ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-Демократія: Бібліотечно-інформавційний ресурс

Версія для друку

 

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

 ім. К.А.Тімірязєва

 

       Е-демократія:

Бібліотечно-інформавційний ресурс.

Проблеми та перспективи.

 

 

Щотижневий дайджест Інтернет-видань

 

Випуск двацятий

5 травня 2007 р.

 


 

Видання

Вінницької обласної універсальної

наукової бібліотеки

ім. К.А.Тімірязєва

 

Наша адреса:

21100 м. Вінниця,
вул. Соборна, 73
Тел. (0432) 32-20-34
Факс (0432) 35-23-94
E-Mail: inform@library.vn.ua

http://old.library.vn.ua

 

Відповідальний за випуск – Морозова Наталія Іванівна

Упорядник видання – Бушуляк Денис Сергійович


 

ЗМІСТ

1.

Організація інформаційних  ресурсів

для оптимізації їх використання

4

2.

Адаптивно-інформаційна технологія бібліотечного обслуговування

9

3.

Використання інформаційних ресурсів

корпоративних бібліотечних систем

15

4.

Розвиток процесів інтеграції бібліотечно-інформаційних ресурсів

17

5.

Перспективи адаптації системи бібліотечного обслуговування читачів

21

 

6.

Вебліографія

32


Організація інформаційних  ресурсів

для оптимізації їх використання

http://www.nbuv.gov.ua/articles/2004/04snfrov.html

            Основною умовою існування та розвитку суспільства є соціально-комунікативна діяльність. З розвитком суспільного прогресу, ускладненням інформаційних потреб постійно зростають обсяги документних ресурсів та темпи їх доведення до користувачів. Дослідження особливостей інформаційних масивів як динамічної багатофункціональної системи, спрямованої на задоволення комунікаційних потреб суспільства, дозволяє визначити основні фактори оптимізації їх функціонування. Так, подальший розвиток документно-комунікаційної сфери неможливий без інформаційної техніки та технологій, на впровадження яких та удосконалення засобів документування та розповсюдження інформації і націлені тематичні науково-дослідні роботи НБУВ. У даній статті розглядається проблема раціональної організації масивів інформаційних документів, яка лежить в основі більшості інформаційних процесів. Це потребує знань про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документних потоків та масивів.

            Актуальній проблемі організації та модифікації інформаційних ресурсів приділялася увага у роботах таких відомих фахівців бібліотечної справи як Дж.Солтон [4], Л.Й.Костенко [1], [2], А.А.Соляник [5], В.І.Терешин [6] та інші. У цій же статті особливу увагу приділено аналізу структури фонду бібліотеки та його розподілення для адаптації технології бібліотечного обслуговування до потреб користувачів.

            Ефективність розвитку документальних комунікацій значною мірою залежить від того, наскільки раціонально організовані та функціонують документні масиви. Тому розглянути можливості процесу моніторингу документних масивів, тобто стеження за їх розвитком і функціонуванням, і є основними завданнями цього розділу.

            У бібліотечних фондах сконцентрований інформаційний потенціал суспільства, усі духовні багатства, які були накоплені людством. Бібліотечний фонд — це освоєний масив документів, що є основою роботи будь-якої бібліотеки і являє собою зібрання різних документів, підібране відповідно до профілю бібліотеки, її завдань, інтересів і запитів читачів, організоване певним чином. Важливою ознакою фонду є його відбиття у довідково-пошуковому апараті. Згідно з теорією системного підходу, бібліотечний фонд є підсистемою більш загальної, чим він сам, системи — бібліотеки в цілому, де кожна з підсистем виконує власні функції. З точки зору кінцевої мети бібліотечної діяльності, найбільш важливою функцією фонду є його використання користувачами книгозбірні.

            Обсяг, склад структура бібліотечного фонду змінюється під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища і, в свою чергу, впливає на них через задоволення та формування інформаційних потреб користувачів. Ядро бібліотечного фонду — це необхідний мінімум документів, який повністю відображає функції, профіль, тип даної книгозбірні. Сюди входять найзначніші видання, які користуються постійним попитом читачів і на які припадає значний відсоток усіх видач за читацькими запитами.

            Крім того, масивам документів притаманна така властивість, як пристосованість для вводу та виводу окремих видів документів з метою їх упорядкування та організації розповсюдження. Структура документного потоку у процесі його розповсюдження по різних соціальних інститутах, що відповідальні за кумуляцію та збереження документів, перебудовується відповідно до вимог профілювання, раціональності розміщення, оптимальності використання та ін. Документний потік осідає у фондах, які обмежені простором, що займають. Ця обставина змушує проводити якісний відбір, профілювання, переведення фізично та морально застарілих видань до фондів допоміжного зберігання.

Як відомо, усі бібліотечні фонди поділяються на дві групи:

  1. Активні, які збирають документи інтенсивного попиту. Документи малого попиту та застарілі поступово направляються у фонди допоміжного зберігання (депозитарні, книгообмінні тощо). Ядро фонду при цьому зберігається.
  2. Депозитарні фонди, які зберігають по профілю усі документи незалежно від року видання та інтенсивності попиту на них у даний період. Зберігають їх вічно, у зв'язку з чим фонд набуває функції державного архівного зберігання документів.

            Сьогодні ми розуміємо, що актуальність фонду — наявність у ньому документів, що містять інформацію, яка необхідна абонентам для рішення поточних актуальних соціальних, економічних, господарських, наукових та інших завдань. Актуальність фондів потребує від нього високої інформативної ємності. Якщо яка-небудь частина фонду стоїть в бібліотеці без руху, то можна сказати, що інформаційна цінність її дорівнює нулю, і, отже, цю частину фонду треба перевести на інші рівні зберігання.

            Адаптація організації бібліотечних фондів задачам обслуговування читачів реалізується у самих різних формах: раціональне розміщення документів; наближення до зони оперативного обслуговування читачів найбільш актуальних та інформативних підфондів; розробка та впровадження технічних засобів і автоматизованих систем для скорочення терміну пошуку документів у фонді; спрощення та прискорення обліку та обробки документів для скорішої доставки їх читачеві.

            Слід підкреслити, що один з основних шляхів раціональної організації основного фонду — створення у відділах обслуговування бібліотеки при читальних залах, на абонементі особливих підсобних фондів, куди включаються документи найбільш активного на даний момент попиту. Такі підсобні фонди дозволяють оперативно забезпечити читача документами, тоді як основний фонд через його віддаленість від відділу обслуговування, такої оперативності не дає. Наявність таких підсобних фондів характерно для книгозбірень з великими обсягами книгосховищ.

            Зазначимо, що інтенсивність функціонування документних фондів, рівень відповідності їх складу потребам користувачів вимірюються такими кількісними показниками як документовидача, читаність, обіг. Ці показники є основними критеріями оцінки якості документних фондів, орієнтованих на задоволення поточних інформаційних потреб користувачів. Так, до кількісних критеріїв оцінки бібліотечного фонду відноситься середня документозабезпеченість читача; ступінь задоволення фондом запитів абонентів бібліотеки, яка розраховується за формулою К =з/З, тобто шляхом порівнювання кількості задоволених запитів на документи з якоїсь теми — з до загальної кількості запитів, що поступили до книгозбірні з даної теми — З.      Оптимальним вважається К = 1, тобто задоволення кожного запиту або документами з даного фонду ( не менш ніж 75-80 % запитів), або по МБА чи іншим каналам; інтенсивність використання фонду.

            Дослідження потоку запитів та частоти відмов бібліотеки дає відомості про надійність фонду і його інформаційної цінності. Зіставляючи кількість відмов В і запитів З, можна зробити висновок про якість комплектування фонду. Коефіцієнт частоти відмов фонду в обслуговуванні визначається за формулою К = В/З 100 %. Якщо , наприклад, фонд відмовив у 20 з 400 запитів, то коефіцієнт частоти відмов складає 5 %. Таким чином, статистичний аналіз бібліотечного фонду дає важливу інформацію, яка дозволяє значно підвищити надійність фонду.

            Слід підкреслити, що у практику бібліотек усе ширше входить вибірковий облік, у тому числі й у справі реєстрації заявок абонентів. Вибірковий облік скорочує час на збір необхідних даних у декілька ( до 6 і більше ) разів і, що особливо важливо, найчастіше дає більш точні дані, ніж суцільний облік, особливо, якщо використовується електронно-обчислювальна техніка.

            При створенні теоретичної бази для адаптації інформаційно-бібліотечних сервісів, що розвиваються у НБУВ, вбачається підхід, оснований на застосуванні математичної моделі розподілу обігу документів у бібліотечному фонді, що базується на закономірності концентрації та розсіювання інформації С.Бредфорда [4]. Аналіз обігу документів, проведений нами у дослідженні [3], свідчить, що їх обмежена кількість (кілька відсотків від загального обсягу фонду) задовольняє більшу частину читацьких запитів.

            Таким чином, розділення фондів сучасних бібліотек на активні та пасивні базується на обігу документів. В той же час цінність фонду будь-якої бібліотеки визначається багатством зібрань не тільки нової, але й старої літератури. Відділення літератури, що запитується мало, від документів активного попиту та створення спеціальних сховищ для літератури малого попиту практикувалося в Росії та на Україні ще у ХІХ ст. В теперішній час цей процес став необхідним, оскільки стрімко зростає кількість документів, що видаються, швидше старіє інформація, яка знаходиться в них. Застарілі з наукової точки зору документи треба передавати на депозитарне зберігання. Документи з фонду літератури, що має малий попит, рекомендується розділити на:

  • ті, що мають інформативну цінність для абонентів, і які можуть бути включені в діючий активний фонд;
  • застарілі з точки зору сучасної науки, і які можуть бути направлені у фонд депозитарного зберігання;
  • ті, що втратили інформаційну цінність, і які можуть бути переведені до обмінно-резервного фонду.

            Необхідність зберігати застарілу літературу пов'язана з тим, що вона потрібна для досліджень, які дозволяють простежити розвиток тих чи інших проблем. Дуже часто с часом виникає підвищений попит абонентів на старі видання. Ця закономірність була виявлена ще у 30-ті роки ХХ ст. Щороку з пасивних фондів наукових бібліотек в активні повертається велика кількість документів. Так, наприклад, сьогодні спостерігаємо підвищений попит на літературу, яка була передана з відділу зарубіжної україніки до основного фонду НБУВ.

            Слід зазначити, що практично для кожної книги існує період рост кількості запитів на неї, який доходит до максимуму. "Пік" наступає не завжди після видання книги, а часто через рік-два, а потім попит поступово за 3-4 роки падає іноді до нуля.

            Основна ідея, яка лежить в основі динамічної бібліотеки, полягає у залученні досвіду користувача для покрашення обслуговування та удосконалення організації масивів документів. В умовах реальної бібліотеки процес модифікації простору інформаційних ресурсів можна вважати постійною властивістю цієї системи. Якщо інтереси користувачів зміщаються в інші галузі або стають популярними нові предмети, організація масиву документів буде поступово змінюватися з урахуванням нових умов.

            При вирішенні питань про переведення документів до підсобних фондів в умовах динамічної бібліотеки виникає багато проблем. Підходи, що основані на обчислюваннях (тобто підрахування кількості посилань на даний документ в подальших публікаціях, кількість запитів на даний документ, яка вимірюється частотою його видачі з книгосховища або часом, впродовж якого документ знаходився в обігу, вік документу), складно здійснити на практиці, тому що точні значення цих параметрів одержати, як правило, неможливо (за винятком віку документу). По-перше, невідомо, які періоди спостережень і які об'єми вибірок документів потрібні для одержання надійних результатів. По-друге, кожне вимірювання залежить від конкретних умов, які притаманні даній бібліотеці. По-третє, важливо відрізняти наукове використання документу від його використання для оглядів або інших ретроспективних цілей. Тобто стратегія переводу видань малого попиту до підсобних фондів, яка базується на показниках, що не можуть бути точно визначені, не може бути успішною. Тому пропонується алгоритм, який безпосередньо використовує динамічне середовище, у якому знаходяться документи і оснований на таких факторах:

  • кількість книговидач даного документа;
  • ранг даного видання в списку документів, які видані у відповідь на даний запит;
  • думка користувача, яку він виносить відносно корисності документа з точки зору задоволення його інформаційних потреб.

            Тобто такий алгоритм оцінює не тільки старіння, але й якість документу тому що негативні оцінки користувачів можуть означати, що документи некорисні, а не застаріли. Ідея ж цього алгоритму полягає в тому, що ті документи, які мають досить високі показники вищезгаданих факторів, повинні бути переведені до зон оперативного обслуговування читачів, і навпаки видання з низькими показниками цих факторів можуть бути переведені до фондів допоміжного зберігання.

            Отже, більша частина досліджень по зміні простору документів зводиться до дослідження таких алгоритмів, у яких в будь-який заданий момент змінюють своє положення тільки деякі документи. Слід зазначити, що є результати експериментальних оцінок, які доводять, що ефективність використання системи зміни простору документів підвищується у тому разі, якщо оцінки релевантності документів, що використовуються для управлінням процесом модифікації, даються спеціалістами у галузі, що розглядається.

            Як зазначалося, для визначення показника попиту проводять різні вимірювання. До числа кількісних показників, які пропонувалися для цих цілей, належить також і коефіцієнт цитування, тобто число разів цитування даного документа в літературі за даний проміжок часу; число видач документа тощо. Труднощі, що виникають при такому підході, пов'язані з необхідністю точного вимірювання різних показників корисності. В більшості випадків статистичні дані або відсутні, а їх одержання важке і дороге, або ті показники, які є неможливо інтерпретувати. При роботі ж з автоматичними системами, в основі яких лежить пошук в режимі діалогу і динамічне управління фондом, задача модифікації документного простору легше піддається вирішенню. Запропоноване нами вирішення цієї проблеми [3] базуються на процесі діалогу, який виконується в рамках звичайної інформаційно-пошукової системи. Основна ідея, що використовується для модифікації простору документів: важливі документи (тобто ті, що читач оцінює як релевантні, ті, які були видані на попередньому етапі пошуку, або ті, що представляють інтерес для користувачів) заохочуються; інші ж "штрафуються" і можуть бути переведені з основного до допоміжного фонду зберігання.

Таким чином, на основі вищевикладеного можна зробити такі висновки:

  1. Враховуючи те, що значний відсоток усіх видач за запитами користувачів припадає на дуже невелику частку видань основного фонду, ефективна організація та керування документними масивами потребують адекватної реакції на зміни в задоволенні інформаційних потреб користувачів книгозбірні.
  2. Необхідні постійний аналіз діяльності документних ресурсів, наукові дослідження, що спрямовані на розробку алгоритмів та моделей їх розвитку, пошук критеріїв оцінки якості тощо.
  3. Моніторинг відповідей книгосховища має бути спрямований на виявлення видань підвищеного попиту, а також має сприяти значному зменшенню трудовитрат бібліотечних фахівців.


Адаптивно-інформаційна технологія бібліотечного обслуговування

http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03snftbo.htm

            Проекція високого рівня соціально-економічного розвитку провідних країн світу на бібліотечну сферу означає необхідність реалізації принципу загальної доступності інформації. В свою чергу, необхідність досягнення якісно нового рівня інформаційного забезпечення сталого розвитку суспільства потребує вирішення проблеми адаптації системи інформаційно-бібліотечного обслуговування до запитів користувачів. На розв'язання цієї проблеми спрямовує національна програма інформатизації та планові науково-дослідні роботи НБУВ. У даній статті вирішуються питання організації автоматизованого моніторингу відповідей книгосховища на тимчасово незадоволені запити як бази для встановлення зворотного зв'язку в системі бібліотечного обслуговування, що дозволить суттєво підвищити оперативність обслуговування читачів і буде сприяти зменшенню трудовитрат у основному книгосховищі бібліотеки.

            Підходи до адаптації бібліотечно-інформаційного сервісу, що розвиваються в НБУВ, базуються на закономірності концентрації та розсіювання інформації (закономірності С.Бредфорда). Найдоцільнішим при створенні теоретичної бази для адаптивної технології обслуговування користувачів вбачається підхід, оснований на застосуванні математичної моделі розподілу обігу документів у бібліотечному фонді, що базується на використанні однієї з форм аналітичного виразу закону С.Бредфорда, дія якого розповсюджується на формування бібліотечного фонду [2]. Згідно з цим законом невелика кількість документів підвищеного попиту задовольняє більшу частину читацьких запитів.

            Якщо через beta позначити відношення інтенсивності використання видань конкретного бібліотечного фонду, що користуються найбільшим та найменшим попитом ( з точністю до сталого доданку 1), а період обігу документів позначити через Т, то результати відповідних розрахунків для різних значень beta наведені у таблицях (І) і (ІІ).

Таблиця І

Питома вага документів з періодом обігу Т для різних значень beta (%)

T   beta

1000

5000

15000

25000

100000

тиждень

0,7

0,14

0,05

0,28

0,07

місяць

3

0,6

0,2

0,12

0,03

квартал

9

1,8

0,6

0,36

0,09

рік

36

7,2

2,4

1,44

0,36

5 років

100

36

12

7,2

1,8

10 років

100

72

24

14,4

3,6

Таблиця ІІ

Питома вага читацьких вимог на документи з періодом обігу Т для різних значень beta (%)

T   beta

1000

5000

15000

25000

100000

тиждень

26

21

18,6

0,28

0,07

місяць

49

39,5

35,4

33,5

30

квартал

65

52

46,2

43,6

39

рік

85

69

61,5

58

51

5 років

100

57

78

73,5

65

10 років

100

94

86

81,5

71

            Якщо порівняти співвідношення питомої ваги документів визначеного фонду з питомою вагою читацьких вимог на ці документи, приходимо до висновку, що документи, які запитуються частіше ніж один раз у рік, задовольняють приблизно 70 % читацьких запитів. Біля половини усіх читацьких замовлень задовольняються документами, обіг яких становить не менше одного разу за квартал. Видання, які користувачі замовляють не менше ніж один раз у місяць, забезпечують задоволення до 30 % читацьких потреб. Тобто, для удосконалення системи бібліотечного обслуговування такі документи слід передати у зони оперативного обслуговування читачів.

            Отже, автоматизована система бібліотечного обслуговування повинна відображати картину інтенсивності використання книжкового фонду і мати наступні можливості:

  • швидкий доступ до файлу системи обслуговування читачів, у якому постійно оновлюється інформація про місцезнаходження кожного документу, що є в обігу;
  • здійснення швидкої ідентифікації документів, які повертають читачі, а також окремо документів, що потрібні іншім абонентам ( тобто таких, на які існує "черга");
  • документи, що були повернуті читачами, повинні як найшвидше потрапляти у фонд зберігання, а у бібліотечні файли треба оперативно вносити необхідні поправки, що відображають зміни у статусі документів;
  • відомості про виданий документ і дата реєстрації видачі повинні порівнюватися швидко та точно. Потрібно, щоб інформація про документ включала відомості про автора, назву, кількість сторінок видання, рік видання тощо, а також інвентарний номер і шифр зберігання, відповіді книгосховища про зайнятість, місцезнаходження, відсутність документів на місці тощо. Це дасть змогу визначити не лише кількісний склад незадоволених читацьких вимог на бібліотечні документи, а й з'ясувати конкретні назви найактуальніших видань для їх доукомплектування. Записи, які відображають операції обслуговування, можуть сортируватися, наприклад, за кодами або за унікальним номером в базі даних. Тим самим створюється файл системи обслуговування читачів, за допомогою якого можна провести пошук і визначити статус кожного документу. В той же час треба створити дублікат запису, який супроводжує кожний документ, що знаходиться в обігу. При поверненні документу читачем цей дублікат запису порівнюється з файлом системи обслуговування і співпадаючі документи будуть зареєстровані як повернуті. Тобто, інформація про операції обслуговування повинна складатися з коду операції, дати видачі документу, дати повернення документу у відповідності до терміну користування виданням тощо;
  • збирання різного роду статистичних даних. Особливо вбачаються необхідними відомості про інтенсивність обігу документів у бібліотечному фонді і на базі цього статистичний аналіз, який в сукупності з рекомендаціями, що дає автоматизована система обслуговування читачів стосовно доукомплектування документу чи стосовно його переведення до підсобних фондів, дають можливість розробити алгоритми для коригування топології зберігання фондів з наближенням видань підвищеного попиту до зони оперативного обслуговування. Зокрема, на базі статистичних даних інтенсивності використання документів повинні даватися рекомендації про доукомплектування видань підвищеного попиту, які представлені у фонді в одному примірнику, і рекомендації про передачу документів підвищеного попиту до підсобних фондів бібліотеки у разі наявності двох або більше примірників видання. Наприклад, при реєстрації першої відмови на конкретне видання фіксується прізвище автора і назва книги, при подальшій неможливості задовольнити запит читача на це ж видання, проставляються порядковий номер, який свідчить про кількість відмов і про інтенсивність обігу документу. На основі цього робляться конкретні висновки щодо необхідності доукомплектування фонду, можливості збільшення кількості примірників видання тощо;
  • забезпечення можливості виявлення читачів-боржників з метою попередження видачі їм нових документів;
  • додаткова інформація в файлі обслуговування читачів може використовуватися для нагадування про повернення документів у відведений правилами термін, для подовження терміну користування документом тощо.

            Окремо треба зупинитися на тому, що документи підвищеного читацького попиту доцільно передавати до підсобних фондів читальних залів і здійснювати контроль за їх видачею. Зі значним зменшенням попиту на ці видання їх треба повертати до фонду основного зберігання. Безумовно, що електронний каталог дозволяє, крім реалізації традиційних пошукової і комунікативної функцій, забезпечити й вирішення ряду статистичних завдань. Завдяки цьому з'явилася можливість оперативного отримання об'єктивних даних про видання підвищеного попиту, і на основі цього прийняття оптимальних рішень стосовно коригування складу підсобних фондів. Очевидно, що для скорочення часу виконання читацьких вимог, потрібно володіти інформацією про місцезнаходження видання під час його замовлення. Для цього доцільним є не створення фактично електронного каталогу на підсобні фонди, а у загальному електронному каталозі бібліотеки робити позначку в разі, коли видання знаходиться у підсобному фонді. Такі позначки могли б одразу зорієнтувати читача до правильного шляху пошуку потрібного видання, тобто до звернення у конкретний фонд відділу обслуговування, що значно б скоротило час одержання користувачем замовленого інформаційного джерела, не кажучи вже про суттєве зниження трудовитрат в основному фонді зберігання документів. Так, наприклад, згідно даних бібліотечної статистики зараз на найбільш завантажених ділянках сектору вітчизняних книг відділу НООФ близько 5 % читацьких запитів повертаються до користувача через встановлений термін у 90 хвилин з відповіддю про знаходження даного документу у фонді іншого відділу, а близько 10 % — з відповіддю про зайнятість документу і про знаходження його дублетного примірника (чи примірників) у підсобному фонді. Очевидно, що створення в електронному каталозі відповідної позначки про наявність того чи іншого документу у підсобному фонді бібліотеки дало б змогу кардинально підвищити оперативність обслуговування читачів і дуже істотно зменшити навантаження на працівників відділу НООФ.

            Інша можливість прискорення операцій обслуговування читачів та покращення рівня оперативності задоволення читацьких запитів полягає в прийманні замовлень на документи від віддалених абонентів. Тобто, отримуємо систему обслуговування, що може задовольнити будь-якого користувача, який здатен зв'язатися з пунктом прийому запитів зі свого комп'ютера. Реалізація автоматизованого режиму пошуку і замовлення документів здійснюватиметься на основі комплексів баз даних бібліотеки, що розкривають її фонди (з 1994 р.). Основою цих комплексів є електронний каталог, пошук першоджерел у якому потребує майже таких самих витрат часу, що й у карткових. Кардинальне ж підвищення оперативності бібліотечного обслуговування забезпечить телекомунікаційна технологія замовлення документів з книгосховищ, що передбачає передавання читацьких вимог безпосередньо з робочих місць науковців і фахівців у науково-дослідних установах та вузах на пункт прийому цих вимог у бібліотеці. Така технологія дасть змогу, по-перше, виключити витрати часу читача на чекання доставки замовлених першоджерел з книгосховища, тому що до приїзду читача в бібліотеку вони вже знаходитимуться на брониполицях. По-друге це дасть змогу зібрати статистичні дані про обіг документів для подальшого коригування топології зберігання фондів, тобто, передавання профільних для бібліотеки видань, що користуються найбільшим попитом, з книгосховища до фондів відділів обслуговування [4].

            Таким чином, зараз у системі обслуговування читач безпосередньо стикається з бібліотечною роботою і, нажаль, будь-які недоліки, наприклад, довгий час очікування замовленої літератури, зразу ж помічається, і саме тут виникають усілякі незадоволення та непорозуміння. Тому необхідність адаптивно-інформаційної технології обслуговування читачів очевидна. Вона дасть змогу при наявності відпрацьованого алгоритму обслуговування читачів відобразити та коригувати топологію зберігання документів з наступним наближенням видань підвищеного попиту до читальних залів. Водночас еле


Е-Демократія: Бібліотечно-інформавційний ресурс

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше