ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Кабінет виучування Поділля – яскрава сторінка краєзнавчого руху на Вінниччині

Версія для друку

Кабінет виучування Поділля – центр природничих досліджень регіону у 20-х рр. ХХ ст.

Розвиток краєзнавства на теренах Правобережної України протягом тривалого часу відбувався стихійно, основною рушійною силою були окремі вчені-ентузіасти та краєзнавці-аматори. З початком українізації, у 20-х рр. на Поділлі, як і в інших регіонах України, з’явилися нові можливості для розвитку краєзнавства.

У 20-30-х рр. ХХ ст. галузеві природничі дослідження в Україні набули справжнього розквіту. Широкий розмах галузевих досліджень знайшов своє відображення в узагальнюючих працях з геології, кліматології, гідрології, геоботаніки та інших наук. У регіонах детальні природничі дослідження проводили численні краєзнавчі товариства, бюро, гуртки та кабінети з вивчення природи [8]. На початку січня 1929 р. в Україні працювало 51 краєзнавче товариство в 32 округах. Науково-краєзнавчі осередки гуртували навколо себе найкращих регіональних дослідників і краєзнавців.

На початку 20-х рр. ХХ ст. у Вінниці створюється низка наукових закладів, що стали осередками краєзнавчого життя. Вони стали науково-організаційним підґрунтям для широкого розвитку краєзнавства. В цей час у місті працювали Подільський відділ Укрмету, Вінницький історико-побутовий музей, Вінницька сільськогосподарська дослідна станція, Подільська філія сільськогосподарського наукового комітету УСРР, міколого-ентомологічний пункт при Вінницькому насіннєвому заводі та ін. [2].

На початку 1924 р. на базі Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН розпочав роботу Кабінет виучування Поділля, який об’єднав навколо себе понад 30 відомих дослідників і краєзнавців з Вінниці, Кам`янця-Подільського, Києва та інших міст України. Першочерговим завданням Кабінету стало об’єднання зусиль як професійних вчених, так і аматорів-краєзнавців у всебічному дослідженні регіону в історичному, географічному, природничому та господарському аспектах [11]. Одним з головних напрямів діяльності Кабінету стало вивчення природи регіону з метою сприяння розвитку народного господарства.

Першими галузевими науковими консультантами Кабінету стали М.І.Безбородько, Л.Г.Данилов, О.О.Савості-янов, М.П.Білозір та інші. Керівником було призначено професора А.І.Ярошевича. Свою діяльність Кабінет виучу-вання Поділля розгорнув у чотирьох напрямах: вивчення пам`яток старовини, мистецтва та природи, бібліотечно-бібліографічна, науково-освітня та методична діяльність [7]. Кабінет функціонував на громадських засадах.

У рамках комплексного дослідження території Поділля було започатковано видання стислої «Енциклопедії Поділлєзнавства». За сім років існування Кабінетом було видано 26 книг, що стосувалися різних аспектів життя краю. Третина з них була присвячена вивченню природи регіону. Крім того, до друку було підготовлено ще кілька цікавих праць, але за браком коштів вони так і не побачили світ.

У практиці роботи Кабінету виучування Поділля важливе місце займали прилюдні доповіді за матеріалами досліджень, які відбувалися двічі на місяць і привертали увагу численних слухачів. Упродовж червня-вересня 1924 р. членами Кабінету виучування Поділля було прочитано цикл лекцій про історію, економіку та природу Поділля, які відвідало понад 420 слухачів. Зокрема, О.О.Савостіянов виступив з доповідями на теми – «Рослинність Поділля» та «Ґрунти Поділля», проф. Л.Г.Данилов – «Клімат Поділля», проф. М.І.Безбородько – «Геологія та мінеральні багатства Поділля», проф. А.І.Ярошевич – «Минуле Поділля» та «Економіка Поділля». Лекції були платні і прибуток від них (понад 200 крб.) пішов до видавничого фонду Кабінету виучування Поділля [10].

Одним з найактивніших консультантів Кабінету був професор Л.Г.Данилов, який тривалий час (з 1918 р.) досліджував клімат Поділля, очолюючи спеціальні установи: губернський відділ Української метеорологічної служби, службу погоди Подільського відділу сільськогосподарського наукового комітету України. Підсумком копіткої праці вченого стала книга «Клімат Поділля”, видана Кабінетом як перший випуск «Енциклопедії Поділлєзнавства». На підставі розрізнених даних: спостережень місцевих метеорологічних станцій, літературних джерел, – Л.Г.Данилов дав загальну характеристику клімату регіону [16]. У роботі він хронологічно описує історію метеорологічних спостережень на Поділлі, характеризує розподіл температури, опадів, хмарності на теренах краю, виділяє кліматичні райони губернії, розкриває значення прогнозу для господарських потреб. Завдяки цій та іншим працям Л.Г.Данилова Вінниця стала центром складання довгострокових прогнозів погоди [6]. У період керівництва Л.Г.Даниловим Подільського відділу Укрмету покращилося гідрометеорологічне забезпечення сільського господарства Поділля. На метеорологічних станціях були організовані фенологічні спостереження, вимірялися опади, визначалася вологість ґрунту на колгоспних полях та умови зимівлі озимих.

Вивченням клімату Поділля для потреб сільського господарства активно займався науковий консультант Кабінету виучування Поділля агроном В.Г.Доппельмайр. На початку 1920-х рр. він працював спочатку завідуючим метеорологічною секцією Подільської філії сільськогосподарського наукового комітету УСРР, а згодом стає головою Філії. У 1924 р. В.Г.Доппельмайр публікує цикл статей «Про посухи», в яких на основі власних двадцятирічних спостережень за опадами у районі Кам’янця-Подільського описує характер випадіння опадів на теренах Поділля, розподіл їх упродовж року, аналізує повторюваність посух, пропонує агротехнічні заходи з метою збереження вологи в ґрунті та зменшення негативного впливу посух на сільськогосподарські культури. Наприкінці 1924 р. вчений переходить працювати до Подільської філії Цукротресту на посаду завідуючого бюро з фахових питань. На засіданнях секції наукових працівників профспілки «Робос» В.Г.Доппельмайр неодноразово робив доповіді про ґрунтові та кліматичні умови Поділля та Волині.

Активно співпрацював з Кабінетом виучування Поділля дослідник флори Вінниччини, викладач Вінницького фармацевтичного технікуму О.О.Савостіянов, якому належить понад 20 наукових праць. На замовлення Подільського губвиконкому ним були підготовлені такі матеріали: «Нарис рослинності Подільської губернії», «Природно-історичний нарис Подільської губернії», «Забута сторінка з історії природничих досліджень на Поділлі» та інші, які так і не були опубліковані.

У 1925 р. Кабінетом виучування Поділля була опублікована праця О.О.Савостіянова «Дика рослинність Поділля». У цій невеликій за об`ємом книзі автор дав загальну характеристику природних умов краю, описав основні типи рослинності, провів ботанічне районування Поділля, показав значення дикої рослинності в житті людини. О.О.Савостіянов підкреслює, що флора Поділля має значно більше схожих рис із флорою Західної Європи, ніж Лівобережної України. В останньому розділі автор наголошує на необхідності охорони рослинності Поділля, особливо букових лісів і береки. До роботи додається схематична карта рослинності Поділля, на якій позначено межі рідкісних рослин. Вчений заклав перші експериментальні ділянки для детального вивчення рослинності в околицях Вінниці (між с.Сабарів і Вінницею) та зробив їх детальний опис [18].

У 1929 р. О.О.Савостіяновим була підготовлена до друку ґрунтовна монографія «Сірі лісові суглинки Поділля», в якій автор на основі власного багаторічного досвіду дав характеристику сірих лісових ґрунтів Поділля з погляду використання їх у сільському господарстві [9]. За браком коштів ця праця так і залишилася у рукописному вигляді. О.О.Савостіянов підготував також до друку детальний бібліографічний покажчик «Бібліографія флори Поділля», що містив велику кількість літературних джерел про рослинність краю, але у зв’язку з ліквідацією Кабінет виучування Поділля не зміг його надрукувати.

Вивченням флори Вінниччини займався й науковий консультант Кабінету виучування Поділля М.П.Білозір. На основі польових досліджень ним був складений список диких та культурних рослин, зокрема рідкісних, який містив до 1300 видів. М.П.Білозіром було визначено та описано понад 50 нових для Поділля видів рослин. Упродовж 20-30-х рр. ХХ ст. дослідником був зібраний детальний, ретельно монтований гербарій подільської флори, дублети якого зберігаються в гербарії Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. У 1929 р. Кабінет планував видати монографію М.П.Білозіра «Флора Надбожжя». Особливу увагу автор присвятив акліматизованим упродовж ХVIII-XIX ст. рослинам Побужжя, багато яких зустрічається у колишніх поміщицьких садах, парках та лісонасадженнях. Але ця праця також не побачила світ [9]. М.П.Білозіру належить також кілька статей, присвячених вивченню ентомофауни Вінниччини.

Вивченням лісів Вінницької округи займався також науковий консультант Кабінету вивчення Поділля лісознавець М.П.Афанасьєв, який у 1920-х рр. одночасно працював завідуючим Подільським лісовим губернським управлінням. У 1926 р. він закінчив роботу над монографією «Ліси Поділля, їх відновлення та експлуатація», а в 1929 році ним була підготовлена до друку ще одна наукова праця – «Ліси Вінницької округи». При їх написанні автор використав результати обслідування шести лісництв Вінниччини. Він розглянув сучасний стан лісового господарства округу, а також, використовуючи статистичні методи, обгрунтував можливі шляхи відновлення та подальшого раціонального використання лісового господарства, зокрема лісовідновлення та поширення цінних порід лісу. М.П.Афанасьєв був одним із ініціаторів утворення у Вінниці Подільської зональної лісової дослідної станції, яка розпочала роботу в 1930 р. На його думку, на Поділлі саме Вінниця є найбільш сприятливим місцем для утворення науково-дослідної станції, оскільки тут наявні типові подільські види дерев та достатньо наукових установ, які б могли співпрацювати зі станцією. Крім того, М.П.Афанасьєв вважав подільські ліси унікальними, так як територія Поділля ніколи не була зайнята льодовиками чи морськими басейнами і це сприяло збереженню значної кількості реліктових та ендемічних видів рослин, що значно відрізняє її від територій, розташованих на південь та на північ. Значну цінність для науки та господарства, на його думку, становлять грабові ліси, які тут поширені суцільними масивами і більше ніде у такому вигляді в Україні не зустрічаються.

Науковий консультант Кабінету виучування Поділля міколог Г.Ф.Борисевич у 1924 р. був одним із організаторів створення мікологічного гербарію, одного з найстаріших в СРСР. З 1926 р. він працює у Вінниці мікологом-інструктором міколого-ентомологічного пункту Подільського відділу Цукротресту. За його участю був зібраний гербарій мікофлори Вінницького округу, що складався із 300 родів грибів. Г.Ф.Борисевич за результатами планового обслідування грибів Вінниччини підготував до друку монографію «Мікофлора Поділля», в якій зробив першу спробу дати характеристику мікофлори регіону, показав можливість практичного використання грибів для господарських потреб, окремий розділ праці присвятив їстівним грибам. Значну увагу було приділено грибам, що викликають хвороби у рослин, та запропоновано методи боротьби з ними. Г.Ф.Борисевич працював також над створенням «Визначника грибів Надбужжя» із зазначенням їх корисних та шкідливих властивостей. Але через ліквідацію Кабінету виучування Поділля ці праці також не надрукували.

Потреби вивчення корисних копалин для господарського використання викликали розвиток геологічних досліджень. Відомий геолог М.І.Безбородько протягом 1922-1923 рр. провів детальну геологічну розвідку корисних копалин Гайсинського та Тульчинського округів, де виявив каолін, мармуроподібний вапняк, марганцеві руди, графіт, торф, ортит та ін. За дорученням Губернської планової комісії у 1924 р. ним була складена карта корисних копалин Поділля. Дослідження М.І.Безбородька про природні багатства Поділля мали велике значення для розвитку промисловості регіону. З квітня 1924 р. М.І.Безбородько – член колегії наукових консультантів Кабінету виучування Поділля. В середині 20-х рр. ХХ ст. М.І.Безбородько вивчав геологічну будову околиць Вінниці. Він виявив і дослідив тут серію докембрійських порід (гранат-біотитових мігматитів), яку назвав «вінницити» [8]. Досліджуючи амфіболо-плагіоклазові гнейси в басейні р.Соб, він виділив і описав кристалічну породу, що пізніше (в 30-х рр.) отримала назву «собіт». У 1925 р.вченим була підготовлена до друку праця «Геологія та мінеральні багатства Поділля» в рамках «Енциклопедії Поділлєзнавства», але вона так і не була надрукована.

Значна увага приділялась Кабінетом проблемам охорони природи. У 1925 р. у Вінниці відбулося засідання спеціальної комісії, якою були розроблені заходи на виконання постанови губвиконкому «Про охорону пам’ятників революційного минулого, давнини, культури та природи». Було взято під охорону дерево береку, яка є типовим подільським видом. Для цього комісія постановила взяти на облік у кожному лісництві всі наявні берекові дерева, заборонити їх вирубку, організувати при одній із науково-дослідних установ спеціальний розсадник береки. Під охорону комісія постановила також взяти невелику смугу букових лісів у Сатанівському лісництві, вжити заходів для охорони унікальних пам`яток природи – Подільських Товтр [12].

На початку 1925 р. у Вінниці з ініціативи Кабінету виучування Поділля був створений перший показово-дослідний сад Подільської флори. На площі понад 1300 кв. м. було висаджено більше 300 представників Подільської суходільної та водно-болотної рослинності. Для водно-болотної рослинності коштом губвиконкому був збудований спеціальний басейн на 15 кубічних метрів води. Це була перша спроба зібрати найтиповіших представників місцевої флори. Сад мав стати основою для створення в майбутньому у Вінниці справжнього ботанічного саду [13].

У 1926 р. актив Кабінету створив плакат «Опис Вінницької округи», високо поцінований громадськістю. У 17-ти пунктах цієї праці стисло і схематично міститься інформація про географічне положення, рельєф, клімат, водні ресурси, корисні копалини, рослинний і тваринний світ, ландшафти Вінниччини. Над плакатом працювали О.О.Савостіянов, Л.О.Тимошенко, Л.Г.Данилов, О.О.Чередніков, І.С.Любомудров та І.О.Озерянський. Цей редакційний колектив очолювали В.Д.Отамановський та Ф.М.Самутін. “Треба вітати видання плакату «Опис Вінницької округи» як перший на Україні прояв справжнього краєзнавства”, – відзначав у рецензії член Українського краєзнавчого комітету К.В.Дубняк [17].

Серед цікавих досліджень, що проводили члени Кабінету, були і спостереження за Південним Бугом. Оригінальна праця інженера О.К.Бирулі «Ріка Бог та її сточище» (1928) базується переважно на даних, складених Бузькою гідрологічною станцією за 1914-1924 рр., та деяких інших гідрографічних і гідрологічних матеріалах, зібраних автором. У цій невеликій за об’ємом праці вперше узагальнено матеріал про Південний Буг та його басейн, подана детальна характеристика окремих компонентів природи, описано господарське освоєння, несприятливі процеси, особливо в межах сучасної території Вінницької області [19]. Автором складено повздовжні та поперечні профілі Південного Бугу та його приток на окремих ділянках, побудовані графіки витрат води. В роботі були зроблені розрахунки енергетичних ресурсів ріки, що мало важливе значення для розвитку гідроенергетики краю. Ця оригінальна праця не втратила свого значення і зараз [3].

Гідрологічні дослідження проводив також науковий консультант Кабінету виучування Поділля О.О.Чередніков. У 1926 р. він підготував короткий нарис про внутрішні води Вінницької округи, який ввійшов до плакату «Опис Вінницької округи». У цьому нарисі О.О.Чередніков окреслив перспективи використання вод Вінницької округи для потреб гідроенергетики, охарактеризував морфологію подільських річок та їх господарське значення. Він виділив у межах округи два гідрологічних райони – північний та південний. На думку вченого, річки північної частини Вінниччини перспективні для риборозведення, а південної – для гідроенергетики.

Активно співпрацював з Кабінетом виучування Поділля відомий подільський зоолог проф. В.П.Храневич. Наслідком його тривалих наполегливих досліджень тварин-ного світу Поділля стали кілька ґрунтовних монографій, що були видані Кабінетом виучування Поділля. Упродовж 1925-1926 рр. побачили світ чотири праці В.П.Храневича: «Ссавці Поділля», «Птахи Поділля», «Минуле фавни Поділля», «Нарис фавни Поділля» (Ч. 1). Кабінет планував випустити другу частину останньої монографії про комах Поділля, але вона так і не вийшла з друку [1].

У монографії «Ссавці Поділля: огляд систематичний» висвітлено спосіб життя близько 50 видів ссавців, які зустрічаються на теренах Поділля, подано малюнки тварин, таблиці їхнього ареалу. Автор робить висновок про те, що фауна Поділля має значно більше спільного із західноєвропейським тваринним світом, ніж східноєвропейським.

У 1925 р. побачила світ друга розвідка В.П.Храневича «Птахи Поділля», в якій автор на основі аналізу зоологічної колекції Кам’янець-Подільського природничо-історичного музею, колекцій Кабінету зоології Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту та окружної спілки мисливців та рибалок, праць попередників, а також власних спостережень описав спосіб існування та географічне поширення 244 видів птахів регіону. Подано численні ілюстрації та малюнки. Попередні описи орнітофауни В.Боголепова, Г.Герхнера, А.Андржейовського та К.Кеслера не охоплювали у повній мірі південну частину Поділля. Праця В.П.Храневича частково усунула цей недолік. Автор не обмежувався лише систематичним описом видів птахів, а й проаналізував їх географічний розподіл на території Поділля.

Наступна робота В.П.Храневича «Нарис фавни Поділля». Частина 1. «Ссавці і птахи» стала підсумковою, що узагальнювала його попередні дослідження. Автор ретельно опрацював основні праці своїх попередників – К.Кеслера, В.Боголепова, А.Андржейовського та ін., численні колекції птахів та ссавців природничого музею Поділля, Кабінету зоології сільськогосподарського інституту, більшість з яких він сам зібрав разом зі студентами. Викликає інтерес розділ «Минуле фауни Поділля», у якому на основі свідчень мандрівників і хроністів середньовіччя та нового часу автор проаналізував зміни у тваринному світі Поділля за останні століття (ХІІ-ХІХ ст.). В.П.Храневич стверджує, що господарська діяльність людини за останні століття призвела до повного зникнення турів, сайгаків, байбаків, диких коней, оленів, зубрів, бурих ведмедів, бобрів, росомахи, перев’язки, степового орла, куріпки білої та ін. Окремі розділи монографії були присвячені промисловому значенню подільських птахів і ссавців та охороні тваринного світу Поділля. Автор пропонує утворити на Поділлі ряд заповідників та національних парків в кожному з виділених ним чотирьох зоогеографічних районів Поділля: Подільсько-Волинському, Наддністрянському, Надбужанському та Передстеповому. На думку автора, на території Середнього Побужжя такий заповідник необхідно створити в місцях поселення унікальної колонії сірих гусей та інших рідкісних птахів на р.Згар поблизу с.Микулинці на Літинщині. Ініціативу в створенні заповідних об’єктів, на думку вченого, повинні взяти на себе Кабінет виучування Поділля та Кам’янець-Подільське наукове товариство при ВУАН. У розділі «Охорона та вивчення фавни Поділля» В.П.Храневич навів перелік тварин, що знаходяться під загрозою зникнення і потребують особливої охорони, серед них лісова куниця, ласка, горностай, сіра куріпка, росомаха, норка, видра, чорно-бура лисиця, борсук, дика коза, дикий кіт, сокіл-балобан, хохітва, дрохва та ін. [20].

Консультант Кабінету виучування Поділля ентомолог І.С.Любомудров працював завідуючим ентомолого-фітопатологічним пунктом Вінницького насіннєвого заводу, а з 1925 р. також ентомологом Подільського відділу Цукротресту. Основна частина наукових праць І.С.Любомудрова присвячена вивченню шкідливої ентомофауни сільськогосподарських культур, а також біології, систематиці та географічному поширенню лускокрилих, зокрема родин Tortricidae та Tineidae. Вчений на основі власних спостережень визначив десятки нових для Поділля видів метеликів. Результати багаторічних досліджень ентомофауни регіону І.С.Любомудров узагальнив у праці «Сільськогосподарські шкідники Поділля» (1929), яку повинен був видати Кабінет виучування Поділля. Значна увага приділялася в цій праці новим методам боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур в умовах Поділля.

На запрошення Кабінету в липні 1929 р. у Вінницю прибула комісія лісознавців на чолі з професором Київського сільськогосподарського інституту Д.Д.Шевчуком. Завданням цієї експедиції було з’ясувати сучасний стан лісів, скласти карту лісів, визначити шляхи раціонального використання лісових ресурсів. Упродовж чотирьох місяців комісія проводила експедиційне обслідування лісів Вінниччини. За результатами експедиції планувалося випустити монографічний опис «Ліси Вінницької округи» з додатком карти лісів регіону [14].

Того ж літа прибула також експедиція Дніпрянської біологічної станції під керівництвом відомого іхтіолога Д.О.Белінга. Експедиція упродовж двох місяців досліджувала головні притоки Південного Бугу: Рів, Згар, Десну, Соб, Сниводу, Постолову та ряд ставків на цих притоках. Вивчаючи річки та ставки Вінниччини, науковці особливу увагу звертали на загальний характер цих водойм, розмір, глибину, течії, характер ґрунтів, хімічні властивості води, становище гідротехнічних споруд, видовий склад рослинності, ступінь заболочуваності водойм. Тваринний світ вивчали з якісного і кількісного боку, окремо досліджували зоо- і фітопланктон. Дослідження водойм було зумовлено необхідністю розвитку рибного господарства Вінницької округи. Професор Д.О.Белінг планував зібрати колекцію тваринного світу водойм та створити рибознавчий музей Вінницької округи [14].

Кабінет виучування Поділля планував створити у Вінниці природничо-господарський музей. До його складу повинні були увійти: «музей ґрунтів», який утворив в 1927 р. професор В.І.Крокос, рибознавчий музей, який мав утворити у 1929 р. професор Д.О.Белінг та гербарій, що охоплював би найтиповіших представників подільської флори. За задумом В.Д.Отамановського музей повинен був сприяти реконструкції народного господарства краю [10].

У червні 1929 р. Президія ВУАН, схваливши досягнення Вінницької філії ВБУ та Кабінету виучування Поділля, згідно п’ятирічного плану науково-дослідної роботи ВУАН вирішила реорганізувати ці установи в науково-дослідний інститут вивчення Поділля в системі Академії наук. До його складу повинні були входити лабораторії, музеї, видавництво, бібліотека, ботанічний сад, метеорологічна станція [15]. Було ухвалено рішення про перетворення Кабінету на державну установу та виділення асигнувань на 1929/1930 рр. у розмірі 10 тис. крб. на проведення науково-дослідної роботи [10].

Подільське краєзнавство одним із перших в Україні зазнало непоправних втрат під час політичних репресій кінця 20-30-х рр. ХХ ст. Демократичний за своїм характером, формами та методами краєзнавчий рух вже не вписувався в структуру командно-адміністративної системи, що активно формувалася. Саме тому, звинувачені в націоналізмі, ідеалізації патріархальщини, зв’язку з міфічними контрреволюційними організаціями краєзнавчі осередки були розпущені, а найактивніші діячі стали жертвами тоталітарного режиму [4].

Після арешту у 1929 р. В.Д.Отамановського Кабінет виучування Поділля було розформовано, почалася чистка фондів Вінницької філії ВБУ від «контрреволюційної літератури», що призвело до згортання її краєзнавчої роботи. Припинили діяльність краєзнавчі товариства в Тульчині, Могилеві-Подільському, Кам’янці-Подільському та інших регіонах Поділля.

У середині 30-х рр. ХХ ст. значну частину членів Кабінету виучування Поділля було репресовано. Жертвами сталінських репресій, крім В.Д.Отамановського, стали М.І.Безбородько, О.В.Красівський, В.П.Храневич, А.І.Ярошевич, О.О.Чередніков та ряд інших. Доля деяких з них досі залишається невідомою.

Примітки

1. Алєщенко, М.І. Професор В.П.Храневич – відомий вчений-зоолог Поділля / М.І.Алєщенко, В.А.Нестеренко // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. – Кам´янець-Поділ., 2003. – Т. 3. – С. 190-196.

2. Баженов, Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. / Л.В.Баженов. – Кам´янець-Подільський, 1993. – 470 с.

3. Бируля, О. Ріка Бог та її сточище: матеріали до гідрології ріки та використання її енергії / О.Бируля. – Вінниця: Віндерждрук ім.В.І.Леніна, 1928. – 95 с.

4. Гальчак, С.Д. Краєзнавство Східного Поділля / С.Д.Гальчак. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 144 с.

5. Городецький, С.І. Сільське господарство Поділля перед світовою війною / С.І.Городецький. – Вінниця: Віндерждрук ім.В.І.Леніна, 1929. – 114 с.

6. Данилов, Л.Г. Хвилі погоди: новий метод синоп-тичного аналізу / Л.Г.Данилов. – К.: Укрмет, 1925. – 212 с.

7. Денисик, Г.І. Процес становлення географічного Поділлєзнавства / Л.Г.Данилов // Тези доп. 13-ї Вінниц. обл. історико-краєзн. конф. – Вінниця, 1994. – С. 71-72.

8. Денисик, Г.І. Природнича географія Поділля / Г.І.Денисик. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. – 184 с.

9. Кабінет для виучування Поділля // Бюл. продукц. сил України. – 1929. – № 3. – С. 53-56.

10. Кароєва, Л.Р. Валентин Дмитрович Отамановський / Л.Р.Кароєва, Л.М.Шпильова // Подільська старовина: наук. зб. на пошану вченого і краєзнавця В.Д.Отамановського. – Вінниця, 1993. – С. 6-13.

11. Кот, С.І. Честі своєї не зрадив (В.Д.Отамановський) / С.І.Кот // Репресоване краєзнавство (20-30-ті рр.). – К., 1992. – С. 133-142.

12. Отамановський, В.Д. Охорона пам’яток природи Поділля / В.Д.Отамановський // Червон. край. – 1925. – 28 січ.

13. Отамановський, В.Д. Про утворення першого показово-дослідного саду подільської флори у м.Вінниці / В.Д.Отамановський // Червон. край. – 1925. – 14 берез.

14. Отамановський, В.Д. Про потребу утворення кабі-нетів виучування територій у культурно-економічних осе-редках УРСР міжокружного (краєвого) значення / В.Д.Отама-новський // Вісті ВУАН. – 1929. – № 7/8. – С. 31-35.

15. Петрикова, В.Т. Роль В.Д.Отамановського в організації краєзнавчих студій на Поділлі / В.Т.Петрикова // Тези доп. 13-ї Вінниц. обл. історико-краєзн. конф. – Вінниця, 1994. – С. 71-72.

16. Півошенко, І.М. Клімат Вінницької області / І.М.Пі-вошенко. – Вінниця: Віноблдрук., 1997. – 240 с.

17. Прокопчук, В.С. Під егідою Українського комітету краєзнавства / В.С.Прокопчук. – Кам´янець-Поділ.: Абетка-НОВА, 2004. – 312 с.

18. Савостіянов, О.О. Дика рослинність Поділля / О.О.Савостіянов. – Вінниця: Віндерждрук ім. В.І.Леніна, 1925. – 71 с.

19. Середнє Побужжя / за ред. Г.І.Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – 280 с.

20. Храневич, В.П. Нарис фавни Поділля. Ч.1. Ссавці та птахи / В.П.Храневич. – Вінниця: Віндерждрук. ім.В.І.Леніна, 1925. – 128 с.

В.В.Кокус,

асистент кафедри фізичної географії

Вінницького ДПУ ім. Михайла Коцюбинського



Кабінет виучування Поділля – яскрава сторінка краєзнавчого руху на Вінниччині

  1. Від укладачів
  2. Зародження бібліотечного краєзнавства у Східному Поділлі
  3. Кабінет виучування Поділля: кроки діяльності
  4. Кабінет виучування Поділля –центр природничих досліджень регіону у 20-х рр. ХХ ст
  5. Розділ 1. Біля джерел наукового краєзнавства в Україні (20-ті - початок 30-х рр. ХХ ст.)
  6. Розділ 2. Організація і діяльність Кабінету виучування Поділля
  7. Розділ 2. Організація і діяльність Кабінету виучування Поділля (Продовження)
  8. Додатки
  9. Іменний покажчик
  10. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше