Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

Квітни, мово!

“О  слово  рідне,  хто  без  тебе  я”

 Сценарій свята рідної мови

Ведучий:

Доброго дня вам, шановні добродії! Ми раді вас вітати на святі рідної мови!

Ведуча:

За рішенням ЮНЕСКО, 21 лютого всі народи землі відзначаюь відтепер Міжнародний день рідної мови.

Ведучий:

Зараз це свято крокує країною, і кожен грома­дянин будь-якої країни ще більше відчуває свою прина­лежність до свого народу, народності, нації.

Ведуча:

Мова – це той інструмент, який єднає націю, народність, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

 

Пісня «Рідна мова»

(слова Г.Вієру, музика П.Дворського)

Одною мовою одвік всі люди плачуть.

Одною мовою сміється всенький світ.

Та як любов і гнів улити в спів гарячий?

Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт.

 

Приспів:

Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,

Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,

Тоді з землею наодинці зостаєшся,

Знов мовою одною, рідною мовчиш. (Двічі)

Одною мовою смієшся і плачеш мовою одною,

Коли дитя вві сні ім’я твоє назве.

Та сум чи радість згасиш за наказом

Лиш мови рідної, що у душі живе.

 

Приспів

Одною мовою одвік всі люди плачуть,

Одною мовою сміється всенький світ.

Та як любов і гнів улити в спів гарячий,

Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт. (Двічі)

 

Інсценування. Дівчата в українських костюмах. 

1-а дівчина:

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з дніп­ровської води, від зорі й місяця народжена.

2-а дівчина:

Мово! Мудра Берегине, що не давала по­гаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3-я дівчина:

Мово! Велична молитво наша у своїй не­роздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виро­дження, злого духу скверни, ганьби.

4-а дівчина:

Мово наша! Дзвінкова кринице на середо­хресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від маг­ми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими става­ли ті, що молилися на дароване тобою слово! Бо «Спо­чатку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог».

5-а дівчина:

Мово наша! Пресвятая незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалто­вана, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продаж­ній толоці розтоптана, в рабство на торжищі продана.

6-а дівчина:

Мово наша! Передчасно постаріла, по­сивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посадже­на, за ребро на гак повішена дітьми-покручами.

5-а дівчина:

Прости їх, змарнілих, здрібнілих, перерод­жених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям що древня, що Ти не мудра, не велична, не велика не прекрасна, не свята, не вічна єси.

4-а дівчина:

Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних й не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю...

3-я дівчина:

Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй вічним і віщим Словом від лісів до моря, до степів. Світи від мороку і освяти святоруську землю Україну, возвелич, порятуй народ її на віки!