ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

 ім. К.А.Тімірязєва

 

Е-демократія:  Україна - США

Щотижневий дайджест Інтернет-видань

 

Випуск двадцять третій

3 липня 2007 р.


Щотижневе видання

Вінницької обласної універсальної

наукової бібліотеки

ім. К.А.Тімірязєва

 

 

Наша адреса:

21100 м. Вінниця,
вул. Соборна, 73
Тел. (0432) 32-20-34
Факс (0432) 35-23-94
E-Mail: inform@library.vn.ua

http://old.library.vn.ua

 

 

 

 

 

 

Відповідальний за випуск:             Морозова Наталія Іванівна

Упорядник видання:                       Блідченко Сергій Юрійович

Бушуляк Денис Сергійович


ЗМІСТ

Україна – США: проблеми реалізації стратегічного партнерства.

Оцінка міжнародного становища України.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека.

Україна в контексті євразійської геостратегіі США.

Україна-США: регіональний вимір.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека.

Україна-США-НАТО.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека.

Україна-США-ЄС.

Україна – США – Іран.

Коаліція за стабільність і демократію в Україні .

Українська делегація відвідує Вашинґтон з метою вивчення системи державної служби США.

Відносини Україна – США: в пошуках перспективи.

Без проблем, але і без перспектив?.

Членство України в НАТО.

Енергетика, СОТ, політика в регіоні.

Україна—США: Ринкова економіка. СОТ. Далі буде?

США заявляють про наміри співпрацювати з Україною у галузі ПРО.

Вебліографія


Україна – США: проблеми реалізації стратегічного партнерства

http://www.niss.gov.ua/book/Vlasyuk_mon/09-4.pdf

Оцінка міжнародного становища України

Українсько-американське стратегічне партнерство отримало свій подальший розвиток в рамках реалізації зобов’язань згідно зі Спільною заявою Президентів В. Ющенка та Д. Буша «Порядок денний українсько-американського стратегічного партнерства у новому сторіччі» від квітня 2005 року, сприяло скасуванню поправки Джексона-Веніка, підписанню протоколу щодо СОТ , визнанню за Україною статусу країни з ринковою економікою.

У той же час протягом останнього року міжнародне становище України значно погіршилося. Причинами такого погіршення стали подальше загострення геополітичного суперництва між США і РФ за контроль над пострадянським простором (ПРП); інтенсифікація вступу України в НАТО та чітке позиціювання України як прихільника США. Попередній баланс сил у регіоні було порушено. Превалююча одновекторна політика України призвела до надмірної геополітизації двосторонніх і регіональних відносин України з Росією та країнами ПРП, посилення негативних явищ у торгово-економічній сфері та сфері енергетичної безпеки. При цьому Україна взяла активну участь у фрагментації ПРП на зони впливу та протилежні інтеграційні проекти.

У зовнішній політиці політико-ідеологічні позиції домінують над економічною вигодою та довгостроковими моделями міжнародного співробітництва. Це робить Україну вразливою і надмірно залежною від зовнішніх чинників, а у перспективі – економічно неадекватною. Ініційоване регіональне лідерство України будується не на засадах міжнародної економічної ваги та впливу українського капіталу, розширення та завоювання нових ринків збуту української продукції, а на геополітичних та ідеологічних засадах, які базуються на лояльності до США як центру сили та відповідно ним фінансуються. Водночас геополітична перевантаженість США на Близькому і Се редньому Сході (особливо навколо Іраку та Ірану), зростаюче американське суперництво з Китаєм та Росією щодо євразійських інтеграційних проектів з перерозподілу і транспортування енергоносіїв з регіонів Каспію та Це нтральної Азії, значною мірою відволікає «стратегічну увагу» США від України, роблячи її заручницею економічних втрат та ризиків і причиною погіршення відносин з Росією та країнами СНД.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека

Американсько-російські відносини за всієї їх антагоністичності з питань впливів на ПРП та енергетичної безпеки взаємозалежні та взаємопов’язані, особливо з таких питань, як боротьба з міжнародним тероризмом і глобальними загрозами, протидія розповсюдження зброї масового ураження, майбутнього Китаю. Саме зростаюча взаємозалежність між США і Росією робить інших гравців ПРП об’єктами геополітики, а відтак, об’єктами американсько-російського геополітичного торгу. Посилення протиріч між ЄС і США з питань характеру та подальшого спрямування трансатлантичних відносин, поглиблення російсько-європейського енергетичного співробітництва та формування трансєвразійських комунікативних проектів за лінією Схід-Захід тільки підсилюють неадекватність одновекторної залежності зовнішньої політики України і вимагають її перегляду та збалансування.

Україна в контексті євразійської геостратегіі США

Ключове геостратегічне завдання США полягає в недопущенні відтворення в Євразії наддержави, яка може встановити глобальний баланс сил не на користь Америки. Питання стримування Росії та Китаю залишатиметься життєво важливим стратегічним завданням США на десятиліття. Руйнування комуністичної системи, розпад СРСР та припинення Варшавського договору не призвели до усунення цивілізаційного антагонізму між Вашингтоном та Москвою. Росія залишається ключовим геополітичним суперником для США, а питання демократизації ПРП, чи боротьби з авторитаризмом, є суто ідеологічним приводом для оформлення нової політики стримування.

З часів набуття незалежності України і до подій 2005 р., пов’язаних з низкою українсько-російських економічних криз, США сповідували стратегічну парадигму при формуванні своєї політики стосовно України. Суть парадигми полягала у тім, що:

1) Україна політично і в безпековому плані має бути інтегрована на Захід (модель З. Бжезінського);

2) Захід не здатний вирішити економічні проблеми великої за розміром, економікою і чисельністю населення України, тому в економічному плані нашій державі слід шукати моделі виживання на Сході в такому форматіобсязі, який необтяжував би Захід економічною відповідальністю;

3) економічна заангажованість України на Сході має обмежуватися співробітництвом, яке має виключати участь нашої держави в економічних та митних союзах.

Отже, суть стратегічного підходу України розкривається тезою – у політичному і безпековому плані інтеграція України із Заходом, а в економічному – співпраця зі Сходом та виживання за рахунок останнього. Обидва попередні президенти України з різною швидкістю, але послідовно дотримувалися цієї парадигми.

З моменту Помаранчевої революції зазначена стратегічна парадигма США активно впроваджувалася у зовнішньополітичному курсі України за надмірної залежності зовнішньої політики України від американського вектора. Зазначена залежність від США сформувалася через об’єктивні причини – неготовність ЄС пришвидшувати євроінтеграційні наміри України з причин економічної нездатності Євросоюзу «переварити» нових членів, уповільнення або фактичної відмови від подальшого процесу розширення ЄС та проблем пов’язаних з блокуванням прийняття Євроконституції. Крім цього, іракська криза довела, що попереднє співробітництво між «Старою» Європою і США щодо включення нових країн-членів ЦС Є в Євросоюз за польською моделлю (спочатку членство в НАТО , а потім членство в ЄС) є контрпродуктивним і не надає більшої єдності Європі. Понад те, таке співробітництво фактично призвело до формування двох Європ – Старої та Нової. Це у свою чергу формує певну опозиційність та відстороненість ядра ЄС (за винятком Великобританії) від геополітичних проектів США у ЦС Є та Євразії, а також американських партнерів – нових членів Євросоюзу, які реалізують ці проекти. У крайньому разі ЄС та його ядро намагається відігравати самостійну роль, особливо в питаннях енергетичної безпеки та відносин з Росією.

Україна-США: регіональний вимір

У зовнішніх відносинах України відбулася суттєва модифікація базової стратагеми, яка, як новорічна ялинка, почала обростати геополітичними «іграшками». За певної економічної стійкості України (рівень ВВП попередніх років) до потенційних геополітичних випробовувань нова модель передбачає активну участь нашої держави в американській геополітиці в Євразії. Україна стала для США «стратегічним партнером і другом,» «форпостом демократії в регіоні,» «позитивним прикладом утвердження демократичних цінностей у світі,» «надихаючим прикладом для народів, які прагнуть свободи та демократії,» «моделлю демократичного розвитку для сусідніх та інших держав»... Тобто нова геополітична парадигма передбачає не тільки інтеграцію на Захід, а й активну «Східну складову.»

Мову геополітики Україна стала моделлю і плацдармом для поширення«американського міжнародного порядку» на Росію і країни ПРП та активним учасником геополітичного суперництва, що у свою чергу не могло не викликати відповідної реакції з боку останніх.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека

«Східна складова» нової парадигми передбачає фактичну реанімацію ідеї середини 90-х років щодо створення Балто-Чорноморської осі з тією відмінністю, що існування ГУА М та відповідна присутність США дозволяють додати ще Південний Кавказ та Каспійський регіон. В одному зі своїх виступів міністр закордонних справ України виголосив зазначену позицію в такому форматі: регіональна інтеграція на основі європейських цілей та цінностей, формування від Вітебська до Баку зони стабільності та співробітництва, простору, максимально гомогенного з ЄС, осі країн, які прагнуть відповідати європейським нормам і стандартам, що дозволяє нам реалізовувати якісно нову регіональну політику. Насправді ЄС долучився до зазначеної ініціативи виключно у вигляді роботи спостерігачів; практичну реалізацію ініціативи здійснювали США. Фактично було сформовано політично та ідеологічно виважені зовнішньополітичні підходи до відносин з РФ, Білоруссю, країнами Це нтральної Азії. Формами реалізації нової геополітичної парадигми для України стали започаткування 2 грудня 2005 р. Спільноти Де мократичного Вибору (СД В) та подальша інституалізація ГУА М, яка дістала свого оформлення під час саміту ГУА М у Києві у травні 2006 р. Як було зазначено одним з українських посадовців, Спільнота Де мократичного Вибору може асоціюватися із Спільнотою демократій, ініційованою колишнім Де ржавним секретарем США М. Олбрайт і польським міністром закордонних справ С. Джеремеком – проект, що активно реалізовувався в ЦС Є.

Проблема врегулювання регіональних, чи «заморожених» конфліктів, особливо Придністровського конфлікту, набула зовсім іншого – геополітичного забарвлення. Країни, які дали згоду підтримати ці регіональні ініціативи є або союзниками США в ЦС Є (нові члени НАТО і ЄС), або стають проти посилення регіональної та військової присутності Росії, особливо в зонах конфліктів. Спостерігається також «дрейфування» ГУА М у бік геополітичного проекту, тобто поступовий відхід від геоекономічних завдань, спрямованих на забезпечення енергетичної безпеки країн-членів. Міністр закордонних справ України Б. Тарасюк у одній зі своїх промов наголосив про «необхідність узгодження діяльності ГУА М з новими викликами та геополітичними реаліями», а ГУА М розпочав активну діяльність щодо врегулювання конфліктів у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії. У той же час роль ГУА М є символічною, його вплив, швидше, віртуальний, а загалом проект використовується як регіональний форум. В економічній сфері ГУА М, до якого входять економічно слабкі країни регіону, не є ефективним механізмом забезпечення національних інтересів України. Понад те, фінансування ГУА М здійснюють США. СД В є іншим віртуальним політичним форумом, до якого входить частина країн ЦС Є.

Зазначені вище проекти тлумачаться РФ як недружні утворення США, спрямовані проти зближення Росії з країнами «Старої» Європи. Москва розглядає підвищену активність України, Грузії і Молдови в рамках зазначених проектів як спробу створити санітарний кордон проти Росії, здійснення проамериканської недружньої політики проти партнерів РФ по СНД. Тобто подальша інституалізація ГУА М і створення СД В розглядається як діяльність, спрямована проти СНД під патронатом США. У цій ситуації особливої гостроти та геополітичного забарвлення набуло питання інтенсифікованого вступу України в НАТО .

Україна-США-НАТО

Україна продовжує працювати над виконанням Цільового Плану на 2006 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО . Понад те, за активного сприяння США відносини між Україною і НАТО були переведені у формат Інтенсифікованого діалогу щодо членства в Альянсі. Інтенсифікований діалог передбачав виконання Плану дій Україна-НАТО та проведення відповідних реформ у секторі оборони і безпеки з метою отримання запрошення з боку НАТО до Плану дій щодо членства (ПДЧ ) в Альянсі протягом 2006 року. Досягнення членства України в НАТО до кінця президентського терміну в 2008р. також стало ключовим завданням Д. Буша, який розглядав це членство як свій та республіканської партії історичний внесок. Це могло використовуватися як позитив під час наступних президентських виборів у США. Парламентські вибори в Україні ще раз довели, що в народ України неоднозначно ставиться до перспективи членства України в НАТО . Протягом останнього десятиліття НАТО асоціювалося з американськими воєнними діями на Балканах, Близькому і Середньому Сході. Щоденні телевізійні новини з зон конфліктів, у яких задіяні війська США, працюють як антиреклама Альянсу. Крім того, поширення діяльності НАТО на весь Афганістан, тобто перехід до фактичної окупації країни і повторення помилки СРСР , та очікування від України направлення її військових підрозділів до Афганістану викличе однозначне несприйняття українським суспільством питання членства в цій організації. Понад те, НАТО трансформується з воєнно-політичного блоку євроатлантичної системи безпеки на Альянс експедиційних операцій, що активізує зусилля «Старої» Європи щодо створення альтернативної системи безпеки та проведення власних миротворчих операцій. Формування Європейсько-Євразійської системи енергетичної безпеки може зробити НАТО неадекватним часу, оскільки США використовують Альянс у своїх геополітичних проектах проти Росії на ПРП.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека

Саме модифікація базової парадигми призвела до її руйнування та заперечення. Реалізація проамериканських регіональних проектів та інтенсифікована інтеграція в НАТО призвели до конфліктного напруження, яке зашкодило економічним зв’язкам зі Сходом (Росією). Руйнуючи економічну складову існування незалежності нашої держави («економіка – Схід»), і США, і Україна фактично пішли на руйнування базової геополітичної парадигми. Після неодноразових попереджень про неприйнятність вступу України в НАТО Росія розгорнула системну переорієнтацію економічної кооперації з Україною, а українсько-російська газова криза довела вразливість економіки України та внутрішньополітичної стабільності держави до будь-яких конфронтаційних моделей відносин з РФ. При цьому що ближче Україна до НАТО та що активніше бере участь в американських геополітичних проектах, то більше і системніше погіршуються стосунки України з Росією, а відтак, руйнується базова геополітична парадигма США. Крім цього, США виявилися не готовими запропонувати Україні в обмін на її геополітичну лояльність стратегію енергетичної безпеки на випадок зростання цін на російські енергоносії для України або призупинення постачання енергоносіїв на внутрішній ринок України з РФ. Навпаки, незважаючи на стратегічне партнерство між Україною і США та здійснення одновекторної політики України, рівень торгово-економічного співробітництва між Україною і США за 2005 р., за оцінками експертів, суттєво не змінився та склав 3,1 млрд дол. (4,4 % від сукупного товарообігу), що не значно відрізняється від аналогічного співробітництва України з Білоруссю – 1,8 млрд дол. У той же час українсько-російське торговоекономічне співробітництво становить 20,3 млрд дол. – майже 30 % сукупного товарообігу, тобто торгово-економічне співробітництво України з РФ майже в шість разів перевищує аналогічне із США. Продовження такої суперечливої та незбалансованої політики стратегічного партнерства не тільки завдасть удару базовій парадигмі, а й може порушити питання про життєздатність та незалежність України.

Україна-США-ЄС

Інтеграція в НАТО (як проект США), а потім інтеграція в ЄС (як компроміс між США і «Старою») не відповідає сьогоденню. Проти цього активно заперечує передусім «Стара» Європа, яка втомилася від п’ятдесятирічної залежності від США і не розглядає РФ як супротивника на відміну від Америки. Понад те, питання членства Туреччини в ЄС та відкладення вступу Румунії та Болгарії в ЄС (які відкривають американські бази на своїй території) може свідчити про те, що США є не дуже добрим лобістом інтересів України щодо членства в Євросоюзі. Подібне лобі може стати навіть перешкодою інтеграції, оскільки «Стара» Європа буде розглядати «лобійованого» в якості нового троянського коня. Слід також взяти до уваги, що рівень взаємодії і взаємозалежності РФ та ЄС динамічно зростає, особливо в галузі енергетичної безпеки, освоєння Сибіру та трансконтинентальних комунікаційних проектів. Це протирічить ідеї США щодо створення санітарного кордону між ЄС і Росією, що ставить під сумнів питання енергетичної безпеки Європи, оскільки американські зусилля мають геополітичний характер. Відтак, країна, що підтримує формування розподільчих ліній, чи санітарних кордонів розглядатиметься як супротивник не тільки Росією, а й ЄС. Така ситуація є контрпродуктивною і нелогічним щодо реалізації Україною євроінтеграційної стратегії. Таким чином, участь України в американських геополітичних проектах фактично спрямовується проти РФ та ЄС – двох ключових торгово-економічних партнерів.

Україна – США – Іран

Україна односторонньо позбулася ядерної зброї і активно підтримує процес ядерного роззброєння у світі та нерозповсюдження зброї масового враження у світі. До того ж Україна як одна з країн – засновниць ООН розглядає можливість застосування сили в міжнародному праві виключно в межах Статуту ООН.

Питання можливого конфлікту між США і Іраном неодноразово порушувалося протягом 2006 р. У той же час будь-яка участь нашої держави в цьому геополітичному проекті є небезпечним і невиправданим жодними посиланнями на національні інтереси і можливі вигоди. Україні в разі виникнення збройного конфлікту між США і Іраном слід дистанціюватися від будь-яких заяв (на зразок Вільнюської групи) чи безпосередньої участі в коаліції проти Ірану. Крім того, зазначений конфлікт вдарить по енергетичній безпеці Європи та призведе до зростання цін на енергоносії, від яких залежить життєдіяльність української промисловості. Як вже було зазначено вище, США не мають стратегії енергетичної безпеки України на випадок криз, що є додатковим аргументом протии будь-якої участі України у воєнних чи коаліційних операціях на Близькому і Се редньому Сході.

Таким чином, розвиток українсько-американського стратегічного партнерства є надзвичайно важливим для забезпечення національних інтересів України, але в той же час Україна має збалансувати свою зовнішню політику і відмовитись від одновекторності через невиправдані ризики. Україні слід дистанціюватися від участі в геополітичних проектах США на ПРП, зокрема проти РФ. Зовнішньополітична лінія України може бути збалансована з орієнтацією на позицію ядра ЄС. Це сприятиме євроінтеграційній стратегії України, формуванню адекватної зовнішньополітичної моделі поведінки нашої держави на найближче десятиліття, дозволить Україні долучитися до трансконтинентальних комунікаційних проектів за лінією Схід-Захід та вирішити питання енергетичної безпеки. При цьому рівень стратегічного партнерства із США збережеться в Україні на довгострокову перспективу і дозволить уникнути формування антиамериканізму в українському суспільстві.


Коаліція за стабільність і демократію в Україні

http://www.usukraine.org/ukrainian/u_memo.htm

 

МЕМОРАНДУМ З НАГОДИ ВІЗИТУ

Прем'єр-міністра В. Ф. Януковича до Вашинґтону, ОКРУГ КОЛУМБІЯ

4 грудня 2006 р.

Коаліція за безпеку та демократію в Україні (Коаліція) сприяє міцним відносинам між Україною та Сполученими Штатами, близьким інституційним зв'язкам між Верховною Радою України та Конґресом США, а також інтеграції демократичної, ринковоорієнтовної України до Євро-Атлантичного співтовариства. Американці прагнуть бачити Україну успішною сучасною європейською державою, яка пропонує найяскравіше майбутнє для українського народу. Коаліція є наступницею Коаліції за скасування поправки Джексона-Веніка, що об'єднала зусилля понад 250-ти підприємств, українсько-американських, єврейсько-американських та інших неурядових організацій з метою скасування положень поправки Джексона-Веніка для України. Цю мету було досягнуто у березні 2006 року, коли Президент Буш підписав законопроект про усунення України зі сфери дії поправки Джексона-Веніка та надання Україні постійного нормального торговельного статусу. Коаліція вітає візит Прем'єр-міністра В. Ф. Януковича до Сполучених Штатів та сподівається, що він сприятиме зміцненню українсько-американських відносин та здатності України реалізувати її повний потенціал. Коаліція вважає, що для ефективного просування України вперед важливо врахувати наступне:

Демократична консолідація . Протягом останніх двох років Україна досягла значних результатів у демократичному розвитку . Для уряду дуже важливо захищати ці здобуття; підтримувати подальші кроки для захисту незалежних засобів масової інформації та неурядових організацій ; а також запроваджувати заходи щодо підвищення відповідальності уряду всіх рівнів перед громадянами .

Спільне бачення . Прем'єр-міністр В. Ф. Янукович та П резидент В. А. Ющенко повинні мати спільне бачення демократичного майбутнього України в Європі. Це бачення має бути проу країн ським , практичним та зрозумілим для партнерів України. Воно має поважати конституційні ролі П резидента та П рем'єр- м іністра. Спостереження двох конкуруючих зовнішньополітичних курсів у Києві, що відбувалося протягом останніх місяців , викликає збентеження серед партнерів України та серйозно підриває міжнародний авторитет України .

СОТ . Вступ до Світової організації торгівлі інтегруватиме Україн у до глобальної економічної системи , відкриє шлях до переговорів щодо угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом та допоможе захистити українських експортерів на ключових ринках . П рем'єр-міністр, як і П резидент висловлюються за підтримку вступу до СОТ . Вони мають разом працювати з Верховною Радою для негайного прийняття законодавства щодо приведення торговельного режиму України у відповідність з вимогами СОТ. Тільки тоді Україна зможе завершити процедуру вступу та розпочати користуватися торговельними та ширшими економічними перевагами членства у СОТ.

Інформація про НАТО . Коаліція підтримує швидку інтеграцію та набуття Україною членства в НАТО , однак розуміє, що це є предметом дебатів в межах України. Питання, як проводити переговори щодо НАТО, очевидно, має вирішуватися українським урядом та народом. Однак це рішення має базуватися на правильному розумінні сучасного НАТО, привілеїв, зобов'язань, переваг та недоліків членства . П рем'єр-міністр, як і П резидент закликали до проведення заходів із інформування громадськості щодо НАТО. Уряд має дотримуватися своїх проголошених намірів щодо стимулювання всебічної громадської інформаційної кампанії, яка буде забезпечена відповідним фінансуванням, однак без виключних обмежень щодо доступу до цих коштів та шляхів їх використання.

Енергетична безпека. Для України немає більш критичного питання ніж енергетична безпека. Києву потрібна енергетична стратегія, яка підтримує економічне зростання та зменшує до мінімуму перспективи того, щоб інша країна могла політично експлуатувати залежність України від імпорту енергоносіїв. Ключові елементи такої стратегії мають передбачати дозвіл на зростання цін до рівня собівартості, заходи з підвищення енергетичної ефективності, створення умов для українських та міжнародних інвесторів для розширення внутрішнього виробництва, розвиток відновлюваних джерел енергії та диверсифікації імпортів.

Заходи щодо боротьби з корупцією. Значна корупція на всіх рівнях продовжує непокоїти Україні, накладаючи великий кошт на її громадян та зменшуючи зацікавлення інвесторів. Наприклад, протягом останніх місяців відшкодування податку на додану вартість відбувалося у дискримінаційний спосіб та, як вказують звіти, деякі компанії, що мають політичні зв'язки з урядом, не платять податків у повному обсязі. Прозорість дуже важлива: уряд має регулярно публікувати інформацію про повернення коштів на відшкодування податку на додану вартість до обласних адміністрацій, а також оприлюднювати податкові платежі найбільших українських компаній. Прозорість також надзвичайно важлива в енергетичному секторі; занадто багато питань залишаються відкритими, наприклад, щодо діяльності та прав власності компанії «РосУкрЕнерго».

Сучасна економіка . Внутрішні та міжнародні інвестиції сприятимуть прискоренню економічного зростання, створенню нових робочих місць та збільшують надходження коштів до державногобюджету за рахунок податків. Однак інвестори не вкладатимуть коштів в Україну, якщо вони бояться довільних дій та втручання уряду до ринкових процесів. У цьому контексті, рішення запровадити квоти на експорт зернових зашкодило українським фермерам, завдало негативного впливу на інвестиційний імідж України та затримало здатність України стати основним екпортером сільськогосподарської продукції. Дію цих квот має бути негайно припинено.

Мова. Функціонування української мови як єдиної державної мови з одночасним вживанням російської мови на побутовому рівні працювало в Україні протягом останніх п'ятнадцяти років. Спроби змінити це через намагання зробити російську мову другою державною мовою лише перетворюють це питання на предмет розбіжностей серед українців.

Насамкінець, фактична діяльність є стандартом, за яким оцінюються уряди. Перетворення слів, таких як у недавніх редакційних статтях Прем'єр-міністра Януковича та Президента Ющенка в газеті “Вашинґтон Пост”, а також Прем'єр-міністра Януковича у його виступі 4 грудня в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень, у конкретні дії буде важливим для народу України, а також для здатності України досягти успіху як сучасної європейської держави. З точки зору Коаліції, вищезгадані дії з боку українського уряду будуть важливими для забезпечення тривалого міцного інтересу до України з боку Вашинґтону та для майбутнього розвитку України.


Українська делегація відвідує Вашинґтон з метою вивчення системи державної служби США

http://www.usukraine.org/ukrainian/u_foreign_affairs_pr.shtml

Вашинґтон, Округ Колумбія – Делегація українських високопосадовців зустрілася із широким колом американських вищих посадових осіб та експертів у галузі державної служби під час візиту до Вашинґтона, що проходив 11-16 червня ц.р. Поїздку організувала Фундація "Україна – США" за Програмою сприяння впровадженню сучасних методів менеджменту в системі Міністерства закордонних справ України, що є частиною широкомасштабного процесу реформування системи державної служби України.  

До складу української делегації увійшли начальник Головного управління державної служби України Тимофій Мотренко, директор департаменту кадрів Міністерства закордонних справ України Олександр Дем’янюк та директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України Андрій Вишневський.

Коментуючи роботу делегації, старший консультант Програми Джек Геллер зазначив, що "це винятково серйозна, здібна і працьовита група, яка сповнена ентузіазмом та наділена талантом провадити важливу адміністративну реформу в Україні"

Перебуваючи упродовж тижня у Вашинґтоні, члени делегації провели низку зустрічей у ключових урядових відомствах та організаціях США й отримали можливість детально ознайомитися із системою американської державної служби. Зокрема, українська делегація зустрічалася із високопосадовцями Управління віце-президента Державного департаменту США та Управління кадрової служби США. Управління кадрової служби та українські делегати домовились про розробку проекту урядового меморандуму про співпрацю.

Над програмою візиту працювали технічний консультант Програми Джордж Нестерчук, старший консультант Програми Джек Геллер та працівники Фундації "Україна – США". Значну підтримку в організації візиту надало Посольство України у Сполучених Штатах Америки.

Зустрічі також відбулися в Управлінні служби етики у державних органах, Управлінні адвоката з особливих справ, Федеральному управлінні з питань трудових відносин, Раді із захисту системи заслуг, Агентстві США з міжнародного розвитку, Національній академії державного управління, Міжнародному республіканському інституті, Інституті національної демократії, Корпорації управління Фондом "Виклики нового тисячоліття", Інституті дипломатичної служби, а також з генеральним директором дипломатичної служби Послом Джорджем Стейплсом.

Делегація зустрілася із Послом України в США Олегом Шамшуром. Робоча група з питань політики та урядування Програми "Політичний діалог України та США", що її реалізує Фундація "Україна – США", організувала для учасників делегації офіційний обід, а 15 червня Тимофій Мотренко зробив в Інституті Кеннана доповідь на тему "Трансформація системи державної служби України у ході політичної реформи". Під час вашинґтонського візиту делегати мали можливість побувати біля пам’ятника Тарасові Шевченку, дати інтерв’ю "Голосу Америки" й зустрітися з українськими учасниками магістерської програми Едмунда Маскі.

Програма сприяння впровадженню сучасних методів менеджменту в системі Міністерства закордонних справ України, що її Фундація "Україна – США" здійснює в межах широкомасштабного процесу реформування системи державної служби України, спрямована на надання допомоги Міністерству закордонних справ України щодо удосконалення системи управління персоналом. Зокрема, заходи за цим проектом, який триватиме півтора року, допоможуть Міністерству закордонних справ України у розробці та запровадженні більш ефективних систем ротації – планового заміщення працівників Міністерства у вітчизняних та закордонних дипломатичних установах України, набору та прийому на роботу працівників дипломатичної служби, професійного навчання, управління процесом виконання працівниками службових обов’язків та стратегічного планування.

Основний об’єм робіт за проектом виконуватимуть відповідні робочі групи, що їх сформовано у Міністерстві закордонних справ України. Програму фінансує Фонд демократії і розвитку за рахунок коштів, отриманих від Міністерства сільського господарства США.

За словами пана Мотренка, цей візит "заклав фундамент системної, довгострокової співпраці між урядами США та України у галузі реформування державної служби."


Відносини Україна – США: в пошуках перспективи

http://cpcfpu.org.ua/projects/foreignpolicy/papers/706/

УКРАЇНСЬКИЙ МОНІТОР

РЕЗЮМЕ

У США після нетривалого періоду ейфорії знову, як і в середині 90-х років, починає наростати відчуття «втоми від України», тоді як у самій Україні пріоритети новоствореного уряду не зовсім співвідносяться з вигодами, які можна отримати від зближення зі Сполученими Штатами.

Перемога Демократичної партії США на виборах до Конгресу, отримання ними більшості в Палаті Представників дещо коригує внутріполітичну ситуацію в Сполучених Штатах і позначиться на істотних компонентах зовнішньої політики країни. Зокрема, президенту Бушу та його Адміністрації буде значно важче проводити ту політику стосовно глобальної боротьби з тероризмом, яка була викликана реакцією на події 11 вересня 2001 року. Демократична більшість скоригує плани адміністрації щодо продовження військової операції в Іраку в її нинішньому форматі – критика іракської політики Буша була одним із основних компонентів передвиборчої програми демократів.

Чи зазнає змін політика США стосовно України? На це питання поки немає чіткої відповіді. З одного боку, саме за правління демократів у 90-х роках українсько-американські відносини вийшли на рівень стратегічного партнерства: візити президента Клінтона до Києва були звичною річчю, чого не можна сказати про його наступника, який за півтора терміни при владі так жодного разу і не відвідав Україну. З іншого боку, республіканці активніше, аніж демократи, підтримують ідею євроатлантичної інтеграції України і готові більш дієво допомагати Україні на шляху до членства в НАТО. Однак слід насамперед враховувати той, факт, що ставлення того чи іншого американського політика до українських питань визначається насамперед не його партійною приналежністю, а особистою зацікавленістю чи незацікавленістю в Україні.

Без проблем, але і без перспективи?

Уперше за багато років у двосторонніх відносинах між Україною і США немає істотних проблем. Із цим згодні як високі дипломати, так і незалежні експерти з обох боків. У минулому залишилися питання ядерного роззброєння, приватизації, справи Гонгадзе, «кольчужного» скандалу, обмеження демократії і свободи преси в Україні — сюжети, які у різний час надавали проблемності відносинам між офіційними Києвом і Вашингтоном. 

Дипломатам тепер не доводиться в пожежному порядку шукати способи вирішення конфліктів і скандалів, які раз у раз виникали. Тобто проблеми, звичайно, є, але їхній масштаб незрівнянно менший, і вони піддаються розв’язанню без значної шкоди атмосфері двосторонніх відносин. Недавня стурбованість американської сторони авантюрним і антиліберальним рішенням українського уряду де-факто заборонити експорт зерна належить саме до таких конфліктів.

Розпочався потенційно продуктивний, малоконфліктний сезон відносин, у рамках якого є шанс серйозно поглибити і деталізувати зміст двостороннього співробітництва відповідно до національних інтересів обох сторін. Однак впевненості, що шанси буде використано зі взаємною вигодою, немає. 

І річ тут не в тому, що чиясь лиха рука може знову сконструювати черговий конфлікт (у принципі, така можливість


Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше