ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Квітни, мово!

Версія для друку


БОЖИЙ  ДАР

 Сценарій  просвітницького  заходу  про  Рідну  мову

 

 На плакаті – напис «Спочатку було слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог» (їв. 1/1).

Звучить пісня (хор, запис) «Чом, чом, чом, земле моя...». Слова К. Малицької, музика Д. Січинського.

 

Читець 1:

Якби ти знав,

як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює – якби ти знав отеє!

Якби ти знав!

Та це знання прадавнє

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума,

для серця ясне й явне...

І іншим би тобі вказався світ.

Ти б серцем ріс.

Між бур життя й тривоги

Була б несхитна, ясна путь твоя.

Як Той, що в бурю йшов

по гривах хвиль розлогих,

Так ти б мовляв до всіх

плачущих, скорбних, вбогих:

«Не бійтеся! Це я!»

І.Франко

 Читець іде за кулісу.

 Ведучий 1:

Ну, що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почуєш!..

Ведучий 2:

Найцінніший та найбільший скарб, що дав Гос­подь людині, – Слово. Ніхто із земних істот не володіє словом, тільки людина. Із Словом людина є найбільш подібна до Бога.

Ведучий 1:

Від появи першого словника української мови мину­ло понад 350 років. Великий шлях. Багато утисків, великодер­жавних принижень зазнала украї­нська мова за цей час. І все ж во­на розвивалася, утверджувалася, про це свідчить «Словарь україн­ської мови» Бориса Грінченка 1907-1909 pp.

Одинадцять томів Словника української мови, в яких подано і витлумачено сто тридцять чотири тисячі «реєстрових» слів. Це наш найбільший національний скарб. Сто тридцять чотири тисячі діа­мантів. А скільки ще їх розсипано поза словником – не зареєстро­ваних мовознавцями, а іноді ні­ким не записаних?..

Ведучий 2:

Наше слово дістало визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане у всьому світі, дала людству геніальних мислителів, поетів. Наша мова належить до найпрекрасніших у світі.

Ведучий 1:

У 1934 році відбувся у Парижі міжнародний конкурс мов. Місця розподілено так. Пер­ше дісталося французькій. Друге – італійській. Третьою була укра­їнська.

Ведучий 2:

Виданий в Україні європейський «Універсальний словник-енциклопедія» повідом­ляє, що в світі сьогодні існує «від 2500 до 5000 мов». Українська мо­ва належить до давньописемних мов. Дослідники вважають її од­нією з найстаріших мов Європи.

Читець 2:

Найбільший скарб на світі –

людська мова,

Яка ховає мудрість всіх віків.

Таємна скриня –

кожне людське слово,

Звідкіль вся істина

пливе до наших днів.

Багато в світі є скарбів чудових,

Та найцінніший

в цілім світі скарб –

Праісторична українська мова,

Що зберегла всіх

ер таємний карб.

Ведучий 1:

Мова кожної нації є своєрідною перфокартою, в якій закодована пам’ять усіх поколінь, історія народу, анкета його родо­воду, закони пращурів, моральні цінності.

Ведучий 2:

Наша історія скла­далася так трагічно, що українсь­ка мова та література, як головні чинники формування нації в умовах бездержавності, не мали но­рмальних умов для свого розвит­ку. Пригадаймо окремі сторінки з історії української літературної мови.

Ведучий 1:

Не знав ще і Богдан Хмельницький, що після Переяс­лавської угоди 1654 року в історії України почнеться час, який справедливо назвуть «Руїна». 1720 р. – цар Петро І видав указ про заборону в Україні друкувати книги, з церковних книг вимага­лося вилучати тексти, писані українським наріччям. 1753 р. – Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою. Заборонено викладання українсь­кою мовою в Києво-Могилянській академії. 1768 р. – Указ Синоду російської православної церкви про вилучення у населення українських букварів. 1769 р. – Синод розпорядився відібрати українські букварі в тих, хто їх мав. 1775 р. – російські війська зруйнували Запорізьку Січ. Закрито українсь­кі школи при полкових козацьких канцеляріях.

Ведучий 2:

1817 р. – постанова про викладання в західноукраїнських школах тільки польською мовою. 1830-1840 роки – царизм посилює русифікацію України. Навіть саму назву «Україна» пере­стали вживати. Лівобережну Україну називають Малоросією, Правобережну – Юго-Западним краєм, а Південну Україну – Новоросією. 1847 р. – розгром Кирило-Мефодіївського товариства. Жорстоке переслідування україн­ської мови, літератури, культури. 1862 р. – закриття недільних шкіл.

Ведучий 1:

1863 р. – заборона видання книг українською мовою (циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва, в якому він писав: «Никакого особенного малорос­сийского языка не было, нет и быть не может»). 1876 р. – забо­рона друкувати книги українсь­кою мовою у всій імперії, ввозити їх з-за кордону; заборона друку­вати ноти для українських пісень, заборона українського театру (Емський указ). 1884 р. – заборона вистав українською мовою у Волинській, Київській, Подільсь­кій, Полтавській, Чернігівській гу­берніях. 1892 р. – скорочення ви­дання художніх творів українсь­кою мовою. 1895 р. – заборона українських книжок для дітей.

Ведучий 2:

1908 р. – Синод ви­дав указ, у якому культура й осві­тня діяльність в Україні визнані шкідливою. Виходячи з рішення РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від13 березня 1938 р. «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей» Рада народних Комісарів УРСР і ЦК КП (б) постановила з 1 вересня 1938 р. ввести викладання російської мови  як предмет вивчення по всіх неросійських школах України. І водночас почалося масове закриття національних шкіл, перетворення їх у російськомовні. Знизився престиж української мови. 1926-1939 pp. – фізичне знищення, арешти, депортації українських діячів, звинувачених в націоналізмі. 1960-ті р. – арешти, винищення молодої генерації української інтелігенції.

Ведучий 1:

Яка ще мова витримала таке переслідування?

...Трагічна мово!

Вже тобі труну

Не тільки вороги,

А й діти власні тешуть.

Безсмертна мово!

Ти смієшся гірко.

Ти ж в тій труні й не вмістишся,

До речі.

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку

З твоїх принижень –

не з твоєї величі!

Ліна Костенко

 

Ведучий 2:

Чому людина, що розмовляє грузинською мовою, грузин, польською – поляк, а українською – націоналіст?

Ведучий 1:

Мова в історії українства стала основою самоствердження.

Мова – Божий дар, Божа відзнака народу, нації. Мова – берегиня культури, історії, традицій, звичаїв, літератури, творець нації.

Ведучий 2:

Наша мова породила Тараса Шевченка, а Шевченко зробив нашу мову прапором українства, серцем нації, символом непереможності.

Читець 3:

За думою дума роєм вилітає:

Одна давить серце,

друга роздирає,

А третя тихо, тихесенько плаче

У самому серці, може,

й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли, похилились

В кайданах... байдуже...

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою!

Та засійся, чорна ниво,

Волею ясною!

...Возвеличу

Отих малих рабів німих!

І на сторожі коло їх

Поставлю слово,

Добрі жнива колись

то будуть...

Тарас Шевченко

 Звучить пісня «Рідна мова»

(сл. Г.Вієру, муз. П.Дворського)

Читець 1:

Коли до серця крадеться тривога, –

За долю України я боюсь, –

Молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Ведучий 1:

Мова наша – це ми українці. Добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячами живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів.

Читець 2:

Мово рідна! Ти ж, як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Мільйонноголосо бри­ниш говірками, а вони шумлять і дзвенять, і б’ють у наші груди, мов хвилі морські в берег. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мово рідна! А з то­бою будемо вічними і ми, діти твої, на розкішних і безкінечних берегах твоїх.

Сергій Плачинда. «А мова – як море».

Звучить пісня «Україно»

(слова і музика Тараса Петриненка)

Читець 3:

Хай це чуття не полиша

Ані дочку, ні сина:

Без Слова рідного душа

Самотня, як пустиня.

І, наче камінь той, німа, –

На всі віки заклята.

Без Слова рідного нема

Ані пісень, ні свята.

В нім перший цвіт і перший слід

Від хати до криниці,

до Церквиці,

Весь історичний небозвід,

Дзвін колоса і криці.

Воно веде і окриля –

Гряди, прийдешня днино!

Без слова рідного земля –

Як без батьків дитина.

Читець 1:

Коли навала сунула ординська,

Народ наш в січі схрещував шаблі

За честь і волю рідної землі –

Мужніла в боях мова українська.

З віків у ній тривога материнська,

Людські великі радощі й жалі...

Упали кволі хани й королі –

Живуть народ і мова українська!

Михайло Литвинець. «Наша мова»

Читець 2:

Вмирає все в житті,

та не вмирає слово,

Народжене в крові,

засвічене багрово,

Заплетене в літа,

немов сувора нить,

Із небом розмовля,

з землею гомонить;

Розкущене й рясне,

неначе дуб на вітрі,

Збирає крик чи жаль

в незвіданій палітрі

Людських змагань і душ,

і подвигу, й свавіль,

Як птиці гордий злет,

як серця тихий біль.

Воно тобі не раз вклонялось

любо й мило,

Воно тебе в житті

в заметах поводило,

В колючих таборах світилось,

як вогонь,

І припадало в ніч

до посивілих скронь.

Ах, слово матері,

народжене в житті,

Зелене від лугів

і синє від блакиті,

Жорстоке чи шумне,

як той бджолиний рій,

Пали, цвіти, лиш не старій!

Андрій Малишко 

Ведучий 1:

Саме мова показує приклад усім нам, як треба боро­тися, як ставати самостійними, незалежними. Бо хоч як плюндру­вали її, та вона-не загинула, не підкорилася ні польським, ні ро­сійським поневолювачам і нині гордо звучить у багатоголоссі мов світу.

Ведучий 2:

Державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. (Ст. 10. Конституція України).

Читець 3:

Мово! Пресвятая Бо­городице мого народу! З чорно­зему, любистку, м’яти, рясту, єв­шан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народна. Живи! Квітуй! І хай кожен украї­нець пам’ятає, що Ти є найкоштовніший Дар від Бога!

Сергій Плачинда

Читець 1:

Яке то щастя розмовляти,

вслухатись в чари рідних слів!..

Уміть писати і читати

І дарувати щирий спів!

Яке то щастя мати мову,

кою писаний «Кобзар»!

Оту святу многовікову,

наш найдорожчий Божий дар!

Володимир Квітневий. «Божий дар»

 

У виконанні хору звучить «Мо­литва за Україну».

сл. О.Кониського, муз.М.Лисенка.



Квітни, мово!

  1. Квіти, мово!
  2. БОЖИЙ ДАР
  3. О слово рідне, хто без тебе я
  4. Над колискою
  5. Пісня «Наша мова»
  6. Список використаної літератури. Сценарії.

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше