ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

3 грудня

                                  Джозеф Конрад

справжнє ім’я

Юзеф (Юзеф Теодор Конрад) Коженьовський,

англійський письменник

21.11 (3.12).1857 – 3.08.1924

(До 150-річчя від дня народження)

 Юзеф Коженьовський, майбутній видатний англійський письменник Джозеф Конрад, на­ро­ди­в­ся в Бе­р­ди­че­ві. Він походив з давнього польського дрібношля­хет­сь­ко­го ро­ду.

Батьком Юзефа був Апо­л­ло Коженьовський (1820-1869), уродженець с.Гоноратки Липовецького повіту (нині Оратівського р-ну), у свій час відомий по­ет, дра­ма­тург, пере­к­ла­дач і політичний діяч. Мати Евеліна (1833-1865) походила з давнього (ві­до­мо­го що­най­ме­н­ше від по­чатку XV ст.) польського середньозаможного шляхетського роду Бобровських.

За конспіративну патріотичну діяльність у Королівстві Польському Аполло був заарештований (у ніч з 20 на 21.10.1861 р.) і ув’я­з­не­ний. Про­ти йо­го дру­жи­ни теж бу­ло ви­суну­то зви­ну­ва­чен­ня в під­ри­в­ній ді­я­ль­но­с­ті, од­нак їй вда­ло­ся уни­к­ну­ти аре­ш­ту. Пі­с­ля за­кін­чен­ня слід­с­т­ва, яке про­ва­ди­ло­ся спе­ці­а­ль­ним вій­сь­ко­вим три­бу­на­лом до кві­т­ня 1862 р., за ви­ро­ком су­ду в тра­в­ні по­друж­жя ви­ї­ха­ло на за­слан­ня до Во­ло­г­ди. У зв’я­з­ку з тим, що обоє хво­рі­ли, вони отри­ма­ли до­звіл на по­чатку 1863 р. пе­ре­їха­ти з Вологди до Че­р­ні­го­ва. Тут 19.04.1865 р. по­ме­р­ла від ту­бе­р­ку­льо­зу мати Юзефа. Аполло в кі­н­ці 1867 р., за­вдя­ки кло­по­тан­ням жінчиної ро­ди­ни з огля­ду на по­га­ний стан здо­ро­в’я (ту­бе­р­ку­льоз і хво­ро­ба се­р­ця), був зві­ль­нений. На по­чатку 1868 р. він при­їхав до Льво­ва, а звід­ти че­рез рік пе­ре­бра­в­ся до Кра­ко­ва. Помер Аполло Коженьовський 23.05.1869 р. у Кракові, похований там же, на Раковіцькому цвинтарі.

Все дитинство Юзефа прой­ш­ло в ат­мо­с­фе­рі па­т­рі­о­ти­ч­ної же­р­т­овності й по­лі­тич­них пе­ре­слі­ду­вань. Він спершу мешкав з батьками в Житомирі, а восени 1861 р. переїхав разом з матір’ю до Варшави, де вже знаходився його батько. Пізніше перебував разом з батьками на засланні у Во­ло­г­ді й Чернігові. Во­се­ни 1866 р. батько, занепокоєний поганим станом здоров’я сина (хво­ро­б­ли­вість Юзефа, що три­ва­ла при­най­м­ні до 14-го ро­ку жит­тя, бу­ла, ймо­ві­р­но, ро­дом епі­ле­п­сі­ї), відправив його до Києва. Звідти Юзеф виїхав до Но­во­фа­с­то­ва Сквир­сь­ко­го по­віту (нині Погребищенського р-ну), ма­є­т­ку йо­го рідного дя­дь­ка по матері Тадеуша Бо­б­ров­сь­ко­го. Через рік він повернувся до батька в Чернігів, а пізніше разом з ним перебував у Льво­ві та Кракові. Пі­с­ля сме­р­ті ба­ть­ка опі­ку­ном хло­п­чи­ка став вищезгадуваний Т.Бо­б­ров­сь­кий.

Початкову освіту Юзеф отримав від батька та французької гувернантки. У 1873-1874 рр. він на­вча­в­ся у Кра­ко­ві та Льво­ві при­ва­т­ни­ми вчи­те­ля­ми. Опі­кун вва­жав за не­об­хід­не для Юзефа пе­ре­мі­ни­ти гро­ма­дян­с­т­во, адже в май­бу­т­ньо­му він під­ля­гав у Росії вій­сь­ко­во­му на­бо­ру.

У жо­в­т­ні 1874 р., за­без­пе­че­ний Т.Бо­б­ров­сь­ким щомісячним па­н­сі­оном у 150 фра­н­ків, до­б­ре во­ло­ді­ю­чи французькою мо­вою, він ви­ї­хав до Ма­р­се­ля, щоб здо­бу­ти про­фе­сію мо­ря­ка. Там юнак про­ва­див ін­те­н­си­в­не світське жит­тя, ви­тра­ча­ю­чи бі­ль­ше за ви­зна­че­ний опі­ку­ном бю­джет. Здійснив у той час як про­с­тий мо­ряк на па­ру­с­них су­д­нах три по­до­ро­жі до Центра­ль­ної Аме­ри­ки, при­бли­з­но то­ді ж роз­по­чав ви­вчен­ня англійської мо­ви. У 1877 р. він брав участь у не­ле­га­ль­ній по­ста­в­ці зброї в Іс­па­нію при­бі­ч­ни­кам До­на Ка­р­ло­са. У кі­н­ці то­го ж ро­ку Юзеф не зміг про­до­в­жити слу­ж­бу на французьких су­д­нах із-­за від­су­т­но­с­ті до­зво­лу на це російського кон­су­ла (надалі за­ли­ша­в­ся російським під­да­ним). Тоді ж він увійшов у бо­р­ги і в лю­то­му 1878 р. зро­бив спро­бу са­мо­губ­с­т­ва (на­ма­га­в­ся за­стре­ли­ти­ся), од­нак був вря­то­ва­ний. На допомогу юнаку знову прийшов дядько й опікун Т.Бобровський, який спла­тив усі йо­го бо­р­ги і збі­ль­шив па­н­сі­он до 2 400 франків. У квітні того ж року Юзеф за­ве­р­бу­ва­в­ся на англійське су­д­но. Під­ні­ма­ю­чись схо­ди­н­ка­ми ка­р’є­ри в то­р­го­во­му фло­ті, він здо­бу­вав і май­но­ву не­за­ле­ж­ність від опі­ку­на, з яким ча­с­то ли­с­ту­ва­в­ся.

У ли­с­то­па­ді 1886 р. Юзеф Коженьовський здав ек­за­мен на сту­пінь ка­пі­та­на. То­го ж ро­ку він при­йн­яв (у значній мірі під впли­вом Бо­б­ров­сь­ко­го) бри­тан­ське під­дан­с­т­во. Слу­жив пе­ре­ва­ж­но на па­ру­с­них су­д­нах на тра­сах між Ан­г­лі­єю та Ін­ді­єю, 9 ра­зів об­плив Мис До­б­рої На­ді­ї. У 1888 р. ко­ман­ду­вав па­ру­с­ни­ком «Otago» на лі­нії Банґко­к-­Сі­д­ней-­Ма­в­ри­кій-­Порт Аде­ла­ід. Ек­зо­ти­ч­ний ма­ри­ні­с­ти­ч­ний ма­те­рі­ал, зі­бра­ний у ро­ки ма­н­д­рі­вок, пі­з­ні­ше ви­ко­ри­с­тав у по­ві­с­тях і но­ве­лах, але в ос­но­в­но­му як фон для роз­крит­тя ­су­с­пі­ль­них і моральних про­блем. У 1891 р. Юзеф пра­цю­вав про­тя­гом кі­ль­кох мі­ся­ців у Бель­гій­сь­ко­му Кон­го як офі­цер на рі­ч­но­му па­ро­пла­ві. Він ви­ніс з Аф­ри­ки ва­ж­ку хво­ро­бу (про­па­с­ни­цю) і від­ра­зу до ко­ло­ні­а­ль­ної си­с­те­ми, яку ви­ра­зив пі­з­ні­ше в кількох своїх творах, зокрема в ро­ма­ні «Heart of Darkness» («Се­р­це те­м­ря­ви»).

До ро­ди­чів в Укра­ї­ну Коженьовський при­їз­див пі­с­ля отри­ман­ня 1889 р. зві­ль­нен­ня з російського під­дан­с­т­ва та з кіль­ка­мі­ся­ч­ни­ми ві­зи­та­ми в 1890 і 1893 рр., за­три­му­ю­чись по до­ро­зі у Ва­р­ша­ві й Лю­б­лі­ні. Мо­ж­ли­во, був при­су­т­ній і на по­хо­ро­нах Т.Бо­б­ров­сь­ко­го (померлого 29.01.1894) в Ка­зи­ми­рі­в­ці Ли­по­ве­ць­ко­го по­віту (нині с.Прибережне Оратівського р-ну), що під­тве­р­джує за­ува­жен­ня йо­го дру­жи­ни Дже­c­сі Ко­н­рад у спо­га­дах про Джозефа Конрада: «Чу­ла з ба­га­тьох дже­рел, що він му­сив ра­п­то­во пе­ре­рва­ти за­пла­но­ва­не пе­ре­бу­ван­ня в Ло­н­до­ні із-­за ви­кли­ку до ло­жа сме­р­ті улю­б­ле­но­го дя­дь­ка Та­де­у­ша Бо­б­ров­сь­ко­го». У фондах По­льського до­слі­д­ни­ць­ко­го центру в Ло­н­до­ні збе­рі­г­ся ек­зе­м­п­ляр спогадів Т.Бо­б­ров­сь­ко­го «Pamiкtniki Tadeusza Bobrowskiego» («Ме­му­а­ри Та­де­у­ша Бо­б­ров­сь­ко­го», т. 1-2, Львів, 1900), який на­ле­жав Юзефу Коженьовському, з йо­го чи­с­ле­нни­ми по­мі­т­ка­ми олі­в­цем або чо­р­ни­лом. Він ви­ко­ри­с­тав ма­те­рі­а­ли з них у де­яких сво­їх тво­рах. Пі­с­ля сме­р­ті дя­дь­ка Юзеф підтримував ко­н­такт з рі­д­ним кра­єм май­же ви­клю­ч­но при по­се­ре­д­ни­ц­т­ві сво­їх ро­ди­чів Анє­лі та Ка­ро­ля За­ґур­сь­ких, ба­ть­ків пре­кра­с­ної в май­бу­т­ньо­му пе­ре­кла­да­ч­ки йо­го тво­рів Анє­лі За­ґур­сь­ко­ї.

У сі­ч­ні 1894 р. Коженьовський за­ве­р­шив свою мор­сь­ку ка­р’є­ру і за­ме­ш­кав у Ан­г­лі­ї. При­свя­ти­в­ себе лі­те­ра­ту­р­ній тво­р­чо­с­ті, публікуючись під псевдонімом Джозеф Конрад. Де­бю­ту­вав у літературі в 1895 р. по­ві­с­тю «Almayer’s Folly» («О­л­мей­ро­ва при­мха»), при­свя­че­ною па­м’я­ті Т.Бо­б­ров­сь­ко­го. Повість, що мала ан­ти­ко­ло­ні­а­льне й ан­ти­ра­си­ст­сь­ке спря­му­ван­ня, бу­ла до­б­ро­зи­ч­ли­во сприй­ня­та кри­ти­кою, але бай­ду­же чи­та­ча­ми; подібне дво­яке сприй­нят­тя зу­стрі­ча­ло його тво­ри ще про­тя­гом 18 ро­ків. По­при це Джозеф Конрад, нео­ро­ма­н­тик, бли­с­ку­чий пись­мен­ник-­ма­ри­ніст, шви­д­ко отри­мав ви­знан­ня го­ло­вних англійських пись­мен­ни­ків. Бі­ль­шість йо­го тво­рів ма­ють но­ве­лі­с­ти­ч­ну ар­хі­те­к­то­ні­ку, по­ети­ч­ний роз­по­ві­д­ний стиль.

До кі­н­ця жит­тя Юзеф Коженьовський жив у Ан­г­лії, іно­ді ви­їж­джа­ю­чи на кіль­ка­ мі­ся­ців до Фран­ції (1896, 1906, 1907, 1920 рр.), Бель­гії (1900 р.) й Іта­лії (1905 р.). Пе­ре­жи­ва­ю­чи го­с­т­рі тво­р­чі кри­зи, він ча­с­то хво­рів, зо­к­ре­ма в кі­н­ці 1909 р. пе­ре­ніс се­р­йо­з­ний не­р­во­вий зрив. Жив у до­сить ва­ж­ких ма­те­рі­а­ль­них умо­вах, отри­му­ю­чи по­зи­ч­ки від дру­зів та уря­до­ві до­по­мо­ги. Його гли­бо­ко за­че­пи­ло не­слу­ш­не зви­ну­ва­чен­ня, ви­су­ну­те про­ти ньо­го відомою польською письменницею Е.Оже­ш­ко­ в стат­ті «Emigracja talentуw» («Еміграція талантів», «Kraj», 1899), у то­му, що він за­ра­ди гро­шей пи­ше англійською мо­вою і в та­кий спо­сіб зра­джує свою ві­т­чи­з­ну Польщу. Жи­ву­чи за­га­лом ві­д­о­со­б­ле­но, Юзеф Коженьовський під­три­му­вав жва­ву ко­ре­с­по­н­де­н­цію з кі­ль­ко­ма ви­да­т­ни­ми пись­мен­ни­ка­ми, зокрема А.Бен­нет­том, С.Крей­ном, A.Жидом, Г.Джей­м­сом, Г.Вел­лзом. Серед його близьких друзів були Е.Га­р­не­т і Р.Б.Грехем, а в пі­з­ні­ші ро­ки – Б.Ра­с­се­л. Він спів­пра­цю­вав з Ф.М.Фо­р­дом, зокрема на­пи­сав з ним твори: «Inheritors» («Спадкоємці», 1901), «Romance» («Роман», 1903) i «The Nature of Crime» («Природа злочину», 1924). Крім того, в 1898-1903 рр. спів­пра­цю­вав з Ф.М.Гефером. Піковим пе­рі­одом його тво­р­чо­с­ті вва­жа­ють­ся 1897-1911 роки, а найвидатнішими тво­рами: «The Nigger of the Narcissus» («Негр з “На­р­ци­са”», 1897), «Lord Jim» («Лорд Джім», 1900), «Nostromo» («Но­с­т­ро­мо», 1904), «The Secret Agent» («Та­є­м­ний агент», 1907) i «Under Western Eyes» («О­чи­ма за­хо­ду», 1911). Од­нак по­пу­ля­р­ність се­ред чи­та­чів і фі­нан­со­ву не­за­ле­ж­ність він здо­був ли­ше в 1913 р. по­ві­с­тю «Chance» («Шанс»).

У 1914 р. письменник ра­зом з ро­ди­ною здій­с­нив на за­про­шен­ня Ю.Ре­ті­н­ґе­ра кіль­ка­мі­ся­ч­ну по­до­рож до Поль­щі. У Кра­ко­ві їх за­став ви­бух Першої сві­то­вої вій­ни. Від ли­п­ня до жо­в­т­ня того року він пе­ре­бу­вав у За­ко­па­но­му, бе­ру­чи ак­ти­в­ну участь у по­лі­тич­них і лі­те­ра­ту­р­них дис­ку­сі­ях. У той час по­зна­йо­ми­в­ся з відомим польським письменником С.Же­ром­сь­ким. До Ан­г­лії по­ве­р­ну­в­ся через Ав­с­т­рію й Іта­лію в ли­с­то­па­ді то­го ж ро­ку. Пі­з­ні­ше опу­б­лі­ку­вав дві стат­ті про пе­ре­бу­ван­ня в Поль­щі: «Poland Revisited» («Поділ Польщі», «Daily News», 1915) i «First News» («Перші новини», «Reveille», 1918). У сер­п­ні 1916 р. пред­ста­вив в Управління внутрішніх справ (Foreign Office) опра­цьо­ва­ний спі­ль­но з Ре­ті­н­ґе­ром ме­мо­рі­ал у спра­ві від­бу­до­ви по­льської дер­жа­ви «A Note on the Polish Problem» («За­пи­с­ки що­до поль­сь­кої про­бле­ми»), у яко­му об­ґру­н­то­ву­ва­ло­ся утво­рен­ня по­льської дер­жа­ви під га­ра­н­тій­ним про­те­к­то­ра­том Ан­г­лії, Фран­ції та Ро­сі­ї. У тра­в­ні 1919 р. опу­б­лі­ку­вав у ча­со­пи­сі «Fortnightly Review» об­’ємну стат­тю «Poland: The Crime of Partition» («Польща: Злочин поділу»), у якій ар­гу­ме­н­ту­вав по­лі­тич­ну і мо­ра­ль­ну не­об­хід­ність збе­ре­жен­ня не­за­ле­ж­ної Поль­щі. Усі стат­ті Дж. Конрада про Поль­щу і в по­льській спра­ві бу­ли пі­з­ні­ше пе­ре­дру­ко­ва­ні у збірці «Notes of Life and Letters» («Замітки й листи», 1921). А взагалі у сво­їй тво­р­чо­с­ті він під­ні­мав по­льську те­матику безпосередньо рідко і, як правило, у фо­р­мі спо­га­дів («A Personal Record» («Персональний рекорд», 1912) та інших). По­се­ре­д­ньо звернувся до неї в опо­ві­дан­нях «Amy Foster» («Е­мі Фо­с­тер»), «Il Conde» («Конде»), «Prince Roman» («Князь Ро­ман»). Ба­га­то до­слі­д­ни­ків тво­р­чо­с­ті Джозефа Конрада вва­жа­ють, що по­чут­тя прови­ни з при­во­ду то­го, що він за­ли­шив Поль­щу і писав чу­жою мо­вою бу­ло од­ним з дви­гу­нів йо­го тво­р­чо­с­ті. У при­ва­т­но­му жит­ті письменник зав­жди по­да­ва­в себе за по­ля­ка і ви­ко­ри­с­то­ву­вав спра­в­ж­нє прі­зви­ще й ім’я.

В остан­ні ро­ки жит­тя Джозеф Конрад був пись­мен­ни­ком зі сві­то­вою сла­во­ю. Він ви­дав у цей період серед іншого по­ві­с­ті «Victory» («Пе­ре­мо­га», 1915), «The Shadow Line» («Сму­га ті­ні», 1917), «The Rover» («Ко­р­сар», 1923). Пі­с­ля 1918 р. під­три­му­вав чи­с­лен­ні ко­н­та­к­ти з по­льськими пись­мен­ни­ка­ми й ін­сти­ту­ці­я­ми, пе­ре­клав з польської мови на англійську ко­ме­дію Б.Ві­на­ве­ра «Ksiкga Hioba» («Книга Іова», 1921). У 1923 р. письменник здій­с­нив на за­про­шен­ня ви­да­в­ця по­до­рож до США. У тра­в­ні наступного року від­мо­ви­в­ся від за­про­по­но­ва­но­го йо­му бри­тан­ським уря­дом ари­с­то­к­ра­ти­чно­го ти­ту­лу. Від 1919 р. і до кі­н­ця жит­тя ме­ш­кав у Бі­шо­п­с­бо­р­ні по­бли­зу Ке­н­те­р­бе­рі. За свідченням дру­жи­ни, не­за­до­в­го до сме­р­ті планував по­ве­р­нутися до Поль­щі. По­мер Юзеф Коженьовський від се­рцевого нападу 3.08.1924 р. у Бі­шо­п­с­бо­р­ні, по­хо­ва­ний у Ке­н­те­р­бе­рі.

У 1946-1955 рр. в Ло­н­до­ні ви­йш­ло пе­р­ше зі­бран­ня тво­рів Джозефа Конрада у 24 то­мах (ро­ма­ни, по­ві­с­ті, но­ве­ли, опо­ві­дан­ня, ма­ри­ні­с­ти­ч­ні на­ри­си, спо­га­ди, кри­ти­ч­ні і пу­б­лі­ци­с­ти­ч­ні тво­ри). Його збе­ре­же­на ко­ре­с­по­н­де­н­ція ча­с­т­ко­во опу­б­лі­ко­ва­на, зокрема Ж. Жаном-Обрі в книгах «Joseph Conrad, Life and Letters» («Джо­зеф Ко­н­рад. Жит­тя і ли­с­ти», t. I-II, Лондон, 1927) і «Lettres franзaises» («Французькі листи», Париж, 1929) та З. Най­де­ром у виданнях «Conrad’s Polisz Background» («Польське коріння Конрада», Оксфорд, 1964) і «Listy wybrane» («Ви­б­ра­ні ли­с­ти», Варшава, 1968). Усі листи Юзефа Коженьовського до Т.Бобровського загинули під час революції, натомість листи Бобровського збереглися і становлять найважливіше джерело інформації про юні літа письменника. Ці листи, оригінали яких збе­рі­га­ють­ся в Національній біб­ліо­те­ці у Ва­р­ша­ві, опубліковані у кількох збірних томах кореспонденції Конрада і окремо в збірці «Listy do Conrada» («Листи до Конрада», Варшава, 1996).

Юзеф Коженьовський був од­ру­же­ний (шлюб 24.03.1896 р.) з ан­г­лій­кою Джес­сі Джордж, з якою мав си­нів Аль­ф­ре­да Бо­ри­са, ме­ха­ні­ка, і Джо­на, ар­хі­те­к­то­ра. Су­дя­чи зі спо­га­дів дружини та дру­зів пись­мен­ни­ка, його сі­мей­не жит­тя не було га­р­мо­ній­ним.

Вікторія Колесник,

старший науковий співробітник  Вінницького краєзнавчого музею

 Література про життя і творчість Д.Конрада

 Ша­ра­н­дак П. [Пі­с­ля­мо­ва] // Ко­н­рад Дж. Ава­н­пост про­гре­су. – К., 1959. – С. 355-361.

Ур­нов Д. М. Джо­зеф Ко­н­рад. – М., 1977. – (Є зобр.).

Костриця М. Ю., Костриця Н.С. Класик англійської літератури Джозеф Конрад – наш земляк // Ве­ли­ка Во­линь: Бе­р­ди­чів­сь­ка зе­м­ля в кон­текс­ті іс­то­рії Укра­ї­ни: На­ук. зб. – Житомир, 1999. – Т. 19. – С. 130-131. – (Є зобр.).

Га­ль­чак С. По­діль­сь­кі сто­рі­н­ки в біо­гра­фі­ях Джозефа Ко­н­ра­да та Марка Со­ко­лов­сь­ко­го // Велика Волинь: Поляки на Волині: історія і сучасність: Наук. зб. – Житомир, 2003. – Т. 30. – С. 243-246.

Бедь М. М., Скавронський П.С. Конрадівські експозиції музею історії с.Теренове // Велика Волинь: Музейна справа на Житомирщині. – Житомир, 2005. – Т. 33. – С. 39-46.

*     *     *

Лозинський І. М. Конрад (Conrad) Джозеф // УРЕ. – К., 1980. – Т. 5. – С. 362. – (Є зобр.).

Лозинський І. М. Конрад (Conrad) Джозеф // УЛЕ. – К., 1990. – Т. 2. – С. 556. – (Є зобр. на с. 555).

Подолинний А. М. Конрад Джозеф // З-над Божої ріки: Літ. біобібліограф. слов. Вінниччини / Упоряд. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 159.

*     *     *

Najder Z. Korzeniowski Jуzef Teodor Konrad // Polski sіownik biograficzny. – Wrocіaw, 1969. – T. XIV. – Z. 2. – S. 173-176.

Iwaszkiewicz J. Ksi№їka moich wspomnieс. – Warszawa, 1975. – S. 121, 148, 243, 283.

Bobrowski T. Pamiкtnik mojego їycia / Opracowaі, wstкpem i przypisami opatrzyі S.Kieniewicz. – Warszawa, 1979. – T. 1. – S. 13, 14, 20-22, 24, 53, 490; T. 2. – S. 457, 458, 464.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше