ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Квітни, мово!

Версія для друку

Пісня «Наша мова»

(сл. Ю.Рибчинського)

Мова, наша мова – мова кольорова,

У ній гроза травнева й тиша вечорова,

Мова, наша мова – літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова! Мрійнику – жар-птиця,

Грішнику – спокута, спраглому – криниця,

А для мене, мово, ти мов синє море.

У якому тоне і печаль, і горе.

Мова, наша мова – пісня стоголоса,

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рими й сльози Заповіту.

І без тебе, мово, – без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невгасиму мову, слово незабутнє.

 

Виходять 6 дівчат в українських костюмах, ведучі.

Ведучі стають біля мікрофонів, дівчата – в глибині сцени.

Ведучий:

Возвеличу малих рабів отих німих,

І на сторожі коло них поставлю слово.

Ведуча:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос, – більш нічого...

А серце б’ється – ожива,

Як їх почуєш!

1-а дівчина:

Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.

2-а дівчина:

Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду.

3-я дівчина:

Словом можна вбити і оживити, поранити і полікувати, посіяти тривогу і безнадію, і одухотворити.

4-а дівчина:

Розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльози.

 5-а дівчина:

Породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі...

 6-а дівчина:

Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.

 1-а дівчина:

Українське слово!

Ти частка тих, що вже давно померли,

Їх кров живуча, їх жага нетлінна,

Безсмертне і величне, як Говерла,

Багате і дзвінке, як Україна.

 

2-а дівчина:

Слово наше рідне!

Ти сьогодні звучало,

Як початок, як начало,

Як озброєння всім видне.

Слово наше рідне,

Тож цвіла калина.

Червоніла, достигала.

Всьому світу заявляла:

Я – країна Україна,

На горі калина!

3-я дівчина:

Люблю я слово райдужне і стисле,

Як час, чітке і свіже, наче рань.

Містке, як мудрість мислі,

Лунке, мов клич до буряних повстань.

Дано нам слово для ясної мови,

Дано нам слово для високих дум.

У верховіттях буйної діброви

Ніколи не вгасає гомін-шум.

4-а дівчина:

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятна забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левів рев... 

5-а дівчина:

О рідне слово, хто без тебе я ?

Німий жебрак, старцюючий бродяга?

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам’я,

Моя ти пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім’я.

Тобою палахтить душа моя,

Втішається тобою серця спрага.

6-а дівчина:

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні –

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

Пісня

Мово рідна, живи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово, у серце народу,

У душу Вкраїни!

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця.

Мова моя українська,

Мова моя материнська!

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздам всім народам і мовам.

З тобою я плачу,

З тобою сміюся, о ріднеє слово!

Приспів.

Ведуча:

Рідна мово! Ти ж, як море, – безконечна і мо­гутня. У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу – його щедрість, радощі й печалі, його труд, його піт і сміх, і безсмертя його. 

Ведучий:

Про красу нашої мови розповідає сценка, яку ми вам зараз пропонуємо. Це уривок з п’єси Миколи Куліша «Мина Махайло».

(Дія 1, ява 5, дія 3, ява 1).

Ведучий:

А тепер на сцену запрошуються всі учасники концерту (всі виходять).

 

Пісня «Чи є в нас воля?»

(сл. і муз.Т.Петриненка).

З останніми словами пісні учасники концерту схо­дять зі сцени.


Квітни, мово!

  1. Квіти, мово!
  2. БОЖИЙ ДАР
  3. О слово рідне, хто без тебе я
  4. Над колискою
  5. Пісня «Наша мова»
  6. Список використаної літератури. Сценарії.

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше