструють такі твори, як А.Клебович «Rys statystyki Panstwa Rossyyskiego» (Варшава, 1826), Є.Константинов «Historya panstwa Rossyyskiego» (Вільно, 1828) – переклад короткого курсу з історії російської держави, Ф.Черний «Rosya w Turkestanie» (Краків, 1885). Польсько-російським стосункам присвячено праці Х.Камінського «Rossya i Europa. Polska» (Париж, 1857), який своє авторство приховав за криптонімом X.Y.Z., С.Татищева «Dyplomacya Rosyjska w kwestyi polskiej (1853-1863)» (Варшава, 1901), мемуари генерала Л.М.Енгельгардта.

Історичні захоплення родини прослідковуються в придбанні книг про археологічні дослідження та історію первіс-них суспільств: Дж. Луббок «Les origines de la civilisation» (Париж, 1881), Густава де Бона «Premteres civilisations» (Париж, 1889), С.Заборовського «De l’Anciennetе de l’homme» (Париж, 1874).

Постійність родових інтересів до цієї сфери знань підкреслює історичний словник М.-Н.Буйє «Dictionnaire universel d’histoire et de gеographie» (Париж, 1861). Ознайомлення з книжковим фондом відділу РіЦ дає підгрунтя для думки, що він ніби входив до обов’язкового списку комплектування бібліотек ХІХ ст. Ця книга впродовж 1842-1914 років передруковувалася 34 рази. Ім’я її укладача стало номінальним. У французькій книжковій практиці ХІХ ст. так почали називати будь-які словники з всесвітньої історії та географії. Нами виявлено 6 видань різних років, що походять з різних приватних книжкових зібрань Східного Поділля.

Треба відзначити, що досліджуване книжкове зібрання вирізняє інтерес до різних галузей знань. Крім звичного для польської родової шляхти інтересу до історії, спостерігається зацікавлення філософією, правом, психологією, біологією, географією, мовознавством і літературознавством, красним письменством.

Духовні, ідеологічні пошуки Якубовських-Старорипінських ілюструє наявність книг Арістотеля, німецького філософа А.Швеглера, польсько-російського – Г.Струве, польського – А.Свентоховського. Питання взаємовідносин держави і релігії було розглянуто у книзі французького державного діяча Жюля Сімона «La liberte» (Париж, 1859). Захоплення громадською діяльністю відобразилося у придбанні публіцистичних творів лорда Маколея, французького журналіста Едмонда Абу.

Мабуть Едвард Якубовський, правник за фахом, збирав юридичну літературу. У збірці зберігалося не тільки оригінальне видання «Volumina legum» (Варшава, 1732-1782), а й петербурзьке перевидання Й.Огризка 1859-1860 років, історико-правові монографії польського та російського правника Р.Губе «Prawo polskie w wieku trzynastym» (Варшава, 1874), російськомовні видання нашого земляка, відомого російського правника В.Спасовича.

Загальне захоплення природничими науками відобразилося у наявності комплекту видань англійського біолога Ч.Дарвіна, французького психолога Т.Рібо. Традиційно для книгозбірень ХІХ ст. поширена література про окремі населені пункти або їхні пам’ятки історії (Варшава, Краків), мандрівки у європейські країни (Грецію, Іспанію), зокрема популярна книга англійського журналіста та мандрівника Т.Роско «The tourist in Spain» (Лондон, 1837) з гравюрами Д.Робертса.

Хоча нами не виявлено видань з сільського господарства, потреба раціонально господарювати, тим більш в нових ринкових умовах, вимагала ознайомлення з галузевою літературою. Про існування такого розділу зібрання побічно свідчить стале економічне та фінансове положення родини, активна участь у діяльності Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, а також наявність «Encyklopedya rolnictwa» (5 т., Варшава, 1873-1879) з книгозбірень і Якубовських, і Старорипінських.

Польська культура найкраще представлена мовознавчими (С.Потоцького, А.Ржонжевського), літературознавчими (З.Красинського, Ю.Словацького, К.Бродзинського, Й.Оссолінського, Я.Снядецького, Т.Ришарського) працями та художніми творами відомих польських письменників. Звичними для подібних бібліотек були мовознавчі словники Тротца, що неодноразово передруковувалися у Лейпцизі впродовж другої половини XVIII ст. Інтерес родини до художньої літератури ілюстрували найкращі зразки червоного письменства поляків (А.Нарушевич, Ф.Карпінський, Ю.Крашевський, Ю.Словацький), французів (Буало, Корнель, Мольєр, Золя, Сю), німців (Гете, Шіллер), англійців (Шекспір, Скотт, Байрон) оригінальними мовами, а також фольклорні записи польських пісень.

Увагу до польської культури підкреслює одна з перших польських універсальних енциклопедій «Encyklopedia ogоlna wiedzy ludzkiej» (12 т., Варшава, 1872-1877), підготовлена та надрукована у друкарні Унгра.

Таким чином, родове книжкове зібрання Якубовських було значною історико-культурную пам’яткою, значимість якої вже усвідомлювалася на початку ХХ ст. Подібна його оцінка пов’язана не тільки з розмірами, а і його складом. Збірка представляла собою доволі поширений серед польського шляхетського середовища тип бібліотеки-архіву, де, крім книжок, зберігалися родові документи. Меморіальне її значення підкреслюють стародруковані видання (інкунабули, палеотипи), історична та правова література, що висвітлювала минуле Польщі. Останнє свідчить також про національну свідомість родини, яка прагнула предметно зберігати пам’ять про колишню державність власного народу. А наявність книг заборонених у Російській імперії або таких, що не потрапляли у широкий продаж, свідчить про певну опозиційність цієї польської родини.

Склад цього зібрання підштовхує до думки про існування в середовищі шляхти певних «канонів» складу приватних книжкових зібрань польської родової шляхти. Водночас для даної збірки характерна така особливість, як інтерес до української та російської історії, різноманітність читацьких інтересів не тільки тематична, а й за призначенням, адже у її складі виявлено як глибокі теоретичні дослідження тогочасних провідних науковців, так і компілятивні роботи публіцистів.

Примітки:

  1. Державний архів Вінницької області, ф. 200, оп. 1, спр. 837, арк. 38-43.
  2. Urbański, A. Pro memoria / A.Urbański. – Warsz., 1929. – S. 65.
  3. Ціборовська-Римарович, І.О. Родові бібліотеки Правобережної України XVIII століття (Вишневецьких-Мнішеків, Потоцьких, Мікошевських): історична доля та сучасний стан / І.О.Ціборовська-Римарович; НАН України, Нац. б-ка України ім.В.І.Вернадського. – К., 2006. – С. 42-43.
  4. Aftanazy, R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. T. 10: Wojewodztwo Bracławskie / R.Aftanazy. – 2-e wyd. – Wrocław, Warsz., Krakow, 1996. – С. 194.
  5. Колесник, В. Відомі поляки в історії Вінниччини: бібліогр. слов. / В.Колесник. – Вінниця, 2007. – С. 27, 37.
  6. Aftanazy R. Dzieje rezydencji… – S. 194.
  7. Pułaski, K. Kronika polskich rodоw szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy / K.Pułaski. – Warsz., 1991. – Т. 1. – S. 208-209.
  8. Epsztein, T. Edukacja dzieci і mlodziezy w polskich rodynach ziemianstwana Wolyniu, Podolu і Ukrainie w II polowie XIX w. / T.Epsztein, Warsz., 1998. – S. 188.
  9. Aftanazy, R. Dzieje rezydencji… – S. 194.
  10. Wiadomość historyczno-statystyczna o znakomitszych bibliotekach i archiwach publicznych i prywatnych, tak nigdyś byłych jako i obecnie istniejących w krajach dawną Polskę składających, a mianowicie: w Krоlestwie Polskiem, Galicyi, W.Ks. Poznańskiem i Zachodnich guberniach Państwa Rossyjskiego / ułoż. F.Radziszewski. – Krakоw, 1875. – 124 s.
  11. Каталог інкунабул / уклад. Б.Зданевич; АН УРСР, Центр. наук. б-ка. – К.: Наук. думка, 1974. – 248 с.: іл.
  12. Каталог палеотипов из фондов ЦНБ им.В.И.Вернадского НАН Украины / сост. М.А.Шамрай при участии Б.В.Грановского и И.Б.Торбакова. – К., 1995. – С. 34 (№ 115).



Подільський книжник Альманах. Випуск 3

  1. Від укладача
  2. Про книги і про себе
  3. Нова «стара» бібліотека
  4. З книжкових колекцій бібліотек Поділля
  5. Студентські літографовані навчальні видання другої половини ХIX – першої третини ХХ ст.
  6. Випереджаючи свій час
  7. Електронна книга у фонді Бібліотеки
  8. Українські книги, друковані у міжвоєнній Чехословаччині
  9. Бібліотеки і бібліофіли. Родове книжкове зібрання Якубовських з Люлинців
  10. Книжкове зібрання вінницького вчителя
  11. EX LIBRIS для Вінницької бібліотеки
  12. Екслібрис Н.Г.Захаревича-Захаревського
  13. Екологія книжкової культури
  14. Про корисність бібліотечних виставок
  15. Краєзнавча літературна бібліографія як джерело популяризації літературного життя краю, творчості письменників-земляків
  16. Книжкові пам’ятки з історії медицини
  17. Про цензуру книг на Поділлі початку 20-х років ХХ ст.
  18. Наші земляки – лауреати літературних премій України 2010 року
  19. «Кобзар»Т.Г.Шевченка
  20. Хроніка. Події
  21. Відомості про авторів
  22. Фотоматеріали

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше