ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції

Версія для друку

Про бібліотеку освітнього діяча Адріанова Павла Олександровича

(за фондами Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва)

Соломонова Т.Р.,

кандидат історичних наук, старший викладач

кафедри етнології Вінницького ДПУ ім. Михайла Коцюбинського

Для сучасних вінничан прізвище Адріанова Павла Олександровича кануло в лету. Тільки історики зустрічають його в архівних документах, пов’язаних із розвитком освіти на теренах Східного Поділля першої третини ХХ ст., адже тривалий час він займав значні посади в освітянській галузі краю.

У фонді відділу рідкісних і цінних видань (далі – РіЦ) Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва нами виявлено низку книг із його бібліотеки, що яскраво характеризують професійні та наукові інтереси Павла Олександровича. За своїм складом і змістом ця книжкова колекція помітно вирізняється серед інших тогочасних вінницьких особистих книгозбірень, залишки яких зберігаються сьогодні у РіЦ, тому вона привернула нашу увагу.

Павло Олександрович Адріанов народився 14 (1) жовтня 1855 року десь у Західному Сибіру у родині дрібного чиновника з кантонистів. Середню освіту здобував у Томську. Закінчив Санкт-Петербурзький історико-філологічний інститут у 1876 році і був направлений у наукове відрядження в Європу, де, зокрема, слухав лекції у Берлінському університеті. Своєю науковою спеціалізацією він обрав антикознавство. По поверненні з Європи впродовж 1878-1890 років викладав у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, але невідомі нам обставини змусили його згодом обрати кар’єру чиновника [1]. З 1890 року він служив окружним інспектором Оренбурзької шкільної округи. Саме тут 1892 року він упорядкував бібліотеку, замовивши шрифтовий екслібрис («штемпель») з написом «Окружный инспекторъ / Оренбургскаго учебнаго / округа / Павелъ Александровичъ / Адріановъ / дня 189... г. / №...». За нумерацією, якнайменше, у його збірці на той час було 460 назв книг. Книги пізнішого друку не відзначено екслібрисом. Частину з них нам вдалося виявити тільки завдяки комплексу інших провенієнцій.

З 12 листопада 1902 року Адріанов почав службу у Вінниці помічником попечителя Київського навчального округу. Ймовірно, сумлінно виконував свої обов’язки, адже незабаром отримав чин дійсного статського радника, що давало йому право на спадкове дворянство, 1903 року був нагороджений орденом св. Володимира 3 ст., 1906 року – св. Станіслава 1 ст. Після 30-річної служби він отримав пенсію і з 1907 року був переведений у розпорядження попечителя Київського навчального округу. З 1909 року виконував обов’язки директора Вінницької чоловічої гімназії, додатково з 1911 року очолював педагогічну раду Вінницької міської 2-ї жіночої гімназії, що знаходилися у «Мурах». Мабуть, як найвищий у Вінниці освітянський чиновник, опікувався створенням Вінницького учительського інституту, допоки у вересні 1912 року директором інституту було призначено статського радника, кандидата богослов’я М.Д.Запольського [2].

Службова діяльність Павла Олександровича забезпечувала досить високі матеріальні статки, адже під час служби його річне утримування сягало 3 900 руб. По закінченню сумлінної 25-річної служби йому було призначено ще й пенсію у розмірі 700 руб. Після виходу на пенсію, що сягала 2 200 руб., його праця в чоловічій гімназії приносила 375 руб. за уроки, жіночій – 600 руб. за головування на педагогічній раді, 300 руб. за уроки. Подібне фінансове становище дозволяло йому витрачати на бібліотеку досить серйозні кошти [2].

За радянської влади після закриття гімназій Адріанов очолював міські трудові школи, зокрема №8 у «Мурах» (тепер у цьому приміщенні технічний ліцей). Паралельно викладав латину у фармацевтичному технікумі, акушерських курсах, медичних курсах, навіть очолював курси іноземних мов (1921-1923 роки) [1]. Був членом РОБОСу, профспілки наукових співробітників, де входив до складу біографічної комісії [3], яка з 1924 року співпрацювала з біографічною комісією ВУАН. По від’їзді з Вінниці секретаря гуртка М.І.Білінського, 27 лютого 1927 року П.А.Адріанов був обраний на його місце. Основними напрямками його біографістичних досліджень були: педагоги, лікарі, професори і вчені, земські та міські діячі краю. Вже у перший рік його головування до Києва було відправлено понад 100 біографічних довідок [4].

Виконуючи обов’язки чиновника, він не полишав наукової діяльності, багато уваги приділяв популяризації античної літератури та історії. Ще у 80-х роках ХІХ ст. він почав друкуватися, зокрема, в «Известиях» Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Побачили світ наукові студії про Цицерона, Горація, що згодом виходили й окремими відбитками. Прекрасно знаючи стародавні мови, зокрема, грецьку та латину, практикувався у перекладах. Його переклад історичних праць Тіта Лівія, здійснений у 90-х роках, неодноразово передруковувався і був рекомендований для використання у середніх навчальних закладах Російської імперії, що також давало певний матеріальний зиск. Зауважимо, що у відділі РіЦ нами виявлено подібні видання з бібліотек Немирівської чоловічої гімназії, Вінницького реального училища, Вінницької міської публічної бібліотеки ім.М.Гоголя.

Після 1929 року відомостей про трудову діяльність Павла Олександровича нами не виявлено. Ймовірно з урахуванням поважного віку він відійшов від активної роботи, водночас серед репресованих вінничан його ім’я також не знайдено.

Родина П.О.Адріанова була досить великою. Разом із дружиною Антоніною (1864-?) він виховав чотирьох дітей [1]. Найбільш відома його донька Варвара Павлівна Адріанова-Перетц (1888-1972), член-кореспондент Академії наук СРСР, літературознавець, фахівець із давньоруської літератури. Син, Микола Павлович (1887-1937), перед арештом був заступником управляючого «Мосенерго». Павло Олександрович з 1880 року виховував і свого брата Сергія (1871-1942), відомого згодом літературного критика, історика літератури та перекладача. Їхня вдала наукова та професійна кар’єра свідчить про виховання та атмосферу цієї родини.

У фонді РіЦ нами виявлено 37 томів з бібліотеки П.О.Адріанова, що містять 50 назв видань (3 конволюта). Особливу увагу збірка привертає своїм змістом – антикознавство, та хронологічними межами колекціонування – від початку XVI ст. Це вирізняє її з-поміж інших особистих зібрань вінницької інтелігенції початку ХХ ст.

Коло наукових інтересів диктувало потребу у збиранні першоджерел грецькою та латиною. Найдавнішим виданням адріановської бібліотеки є твори Горація 1519 року друку. Цей палеотип побачив світ у друкарні відомого французького гуманіста і письменника Йоссе Баде (1462-1535) у Парижі, який вважається одним із піонерів гуманістичного напрямку друкарства у Франції. Ним, зокрема, перекладено французькою мовою і надруковано «Філобіблон» Річарда де Бері та «Корабель дурнів» Себастіана Бранта. Розглянуте нами видання відтворює той текст творів Горація, що редагувався славетною Новою Альдовою академією – гуртком гуманістів, які об’єдналися навколо відомого венеціанського друкаря Альда Мануція. Книга була придбана Адріановим 1876 року у Бонні, під час стажування у німецьких університетах. Тоді ж він купив твори Горація з коментарями Бернеллі, надруковані 1728 року в Амстердамі. Вже на той час обидва друки визнавалися рідкісними і коштували неабиякі гроші, а вчорашній студент з незаможньої родини готовий був витрачатися на подібну літературу.

Прагнення до збирання стародруків не полишало Адріанова й згодом. Нами виявлено також двотомник творів Аристотеля, що має паралельний друк грекою та латиною. Книга вийшла 1597 року у Ліоні, а 1861 року ще належала невідомому нам М.Соловйову, а з часом потрапила до збірки Павла Олександровича. Його особливе ставлення до бібліотеки, яке можна охарактеризувати як бібліофільське, підкреслює й наявність сучасних видань у найкращому поліграфічному виконанні, наприклад, відомої французької видавничої фірми Дідо (твори Гомера).

Серед інших першоджерел у книгозбірні ми спостерігаємо твори давньогрецьких та давньоримських авторів Геродота, Ксенофонта, Полібія, Фукідіда, Аміана Марцелія, Тібулла, Проперція, Тіта Лівія у російських перекладах.

Наукові інтереси науковця засвідчує, наприклад, збірка віршів Катулла (латина, Берлін, 1874). До неї приплетено 9 аркушів тексту лекції професора берлінського університету І. Валена, якого Павло Олександрович слухав у травні 1876 року. Чисельні маргіналії (коментарі, спроби перекладу) ілюструють його подальшу роботу з текстами давньоримського поета.

Хоча власна наукова кар’єра не склалася, Адріанов підтримував зв’язки з тогочасними видатними вченими – антикознавцями. Тому в його бібліотеці виявлено 9 праць російського науковця Василя Васильовича Латишева (1855-1921), петербуржця, академіка Імператорської Академії наук, 11 праць член-кореспондента Імператорської Академії наук, державного діяча Григорія Едуардовича Зенгера (1853-1919), 2 праці Юліана Андрійовича Кулаковського (1855-1919), киянина, член-кореспондента Імператорської Академії наук, працю Антона В’ячеславовича Добіаша (1846-1911), професора Ніжинського історико-філологічного інституту. Більшість книг із дарчими написами авторів. Зміст написів засвідчував їхню повагу до колеги. Зберігається також у РіЦ гектографований рукопис лекцій професора, засновника російської епіграфічної школи Федора Федоровича Соколова (1841-1909). У Соколова Адріанов вчився разом із В.В.Латишевим, якого вважають найближчим учнем професора. У свою чергу Павло Олександрович вважав себе учнем протоієрея В. урьєва (1830-1890), який був законовчителем Адріанова, а згодом подарував власну книгу «Письма священика с похода 1877-1878 гг.» (1883).

Серед інших примірників бібліотеки слід згадати перше, вже посмертне, видання відомої згодом книги «Римские древности» (1884) російського вченого-антикознавця А.Зиновьєва (1801-1884), що представляла громадське та приватне життя стародавніх римлян, популярні гімназійні підручники «Древняя история» (1885) Д. Іловайського (1832-1920), «История Греции» (1877) Я.Гуревича (1843-1906). У книгозбірні Адріанова були перші російські переклади багатьох класичних праць з антикознавства іноземних вчених: «Гражданская община античного мира» (1869) французького науковця Куланжа де Фюнстеля (1830-1889), «Древнегреческая жизнь» (1879) англійського історика Джона Магафі (1839-1919).

Із періодичних видань до нас дійшли тільки окремі томи «Известия историко-филологического института князя Безбородько» (1876, 1878), де час від часу з’являлися його публікації.

Ця невеличка колекція з декількома десятками видань наочно демонструє доволі високий рівень та коло культурних і наукових інтересів вінничан першої третини ХХ ст. Хоча Павла Олександровича Адріанова неможливо назвати типовим вінничанином, але його збірка засвідчує існування глибокого інтелектуального і духовного життя нашого повітового міста.

Література

1. Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО). – Ф. Р-256. – Оп. 2. – Спр. 8. – 2 арк.

2. Памятная книга Киевского учебного округа на 1913/1914 учебный год. – К., 1913. – Ч. 1. – С. 36, 232.

3. ДАВО. – Ф. Р-522. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 1-1 (зв.)

4. Ляшко, С.М. Щодо участі краєзнавців Вінниччини у роботі постійної комісії УАН-ВУАН для складання біографічного словника діячів України / С.М.Ляшко // Матеріали ХІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 2002. – С. 533-536.


Краєзнавчі продукти бібліотек Вінниччини у мережі Інтернет: структурно-видовий склад

Слотюк Г.М.,

заступник директораз наукової роботи

та інформатизації Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Впровадження у краєзнавчу діяльність бібліотек новітніх інформаційних технологій сприяє модернізації вже традиційних видів продуктів та створенню принципово нових. Нині Інтернет надає бібліотекам значні можливості для краєзнавчої діяльності: створювати власні веб-сайти, веб-сторінки, блоги, краєзнавчі бази даних, систему краєзнавчих електронних ресурсів, корпоративні краєзнавчі електронні каталоги. До електронних продуктів бібліотек фахівці відносять електронні ресурси, які створені бібліотекою, тобто ті, на які поширюються її авторські права: бази даних (БД), електронні документи, електронні колекції, колекції посилань на Інтернет-ресурси тощо.

Для визначення структурно-видового складу краєзнавчих Інтернет-продуктів бібліотек Вінницької області було обстежено та проаналізовано сайти всіх типів і видів бібліотек регіону. Аналіз дозволив виділити декілька основних видів бібліотечних краєзнавчих Інтернет-продуктів за способом представлення інформації: бази даних (БД), електронні бібліографічні посібники, колекції посилань на регіональні Інтернет-ресурси, електронні колекції.

Основне навантаження з організації виробництва краєзнавчих Інтернет-продуктів в області належить обласній універсальній науковій бібліотеці ім.К.А.Тімірязєва, яка є центром краєзнавчої діяльності на території Вінниччини. Найбільш цінними краєзнавчими інформаційними ресурсами є краєзнавчі бази даних. Поки що єдиною в системі краєзнавчих баз даних, представлених в Інтернет-мережі, є БД «Література про Вінницьку область», яка розміщена на веб-сайті Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва (http://library.vn.ua ). БД корпоративна, над її поповненням працюють бібліографи-краєзнавці районних бібліотек; включає понад 47,5 тис. аналітичних бібліографічних описів газетних і журнальних статей, опублікованих у місцевій і центральній пресі, та матеріалів з наукових збірників. Краєзнавча БД для забезпечення ефективності пошуку містить сукупність бібліографічних і лексикографічних словників.

На сторінці «Електронні книги» веб-сайту в рубриці «Наші видання» представлено понад 180 електронних повнотекстових документів, в т.ч. 60 бібліографічних покажчиків. Серед них зустрічаються всі типи за ознакою змісту: універсальні, галузеві, тематичні та бібліографічні (персональні). Чимало галузевих та тематичних краєзнавчих покажчиків різної тематики, проте найбільше видань, які присвячені видатним діячам Вінниччини. Повноцінними електронними виданнями представлені бібліографічні покажчики «Марко Вовчок. Життя і творчість» (До 175-річчя від дня народження) та «І знову живий світ оглядую…» (До 175-річчя від дня народження С.В.Руданського). Цінним джерелом краєзнавчої інформації є щорічний хронологічний довідник «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини». Повні тексти краєзнавчих документів репрезентовано в рубриках «Твори письменників Вінниччини» та «З фондів рідкісних і цінних видань», які й започатковують створення краєзнавчої електронної колекції, яка в майбутньому має стати краєзнавчою електронною базою даних різноманітних краєзнавчих електронних ресурсів, засобів навігації і пошуку, з єдиним інтерфейсом доступу та включатиме такі продукти, як БД, електронні колекції, окремі оцифровані первинні і вторинні документи, в т.ч. картографічні, нотні й образотворчі, звуко- та відеозапису тощо. З 2010 року на сайті функціонує блог відділу літератури та інформації з питань краєзнавства (http://krayvinnitsa.blogspot.com ), який наповнюється краєзнавчою інформацією. Потужним краєзнавчим ресурсом виступає Вінницький інформаційний портал (http://irp.vn.ua ), що підтримується фахівцями обласної книгозбірні.

Окрім обласної бібліотеки, бібліотеки ВДПУ імені М.Коцюбинського та Вінницького НМУ ім.М.І.Пирогова займаються створенням колекцій посилань на регіональні Інтернет-ресурси. Даний продукт, незважаючи на явну свою актуальність, в районних бібліотеках розповсюдження поки що не отримав. На веб-сайтах Барської ЦРБ (http://www.bar-library.com ) та Тульчинської ЦРБ (http://tulchlb.vn.ua ) можна знайти історичну довідку про місто та переглянути фотогалерею визначних місць. Хмільницька ЦРБ (http://library.ho.ua ), крім сторінок історії м.Хмільник, подає довідник «Знаменні і пам’ятні дати 2010 року Хмільницького краю». Веб-сайт Літинської ЦРБ (http://my-litin.narod.ru/biblioteka.html)  містить лише історичні відомості про бібліотеку. Досить вдало розміщена краєзнавча інформація на веб-сайті Козятинської ЦРБ (http://www.kazatin-lib.org.ua ), де на сторінці «Наш край» користувачі мають змогу ознайомитися з історією міста, інформацією про музеї, які діють на території Козятинського району, та знайти основні відомості про життя і діяльність видатних земляків.

Веб-сайт обласної бібліотеки для дітей ім.І.Я.Франка (http://frankolibrary.com )  містить розділ «Місто моє», на якому представлений довідник юного краєзнавця «Що, вулице, є в імені твоїм…» та подає сторінки історії бібліотеки. Вінницька обласна бібліотека для юнацтва на своєму веб-сайті (http://vinobu.vn.ua ) розміщує розповідь про історію установи.

Бібліотеки провідних вищих учбових закладів регіону розташовують на власних веб-сайтах краєзнавчу інформацію – подають історичні довідки про свої заклади, знайомлять з електронними колекціями цінних і рідкісних видань тощо. Так, веб-сайт бібліотеки ВНМУ ім.М.І.Пирогова (http://library.vsmu.edu.ua ) презентує праці науковців, повнотекстову базу періодичних видань, що випускає університет.

Всі перераховані вище краєзнавчі електронні продукти є досить важливою складовою краєзнавчої діяльності бібліотек. Обстеження бібліотечних веб-сайтів області на предмет наявності основних видів краєзнавчих Інтернет-продуктів дало змогу визначити їх структурно-видовий склад. Так, нині у структурі краєзнавчих інформаційних ресурсів бібліотек Вінницької області представлено такі види, як бази даних, електронні бібліографічні покажчики, електронні колекції та колекції посилань на регіональні Інтернет-ресурси.

На жаль, у створенні краєзнавчих Інтернет-продуктів бере участь досить невелика кількість бібліотек області, адже більшість із них ще не мають власних сайтів.

Провідним напрямком у розвитку краєзнавчих Інтернет-продуктів бібліотек області в найближчому майбутньому має стати створення краєзнавчих БД, електронних колекцій рідкісних та цінних краєзнавчих видань, повнотекстових краєзнавчих електронних баз даних, електронних літописів населених пунктів (які відображають неопубліковану інформацію, знайдену і зібрану бібліотеками), віртуальних краєзнавчих бібліотек-музеїв, читальних залів та створення корпоративних краєзнавчих Інтернет-продуктів, в т.ч. спільно з музеями та архівами. Корпоративність сприятиме створенню єдиного унікального культурно-інформаційного простору області, забезпечить доступність та оперативність використання краєзнавчих інформаційних продуктів.

Література

1. Болдовський, В. Дефініція та класифікація онлайнового документа / В.Болдовський // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 6. – С. 30-32.

2. Жабін, О.І. Структуризація інформаційних ресурсів бібліотечного сайту / О.І.Жабін // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 трав. 2004 р. – К., 2004. – С. 160-161.

3. Кузнецова, М.М. Краєзнавча діяльність публічних бібліотек: сучасний стан та чинники розвитку / М.М.Кузнецова // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : зб. матеріалів VI Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 19-21 трав. 2009р.: тези доп. ДАКККіМ. – К., 2009. – С. 134-136.

4. Опарина, О.Д. Веб-сайт в библиотечной технологи / О.Д.Опарина, Е.А.Охезина // Научн. и техн. б-ки. – 2004. – № 7. – С. 41-45.

5. Солов'яненко, Д. Структурний аналіз українського бібліотечного веб-сегмента мережі Інтернет / Д.Солов'яненко // Бібл. вісн. – 2005. – № 3. – С. 26-37.


Краєзнавчий видавничий сегмент публічних бібліотек області

у 2008-2009 роках: погляд методиста

Марченко Т.М.,

зав. відділу науково-методичної роботи та інновацій

у бібліотечній справі Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Сьогодні, з появою у бібліотечному арсеналі розмножувальної техніки, практично кожна бібліотека займається випуском тієї чи іншої друкованої продукції. Активізація видавничої діяльності публічних бібліотек області в останні роки обумовлена, перш за все, цими можливостями, але й не тільки. Головне, все-таки, це те, що видавничою діяльністю бібліотекарі прагнуть розширити інформаційно-комунікативний простір між бібліотекою і населенням, стимулювати професійну взаємодію між бібліотечними колективами, намагаються також розширити горизонти просування книги та читання, формувати позитивний імідж бібліотеки. І це ще не всі цілі,на досягнення яких націлена видавнича діяльність публічних бібліотек.

Календарі знаменних і пам’ятних дат, бібліографічні списки, тематичні покажчики, каталоги виставок, путівники та буклети про бібліотеку, бібліотечні закладки, збірнички творчості читачів, афіші заходів, – це далеко не повний перелік видань публічних бібліотек області.

Саме краєзнавчими виданнями публічні читальні області позиціонують себе провідними центрами духовно-інтелектуальної діяльності регіону (міста, селища), які пов’язані зі збереженням краєзнавчої історико-культурної спадщини. Нерідко своїми виданнями бібліотеки заповнюють лакуни історико-культурних та етнокультурних знань. Яскравим прикладом можуть слугувати календарі знаменних і пам’ятних дат, які перестають бути списком «круглих дат», а все більше і більше набувають обрисів своєрідних довідників з історії та культури рідного краю. Такими є видання відповідних центральних районних бібліотек «Календар знаменних і пам'ятних дат Калинівського району» та «Жмеринський хронограф».

Що стосується класики бібліографічних видань, а саме, бібліографічних покажчиків краєзнавчого профілю публічних бібліотек області, то у цьому сегменті найпомітнішим і найпрофесіональнішим є видання Комунального закладу (КЗ) «Барська районна бібліотека». Це бібліографічний покажчик «Подорожуючи рідним краєм» (Бар, 2008. – 12 с.). Його укладачами є С.Філіпова, Н.Балцун. Як це не прикро, але у більшості випадків зафіксоване на титульному листі видання визначення «бібліографічний покажчик» не відповідає вимогам бібліографічної науки і не несе необхідного змістовного та смислового навантаження даного визначення. Більш творчо і професійно підходять фахівці публічних бібліотек області до таких видань, як бібліографічні списки. На цій стезі краєзнавчих бібліографічних видань 2008-2009рр. варто відзначити видання:

  • Гайсинська центральна бібліотека. У тім краю, де ми живем… Новини літератури з краєзнавства (інформ. список). – Гайсин, 2008. – 4 с.
  • Вінницька районна централізована бібліотечна система. Проблеми екології Вінницького району (за матеріалами періодичних видань 2006-2009рр.) (бібліограф. список). – Вінниця, 2009. – 11 с.
  • Бершадська районна бібліотека. «Про наше місто так просто не сказати». Місту Бершадь – 550 (бібліограф. список). – Бершадь, – 2009. – 18 с.
  • Томашпільська центральна районна бібліотека. Томашпільському цукровому заводу – 135 років (бібліограф. список). – Томашпіль, 2008. – 8 с.

Ще одним вдалим видавничим сегментом бібліотек є проекти видань, які розповідають про видатних земляків. У них бібліотеки представляють не тільки бібліографічні списки документів зі своїх фондів про того чи іншого свого земляка, а й розповідають про його життя та діяльність, літературну, наукову, художню творчість, а також включають і фотоматеріали. Саме такими виданнями бібліотеки прагнуть зберегти та показати вклад особистості у розвиток культури, науки, просвітництва як у цілому країни, так і окремої території. Бібліотека створює своєрідний артефакт – персоналію, який є важливим елементом місцевої культурної пам’яті.

Козятинська центральна районна бібліотека у 2009 році започаткувала серію буклетів «Творчий портрет майстра», присвячених своїм землякам, а проект видання буклетів «Наші видатні земляки» Гайсинська центральна районна бібліотека реалізує вже три роки. Тільки у 2009 році бібліографом – краєзнавцем Валентиною Голомозою було підготовлено і видано 16 буклетів – персоналій. Серед них – буклети, що розповідають про життя і творчість, письменників та поетів – Осипа Доорохольського, Василя Мантака, Лавра Миронка, Михайла Мороза, Омеляна Розумієнка, заслужених майстринь народної творчості – Тетяни Шпак та Фросини Міщенко, конструктора, винахідника підводних човнів Стефана Джевецького, художника Івана Кучеренка, співака Еміля Горовця.

Якщо продовжити розповідь про серійні видавничі проекти районних бібліотек, то не можна не зупинитися на буклетах Могилів-Подільської центральної районної бібліотеки, які об’єднані назвою «Пам’ятки історії, культури, заповідного фонду». Серія видається з метою розповсюдження інформації про територію Вінницького Придністров’я щодо туристичних маршрутів. Так, наприклад, до одного із буклетів включено списки літератури про культові споруди, замки, палаци та фортеці, до іншого – про історичний, геологічний, ботанічний заповідник Лядова.

Різнобарв’ям формату і неочікуваністю викладення матеріалів приємно вражають краєзнавчі видання КЗ «Барська районна бібліотека», серед них:

  • Серія «Барський молодіжний бомонд»;
  • Серія «Вулицями рідного міста»;
  • Бібліографічний список «Архітектурні пам’ятки Бару»;
  • Бібліографічний список «Людина високого покликання»;
  • Рекламно-інформаційне видання «Б@р електронний».

До таких приємних сюрпризів відноситься і видання Крижопільської ЦБС «Море кличе відважних», присвячене життю і творчості письменника-земляка Миколи Трублаїні.

Продовжує свій видавничий проект путівників з історії і сьогодення сіл району, розпочатий у 2007 році, центральна бібліотека Тульчинської ЦБС. У 2009 році її фахівцями підготовлено два таких путівники по селах Журавлівка та Нестерварка. Цією ж бібліотекою видано, на мій погляд, оригінальні та креативні інформаційно - рекламні буклети «Бджільництво на Тульчинщині» та «Село Михайлівка: екологічна стежина». Варто також відмітити спробу Калинівської центральної районної бібліотеки систематизувати та презентувати у спеціальному виданні етапи і хронологію Всеукраїнського свята сатири та гумору ім. Степана Руданського, яке щорічно проводиться у районі з 1981 року.

Заслуговує на увагу єдине видання етнокультурного характеру 2008 - 2009 років, яке видано на базі Тростянецької центральної районної бібліотеки. Це – Тростянецьке весілля: Обряд весілля. Укладачі М.М. Попик, К.О. Заворітна – Тростянець, 2008. – 21с. Завідуюча сільською бібліотекою та вчителька школи села Тростянчик здійснили записи обрядів від його жителів: Молодан Маланки, Кузьменко Мотрони, Гавриленко Тодоски та систематизували матеріали у своєрідний сценарій. Такий напрямок у видавництві бібліотек, особливо сільських, є дуже цінним щодо збереження усної народної творчості як українського народу, так і національних меншин, що проживали і проживають на території Вінниччини.

Не можна залишити поза увагою ще один напрямок краєзнавчих бібліотечних видань, а саме тих, котрі присвячені діяльності бібліотек. Видано чимало буклетів про послуги як районних, так і сільських книгозбірень області. Щорічно Іллінецька, Гайсинська, Калинівська, Крижопільська центральні районні бібліотеки видають статистичні матеріали діяльності книгозбірень районів, а поточні матеріали про роботу публічок висвітлюють бібліотечні газети КЗ «Барська районна бібліотека», Вінницької та Тульчинської ЦБС. На жаль, в переліку бібліотечних надбань області не з’явилося видання, в якому б достойно розкривалася історія окремої публічної читальні та роль працівників у її розвитку.

Варто констатувати, що на основі зібраного матеріалу бібліотеками регіону протягом останніх двох років видається все більше і більше краєзнавчих друкованих матеріалів. Ці своєрідні артефакти накопичуються та зберігаються у публічних бібліотеках, формуючи тим самим архів рідкісних і цінних документів історико-культурної спадщини окремої території та, підтверджуючи поетичну стрічку Володимира Висоцького, «нас не позбавлять розуму і пам’яті очей».

Література

ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – Введ. 1995-02-23. – К.: Держстандарт України, 1995. – ІІІ, 47 с.

ДСТУ ГОСТ 7.1-2006. Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления. – М.: Изд-во стандартов, 2004. – 60 с.

Справочник библиотекаря / науч. ред.: А.Н.Ванеев, В.А.Минкина. – Изд. 3-е, испр. и доп. – СПб.: Профессия, 2007. – 496 с.


Роль бібліотечного краєзнавства у діяльності університетської книгозбірні

Шпукал Л.І.,

директор наукової бібліотеки Вінницького НМУ ім.М.І.Пирогова

Маєвська Л.В.,

бібліотекар І категорії наукової бібліотеки Вінницького НМУ ім.М.І.Пирогова

Краєзнавство зараз перебуває в авангарді національно-культурного відродження в суверенній Україні, є опорою її державності. Про це свідчать офіційні документи і матеріали, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року» від 10 червня 2002 року, в якій зазначається, що «на сучасному етапі духовного відродження незалежної України невід'ємною складовою громадського руху та наукових досліджень є історичне краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам'яті, формування у громадян і, передусім, у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання».

Авангардну роль у перебудовчому процесі вітчизняного краєзнавства відіграють бібліотеки. Основними їх завданнями стали наукові регіональні дослідження, просвітницька діяльність, популяризація краєзнавчих матеріалів, доведення їх до широкого загалу, участь у громадському житті.

Бібліотечне краєзнавство є сферою професійної бібліотечної діяльності, це – наукова бібліотекознавча дисципліна, що розглядає краєзнавчі засади бібліотечної діяльності; система наукових знань про бібліотеку як суб’єкт та об’єкт краєзнавчої діяльності.

Тому метою бібліотечного краєзнавства є: вивчення діяльності бібліотеки як установи; вивчення історії її колективу; професійне налаштування на специфіку діяльності даного бібліотечного закладу; прослідковування зв’язків та місця бібліотеки в історії розвитку самого навчального закладу.

Одним із напрямків бібліотечного краєзнавства є здійснення пошуково-практичної та науково-дослідної діяльності, що передбачає системне відтворення історії бібліотеки; аналіз внеску окремих співробітників у розвиток бібліотечної справи.

«Головний суб’єкт і об’єкт бібліотечного краєзнавства – бібліотечні кадри…», підкреслює відомий фахівець із бібліотечного краєзнавства Н.М.Кушнаренко, адже однією з функцій бібліотечного краєзнавства є його навчально-виховна: виховання свідомої особистості на основі історичних здобутків того колективу, в якому ця особистість працює.

Особливо це актуально для адаптації новопризначених працівників та молодих спеціалістів, адже ситуація з фахівцями в сучасних бібліотеках надзвичайно складна.

Саме з цією метою науковою бібліотекою Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова в рамках науково-дослідної роботи був підготовлений нарис «Історія наукової бібліотеки Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова», який охоплює період із післявоєнних років і до цього часу.

Окремий розділ нарису присвячений кадровому складу, адже багатогранна діяльність бібліотеки, ефективність її роботи в усі часи залежала від злагоджених дій колективу, розуміння і підтримки кожним її працівником прогресивних ідей, нелегких завдань, нових програм.

Саме самовіддана праця багатьох поколінь фахівців стала запорукою визнання та авторитету бібліотеки у колективі університету, серед бібліотечної спільноти, колег з інших вузівських бібліотек. На жаль, ми рідко згадуємо тих людей, котрі працювали в бібліотеці в роки її становлення та відродження у повоєнні роки.

Долі окремих наших працівників тісно пов’язані з важливими етапами історії країни, проте багато чого з їх життя навіює певні думки про високий рівень освіти бібліотекарів, їх самовіддану працю та вагомий вклад у розвиток бібліотеки.

Людиною з нелегкою долею була старший бібліотекар Самоненко Ніна Іванівна (народилася 1895 р. в м. Київ). Ніна Іванівна в 1903-1911 рр. закінчила Київську Міністерську гімназію, яка була першою жіночою гімназією у Києві.1 У 1913-1914 рр. навчалася в Парижі. Після повернення з Парижу з 1914 р. навчалася в Києві на Вищих жіночих курсах (що прирівнювалися до ВНЗ),² однак закінчила навчання у 1918 р. у зв’язку з революційними подіями в Україні.

Ніна Іванівна була високоосвіченою людиною – володіла шістьома іноземними мовами, окрім російської та української (англійською, італійською, французькою, німецькою, латиною та польською). До того ж була добре обізнана в галузі біології та медицини, позаяк, починаючи з 1924 року, працювала бібліографом – перекладачем у науково-дослідних інститутах цукрової промисловості та епідеміології і мікробіології м.Києва. Однак, з початком Великої Вітчизняної війни Ніна Іванівна не змогла евакуюватися у зв’язку з важкою хворобою батька і під час окупації була викликана на роботу перекладачем у дослідний центр сільського господарства.

На початку 1946 року Ніна Іванівна змушена була полишити Київ і переїхати до Вінниці, де у березні 1947 р. розпочала свою роботу бібліографом бібліотеки Вінницького медичного інституту.

Саме завдячуючи її безкорисливій, самовідданій праці, захистили дисертації багато науковців вузу, яким Ніна Іванівна перекладала значну кількість іноземних робіт зі всіх мов, якими вона володіла.

Особливо слід відмітити її подвижницьку допомогу в підготовці та написанні докторської дисертації колишньому директору ВМІ Корхову Сергію Івановичу. Тема його дисертації «ЕГГ при раку виразкової хвороби шлунку» була в СРСР недостатньо вивченою, тому Ніна Іванівна працювала в бібліотеках Києва, про що свідчать документи, які зберігаються в архіві вузу. Завдячуючи цій праці, в предметному каталозі бібліотеки розділ ЕГГ розміщений у трьох каталожних ящиках, де зосереджено більш ніж 3000 карток. Сім’ї в Ніни Іванівни не було, тому родину їй заміняла бібліотека, її колектив.

Цікава доля Наталки Галактіоновни Мельніченко, яка, обіймаючи посаду старшого лаборанта кафедри іноземних мов, працювала у бібліографічному відділі бібліотеки з вересня 1959 року.

Народилася в 1927 р. у Парижі в сім’ї російських емігрантів 1-го покоління. У 1940 р. сім’я переїхала до Болгарії у Софію. Наталя Галактіонівна закінчила французький коледж «Святого Йосипа» у 1943 р. та Болгарську державну академію в 1946 р. У 1947 р. вийшла заміж за офіцера Радянської Армії і переїхала у Вінницю.

Володіла та використовувала в роботі французьку, італійську, німецьку, болгарську та російську мови. У вересні 1962 р. перейшла на викладацьку роботу у середню школу.

Ось дві долі, дві особистості, два штрихи до портрету колективу. Сьогоднішнє покоління фахівців бібліотеки гідно продовжує славні традиції, закладені першопрохідцями бібліотечної справи нашого університету, вносить свій гідний вклад у розвиток сучасної наукової бібліотеки, вписуючи нові славетні сторінки в її історії…

____________________________________

¹ Створена в 1859 р. До навчання приймалися дівчата у віці від 9 до 13 років. Повний курс складав шість років. Для зовсім безграмотних дівчат, що поступали, був ще підготовчий клас. Викладалися Закон Божий, російська словесність, історія, географія, природознавство, арифметика, французька, німецька і польська мови, малюв


Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції

  1. Привітання
  2. Основні доповіді
  3. Виступи учасників конференції
  4. Виступи учасників конференції
  5. Виступи учасників конференції
  6. Виступи учасників конференції
  7. Виступи учасників конференції
  8. Виступи учасників конференції
  9. Виступи учасників конференції
  10. Виступи учасників конференції
  11. Виступи учасників конференції
  12. Виступи учасників конференції
  13. Виступи учасників конференції
  14. Виступи учасників конференції
  15. Резолюція
  16. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше