ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

 ім. К.А.Тімірязєва 

 

Е-демократія:

Співробітництво України з ЮНЕСКО

 

Щотижневий дайджест Інтернет-видань

 

Випуск двадцять пятий

18 липня 2007 р.


 Щотижневе видання

Вінницької обласної універсальної

наукової бібліотеки

ім. К.А.Тімірязєва

 

 

 

 

Наша адреса:

21100 м. Вінниця,
вул. Соборна, 73
Тел. (0432) 32-20-34
Факс (0432) 35-23-94
E-Mail: inform@library.vn.ua

http://old.library.vn.ua

 

Відповідальний за випуск:          Морозова Наталія Іванівна

Упорядник видання:                    Блідченко Сергій Юрійович

Бушуляк Денис Сергійович


ЗМІСТ

 

Історія розвитку ЮНЕСКО

Діяльність ЮНЕСКО

Зовнішньополітичні приорітети України

Співробітництво України з ЮНЕСКО

Філія кафедри ЮНЕСКО

Напрями діяльності ЮНЕСКО в Україні

Новини

КИЇВ. Софіївський собор та Києво-Печерська Лавра знаходяться під загрозою виключення зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Прадавні ліси України - в реєстрі ЮНЕСКО

Нові світові об'єкти в реєстрі ЮНЕСКО

ВЕБЛІОГРАФІЯ


Історія розвитку ЮНЕСКО

http://unesco.iatp.org.ua/history_of_unesco.html

 Це Оганізація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, яка була створена у 1946. Спочатку мала 20 країн, а потім збільшується 183 країн. Головною метою ЮНЕСКО було проголошено сприяння миру і безпеці у світі за допомогою співробітництва між народами в галузі освіти, науки, культури та комунікації.

Такими чином, ЮНЕСКО стала міжнародною організацією, структурну основу якої становили три органи: Генеральна конференція, Виконавча рада та Секретаріат, очолюваний генеральним директором, якого обирає Генеральна конференція.

Тепер Генеральна конференція налічує представників 166 держав-країн; складається раз на два роки з метою вивчення загальної політики організації, формування її програми, а також затвердження бюджету. У складі Виконодавчої ради входить 51 член, вона збирається двічі на рік і контролює виконання затвердженої програми, а також у проміжках між сесіями Генеральної конференції виконує її функції, але лише в межах своїх повноважень. Постійно діючим керівним органом є тільки Секретаріат, що згідно із Статутом є нижчим ступенем у системі внутрішнього підпорядкування організації, але в компетенцію його входять усе поточне управління як практичною діяльністю ЮНЕСКО, так і процесами планування і теоретичних розробок, а також формування і застосування експертного корпусу.

В 1976, ЮНЕСКО була утворена проектно - переговорна група.

Штат Секретаріату ЮНЕСКО у 70-х роках на рівні приблизно 3 тис. чоловік. Крім центрального апарату, ЮНЕСКО має дуже розвинути мережу організаційних структур, які безпосередньо підпорядковуються їй, як, наприклад, регіональні відділення, або співпрацюють на договірних чи інших засадах як система асоційованих з нею шкіл. Існують регіональні бюро ЮНЕСКО з питань освіти для Африки ( БРЕДА штаб-квартира в Дакарі ), для Арабських держав (ЮНЕДБАС, штаб-квартира в Бейруті), Азії та Тихого океану (РОЕПАН, штаб-квартира в Бангкоку), Латинської Америки та Карибського басейну (ОРЕАЛК, штаб-квартира в Сантьяго, Чилі), а також Регіональні центри з питань вищої освіти в Бухаресті та Каракасі. Всесвітня система асоційованих шкіл ЮНЕСКО була утворена в 1953р. З метою розвитку інформаційного обміну між навчальними закладами світу і сьогодні налічує понад 1000 шкіл у 90 країнах.

У безпосередньому контакті із Секретаріатом працюють Міжнародний інститут планування освіти (МІПО) у Парижі, В Женеві розташоване Міжнародне бюро освіти (МБО).МБО координує діяльність Міжнародної мережі інформації в галузі освіти (ІНЕД), розповсюдженої у всіх головних регіонах світу.

Існують Регіональні бюро з питань науки та технології, Регіональне бюро з питань культури для Латинської Америки в Гавані і Регіональне бюро з питань розвитку друкарства в країнах Азії та Тихого океану в Карачі. Діють також 20 регіональних і субрегіональних радників.

Важливу роль відіграє співробітництво ЮНЕСКО з різноманітними міжнародними організаціями та установами, з національними урядами.

З 13 основних “крупних програм”, що постійно передбачаються середньостроковими планами ЮНЕСКО, три належать до освіти, не враховуючи різноманітні комплексні складові інших програм.

Перша крупна програма - “Освіта для всіх” має сприяння здійснення  права на освіту для всіх як у плані рівного доступу до світи, так і в плані можливостей успішного навчання. Можна сказати, що ця програма є головною освітньою програмою ЮНЕСКО.

“Демократизація освіти” - підпрограма, спрямована на вивчення загальних проблем розвитку освітніх систем і розробку теоретичних та практичних підходів щодо їх реформування або вдосконалення. На практичне впровадження цієї програми витрачається приблизно 30% коштів, які направляються на програму освіти взагалі; майже половину з цієї третини поглинають програми щодо ліквідації неписьменності в країнах, що розвиваються.

Приблизно 35-40% загального бюджету, що виділяється на освітні цілі, традиційно направляються у підрозділи, що знаходиться поза штаб-квартирою ЮНЕСКО.

Друга крупна програма - “Розробка та втілення політики в галузі освіти”. Передбачені в ній заходи спрямовані на постійну підтримку діяльності держав-членів щодо розробки послідовної, практично та теоретично збалансованої політики в галузі освіти, а також щодо створення відповідних інфраструктур та пошуку коштів, необхідних для успішного функціонування освітніх систем.

Остання суто освітня крупна програма - „Освіта, підготовка кадрів, і суспільство” - об’єднує заходи та дослідницькі проекти, що стосуються головних аспектів взаємодії між діяльністю у галузі освіти і процесами, що відбуваються у суспільстві.

ЮНЕСКО досить ефективна, хоч і є локальною за своїм характером.

У галузі природознавчих наук ключовими є програми, що стосуються проблеми взаємозв’язків у системі “людина-біосфера”; для їх втілення під егідою ЮНЕСКО утворені такі нові структури, як Міжурядова океанографічна комісія, а також Міжнародна гідрологічна та Міжнародна географічна програми регуляції. У суспільних науках ЮНЕСКО фокусує свою увагу на проблемах прав людини та демократії, ліквідації всіх форм дискримінації, підвищення соціального статусу жінок та молоді.

Діяльність організації в галузі культури сконцентрована на питаннях зберігання культурної спадщини усього людства, впровадження та підвищення культурологічних критерії суспільного розвитку.

За програмою “Комунікації на служінні людині” реалізуються конкретні заходи, спрямовані на те, щоб не тільки хоча частково задовольнити потреби країн “третього світу” в інформаційному лібералізованому обміні, а й утворити чи розвинути в них самостійні комунікаційні інфраструктури.

В економічній галузі діяльність ЮНЕСКО спрямована насамперед на те, що розробити задовільну і працездатну в умовах реальної економіки системи науково-технологічних засад екологічно безпечного виробництва та найефективнішого використання природних ресурсів.

Фінансове забезпечення діяльності ЮНЕСКО має свою специфіку. Бюджет організації поділяється на “регулярний” та “екстраординарний”: перший складається з регулярних внесків держав-членів, а другий - з надходжень від різноманітних - традиційних чи тимчасових - джерел поза структурними межами організації, тобто є за характером додатковим. Розподіл коштів з регулярного бюджету: 56%-це витрати на утримання центрального апарату,15%- на організацію різноманітних конференцій та семінарів, 10%- на видавничу діяльність, 10%- на здійснення у відповідь на конкретні запити держав-членів експертних заходів чи консультацій, 3%- на співробітництво з неурядовими організаціями та решта - на інші, рутинні за характером витрати. При цьому приблизно 70% усіх цих витрат - це виплати за зобов’язаннями штаб-квартир, а 30%-поза нею.

Практика формування екстраординарного бюджету була розпочата у 1950-1951, який досягав 63% регулярного бюджету ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО мала 3 головних етапи своєї історії й тепер.

Перший (1945-1954)- це етап генезису, етап ідеологічного моніторингу за допомогою машини голосування та концептуальної прострації, що настала після вироблення підписання Статуту.

Другий етап (1954-середина 1960-х рр.) - був періодом становлення ЮНЕСКО як організаційний дієздатної й концептуально орієнтованої на еволюційний розвиток світу і соціальних процесів, активною за своїм складом та експертним корпусом.

Третій етап (70-ті роки - перша половина 80-х років) -пройшов для ЮНЕСКО під знаком держав, що розвиваються, які склали переважну більшість в організації і зумовили майже трикратне зростання її членського корпусу.

80-ті роки розпочалися для організації здійсненням широкого комплексу заходів, спрямоване на розв’язання назрілих проблем культурного та науково - технічного розвитку суспільства.         


 

Діяльність ЮНЕСКО 

http://unesco.org.ua/ua/about/activity/


       ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури) є міжнародною міжурядовою організацією, спеціалізованою установою ООН. Офіційно існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) її Статут, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р.
        Станом на квітень 2007 р. членами ЮНЕСКО є 192 країни (остання країна, яку було прийнято – Чорногорія).
       Штаб-квартира Організації розташована у Парижі (Франція).
       Офіційні мови ЮНЕСКО - англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Робочими мовами Секретаріату є англійська та французька.
       Бюджет ЮНЕСКО на 2006 – 2007 рр. – 610 млн. дол. США, із них: на освіту – 107 млн. дол. США; на науку – 87 млн. дол. США (56 – природничі науки та 36 – соціально-гуманітарні науки); на культуру – 50,5 млн. дол. США і на програми комунікації та інформації – 33 млн. дол. США
      Керівні органи ЮНЕСКО - Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.
      Найвищий орган ЮНЕСКО - Генеральна конференція, яка складається з представників держав-членiв i скликається на чергові сесії раз на два роки. Генконференцiя визначає напрями i загальну лінію діяльності Організації, затверджує середньострокову стратегію та її програму i бюджет на кожні два роки, схвалює проекти міжнародних конвенцій i рекомендацій, призначає Генерального директора (за рекомендацією Виконавчої ради), обирає членів Виконавчої ради, розглядає iншi важливі питання діяльності ЮНЕСКО.
      Виконавча рада, до складу якої входить 58 представників держав-членiв ЮНЕСКО, координує її діяльність у період між сесіями Генконференцiї. Засідання Виконавчої ради відбуваються двічі на рік. Вона розглядає i подає Генеральній конференції проекти дворічних програм та середньострокових стратегічних напрямів діяльності Організації, визначає заходи для ефективної реалізації затверджених програм i бюджетів, готує порядок денний Генконференцiї, подає рекомендації щодо прийому в Організацію нових членів та встановлення асоційованих зв'язків з новими партнерами.
      Секретаріат ЮНЕСКО - постійно діючий виконавчий орган. Його очолює Генеральний директор, який призначається Генеральною конференцією на чотирирічний термін. Секретаріат складається із фахівців різних країн, набраних на основі принципу рівномірної географічної представленості, але з урахуванням їх професійної компетенції. Структурно він поділяється на сектори за основними напрямами діяльності ЮНЕСКО. У Секретаріаті працює понад дві тисячі фахівців із 130 країн.
     Згідно зі Статутом, головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні грунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Отже, місія ЮНЕСКО полягає у зміцненні інтелектуальної та моральної солідарності людства, а відтак - створенні гуманітарних підвалин всеохоплюючої системи міжнародної безпеки та стабільності.
     Основними сферами компетенції ЮНЕСКО є: освіта - від дошкільної до вищої та безперервної, включаючи освіту для дорослих, превентивну (профілактична), спеціальну, професійно-технічну та екологічну; природничі, точні та гуманітарні науки; культура i міжнародне культурне співробітництво; засоби масової інформації, інформатика та комунікація.
     Практична діяльність ЮНЕСКО будується на засадах середньострокового плану, розрахованого на 6 років. У свою чергу, на підставі такого плану складаються три дворічні програми. Конкретна робота Організації, що проводиться в рамках затверджених програми i бюджету на 2006-2007 рр., здійснюється за такими головними напрямами:

1.               Велика програма I - Освіта.

2.               Велика програма II - Природничі науки.

3.               Велика програма III - Соціальні та гуманітарні науки

4.               Велика програма IV - Культура.

5.               Велика програма V - Комунікація та інформація.

Організацією реалізується цілий ряд довгострокових широкомасштабних міжнародних програм і проектів у таких галузях, як океанографія, екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії, геологічна кореляція, науково-технічна інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями, повернення культурних цінностей, збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, професійно-технічна освіта, освіта для ХХІ століття тощо.
     Для координації міжнародної співпраці з реалізації цих програм створені та функціонують відповідні міжурядові комітети та ради, до складу яких входить встановлена кількість представників тих країн-членів, які обираються Генеральною конференцією на певний період. В країнах-членах діють національні органи із зазначених програм.
      У галузі освіти основні зусилля ЮНЕСКО спрямовані на:

·                    сприяння розширенню доступу до базової освіти та ліквідації неписьменності;

·                    розвиток екологічної та превентивної, безперервної, професійно-технічної та вищої освіти;

·                    сприяння проведенню аналізу та оцінки національних освітніх систем, розробці політики та здійсненню реформ у галузі освіти з метою покращання її якості та адаптації до потреб суспільства;

·                    підготовку освітянських кадрів;

·                    сприяння визнанню еквівалентності навчальних курсів, свідоцтв і дипломів у сфері освіти.

У галузі науки, окрім згаданих вище довгострокових міжнародних наукових програм, ЮНЕСКО сприяє міжнародній співпраці з розвитку фундаментальних та інженерних наук, вузівської науки та її адаптації до потреб суспільства, розвитку та застосуванню в різних галузях нових інформаційних і телекомунікаційних технологій. У галузі гуманітарних наук реалізуються проекти, що стосуються людських аспектів глобальних соціальних змін і розвитку, зміцнення демократичних процесів, забезпечення прав людини, усунення різного роду дискримінації, участі молоді у розвитку суспільства, питань багатоетнічного співіснування, запобігання національним та етнічним конфліктам, створення клімату соціальної гармонії.

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери:

·                    збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини;

·                    розвиток мистецтв;

·                    сприяння розвитку сучасних культур;

·                    сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження;

·                    поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи;

·                    розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури;

·                    захист авторських і суміжних прав;

·                    аналіз взаємозв'язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства;

·                    розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу.

У галузі комунікації та інформації ЮНЕСКО покликана сприяти вільному поширенню інформації, розвитку плюралізму та незалежності засобів інформації, зміцненню та модернізації інформаційних інфраструктур і служб документації (бібліотек, архівів) у країнах-членах, застосуванню нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, підготовці кадрів у цій галузі.

      ЮНЕСКО - це провідний центр міжнародного діалогу між експертами та інтелектуальними колами. Щороку під її егідою проводиться близько 200 міжнародних форумів з широкого кола питань.
      Важливою функцією ЮНЕСКО є її нормотворча діяльність. Організацією розроблено 22 міжнародні конвенції та багатосторонні договори, а також 34 рекомендації і декларації, що регулюють міжнародну діяльність у сферах освіти, науки, комунікації, обміну та збереженню культурних цінностей.
      Основними міжнародно-правовими документами ЮНЕСКО є: конвенції про охорону культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 р.); про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.); про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.); регіональні конвенції (у т.ч. Європейська) про визнання навчальних курсів і дипломів з вищої освіти та ін.; рекомендації про міжнародний обмін культурними цінностями (1976 р.); про участь і вклад громадських кіл у культурне життя (1976 р.) та ін.; декларації про принципи міжнародного культурного співробітництва (1966 р.); про основні принципи, що стосуються вкладу засобів масової інформації у зміцнення миру та міжнародного взаєморозуміння, розвиток прав людини і боротьбу проти расизму й апартеїду і підбурювання до війни (1978 р.); про раси і расові забобони (1978 р.), про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.), про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003 р.), про охорону та заохочення різноманіття форм культурного самовираження (2005 р.), про боротьбу з допінгом у спорті (2005 р.) та ін.
       ЮНЕСКО підтримує постійні офіційні консультативні та партнерські зв'язки майже з 600 міжнародними неурядовими організаціями та практично з усіма спеціалізованими установами системи ООН. Близько 1200 міжнародних неурядових організацій підтримують з ЮНЕСКО епізодичні ділові контакти.
       Біля 4500 асоційованих шкіл і 5000 клубів та асоціацій ЮНЕСКО у 137 країнах-членах сприяють на місцях реалізації цілей Організації, таких, зокрема, як виховання молоді в дусі толерантності, взаєморозуміння, сприйняття загальнолюдських гуманістичних цінностей, формування психології культури миру шляхом залучення її до міжнародного співробітництва. Міжнародна мережа зазначених установ є важливою складовою народної дипломатії, яка відіграє зростаючу роль у розвитку взаєморозуміння між народами.

       ЮНЕСКО видає близько 50 бюлетенів і 20 періодичних видань: "Природа і ресурси", "Перспективи" (освіта), "Міжнародний журнал суспільних наук", "Музеї", "Витоки". Щороку Організація видає також до 200 книжок, досліджень, брошур, доповідей з питань, що входять до її компетенції.
       ЮНЕСКО опублікувала цілий ряд багатотомних комплексних видань, серед яких такі, як "Загальна історія Африки", "Історія цивілізації Центральної Азії", "Історія наукового і культурного розвитку людства". Широкої популярності набула колекція репрезентативних видань ЮНЕСКО, яка нараховує 1 тис. томів. Це переклади на різні мови літературних шедеврів народів світу.


Зовнішньополітичні приорітети України

http://web.ukrinform.com/ukraine.shtml

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

   (Конституція України. Стаття 18)
    

  Україна проводить виважену, послідовну та цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність, відповідно, основні напрямки її зовнішньої політики в цілому залишаються незмінними з часу проголошення незалежності у 1991 році.
      Україна послiдовно й неухильно будує свою зовнiшню полiтику на основi беззастережного дотримання принципiв мiжнародного права, Статуту ООН та iнших мiжнародно-правових актiв. Така позицiя нашої держави закрiплена у схвалених Верховною Радою 2 липня 1993 р. "Основних напрямках зовнiшньої полiтики України" - концептуальним документом, на засадах якого базується та розвивається зовнiшньополiтична дiяльнiсть України.
      Визначається три основнi напрями зовнiшньої полiтики України:
      1. розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;
      2. європейська iнтеграцiя;
      3. багатостороння дипломатiя.
      У двостороннiх вiдносинах прiоритетними для України є вiдносини з сусiднiми країнами та стосунки зі стратегiчно важливими партнерами і впливовими державами свiту.
      В свою чергу європейська iнтеграцiя для України - це подальше полiтичне та iнституцiйне зближення з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети iнтеграцiї до Європейського Союзу; адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграцiйний елемент; поглиблення вiдносин України з НАТО як однiєю з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабiльностi та безпеки.
      В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi:
      · забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних органiзацiй;
      · налагодження ефективного регiонального та субрегiонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях;
      · активiзацiя дiяльностi в багатостороннiх домовленостях в галузi роззброєння, в т.ч. ядерного, заходiв довiри, у миротворчих та миропiдтримуючих операцiях, безпекових режимах i контрольних механiзмах.


 

Співробітництво України з ЮНЕСКО 

http://unesco.org.ua/ua/unesco/participation/ 

Україна є членом ЮНЕСКО - Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки i культури - з 12 травня 1954 року. У 2004р. було відзначено 50-річчя членства України в ЮНЕСКО (Національною комісією України у справах ЮНЕСКО були випущені пам’ятні монета та поштова марка).
          Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО – міжвідомчий орган при МЗС України – створену Указом Президента України № 212/96 від 26 березня 1996 р.
          З грудня 1962 року в Парижі функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО. З 2003 р. Постійним представником України при ЮНЕСКО є Посол України у Франції Сергеєв Юрій Анатолійович.
        Кількість країн-членів – 192 (станом на квітень 2007р.).
        Між Україною і ЮНЕСКО здійснюється діалог на високому політичному рівні.
Зокрема у травні 2005р. Україну відвідав заступник Генерального директора ЮНЕСКО з питань культури Мунір Бушнакі. Відбулися зустрічі із Президентом України В.А.Ющенком та пані К.М.Ющенко, головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО В.С.Огризком, експертами з питань культури та культурної спадщини, власниками колекції “Платар” С.Тарутою та М.Платоновим. М.Бушнакі також відвідав занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО “Софію Київську”, “Києво-Печерську лавру” та інші українські заповідники, зокрема “Переяслав” у м.Переяслав-Хмельницький, а також ознайомився з колекцією культурних цінностей Трипільської цивілізації.
          Під час бесіди з Президентом України В.А.Ющенком та пані К.М.Ющенко були обговорені можливі шляхи розвитку співробітництва нашої держави з ЮНЕСКО у сфері культури та культурної спадщини, популяризації у світі інформації про Трипільську цивілізацію та організацію у штаб-квартирі ЮНЕСКО і музеях Франції виставок предметів-старожитностей Трипільської культури, періоду античності, скіфів та інших народів, які населяли територію України, а також перспективи включення українських об’єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та питання залучення міжнародних експертів до вивчення об’єктів культурної та природної спадщини, що знаходяться в Україні. Зокрема, відповідно до досягнутих домовленостей, наприкінці квітня 2006 р. було здійснено візит в Україну міжнародних експертів для надання технічної допомоги заповіднику „Софія Київська”.
           У 2005р. в м. Санліс (Франція) за участю Президента України та Генерального директора ЮНЕСКО відбулася урочиста церемонія відкриття пам”ятника Анні Київській, королеві Франції.

У продовження діалогу на високому рівні 16 листопада 2005р. Президент України В.Ющенко на запрошення Генерального директора ЮНЕСКО взяв участь у церемонії відзначення 60-ї річниці заснування ЮНЕСКО. Це запрошення є свідченням визнання цією міжнародною Організацією тих демократичних змін, які відбуваються в Україні. У рамках церемонії відбулося відкриття в штаб-квартирі ЮНЕСКО виставки-презентації „Україна-світові”, під час якої експонувались унікальні експонати Трипільської доби з колекції Національного музею історії України.
        24-26 квітня 2006р. в Україні на запрошення Президента України В.А.Ющенка перебував Генеральний директор ЮНЕСКО К.Мацуура. Генерального директора прийняв Президент України В.А.Ющенко, відбулася зустріч з Міністром закордонних справ України Б.І.Тарасюком.
        У рамках свого візиту К.Мацуура взяв участь в урочистостях, присвячених відзначенню 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи, зокрема у відкритті міжнародної конференції „Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє” та, на запрошення дружини Президента України К.М.Ющенко, у гуманітарному форумі „Відродження, оновлення і розвиток людини” (головний організатор – міжнародний благодійний фонд „Україна-3000”).
           К.Мацуура відкрив також міжнародну конференцію „Право на освіту в країнах перехідного періоду” , організовану, за фінансової підтримки ЮНЕСКО, Національною комісією України у справах ЮНЕСКО та кафедрою ЮНЕСКО в НАУКМА „Права людини, мир, демократія, толерантність та взаєморозуміння між народами”, а також відвідав занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Національний заповідник „Софія Київська”.
ЗА час зустрічі із Міністром закордонних справ України Б.І.Тарасюком К.Мацуура мав нагоду познайомитись з відомими українськими діячами - Дмитром Павличком, Віталієм Кличком, Святославом Вакарчуком, Володимиром Гришком та Олександрою Коваль. Були обговорені такі питання, як видання у Парижі під патронатом ЮНЕСКО збірки вибраних творів І.Я.Франка, залучення експертної підтримки ЮНЕСКО до досліджень відомої української історичної пам’ятки „Кам’яна могила”, підтримка ЮНЕСКО у пропагуванні української культури як складової всесвітнього культурного різноманіття, а також реалізація програм ЮНЕСКО шляхом залучення методичної та фінансової допомоги для підтримки освітнього рівня в депресивних регіонах України.
        У ході візиту Генерального директора ЮНЕСКО в Україну Президент України нагородив К.Мацууру орденом „Князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня”. Зі свого боку, Генеральний директор ЮНЕСКО нагородив Главу Української держави золотою медаллю ЮНЕСКО „Акрополь”.
       Президент України та Генеральний директор ЮНЕСКО підписали Спільне комюніке про співробітництво між Україною та ЮНЕСКО.

          За час членства в ЮНЕСКО Україна тричі обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради: 1981 – 1985 рр., 1995 – 1999 рр. та 2001 – 2005 рр. Участь у Виконавчій раді дає можливість відображати у рішеннях цього органу позицію України з важливих питань та впливати на визначення програмних напрямів діяльності.
          На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993р.) Україна виступила з ініціативою розробки „Програми культури миру”. Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО на зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри i толерантності. Міждисциплінарний проект „На шляху до культури миру” став стратегічним напрямом програмної діяльності Організації.
          У сфері науки пріоритетними для ЮНЕСКО є такі програми: “Інформація для всіх”, яка розглядає питання нових інформаційних та комунікаційних технологій; Міжнародна програма “Людина і біосфера”, головне завдання якої – збереження екологічної чистоти біосферних природних заповідників; а також програма діяльності Міжнародної океанографічної комісії (МОК), яка займається вивченням проблем морів та океанів.
           У 2004 р. в Україні ропорядженнями Кабінету Міністрів призначено національних координаторів: програми МОК – академіка В.М.Єремєєва, директора Інституту біології південних морів ім. О.Ковалевського (м.Севастополь) та програми “Інформація для всіх” – В.І.Гриценка, директора Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій при МОН та НАН України.
           Надзвичайно перспективним є започаткований у 2004 році на базі Національного технічного університету України ”КПІ” проект щодо створення Центру віртуального університету науково-технічних та інженерних вищих навчальних закладів країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ). 10 листопада 2005р. в НТУ “КПІ” відбулася офіційна церемонія відкриття такого Центру за участю представників 12 університетів із 8 країн ЦСЄ.
          Важливим механізмом зміцнення координуючої ролі України у регіоні в галузі науки є Міжнародна асоціація академій наук, штаб-квартира якої функціонує на базі НАН України і яка у квітні 2003р. отримала статус офіційного партнера ЮНЕСКО.
          У галузі освіти головними на сьогоднішній день є питання, визначені на Дакарському форумі “Освіта для всіх” (2000р.). За ініціативи Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, в Міністерстві освіти і науки України створена координаційна рада з питань забезпечення якісної освіти для всіх.
          Понад 20 років в Україні функціонує мережа асоційованих шкіл ЮНЕСКО. Вона об’єднує 50 загальноосвітніх шкіл з різних міст нашої країни, які реалізують проекти в рамках програмної діяльності ЮНЕСКО. Серед найбільш вагомих міжнародних проектів є такі: „Діалог культур та цивілізацій”, „Превентивна освіта проти СНІДу”, „Охорона довкілля” тощо.
         Україна послідовно реалізує стратегічний курс на інтеграцію в Європейський освітній простір. У лютому 2005 року у Київському національному лінгвістичному університеті кафедрою ЮНЕСКО була організована наукова конференція „Мовна освіта в контексті Болонських реалій”.
          У провідних вищих навчальних закладах України створено 12 кафедр ЮНЕСКО, які виступають ініціаторами проведення міжнародних конференцій ЮНЕСКО з превентивної освіти проти СНІДу та туберкульозу (квітень 2005р., Грузія, Росія, Україна), міжнародної наради експертів „Право на освіту в країнах перехідного періоду” (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”). В Україні видається єдиний у світі журнал “Педагогіка толерантності”.
        У сфері культури найважливішим напрямом роботи України є співпраця з ЮНЕСКО із збереження об’єктів культурної і природної спадщини. Станом на сьогодні до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять такі пам’ятки, як “Софія Київська - Києво-Печерська лавра” (внесено у 1990 році), історичний центр Львова (внесено у 1998 році); у липні 2005 р. до Списку включено об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве” (4 геодезичні пункти: Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин).
           Крім того, станом на сьогодні, до попереднього списку об’єктів (т. зв. Tentative List), які можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено 9 українських об’єктів культурної та природної спадщини (Бахчисарайський ханський палац, заповідники “Асканія-Нова” та “Херсонес Таврійський”, культурний ландшафт та каньйон м.Кам’янець-Подільський, історичний центр м.Чернігів, Уманський парк „Софіївка”, Канівський заповідник “Могила Тараса Шевченка”, букові праліси Карпат, а також археологічний комплекс „Кам’яна могила”).
          Слід відзначити також, що Україна брала активну участь у розробці проекту Конвенції про охорону та заохочення різноманіття форм культурного самовираження: під час голосування в ході 33-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2005р.) українська делегація підтримала рішення щодо прийняття цієї Конвенції (всього Конвенцію підтримало 148 країн, проти висловилися лише дві країни – США та Ізраїль, утрималися - 4).
        Іншим важливим напрямом діяльності ЮНЕСКО у сфері культури є охорона підводної культурної спадщини. Останнім часом в Україні також активізувалась робота, пов’язана з охороною підводної спадщини нашої держави. Так, у травні 2006 р. під особистим патронатом Президента України В.А.Ющенка успішно пройшов перший пілотний проект українсько-американської Чорноморської експедиції. Згаданий захід мав значний позити


Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше