ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Кабінет виучування Поділля – яскрава сторінка краєзнавчого руху на Вінниччині

Версія для друку

Кабінет виучування Поділля: кроки діяльності

Бурхливі революційні події 1917-1920 рр. внесли чимало змін у соціокультурне життя Поділля. У вирі цього мінливого часу загинула або виявилася безгосподарною велика кількість пам’яток історії та культури. Для врятування книжкових багатств 23 вересня 1920 р. у Вінниці було створено філію Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській Академії наук (далі – ВБУ при ВУАН) [1]. Передбачалося формування наукової фундаментальної бібліотеки губернського масштабу, де було б «згуртовано із всього Поділля усі книжкові багатства» та закладено у відділі Україніки окремий підвідділ Подоліки [2]. Нова інституція мала підпорядковуватися керівництву ВБУ і стати осередком наукової роботи академічного рівня в краї.

За ініціативи директора Вінницької філії В.Отаманов-ського та інших зацікавлених осіб 15 березня 1924 р. при бібліотеці на громадських засадах було утворено Кабінет виучування Поділля [3], що мав співпрацювати з комісією краєзнавства ВУАН, Українським комітетом краєзнавства при Укрнауці. Метою його організації стало здійснення краєзнавчих досліджень, об’єднання місцевих дослідників-краєзнавців, формування бібліотечно-бібліографічної бази для наукового студіювання регіону, популяризаційна та пам’яткоохоронна діяльність, підготовка та друк наукових праць, а також надання методичної та консультаційної допомоги краєзнавцям і краєзнавчим товариствам краю [4]. Товариство спочатку очолював професор А.Ярошевич, згодом В.Рахинський, вченим секретарем з 1926 р. був Л.Тимошенко, а керівним органом – Рада наукових кон-сультантів, здебільшого викладачів навчальних закладів.

Перед Кабінетом було поставлено низку конкретних завдань: створити своєрідну коротку «Енциклопедію поділлєзнавства» в 12 випусках: Л.Данилов «Клімат Поділля», О.Савостіянов «Рослинність Поділля», Г.Махов «Землі та грунти Поділля», В.Храневич «Фауна Поділля» (в 2 вип.), Ю.Сіцінський «Історія Поділля» (у 2-х вип.), А.Ярошевич «Економіка Поділля», М.Безбородько «Геологія та мінеральні багатства Поділля», Б.Каган «Етнографія єврейства Поділля» (культура й побут), В.Камінський «Етнографія Поділля» (культура й побут), «Історія революційних рухів на Поділлі» [5], випустити колективну ілюстровану працю «Опис Поділля» (4-5 друк. арк.), що мала бути підручником з краєзнавства для старшого шкільного віку та «порадником екскурсанта» [6]. Наукові консультанти для поширення краєзнавчих відомостей також мали виступати з лекціями та доповідями. Так, тільки за перший рік діяльності Кабінету було виголошено сім доповідей: А.Ярошевич «Судьби лісів Поділля», М.Білінський «Назва м.Вінниці та її транскрипція», О.Савостіянов «Рослини Поділля», «Горохова зернівка та її розповсюдження на Поділлі», «Забута сторінка з історії природничих дослідів на Поділлі», В.Камінський «Звичаєво-правові норми на Поділлі та їх виучування в умовах краєзнавчої праці», В.Отамановський «Вінницька філія Всенародної бібліотеки та її науково-краєзнавча праця». Для широкої громадськості читалися цикли публічних краєзнавчих лекцій: А.Ярошевич «Минуле Поділля», «Економіка Поділля», О.Савостіянов «Рослинність Поділля», «Грунти Поділля», Л.Данилов «Клімат Поділля», що мали успіх у місті й були фінансово вдалими, адже прибуток від першого року діяльності лекторію був понад 200 крб. [7]. Також проводилися публічні засідання з науковими консультантами та на окремі замовлення читалися лекції у навчальних закладах і установах Вінниці [8].

Створення краєзнавчого товариства при бібліотеці давало можливість поглибленої профільної бібліотечно-бібліографічної діяльності. Бібліотекарі Філії В.Д.Отама-новський, М.І.Білінський, М.М.Хращевський, Н.О.Борщев-ська, Н.Є.Співачевська) стали основою для формування Бібліографічної секції Кабінету, що прагнула скласти «Bibliographia Podolica», яка мала містити: а) усю літературу про Поділля незалежно від місця її видання; б) часописи, що виходили на території краю; в) твори авторів-подолян та праці про них. Пошук краєзнавчих матеріалів мав проводитись «...на підставі реєстрів, складених науковими консультантами Кабінету виучування Поділля, та їхніх вказівок, на підставі покажчиків, каталогів та бібліографічних відділів у журналах, через систематичне опрацювання журналів та збірників...» [9]. У коло обов’язків секції також входило складання універсальної краєзнавчої бібліографії, краєзнавчих галузевих та персональних бібліографічних покажчиків.

Бібліографічні описи систематизувалися за міжнародною децимальною класифікацією, в межах кожної галузі – за алфавітом прізвищ авторів та назв видань. Редактором кожного відділу був певний науковий консультант Кабінету. Планувалося друкувати серію «Матеріали до історії друку та до бібліографії Поділля». Першим її томом став історико-бібліографічний збірник «Часописи Поділля», що охопив регіональну періодику 1838-1927 рр. і містив опис понад 400 назв. (Відзначимо, що жодний інший регіон України до недавнього часу не мав подібної бібліографії). Другий том, присвячений продуктивним силам краю, мав виходити у трьох випусках: «Бібліографія економіки Поділля» (редактор – проф. А.Ярошевич), «Бібліографія флори Поділля» (проф. О.Савостіянов), «Бібліографія сільського господарства» (проф. С.Городецький). Третій том складався з двох випусків: історія та етнографія краю. На жаль, оприлюднено було тільки покажчик, присвячений пресі регіону, хоча є відомості, що майже готовими були випуски з економіки та фольклору Поділля [10].

На замовлення Українського наукового інституту книгознавства Бібліографічна секція збирала відомості про книги, друковані на Поділлі, що мали стати матеріалом до розвідки «Історія українського друку» [11].

У жовтні 1925 р. при Кабінеті було організовано Секцію єврейської культури та побуту під керівництвом Б.Кагана (культура й побут) та при участі О.Губермана (народна музика) і В.Отамановського (історія міщанського німецького права) [12].

У планах Садівничо-городничої секції Кабінету, крім наукового студіювання профільних проблем, передбачалося утворення гербарію прибузької флори, впорядкування палісадника коло «Мурів», організація у Вінниці показово-дослідного саду з берекою та іншими типовими представниками подільської флори [13].

Наприкінці 1926 р. започатковано ще один напрям досліджень: створено Комісію для вивчення Вінниці та її околиць, в завдання якої входили збір, вивчення та популяризація краєзнавчих відомостей про місто, а також допомога краєзнавчому музею у відкритті профільного відділу. З метою залучення широких кіл громадськості до краєзнавчої роботи розроблено програму вивчення міста, що охоплювала такі розділи: «Місто як соціальний організм» (промисловість, торгівля, комунальне господарство, громадське та культурне життя), «Будова та зростання міста» (природничі умови, містобудування й архітектура), «Населення» (соціальний та національний склад, звичаї й обряди, міський фольклор, історичні події, видатні постаті) [14]. Результатом діяльності комісії став випуск путівника «Вінниця, її околиці та Вінницька округа. Ч. 1. Культура і природа» за редакції В.Отамановського. В його підготовці брало участь широке коло науковців: Л.Данилов, В.Отамановський, О.Савостіянов, Л.Тимошенко, О.Чередніков, І.Любомудров, художник М.Жук; використано світлини Г.Брілінга, М.Бжеського, І.Данилова, М.Рененкампфа, І.Кустовського, М.Озерського. Плакат «Опис Вінницької округи», також підготовлений Кабінетом, визнаний за взірцеве видання. Управління соцвиху Наркомосвіти УСРР рекомендувало іншим округам видати подібні видання, Вінницький окрметодком ухвалив його до вжитку в культосвітніх закладах, а окркомісія – для курсів українізації радапарату. «Плакат висить досі по багатьом сільрадам Вінницької округи та використовується в трудових школах», – писав 1929 р. у своїй автобіографії В.Отамановський [15].

Кабінет виучування Поділля брав на себе загальне керування краєзнавчими товариствами регіону та координацію їхньої діяльності. Для оперативного інформування про поточні події краєзнавчого життя краю його співробітники тричі оприлюднювали «Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі», що мав такі розділи: «життя науково-краєзнавчих установ; вивчення продукційних сил; передісторія, історія та революційна минувщина; діячі Поділля; антропологія та етнологія; єврейська культура та побут; науково-дослідна праця на Галицькому Поділлі; новини та знахідки; bibliografia Podolica; miscellanea».

З метою методичної допомоги низовим краєзнавчим товариствам розроблено й оприлюднено «Статут районового краєзнавчого товариства», «Орієнтаційний план праці краєзнавчого товариства». Для залучення до краєзнавчої роботи сільських робітників освіти за ініціативи Кабінету та за підтримки Вінницького окрвиконкому 1926 р. розпочатий конкурс на найкращий опис села. Програму дослідження розроблено науковими консультантами, які увійшли й до складу журі конкурсу [16]. Вони ж склали й інші програми досліджень, зокрема птахів і ссавців регіону, Вінниці та її околиць. Співробітники Кабінету активно залучали до співпраці студентів тих навчальних закладів, де працювали [17], підтримували місцевих краєзнавців-аматорів, наприкла Г.Танцюру [18].

У контексті даного напрямку діяльності товариства виділимо працю В.Отамановського «Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля». У цьому своєрідному програмному документі розкрито значення краєзнавства в соціально-економічному розвитку суспільства, історію краєзнавчих досліджень на Поділлі, завдання краєзнавчого руху, шляхи їх реалізації на прикладі Кабінету виучування Поділля. Використовуючи власний досвід, автор розробив план краєзнавчих досліджень, примірний статут і орієнтовний план роботи краєзнавчого товариства, програму накопичення та систематизації відомостей про край. Книга була цінним методичним й інструктивним посібником для краєзнавчих організацій усієї України. Їй дали позитивну оцінку в академічній та республіканській пресі [19].

За поданням Кабінету виучування Поділля Подільський губвиконком 1924 р. затвердив постанову «Про охорону пам’яток революційної минувшини, старовини, мистецтва й природи», що передбачала, зокрема, «особливі заходи» щодо охорони будинку декабристів (Тульчин), Кам’янець-Подільської фортеці, комплексу «Мурів», будинку Михайла Коцюбинського, де народився письменник (Вінниця), решток укріплень у Хмільнику, дерева береки та букових лісів в Подільських Товтрах [20]. Наукові консультанти поставили питання про вивчення й охорону пам’яток, пов’язаних з видатними подолянами С.Руданським, М.Коцюбинським, П.Ніщинським, М.Пироговим, Д.Марковичем, дослідження культури й побуту всіх «національностей Поділля, малювання й фотографування етнографічних типів, їх убрання та побуту», пам’яток архітектури регіону [21]. Вперше у пам’яткоохоронній практиці Поділля звернули увагу на пам’ятки природи, наприклад охорону «вимираючого дерева береки» [22]. Завдяки зусиллям співробітників було створено фототеку з-понад 200 фотографіями подільських краєвидів, пам’яток природи й старовини, які згодом передбачалося поширити у вигляді поштових листівок [23].

Вінницький окрвиконком 1926 р., за ініціативи Кабінету, утворив спеціальну Комісію для увічнення пам’яті Михайла Коцюбинського, зокрема було започатковано роботу по створенню музею та скверу [24]. Товариство виявилося «ініціатором всеукраїнських заходів у справі увіковічення пам’яті Михайла Коцюбинського, результатом яких стала постанова РНК УСРР від 18 жовтня 1926 р. про спорудження у Вінниці пам’ятника письменнику» [25]. Як окремі випуски Кабінету вийшли друком праці С.Єфремова «Михайло Коцюбинський, український письменник», М.Хращевського «Михайло Коцюбинський під час свого навчання в Бару».

Вже 1926 р. Президія Вінницького окрвиконкому визнала величезне значення науково-дослідної та видавничо-популяризаційної діяльності товариства для вивчення продуктивних сил Вінницької округи та Поділля, планового розвитку народного господарства, шкільного краєзнавства та поглиблення українізації [26]. Позитивно оцінюючи роботу Кабінету, у газеті «Культура і побут» писали: «Своїм інтересом до краєзнавчого вивчення Вінницький Кабінет є першим серед тих, хто проводить краєзнавчу роботу» [27]. Визнанням заслуг співробітників товариства стала участь В.Отамановського та О.Савостіянова у Всеукраїнському з’їзді краєзнавців у Харкові 1925 р., де В.Отамановський виступив з доповіддю «Краєзнавство та методологія бібліотечної роботи» [28].

Успіхи Кабінету виучування Поділля підкреслила ухвала ВУАН про утворення подібних закладів у Полтаві, Житомирі й Донбасі [29]. Влітку 1929 р. Президія ВУАН ухвалила рішення про перетворення Кабінету в державну установу та виділення асигнувань на 1929-1930 фінансовий рік у розмірі 10 тис. крб. (проти 1 тис. крб., що отримувались від Вінницького окрвиконкому) [30].

Через обмін видань товариство налагодило зв’язки з 180 науковими та навчальними закладами УСРР (Київ, Харків, Поділля, Волинь, Таврія, Чернігівщина, Галичина), Радянського Союзу (Москва, Абхазія, Кубань, Закавказзя, Бурятія, Білорусь, Узбекистан, Далекий Схід, Дагестан), Західної Європи (Австрія, Польща, Чехословаччина, Фран-ція, Англія, Болгарія, Німеччина) і Сходу (Єрусалим) [31].

Наприкінці 20-х рр. внутрішній політичний та ідеологічний курс керівництва Радянського Союзу на поглиблення контролю за громадським рухом призвів до звертання краєзнавчої роботи. Арешт 24 серпня 1929 р. В.Отамановського та Л.Тимошенка за справою «Спілки визволення України» (СВУ) спричинив знищення Кабінету. У лютому 1930 р. Вінницька окрнаросвіта ухвалила рішення про злиття Вінницької філії ВБУ при ВУАН та округової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва. Кабінет виучування Поділля, за рішенням Вченої ради ВБУ, мав з громадської організації перетворитися на наукову установу у складі ВУАН [32]. Але після злиття бібліотек влітку 1930 р. [33] товариство припинило своє існування.

Результатом поглибленого наукового дослідження краю Кабінетом виучування Поділля став випуск 26 наукових збірників (ще 8 були готові до друку у 1930 р. [34]), карт Вінницької округи та Вінниці, понад 10 поштових листівок з місцевими краєвидами, пам’ятками історії та культури. Шість видань товариства (Вип.1, 4-7, 18) відзначені преміями Всеукраїнської комісії з преміювання наукових праць при Укрнауці Наркомату освіти [35].

Впродовж 1924-1930 рр. з Кабінетом співпрацювало близько 30 наукових консультантів з різних галузей знань (див. Додатки). Від утворення товариства перед ними стояло питання узагальненого висвітлення основних сфер буття краю: природи, економіки, історії та культури. Але ідеологічний тиск радянської дійсності, що посилився наприкінці 20-х років, примушував прилаштовувати діяльність Кабінету до поточних вимог. Так, відповідно до загального курсу на індустріалізацію економіки країни було посилено вивчення продуктивних сил регіону (економічних можливостей р. Буг, рибного і лісового господарств [36]) та оприлюднено праці О.Бирулі «Ріка Бог та її сточище», Л.Морейніса «Етерові олії», а узагальнююче дослідження А.Ярошевича «Економіка Поділля» так і не побачило світ. Так само неактуальними виявилися праці М.Білозіра «Флора Надбужжя», О.Красівського «Гіпсометрична карта Поділля», «Нарис геології Поділля», Ю.Сіцінського «Нариси з історії Поділля» (Вип.2), Г.Махова «Ґрунти Поділля», І.Шиповича «Вінницькі Мури», які неодноразово анонсувалися до випуску, навіть збиралися попередні замовлення для визначення тиражу.

До автури Кабінету було запрошено широке коло фахівців різних спеціальностей: кліматолог Л.Данилов, ботанік О.Савостіянов, фармаколог Л.Морейніс, інженер О.Бируля, А.Мерков, історик права В.Отамановський, співробітники бібліотеки М.Білінський, Л.Тимошенко, М.Хращевський, Н.Співачевська, В.Рот (Вінниця), зоолог В.Храневич, історик і археолог Ю.Сіцінський (Кам'янець-Подільський), філолог С.Єфремов, економіст С.Городецький (Київ), директор бібліотеки Наукового товариства ім. Т.Шевченка І.Кревецький (Львів). В оформленні наукових праць брали участь художники В.Касіян, М.Жук, В.Сільвестров, активно використовувалися фотографії місцевих авторів. Обов'язковим елементом видань з 1926 р. став екслібрис Філії, розроблений М.Жуком. Крім надпису, що засвідчує приналежність екслібрису, він містив зображення стародавніх споруд Кам'янця-Подільського, Вінниці й Теребовлі та девіз «Investigasse et descri integram Podoliam sit pars operis nostri litterarum Ucrainensium» («Внеском нашим до української науки нехай буде дослідження та опис цілого Поділля»).

Керівництво Кабінету відповідально ставилося до поліграфічного виконання друку: активно використовувалися ілюстрації, фотографії, схеми і карти, частина тиражу (від 25 до 100 прим.) багатьох видань друкувалася на кращому папері. Всі видання, крім Ю.Сіцінського «Нариси з історії Поділля», було надруковано у Вінницькій державній друкарні ім.В.І.Леніна. У Києві побачила світ згадана монографія та окремо друкувалися 26 світлин до праці О.Бирулі «Ріка Бог та її сточище». Тираж окремих випусків доходив навіть до 2 500 прим. (Вип.23), що й для сучасної України складає чималу кількість. Наклад вичерпувався приблизно за один рік, хоча державна система книгопоширення ДВУ особливої активності не виявляла. Основним поширювачем була мережа книгарень кооперативного видавництва «Книгоспілка» [37]. За обсягом всі випуски також різнилися: це могли бути невеличкі брошури від 5 сторінок (Вип. 9) до досить об’ємних монографій у 208 сторінок (Вип. 24).

Видавнича діяльність Кабінету здійснювалася за рахунок Філії та була неприбутковою. Збитки відшкодовувалися фінансовою допомогою Вінницького окрвиконкому. Окремі праці виходили коштом зацікавлених місцевих організацій, зокрема Вінокросвіти, Вінокрплану, секції наукових робітників та окрспілки Робосу, хоча матеріали мали загальноподільське значення. За підтримки Укрдержплану, Тульчинської, Проску-рівської, Першотравенської та Миколаївської округ було надруковано тільки книгу О.Бирулі «Ріка Бог та її сточище». Про глибину фінансових і організаційних проблем товариства побічно свідчить той факт, на який вказував В.Отамановський у брошурі «Краєзнавство на Поділлю», що Кабінет потребував навіть окремої друкарської машинки [38].

Оцінюючи сьогодні досягнення Кабінету виучування Поділля, слід відзначити, що його наукова діяльність мала комплексний характер: вона охоплювала природу, економіку, історію, етнографію та культуру краю, а також методику краєзнавчих досліджень. Його видання вирізнялися науковістю, широкою фактографією та джерельною базою. Не випадково вони й сьогодні активно використовуються дослідниками. Крім дослідницької та видавничої роботи, наукові консультанти Кабінету заради популяризації краєзнавчих відомостей здійснювали активну лекційну та консультаційну роботу.

Діяльність товариства сприяла масовості краєзнавчого руху в регіоні, гуртуванню зусиль окремих дослідників, творенню розгалудженої системи краєзнавчих організацій, а також оперативному інформуванню громадськості про краєзнавчий рух на Поділлі.

Створення Кабінету при бібліотеці виявилося вдалою формою організації краєзнавчих досліджень. Широке залучення до роботи співробітників бібліотеки, бібліотечний краєзнавчий фонд і можливість зручного користування літературою створювало додаткові умови для раціональної організації наукового студіювання. До наукової практики було залучено широке коло дослідників не тільки регіону, а й поза його межами, не тільки професійних вчених, а й дослідників-аматорів. Чимало регіональних організацій різного профілю було задіяно у роботі Кабінету. Ще більша кількість наукових установ республіки, Радянського Союзу та закордоння вважали за потрібне підтримувати наукові контакти з вінничанами. І варто ще раз наголосити на значимості постаті наукового редактора більшості видань Кабінету В.Д.Отамановського, директора Вінницької філії ВБУ при ВУАН як організатора та координатора всієї роботи.

Примітки

  1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (далі – ІР НБУВ). Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 23. – Арк. 1.
  2. Там само. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 287.
  3. Там само. – Оп. 1. – Спр. 100. – Арк. 6.
  4. Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО). – Ф. Р-522. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 32-32 (зв.).
  5. Протокол засідання Президії Подільського губвиконкому від 17 березня 1925 р. – Вінниця, 1925. – С. 5.
  6. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 129. – Арк. 3; ДАВО. – Ф. Р-522. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 32 (зв.)
  7. Звідомлення про діяльність Кабінета виучування Поділля Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН з 13 травня 1924 року по 1 квітня 1925 року // Савостіянов, О. Дика рослинність Поділля: схематич. нарис / О.Савостіянов; Вінниц. Філ. Всенар. б-ки України при ВУАН; Кабінет виучування Поділля. – Вінниця, 1925. – С. 69-70.
  8. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 129. – Арк. 3.
  9. Звідомлення Бібліографічної секції Кабінету виучування Поділля з 1 квітня 1926 р. до 1 квітня 1928 р. / Вінниц. Філ. Всенар. б-ки України при ВУАН; Кабінет виучування Поділля. – Вінниця, 1928. – С. ІV.
  10. Там само.
  11. Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі на 1 лютого 1926 року // Храневич, В. Минуле фавни Поділля: шкіц з доби 12-19 ст. / В.Храневич; Вінниц. Філ. Всенар. б-ки України при ВУАН; Кабінет виучування Поділля. – Вінниця, 1926. – С. ІV.
  12. Там само.
  13. ДАВО. – Ф. Р-522. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 32; Отамановський, В.Д. Про утворення показово-дослідного саду подільської флори у м.Вінниці / В.Д.Отамановський // Червон. край. – 1925. – 14 берез.
  14. Схематичний програм вивчення Вінниці та її околиць // Вінниця, її околиці та Вінницька округа: провідник екскурсанта, приїжджого та краєзнавця. Ч. 1: Культура і природа / за ред. В.Отамановського. – Вінниця, 1927. – Ост. стор. обклад.
  15. Отамановський, В.Д. Автобіографія ув’язненого ... Додаток / В.Д.Отамановський // Подільська старовина: наук. зб. – Вінниця, 1993. – С.18.
  16. Інформаційний огляд дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі на 1 грудня 1926 року // Білінський, М.І. Вінницький замок: іст. нарис з доби XVI–XVIII ст. / М.І. Білінський; Вінниц. Філ. Всенар. б-ки України при ВУАН; Кабінет виучування Поділля. – Вінниця, 1926. – С. VIII.
  17. Там само. – С.VI-VIII; Інформаційний огляд... на 1 лютого 1926 року // Храневич, В. Минуле фавни Поділля... – С. ІІІ.
  18. ДАВО. – Ф. Р-522. – Оп. 1. – Спр. 243. – Арк. 122.
  19. Ковалев, Н. Рец. на кн.: Отамановський В. Краєзнав-ство на Поділлю, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля. – Вінниця, 1926. – 13, XV с. – (Вип. 8). // Етногр. вісн. – К., 1927. – Кн. 4. – С. 179-180; Козаченко, А. Українські краєзнавчі видання / А.Коза-ченко // Культура і побут. – 1926. – 19 верес. – С. 7.
  20. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 101. – Арк. 43.
  21. Там само. – Спр. 129. – Арк. 3; ДАВО. – Ф. Р-521. – Оп. 2. – Спр. 84. – Арк. 21; Інформаційний огляд... на 1 грудня 1926 року // Білінський, М.І. Вінницький замок... – С. III.
  22. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 129. – Арк. 26.
  23. Там само. – Спр. 169. – Арк. 12.
  24. ДАВО. – Ф. Р-256. – Оп. 1. – Спр. 77. – Арк. 420 (зв.); Інформаційний огляд... на 1 грудня 1926 року // Білінський, М.І. Вінницький замок...– С. III.
  25. Отамановський, В.Д. Праця та стан Вінницької Філії Всенародної бібліотеки України та Кабінету виучування Поділля на 1 травня 1929 року / В.Д.Отамановський // Вісті ВУАН. – К., 1929. – № 5/6. – С. 129.
  26. Інформаційний огляд... на 1 лютого 1926 року // Храневич, В. Минуле фавни Поділля... – С. ІІІ.
  27. Культура і побут. – 1928. – 22 верес. – С. 8.
  28. Звідомлення Вінницької Філії Всенародньої бібліотеки України та Кабінету виучування Поділля з 1 жовтня 1925 р. до 1 жовтня 1926 р. – Вінниця, 1926. – С. 3; ДАВО. – Ф. Р-552. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 66.
  29. Отамановський, В.Д. Автобіографія ув’язненого ... Додаток ... – С. 18.
  30. Отамановський, В.Д. Праця та стан ... – С. 128.
  31. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Оп. 1. – Спр. 130. – Арк. 29-30.
  32. Там само. – Спр. 339. – Арк. 37.
  33. ДАВО. – Ф. Р-256. – Оп. 3. – Спр. 44. – Арк. 58.
  34. Там само. – Арк. 56.
  35. Отамановський, В.Д. Автобіографія ув’язненого... Додаток... – С. 16-17.
  36. Там само. – С. 16.
  37. Отамановський, В.Д. Краєзнавство на Поділлю... – С. 11.
  38. Там само. – С. 13.

Т.Р. Соломонова,

кандидат історичних наук, доцент

кафедри етнології Вінницького ДПУ

ім. Михайла Коцюбинського,

вчений секретар Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва


Кабінет виучування Поділля – яскрава сторінка краєзнавчого руху на Вінниччині

  1. Від укладачів
  2. Зародження бібліотечного краєзнавства у Східному Поділлі
  3. Кабінет виучування Поділля: кроки діяльності
  4. Кабінет виучування Поділля –центр природничих досліджень регіону у 20-х рр. ХХ ст
  5. Розділ 1. Біля джерел наукового краєзнавства в Україні (20-ті - початок 30-х рр. ХХ ст.)
  6. Розділ 2. Організація і діяльність Кабінету виучування Поділля
  7. Розділ 2. Організація і діяльність Кабінету виучування Поділля (Продовження)
  8. Додатки
  9. Іменний покажчик
  10. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше