ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції

Версія для друку

Перший вінницький видавець А.В.Мазаракій та його бібліотека

Сафронова О.В.,

провідний бібліограф відділу рідкісних і цінних

видань Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Відділ рідкісних і цінних видань (далі РіЦ) Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва утворений у 2000 році. Фонд налічує близько 35 тисяч примірників і включає вітчизняні та зарубіжні видання переважно ХVШ – початку ХХ ст. Більшість із них потрапила до бібліотеки з навчальних закладів і приватних бібліотек Східного Поділля після революції 1917 року. Особливе значення мають історико-книжкові фонди, які належали відомим у краї особистостям. Так, у фонді відділу зберігаються книги, що належали першому вінницькому видавцю, журналісту, педагогу та музиканту А.В.Мазаракію.

Андрій Валер’янович Мазаракій (1853-1919) походив із українського дворянського роду, що веде своє шляхетство з середини XVII ст. Засновником роду був грецький купець Христофор Мазаракія, який переселився з родиною у Львів наприкінці XVI ст., а вже наступного століття її представники осіли на Чернігівщині.

Народився А.В. Мазаракій 20 грудня 1853 року у місті Кишиневі. Його батько Мазаракій Валер’ян Іванович (1825-1885) служив у лейб-гвардійському Ізмайловському полку (до 1849 р.), згодом по відставці оселився у маєтку в Тираспольському повіті. Активно займався громадською діяльністю: був директором Херсонського Поземельного банку, президентом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, з 1879 року – почесним членом Імператорського Московського товариства сільського господарства, земським діячем [1]. Численні світські контакти звели його з вдовою Павла Катаржі Марією Георгіївною, з якою незабаром він одружився. Молдавський музикознавець Б.Я.Котляров вказує, що родина Катаржі виділялася у кишинівському середовищі своїми музичними інтересами, ймовірно, на цьому тлі зростав інтерес юного Андрія до музики [2].

Початкову освіту Андрій Валер’янович отримав в Одеському Ришельєвському ліцеї. Службу свою розпочав помічником бухгалтера Одеської контори державного банку (1878), але вже наступного року опинився у Тирасполі, де числився канцелярським службовцем повітового предводителя дворянства (1879-1886). Але мрії про музику не полишали його, тому 1886 року він вийшов у відставку для того, щоб присвятити себе музиці.

Уроки гри на скрипці Андрій Валер’янович брав у видатного французького скрипаля – Алара (1815-1888), а теорію музики вивчав у одеських педагогів Чарнової і Кузьминського. По отриманню спеціальної освіти він викладав у Одеському музичному училищі Імператорського музичного товариства, яке згодом і очолив [3]. Коло знайомих складалося з відомих та знаменитих композиторів, музикантів. Підтримував близькі стосунки з відомим молдавським композитором, скрипалем та педагогом М.М.Сикардою. Сприяв вступу до Петербурзької консерваторії класу скрипки Л.Ауера майбутньому віртуозному скрипалю М.Я.Пестеру [4].

Ще будучи досить молодою людиною, одружився зі Скачевською Вірою Андріївною (1860-?). Вже 1878 року народився їхній первісток Володимир, наступного року – близнята Марія та Наталія, а 1882 року – Ольга.

Сформувавшись як музикант у тісному дотику з музичним життям в передових його проявах та здобувши солідну спеціальну освіту, Андрій Валер’янович вів активну популяризаторську діяльність на сторінках одеських та петербурзьких часописів. З-під його пера виходили численні рецензії, критичні статті та літературні праці, присвячені концертному та театральному життю, творчості композиторів. Так, він був серед постійних авторів одеської газети «Театр», де часто з’являлися його публікації під псевдонімом Viola, в Одесі вийшла його праця «Памяти [композитора] Григория Андреевича Лишина: Материал для его библиографии» (1888), у співавторстві з Р.А.Гельмом – біографічний нарис «Феликс Мендельсон-Бартольди (1809-1847)» (1897). З 1903 по 1905 рік був редактором-видавцем місцевої щотижневої газети «Сцена и музыка». Ймовірно, до самостійної видавничої роботи його підштовхнуло закриття газети «Театр». Щоб уникнути помилок «Театру», в якій часто був відсутній матеріал під час Пасхального посту, газета Мазаракія виходила тільки на протязі театрального сезону [5]. Він також організував бібліотеку для читання та нотну бібліотеку. Правила користування ними визначалися «Условиями абонемента на чтение книг в библиотеке русских книг и журналов А.В.Мазаракия» (Варшава, 1890) та «Условиями абонемента на чтение нот в Одесской нотной библиотеке А.В.Мазаракия» ([Варшава], 1890). В тому ж році вийшов «Каталог русских книг Библиотеки Андрея Валериановича Мазаракия» (Варшава, 1890). Побічним свідченням визнання його заслуг стало запрошення стати почесним членом Одеського міського опікунства дитячих притулків відомства імператриці Марії (1897). Але з невідомих нам причин у 1906 році він опинився у Вінниці. Припускаємо, що це відбулося раптово, адже з одеської служби його звільнили тільки у 1909 році з формулюванням «за невиконання прийнятих на себе зобов’язань» [6].

Прибувши до Вінниці, Мазаракій поринув у місцеве музичне та культурне життя. Він організував випуск першої у місті газети «Винницкая газета», де був редактором, видавцем і коректором. «Винницкая газета» почала виходити 6 серпня 1906 року та представляла інформацію про місцеве життя. На жаль, виходила вона лише протягом 4 місяців. Згодом, як театральний оглядач та музичний критик, Андрій Валер’янович співпрацював з багатьма вінницькими часописами, зокрема «Юго-Западный край», «Свободный голос», «Слово Подолии», «Шлях». Стаття А.В.Мазаракія «Памяти П.И.Чайковского. К 20-летию его кончины» надрукована у газеті «Юго-Западный край», а згодом, у 1913 році, вийшла окремою книжкою. Він керував вінницьким театральним симфонічним оркестром, виступи якого користувалися великим успіхом у городян, сприяв організації у Вінниці Товариства любителів мистецтва (28 березня 1917 р.). Головою товариства був А.В.Владимирський, а його заступником – А.В.Мазаракій. За основу статуту було взято «Статут Одеського літературного товариства». У жовтні 1919 року на засіданні ради товариства Андрія Валер’яновича було обрано його почесним членом [7].

Для підтримки матеріального становища Мазаракій вимушений був 1914 року знову стати на службу. У Вінницькому окружному суді він виконував обов’язки судового розсильного з окладом – 500 крб. на рік [8].

26 листопада 1919 року він помер у Вінниці від висипного тифу [9].

Сьогодні згадкою про А.В.Мазаракія залишилися книги з його бібліотеки. На даний час у фонді відділу РіЦ виявлено 10 примірників, на яких стоїть штемпель овальної форми, синього кольору. Текст складається з написів: зверху – «Бібліотека», знизу – «Андрея Валеріановича Мазаракія», в центрі – порядковий номер. Аналізуючи порядкові номери виявлених примірників (верхня межа – 1810), можна припустити, що кількісний склад книг щонайменше становив близько двох тисяч. Книги надруковані російською мовою, їхні хронологічні межі охоплюють другу половину ХІХ ст. (у виявлених примірниках – 1861-1891 роки). Жодного видання початку ХХ ст. нами не виявлено. Можливо, коли Мазаракій перебував у Вінниці, бібліотека вже не поповнювалася. По його смерті бібліотека була передана (або продана) вінницькій загальнодоступній приватній бібліотеці «Факел».

Ми припускаємо, що бібліотека носила гуманітарне спрямування, де виділялися книги з історії, філософії, географії та красного письменства. Видання становлять інтерес власне своїм змістом. Книги з історії представлені працями Н.М.Карамзіна «Царствование Іоанна IV Васильевича Грознаго» (СПб., 1889) – окремо видана глава з відомої праці «История государства Российскаго» та П.Г.Гізо «История цивилизации в Европе» (СПб.,1864), які вже на той час були класикою історичної літератури, праця німецького історика Г.Вебера «Курс всеобщей истории» (М., 1860, Т. 3, Вип. 7), «Историческая Хрестоматия» російського історика А.Овсяннікова. Художня література представлена творами О.Потехіна (СПб., 1873, Т. 2), працею відомого російського белетриста О.К.Шиллера (псевдонім О.Михайлов) «Наши дети: Очерки» (СПб., 1880). Фантастична повість А.Шаммісо «Чудесная история Петра Шлемиля» (СПб., 1891) вперше вийшла в світ у 1814 році. Успіх у читачів перевершив усі очікування маловідомого автора. За короткий термін «Шлеміль» був переведений майже на всі європейські мови та набув досить широкої популярності.

Одним із джерел поповнення бібліотеки були подарунки. Книгу «Природа и люди» (СПб., 1861) відомого географа А.І.Павловського А.В.Мазаракію подарувала Н.Чарнова, про що свідчить її автограф. На книгах Смайльса «Самодеятельность» (СПб., 1868) та П.І.Раєвського «Новые сцены и рассказы из малорусского быта» (К., 1883) виявлені автографи невідомих осіб.

За спогадами сучасників Андрій Валер’янович Мазаракій був високоосвіченою, відданою музиці людиною, яка «пізнала успіх, славу, радість життя» [10]. Останні роки свого життя він провів у Вінниці, своєю натхненною працею збагативши музичне і культурне життя міста, залишивши по собі творчий спадок та чудову бібліотеку.

Література

1. Модзалевскій, В.Л. Малороссійский родословникъ. Т. 3 / В.Л.Модзалевскій. – К., 1912. – С. 281-282.

2. Котляров, Б.Я. Из истории музыкальных связей Молдавии, Украины, России / Б.Я.Котляров. – Кишинев, 1982. – С. 12.

3. Мазаракий Андрей Валерианович [Електронний ресурс] // Большая биограф. энцикл. : веб-сайт. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc-biography. – Назва з екрану.

4. Котляров, Б.Я. Из истории музыкальныхъ связей Молдавии, Украины, России / Б. Я. Котляров. – Кишинев, 1982. – С. 154-155.

5. Билык, А. Одесская дореволюционная театральная пресса [Електронний ресурс] / А.Билык // Художня культура. Актуальні пробл. : зб. наук. пр. : веб-сайт. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc-Gum/khud-kult . – Назва з екрану.

6. ДАВО. – Ф. Д-172. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 103. – Арк. 2.

7. Хроника // Свобод. голос. – 1917. – 28 марта.

8. ДАВО. – Ф. Д-172. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 103. – Арк. 5.

9. Некролог // Шлях. – 1919. – 26 листоп.

10. Андрей Валеріановичъ Мазаракій: некролог // Свобод. Слово.– 1919. – 27 нояб.


Творчі джерела Крижопільщини

(З досвіду роботи Крижопільської ЦРБ)

Слободян Л.М.,

бібліограф-краєзнавець Крижопільської ЦРБ Вінницької області

«Ти гідний край людей своїх великих»

Значне місце у розвитку краєзнавства у цілому займає літературно-мистецьке краєзнавство, яке включає в себе:

  • дослідження про історію розвитку літератури і мистецтва рідного краю;
  • відомості про письменників і митців, які народилися на Крижопільщині;
  • інформацію про літературні та періодичні видання Крижопільського району;
  • історію письменницьких і мистецьких організацій краю, їхнє місце у загальноукраїнському житті.

Щедра Крижопільська земля подарувала світу багатьох видатних поетів, прозаїків та митців. Завдяки їм ми маємо можливість досліджувати літературу і мистецтво рідного краю.

Наш славетний земляк Микола Петрович Трублаїні народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка. На його батьківщині встановлено погруддя і відкрито музей. У 1966 р. засновано щорічну обласну літературну премію ім. Миколи Трублаїні, відкрито йому пам'ятник у Ровеньках Луганської області.

Багато його творів присвячено експедиціям на північ: «На морі», «Літке», «На півночі», «Ангара», повість «Лахтак» – про героїчне життя радянських полярників. Саме тут, на півночі, гартувалися характер і воля письменника.

Ім’я Андрія Пилиповича М’ястківського за своєю поетичною яскравістю знаходиться у першому ряду найталановитіших володарів художнього слова. Народився він 14 січня 1924 року в селі Соколівка Крижопільського району.

Всі його книги – це відображення життєвої біографії, це подароване людям натхнення. Здобуток Андрія М’ястківського нараховує близько 50 книг, серед яких роман «Жито на камені», повість «Вирій», книжка новел та образків «При світлі соняшників». Помер письменник 17 листопада 2003 р.

Село Соколівка знаходиться поряд із селом Заболотним, де в 1936 році народився Микола Олександрович Рябий. Видав чимало книг, серед яких – романи «Берег», «Вікна», «Земледухи», «Облава на озброєного вовка».

Яскрава зірка Анатолія Агафоновича Бортняка засвітилася на Тростянеччині 27 квітня 1938 року, але дитинство і юність його проминули на Крижопільщині в с.Жабокрич. Анатолій Бортняк – автор багатьох ліричних і гумористичних збірок, лауреат літературних премій ім. Михайла Коцюбинського (1980), В.Сосюри (1985), С.Олійника (1992), О.Копиленка.(1987), «Срібний Еней»(1993), С.Руданського (1995), Є.Гуцала (2003). Більшу частину свого творчого життя провів у Вінниці. 22 липня 2009 р. А.Бортняк помер.

Майстер веселого слова – Микола Іларіонович Баранчеєв. До нас, у Крижопіль, доля занесла поета-гумориста у 1931 році, де він працював на посаді секретаря районної редакції. Микола Баранчеєв теми для своїх гумористичних віршів-замальовок брав із глибин життя. Його твори схожі на народні переспіви, і з упевненістю можна сказати, що більшість із них народні колективи з радістю взяли б у свій репертуар. При підтримці видатного гумориста Степана Олійника була видана збірка гуморесок М. Баранчеєва «Весела прополка».

Володимир Олександрович Яворівський – прозаїк-публіцист, автор багатьох книг, оповідань і повістей, гострих правдивих публікацій і передач про насущні проблеми народу. Він – людина, яка сприймає чужий біль, наче свій, яка нещадно громить ворогів демократії. Володимир Яворівський – лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, депутат Верховної Ради України.

«У творчих пошуках селекції та жанрів» – саме так можна охарактеризувати Миколу Яковича Завального. За освітою агроном. Наділений талантом поета і художника. Найбільш відомі його книги: «Гарні чоловіки» (1993), «Як козаки були моряками»(1996), «Постріли на кордоні»(2001), «Іменем Богдана»(2006).

У сузір'я крижопільських поетичних Стожар увійшли яскраві зірки поетичного слова. До них належать Павло Мирончук (1915), Микола Музичко (1933), Михайло Йосипенко (1934), Микола Сиротюк (1915), Григорій Хом'як (1929), Михайло Цехмейструк (1920), Микола Гринчук (1935).

Поезія та жінки – це завжди хвилююча тема. Їх поезія, як пісня. І коли прислухаєшся до кожного слова, здається, то не слова, а промені золотого сонця, що торкаються ніжно струн душі.

Мабуть, на такій поезії виховувалися і поетеси нашого Крижопільського краю: Наталія Струтинська, Ольга Лук'яненко, Олена Гандзюк.

Як не полюбити той світ, до якого запрошує Наталія Іванівна Струтинська у своїх віршах. Першого свого вірша поетеса написала у шкільні роки. А хто прочитає збірки «Освідчення» та «Прогулянка під дощем», ще раз пересвідчиться у непересічному таланті чудової жінки.

Гандзюк Олена Володимирівна – авторка поетичних збірок «Зелена заметіль» (1996), «Ріка любові» (2006).

Ольга Лук’яненко відома збіркою поезій «На прощу до реліктів».

Бібліотека як один із осередків літературно-мистецького краєзнавства залучає користувачів до вивчення творчості авторів, митців, які писали про рідний край, чи творили в ньому. З цією метою в Крижопільській централізованій бібліотечній системі проводяться різноманітні зустрічі, вікторини, літературні вечори, поетичні години, анкетні опитування. Зокрема, літературна година «Я – жінка, я – травинка, я – царівна», присвячена Олені Гандзюк, вечір пам’яті «Бортнякова весна», вечір-зустріч з письменниками Вінниччини «Поетів сяючий гурток», літературно-мистецьке свято «Море кличе відважних», присвячене М.П.Трублаїні, виставка літератури «Та добра слава про Крижопіль в народі житиме віки», перегляди літератури «Знайомтесь, нові книги», «Поезія – відлуння у душі», «Автори – бібліотеці, бібліотека – читачам», де представлені книги з автографами письменників рідного краю. До кожної ювілейної дати письменників краю та діячів мистецтва видаються рекомендаційні списки літератури, випускаються стіннівки: «Гідний син Крижопільського краю» (до 70-річчя від дня народження М.О.Рябого), «Штрихи до портрета Анатолія Бортняка» (до 70-річчя від дня народження), «Таємниця вогню творчості А.П.М’ястківського» (до 85-річчя від дня народження), «Оглянься з осені» (до 65-річчя від дня народження В.О.Яворівського), «Штурман далекого плавання» (до 100-річчя від дня народження М.П.Трублаїні).

Мистецьке Крижопілля представлене працями талановитих художників, а саме: Яна Засідателя, В.А.Тишецького, М.І.Матеішина.

Ян Засідатель народився 13 листопада 1833р. у с.Крикливець. Відомий полотнами «Рим. Руїни. Колізей.» (1860-і роки), «Українка»(1870), «Портрет князя Сангуша»(1875), «Жіночий портрет»(1876), «Портрет Якубовської»(1886) та ін.

Ім’я Валентина Антоновича Тишецького відоме далеко за межами селища, в якому художник живе та творить. Його роботи перебувають у багатьох куточках світу: Ізраїль, США, Канада, Італія. І цей перелік країн, де виставляються його полотна, можна продовжувати, бо Валентин Антонович є активним учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. У його роботах відчутний дух нашого південного Поділля. Теми його полотен різноманітні – природа рідного краю, портрети, історичні місця, побутові сцени.

Центральна районна бібліотека постійно організовує виставки робіт митців краю.

У духовній скарбниці району одне із чільних місць належить рицарю музики – відомому маестро, керівнику Городківського духового оркестру Івану Вікторовичу Мазуркевичу. Із творчістю цього тонкого знавця духовного мистецтва знайомі не лише любителі музики області, а й далеко за її межами.

Працівники бібліотек району брали участь в організації музею І.В.Мазуркевича у с.Городківка. Бібліотекар Городківського сільського філіалу № 2 являється екскурсоводом у музеї.

І сьогодні літературно-мистецьке Крижопілля має своє обличчя. Воно – прекрасне!

Література

1. А музика Вічна…: [про І.В.Мазуркевича, керівника Городківського духового оркестру] // Сіл. новини. – 1998. – 7 верес.

2. Андрущенко, В. Дивосвіт Валентина Тишецького : [митці нашого краю] / В.Андрущенко // Сіл. новини. – 1999. – 24 квіт. – С. 3.

3. Вінницький обласний художній музей. – Вінниця: Консоль, 2008. – 148 с.

4. Гандзюк, О. Крижопільщина літературна : [про письменників Крижопільського району] / О.Гандзюк // Сіл. новини. – 2001. – 5 серп.

5. Гонта, В. У творчих пошуках – селекцій і журналів : [про М.Я.Завального – поета, журналіста, селекціонера] / В.Гонта // Сіл. новини. – 2003. – 24 трав.

6. З-над Божої ріки : літ. слов. Вінниччини / ред. і упоряд. А.М.Подолинний. – Вінниця: Континент-Прим, 1998. – 480 с.

7. Народні майстри Вінниччини : довідник. – Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2009. – 120 с.

8. Чорна, З. Хто він, Ян Засідатель? / З.Чорна // Сіл. новини. – 1998. – 28 лист.


Літературно-мистецьке краєзнавство Калинівщини

Катічева М.І.,

бібліограф-краєзнавець Калинівської ЦРБ Вінницької області

Калинівщина – багатий край на різного роду таланти. Тут живуть працьовиті люди, які обробляють землю, сіють хліб, розводять домашнє господарство і, разом з тим, люблять гарну пісню та дотепне слово.

Тут вирує культурне життя на повну потужність.

Реалізацію державної політики в галузі культури у районі забезпечують 80 установ культури і мистецтв, з них 40 клубних закладів, 36 бібліотечних установ, дитяча музична школа, 6 музеїв.

При закладах культури клубного типу працює 252 клубних формувань, серед яких 23 носять звання «народного» та «зразкового». Є троє заслужених працівників культури.

Учасниками формувань є біля 3 тис. чоловік.

Калинівська земля здавна славилася пісенністю, поезією, гумором і подарувала Україні і всьому світу талановитого українського поета – класика, фольклориста, перекладача, громадського діяча, лікаря Степана Руданського, талановитих письменників – земляків Євгена Гуцала та Олега Чорногуза.

З 1981 року на Калинівщині проводяться Дні сатири та гумору ім.С.Руданського, які в січні кожного року збирають багато шанувальників його творчості. А за допомогою святкових світлиць, облаштованих кожною територіальною громадою, висвітлюється різного роду майстерність калинівчан: гончарство, лозоплетіння, вишивка та інше.

У селі Хомутинцях діє літературний музей С.Руданського, єдиний на Україні, куди приїздять шанувальники його таланту, знаходиться пам’ятник поету, створений відомим українським скульптором І.М.Гончарем.

У приміщенні Новогребельської ЗОШ І-ІІІ ступенів облаштована музейна кімната письменника-земляка Євгена Гуцала. На стіні біля вхідних дверей школи знаходиться меморіальна дошка на честь поета, письменника.

Літературно-мистецьке краєзнавство пов’язане з вивченням та залученням користувачів бібліотек до творчості авторів, які писали про район, чи творили в ньому, до музики місцевих композиторів. Повернення творчої спадщини, збирання і видання творів письменників-земляків, біографічних документів, влаштування меморіальних музеїв та кімнат, встановлення пам’ятних знаків, записи з вуст живих сучасників вводитиме цих письменників та їхню творчість у загальнонаціональну духовну скарбницю України.

Також у Новій Греблі 1953 року народилася Наталя Юріївна Ткаченко – поетеса, письменниця, авторка багатьох поетичних та прозових збірок. Працювала учителькою, редактором київських видавництв «Музична Україна», «Дніпро», «Український письменник». Є членом НСПУ. Нині мешкає у рідному селі.

У селі Мончинці Калинівського району народився Колесник Степан Павлович (1932 р. н.). Він автор книг: «Мічені крила», «Медозбір», «Доброкут», «Живу після смерті», «На Півночі жарко» та інших. У 1992 році за книгу «Обкрадені села» удостоєний державної премії ім. Тараса Шевченка.

У селі Лісова Лисіївка проживає Микола Микитович Сарахан, родом із Кіровоградщини. Він є членом НСЖУ та Вінницького куреня гумористів ім.С.Руданського.

У цих краях, на батьківщині Степана Руданського, він зумів завоювати авторитет, став лауреатом премії ім.С.Руданського. Автор багатьох гумористичних збірок та байок. Нині мешкає у селі Лісова Лисіївка, там і продовжує творити.

Іван Григорович Завальнюк народився теж у Лісовій Лисіївці. За кваліфікацією – технік-будівельник.

Краєзнавство – улюблене його заняття, в яке він поринув, вийшовши на заслужений відпочинок. Публікувався у місцевій пресі. «Історія села Лісова Лисіївка на Вінниччині» – перша книга І.Г.Завальнюка (2003 р.)

Синиця Микола Теофанович, учитель історії, директор Глинської ЗОШ І-ІІІ ст. Автор книги «Село Глинськ» (2000 р.).

Семенець Володимир Степанович, учитель історії, директор Пиківської ЗОШ № 2 І-ІІІ ст. Автор книги «Історія села Пикова», а також засновник музею історії села у приміщенні школи та музейної кімнати воїнів-інтернаціоналістів.

Бойко Олексій Михайлович, колишній учитель фізики Пиківської ЗОШ № 2, автор двох гумористичних збірок, член Вінницького куреня гумористів ім. Степана Руданського.

Олещенко Євген Іванович (1938 р.н.), відмінник народної освіти. Учитель-пенсіонер. Відданий душею справі розвитку краєзнавства. Автор книжок «Нарис з історії освіти і галузевої профспілки у Калинівському районі на Вінниччині», «Калинівщина», «Село, що в імені твоєму», «Квітуй, зростай Калинівський край». Напередодні закінчив роботу з матеріалами до нової книги про Афганістан. Його книги є допоміжними підручниками у вивченні історії рідного краю, користуються попитом різної категорії читачів, особливо учнів і педагогів.

Талановиті земляки залишають добрий слід на теренах Калинівщини літературної, стають гарними натхненниками творчої долі молодих творців.

Літературне життя району просто процвітає. Люди творять і, головне, непоодиноко.

Поети Калинівщини згуртовані в літературно-мистецьких об’єднання «Калинове намисто», «Сузір’я» при центральній районній бібліотеці.

Члени літоб’єднання «Калинове намисто» є активними учасниками семінарів молодих літераторів ім. Василя Стуса у м. Вінниці, багатьох клубних та бібліотечних заходів, частими гостями на уроках літератури рідного краю у багатьох школах району.

Більшість членів «Калинового намиста» є авторами поетичних збірок: Поліщук Степан, Рибаченко Володимир, Майя Левицька, Марія Катічева, Микола Гедз.

До речі, Микола Гедз є упорядником антології ХІХ-ХХ ст. «Калинівщина літературна». Побачив світ і альманах «Калинове намисто», до якого включено твори членів об’єднання. Нині готується до друку другий випуск поетичного збірника літоб’єднання.

Вийшла у світ збірка творів учасників молодіжного клубу «Сузір’я» під назвою «Світло Алькора», збірочки поезій сестер Самсонюк «Чарівний едем» та казок Олександри Пилипенко «Чудодійний спів», а ще збірка ліричних поезій Маргарити Карпенко «Пригорну цвіт зорі».

Значна кількість поетичних творів окремих авторів покладена на музику місцевими композиторами Григорієм Патраком, Світланою Крикун, Володимиром Борецьким та гордістю нашого району Володимиром Гуменчуком.

У квітні місяці відбувся грандіозний літературно-музичний вечір «Поезії цілюще джерело», а в червні – цікавий творчий вечір поета, композитора та виконавця, акомпаніатора і концертмейстера Олександра Євгеновича Рожанського.

У стінах районної бібліотеки проводиться належна робота у плані ознайомлення та вивчення літературно-мистецького краєзнавства.

Облаштовано постійно діючу виставку поетичних та прозових творів поетів-земляків, оформляється полиця «Прем’єра книги».

Краєзнавчим відділом бібліотеки збираються легенди Калинівщини, віщі сни, світ цікавих захоплень. У цьому році розпочато видання буклетів про життя та творчість поетів-земляків. А також збираються картини місцевих художників, гончарні вироби, елементи вишивок.

Як бібліограф-краєзнавець ставлю перед собою мету зберігати і збагачувати традиції українського народу, виховувати любов до рідного краю та рідної землі, передавати наступним поколінням культурні та духовні цінності, розуміти унікальну культуру українців, що мешкають на Вінниччині.

Література

Олещенко, Є.І. Квітуй, зростай Калинівський край / Є.І.Олещенко, Л.П.Олещенко, Л.П.Лівандовська. – Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2008. – 64 с.


Літературно-мистецьке краєзнавство

Петравчук З.М.,

бібліотекар-краєзнавець Мурованокуриловецької ЦБ Вінницької області

Муровані Курилівці –

Подільський дивний край.

Одна з перлинок вінницьких –

Земний маленький рай.

О.С.Дорош

Чарівний, мальовничий куточок східного Поділля – Муровані Курилівці, оспівані у піснях і народних переказах. На крутих схилах стоїть величаво селище, якому час нараховує 517 років.

Прекрасна і багата історія та цікаве сьогодення рідного селища спонукало нас, бібліотекарів, активізувати роботу з краєзнавства, яке сьогодні стало пріоритетним у бібліотечній справі, одним із важливих напрямків якого є літературно-мистецьке краєзнавство.

Наша мета – перетворити краєзнавство у живу цікаву справу, в основі якої – любов до рідного краю, знання його історії, славних імен відомих земляків, котрі своїм життєвим прикладом і творчістю сприяють росту духовної культури мурованокуриловчан.

Наша рідна земля породила і вигодувала своїм насущним хлібом не одну плеяду митців.

Вона надихала і надихає своєю неповторною красою письменників, видатних вчених, художників. Мурованокуриловеччина дала Україні поетів: Ганну Чубач, Станіслава Чернілевського, Василя Гарвасюка, Никанора Дубицького, Оксану Шалак. Ми пишаємося майстрами пензля: відомим художником України Федором Зотиковичом Коновалюком, заслуженим художником України, професійним скульптором Володимиром Смаровозом, художником-архітектором Юрієм Хімічем.

Колектив бібліотечних працівників центральної бібліотеки підтримує мистецьке життя селища, постійно урізноманітнює та шукає нові цікаві форми популяризації творчості відомих митців краю. Популяризація творчості місцевих письменників набуває особливого звучання, коли відбувається з безпосередньою участю авторів – під час презентацій їхніх нових книг, вечорів-портретів талановитих земляків, авторських вечорів.

Резонансним було справжнє свято поезії «Тиха музика серця», присвячене творчості нашої поетеси-землячки Г.Т.Чубач, яка була присутня на ньому.

Істинних шанувальників поетичного слова зібрав літературний вечір, на якому презентувався творчий доробок митців рідного краю, члена Національної спілки письменників України В.Ю.Гарвасюка та самодіяльних поетів Г.П.Кубова і О.С.Дорош.

Досить змістовно, на ліричній ноті пройшов ювілейний вечір-портрет письменника-гумориста, нашого земляка Н.М.Дубицького «Розкрилля творчого таланту Никанора Дубицького».

Веселковим поетичним дивосвітом був творчий вечір Станіслава Чернілевського “Душі чутливі камертони”, від якого всі учасники зустрічі отримали неабияку душевну насолоду.

Шанувальників поетичного таланту В.Ю.Гарвасюка зібрав літературний вечір «Пшеничні промені поетичного поля В.Гарвасюка», присвячений 70-річчю від дня народження поета.

Не залишаються поза увагою бібліотеки і молоді талановиті поети-початківці, наші земляки. З метою розкриття їхнього поетичного таланту та популяризації їх творчості проводяться прем'єри поетичних збірок.

Були проведені поетичні вечори-презентації першої збірки Тетяни Коноваленко «Алея життя» із с.Котюжани та збірок Дани Кваші “Коридори з диму” і “Як впливає лімбічна система на емоційний стан людини” із Мурованих Куриловець.

Надзвичайно цікаво і змістовно пройшла прем'єра книги С.Мальованого “Наша хата не з краю...” за участю автора із с.Вищий Ольчедаїв.

Значимою подією у літературному житті нашого селища стала презентація першої збірки нашого талановитого односельця Василя Тригуби «Все, що у серці моїм».

Привітати поета із творчим дебютом прийшли майстри поетичного слова та шанувальники його творчості.

Вагомим внеском у краєзнавчий інформаційний банк даних стало написання буклету “Незрівнянний художник життя до 120-річчя Ф.З.Коновалюка, відомого художника, нашого земляка.

Варто відмітити, що завдяки плідній співпраці фахівців бібліотеки та картинної галереї РБК, літературно-мистецькі заходи набувають особливого колориту. Презентуючи творчість того чи іншого митця, оформляються прекрасні мистецькі вернісажі, які є вдалим доповненням того чи іншого літературного дійства.

Краєзнавство – це не лише те, що залишили нам у спадок наші діди-прадіди, але й те, що залишиться після нас прийдешньому поколінню. Ми раді, що ширшає коло однодумців, які збираються у нашій бібліотеці, де, здається,самі стіни надихають на творчість. У цьому колі – представники старшого покоління та молодь, які відчувають і розуміють красу навколишнього світу, люблять свій край, дивне чарівне Поділля, рідне селище, серця яких завмирають у чеканні, що принесе нова зустріч.

Література

1. Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / під ред. А.М.Подолинного, В.С.Рабенчука. – Вінниця: ДПДКФ, 2006. – 544 с.

2. З-над Божої ріки: літ. бібліогр. слов. Вінниччини / упоряд. і заг. ред. А.М. Подолинного. – Вінниця: Континент – ПРИМ, 2001. – 408 с.

3. Вони з Придністров'я: письм. Мурованокурилов. р-ну. – Муровані Курилівці, 2000. –18 с.

4. Чубач, Г.Т. Серед зневір і сподівань: лірика / Г.Т.Чубач. – К.: Пульсари, 2006. – 208 с.

5. Мосендз, О. «Тиха музика серця»: [про літ.-мистец. свято за участю Г.Чубач] / О.Мосендз // Наше Придністров'я. – 2006. – 3 черв.

6. Гарвасюк, В.Ю. Пора осмислень: поезії / В.Ю.Гарвасюк. – Х.: Майдан, 2004. – 98 с.

7. Дубицький, Н. З роси і води!: [про літ. вечір «Пшеничні промені поетичного слова В.Ю.Гарвасюка»] / Н.Дубицький // Наше Придністров'я. – 2008. – 26 квіт.

8. Мельник, Г. Никанору Дубицькому – 70: [про ювіл. вечір-портрет «Розкриття творчого таланту прозаїка-гумориста»] / Г. Мельник // Наше Придністров'я. – 2007. – 17 лют.

9. Сауляк, В. «Душі чутливі камертони»: [про літ.-мистец. зустріч з поетом-земляком С.Чернілевським] / В.Сауляк // Наше Придністров'я. – 2007. – 2 черв.

10. Драганюк, Л. Прем'єра книги у Вищеольчедаїві: [про прем'єру книги С.Мальованого «Наша хата не з краю...»] / Л.Драганюк // Наше Придністров'я. – 2005. – 14 трав.

11. Мосендз, О. «Алея життя» Тетяни Коноваленко: [про прем'єру поетич. зб.] / О.Мосендз // Наше Придністров'я. – 2008. – 5 квіт.

12. Сауляк, В. Творчий дебют Василя Тригуби: [про презентацію першої зб. «Все що в серці моїм»] / В.Сауляк // Наше Придністров'я. – 2010. – 1 черв.

13. Мосендз, О. Презентували нову збірку Дани Кваші: [про прем'єру книги «Як впливає лімбічна система на емоційний стан людини»] / О.Мосендз // Наше Придністров'я. – 2010. – 11 черв.

14. Стрельбицький, М. Під небом Коновалюка / М.Стрельбицький. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2000. – 128 с.


Історія, традиції та звичаї села Іванів

Бадрак Л.С.,

бібліотекар Іванівської спеціальної загальноосвітньої

школи-інтернат Калинівського району Вінницької області

21 рік я працюю бібліотекарем в Іванівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. Моя професія надихнула мене зайнятися вивченням історії походження нашого села, звичаїв , традицій.

Іванів має багатовікову історію, але значну частину свого історичного шляху воно носило назву Янів. І лише у 1946 р. було перейменоване на с. Іванів. Однак стара назва збереглася й до сьогодні. Той самий Янів, що славився своїми ярмарками та веселими гамірливими базарами, умілими ремісниками і багатими дівчатами-нареченими, міцною горілкою та смачною ковбасою.

Перша датована згадка про село – 1552 р., хоча є історичні матеріали про Янівське, Пиківське, Великокутищанське благочиня з 1363 р. Це дає підстави вважати, що наше село старше ще майже на 200 років.

Село Іванів знаходиться у місті злиття річок Сниводи і Південний Буг. На правому березі р. Південний Буг, в урочищі Острів, було знайдено залишки поселення чернігівської культури. Трохи нижче по течії річки знаходиться місцевість за назвою „Янівка”. Тут, за стародавньою легендою, у стародавні часи розміщувалося містечко, яке після татарських нападів перекочувало на лівий берег Південного Бугу. Завдяки вигідному географічному розміщенню село природно захищене річками і лісом, що давало змогу надійно захищатися від ворогів. Село розташоване на торговому шляху, Вінниця-Хмільник, що дало поштовх для різної ремісничо-підприємницької діяльності.

У 1578р. польський король Стефан Баторія у своїй грамоті надав Гнєвошу Стрижевському право „Основания города в имении его Янев Браславского воєводства”. Село отримало статус містечка, тут (своїм коштом і накладом) будувався дерев’яний замок; також мали проводитися два рази на рік ярмарки – на свято св. Миколая і трьох королів. Традиція проведення базарів у п’ятницю була протягом 400 років, і лише нещодавно місцева влада перенесла базари на суботу.

Містечко Янів належало до категорії приватних. Із 1545р. по 1646 рік замок мав п’ять власників, які його продавали, або програвали у карти. У 1647р. містечком заволоділи брати Микола і Крістіан Добровольські.

У першій половині ХVІІ ст. містечко було зруйноване татарами, оскільки на генеральній карті України складеним Біплана воно зображене як „новий град Іоанів”. У документах того часу також зустрічаємо назву Новий Янів.

Наприкінці 17 століття поміщикам Холоневським належало в м.Янів біля 300 селянських дворів, до 2000 кріпаків. Частина населення займалася ремеслом та дрібною торгівлею. Із того часу Янів стає резиденцією графів Холоневських та центром Яневського ключа, до володінь якого входили: Янівська Слобідка, Пеньківка, Гущинці, Байківка, Гулівці та Корделівка.

Засновником роду Холоневських був Петро Мишка. Рід якого на початку 14 століття отримав від польського короля Казимира село Холоневу на Волині, з тих пір нащадки стали носити прізвище Холоневських.


Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції

  1. Привітання
  2. Основні доповіді
  3. Виступи учасників конференції
  4. Виступи учасників конференції
  5. Виступи учасників конференції
  6. Виступи учасників конференції
  7. Виступи учасників конференції
  8. Виступи учасників конференції
  9. Виступи учасників конференції
  10. Виступи учасників конференції
  11. Виступи учасників конференції
  12. Виступи учасників конференції
  13. Виступи учасників конференції
  14. Виступи учасників конференції
  15. Резолюція
  16. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше