ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

30 серпня

                                        Лавро Миронюк

український поет

(18(30).08.1887 – 1923)

(До 120-річчя від дня народження)

Призабутий земляк Василя Стуса

 Напевне, глибоко символічним виглядає той факт, що у селі з прадавньою арійською назвою Рахнівка свого часу з’явились на світ Божий два світочі, два генії українського національного духу: поет-борець Василь Стус та його талановитий, але, на жаль, призабутий земляк Лавро Миронюк.

Чи не вперше про цю непересічну постать заговорив саме найіменитіший з рахнівчан у листі до письменниці Віри Вовк від 14 квітня 1971 року: “Ще одна в мене новина: недавно довідався, що з мого рідного села вийшов цікавий поет трагічної долі Лавро Миронюк. Від тієї хати, де жили мої батьки і де я народився, зовсім недалеко (в селі коло 300 хат). Оце я одержав листа від його молодшого брата. Він досі не вірить, що брата нема. Навіть подав мені адресу 1927-29 рр., коли ще мав од хворого листи – з психіатричної лікарні... Вірші його мені запали в душу, навіть здалося, що виявляє якусь духовну субстанцію нашого села.”

На жаль, доля була не вельми прихильною до поета як у життєвому, так і у творчому планах. Зокрема, за життя Миронюка було надруковано всього лише кілька його віршів (у журналах “Веселка” та “Студентський вісник”). Решта його творчої спадщини (близько 800 віршів та поем) була у рукописах. Однак, через тогочасні бурхливі події, із неї до наших днів дійшла лише дещиця, і то, завдяки знайомому Миронюка, поету Олексі Стефановичу, який переписав до свого щоденника 61 вірш нашого земляка. Інші ж твори Лавра Миронюка розділили його долю, розтанувши у мороці ночі української бездержавності.

Із тих скупих біографічних відомостей, які вдалося зібрати автору цих рядків, відомо, що народився Лавро Миронюк 18 (або 30-го за новим стилем) серпня 1887 року в багатодітній родині сільського вчителя Зіновія Якимовича Миронюка та його дружини Лукії Гаврилівни. Окрім Лавра, у подружжя були ще сини Денис, Овсій (Єлисей), Ілля, Опанас та дочка Параска. Цікаво, що принаймні троє синів (Лавро, Ілля та Опанас) обрали нелегку працю народного вчителя. Зокрема, Лавро Миронюк після закінчення місцевої церковно-парафіяльної школи впродовж 1903-1906 років навчається у Степашківській 2-класній церковно-учительській школі, закінчивши її із загальною оцінкою “4”. До речі, у цій же школі навчались такі відомі діячі української культури, як Микита Годованець, Родіон Скалецький, Гнат Западнюк, а також повстанський отаман Вітер (Михайло Підлужняк).

Згодом Лавро Миронюк вчителює у Вороновицькому 2-класному народному училищі, звідки його мобілізовують на фронти Першої світової війни. Після демобілізації повертається до учительської праці, зокрема, вчителює у початковій школі села Могильне нинішнього Гайворонського району Кіровоградської області. Під час визвольних змагань вступає до українського війська (до полку, яким командував його земляк – карбівчанин Ананій Волинець), а після їх поразки відступає до Польщі, де зазнає інтернування у таборі побіля Варшави.

У 1921 році Миронюк переїздить до Праги і вступає на філософський факультет Празького університету. Одночасно відвідує курси в Українському вільному університеті.

В 1922 році Лавро Миронюк, втомлений життєвими негараздами, зазнає розладів душевного здоров’я і через це змушений лікуватись у психіатричній клініці “Катержінка”. Підлікувавшись, поет восени 1923 року в надії на краще життя переїздить до Відня, де його стан здоров’я знову погіршується. Там він і пропав безвісти, імовірно, був знищений в часи нацистської боротьби за “чистоту” раси.

Все ж, “рукописи не горять”, про що свідчить ряд збережених творів Миронюка. Як зазначав у цьому зв’язку літературознавець Богдан Бойчук, “в поезіях Миронюка наглядні три головні мотиви: природа, бачена через дуже своєрідну особисту призму, відповідно перевтілена й піднесена до містично-релігійних сфер; релігійні мотиви, які виявляються особливо сильно, – часом вони дуже земні, часом містично одуховлені; і смерть, присутність якої завжди сильно відчутна, хоч поет часто змальовує її лірично, ніжно, а то й лише натяками”.

У справедливості вищесказаного ще раз переконуєшся, знову і знову повертаючись до поетових рядків. Ось лише одна із його поезій, яка за образністю та яскравістю барв і, одночасно, моторошністю пророцтва може зрівнятися з “Апокаліпсисом” Іоанна Богослова та есхатологічними уявленнями давніх жерців:

Пройдуть віки... Минуть народи,

Земля зостанеться сама...

Померкнуть неба ясні зводи

Покриє все холодна тьма...

Погаснуть зорі золотії,

І сонця огненний топаз,

Змагання людські і надії

І молитов святий екстаз...

Дух життя в огні розпуки,

В самонапруженні страшнім,

Зоставить безмір синєлукий

Й завмре над хаосом німим...

Однак, попри фаталізм та трагізм світовідчуття поета, попри те, що “Гине все, гине! Душі й зірки гаснуть і ринуть у мороки”, ніщо не зникає безслідно, як і пам’ять про талановитого, самобутнього творця, поета сумної долі.

 Костянтин Завальнюк,

провідний архівіст Вінницького облдержархіву

Література

 Твори

 Зірки, розсипані в руїнах: [Вірші] // Світовид. – 1993. – № 4. – С. 20-23.

“Небо зорі золотом збили...” [Вірші] // Дзвін. – 2001. – № 7. – С. 13-15.

  Про життя і творчість Л.З.Миронюка

 Бойчук Б. Поет, пропавший у житті й літературі // Світовид. – 1993. – № 4. – С. 85.

Поетична колиска України: [Про поета] // Подолія. – 1996. – 5 верес.

Шевчук Ф. “Цікавий поет трагічної долі” // Літ. Україна. – 1997. – 3 квіт. – С.4.

Крупач М. “...Вихопити з пащі цілковитого забуття” // Дзвін. – 2001. – № 7. – С. 15-17.

Завальнюк К. Призабутий земляк Василя Стуса: [Про поета Лавра Миронюка] // Поділ. зоря. – 2005. – 15 верес. – C. 10.

 *     *     *

З-над Божої ріки. Літ. біобібліограф. слов. Вінниччини / Упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця: Континент-Прим, 2001. – С. 224-225.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше