ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

20 серпня

                                                      Леонід Маркович Мосендз

український поет, прозаїк

08 (20).08.1897 – 13.10.1948

(До 110-річчя від дня народження)

Про Леоніда Марковича Мосендза відомий чеський дослідник української літератури М.Неврлий писав, що він “рідкісна й багата модифікація людського духу”. І справді, Л.Мосендз не лише письменник, що працював у різних жанрах мистецтва слова (поет, прозаїк, публіцист, критик, перекладач), але й учений, знаний свого часу на Заході.

Л.Мосендз народився в Могилеві-Подільському над Дністром у родині економа (управителя) панського маєтку. З семирічного віку хлопчик разом з рідними мешкав у Ялтушкові і Маньківцях, нині Барського району, а згодом у Яришеві (Могилів-Подільський район), де повторно закінчив двокласну школу. Після цього Л.Мосендз здобув фах у Вінницькій учительській семінарії, яку блискуче закінчив у 1916 році. Деякий час він учителює, а потім опиняється на румунському фронті, адже точилася Перша світова війна. Та надійшов 1917 рік. Національно-визвольна боротьба захопила юнака, хоча, як він зізнався, “до 1918 року був російським патріотом”. Але “за один місяць з мене був український націоналіст”. У 1919 р. Леонід Маркович став вояком української армії, де вже служив старший брат.

Через хворобу Л.Мосендз військо залишив, почав учителювати в Гнівані, проте у 1920 році після смерті матері емігрував. Перебував у Польщі, а 1922 року переїхав до Чехословаччини. Екстерном закінчив курс гімназії з тим, щоб мати право вчитися далі. У 1928 році Л.Мосендз закінчив хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подебрадах під Прагою. А вже в 1931 році молодий інженер-технолог стає доктором технічних наук, автором цікавих публікацій в науковій пресі, власником патентів на ряд технічних винаходів. Деякий час Л.Мосендз працює викладачем Державної торговельної академії в Сваляві на Закарпатті. Після угорської окупації цього куточка України переїжджає до Братислави і працює у дослідному інституті виробництва. У цьому місті він одружився, став батьком.

Тридцяті роки для Л.Мосендза – час становлення як письменника, хоча писав він десь з 1921 року. У 1936 році в Чернівцях видає автобіографічну повість “Засів”, наступного року у Львові – збірку оповідань “Людина покірна”, а в 1939 там же – нову збірку оповідань “Відплата”. Перша книжка оповідань – це враження письменника від національно-визвольної революції в Україні, друга писана на сюжети з часів європейського середньовіччя і Відродження.

Нарешті, у 1941 році в Празі виходять окремим виданням і вірші Мосендза, бо ж писав він їх завжди від самого початку свого творчого шляху. Книжка мала назву “Зодіак” і містила патріотичну поезію, в т.ч. “Баладу про побратима” – реквієм героям, що впали в борні за волю України, вінок сонетів “Юнацька весна” з оптимістичною вірою у здійсненність кращих людських поривань.

Вищим здобутком Мосендзової поезії вважається лірична драма “Вічний корабель” (Прага, 1940), де він, услід за багатьма іншими письменниками, опрацював світову тему “Летючого голландця”, маючи на увазі, звичайно ж, боротьбу українців за незалежність та чергову їхню поразку.

У 1945 році письменник переїздить до Австрії і мешкає спочатку в Інсбруці, а згодом Зеєфельді та Зальцбурзі. В Інсбруці він близько зійшовся з письменником-земляком Юрієм Кленом (Освальдом Бургардтом). У перший рік свого перебування в Австрії друкує поему “Канітферштан, на українську мову перелицьований”, де провідним мотивом є втрата батьківщини. Для доньки Марійки написав поему “Волинський рік” та кілька віршованих казок.

Ще під час визвольної війни в Україні 1917-1920 рр. Л.Мосендз захворів на сухоти. Тепер хвороба настільки загострилася, що письменник змушений був, скориставшись благодійництвом однієї з американських харитативних організацій, лягти до лікарні в містечку Бльонау у Швейцарії. Під час другої операції 13 жовтня 1948 року він помер. У Швейцарії він теж багато працював: писав нову поему, статті, роман “Останній пророк” – про предтечу Ісуса Христа Іоанна Хрестителя, появу християнської ідеології та її суперечливий розвиток. Напевно, це найкращий твір письменника. В останні роки його турбували розрив між словами і ділами деяких ідеологів українського націоналізму, він усе більше схилявся до ідей вселюдського гуманізму, тому й спробував у рамках біблійної тематики з’ясувати для себе й читачів цю проблему.

Духовність для Л.Мосендза була вищою понад усе. В одному з листів до дружини він точно і образно схарактеризував себе самого: “Зрештою, трохи Дон Кіхот в мені є, але я думаю, що кожна людина, якої ідеалом не є банкова книжка й пенсія, є трохи Дон-Кіхот”.

А.М.Подолинний,

кандидат філологічних наук,

професор ВДПУ ім.М.Коцюбинського

Література

 Твори

Канітферштан: Поема. – Інсбурк: Вид. І.Тиктор, 1945. – 31 с.

Людина покірна: Оповіді. – Вінніпег, 1951. – 143 с.

[Вірші] // Україна. – 1990. – № 18. – С. 22 – 23.

Євшан-зілля: [Оповід.] // Дзвін. – 1991. – № 1. – С. 34-38.

Птах високого злету: [Повість] // Друг читача. – 1991. – 27 берез. – С. 5-12.

Останній пророк: Роман // Дніпро. – 1994. – № 7/8. – С. 14-66; № 9/10. – С. 96-141; 1995. – № 1. – С. 7-45; № 5/6. – С. 21-76; № 7/8. – С. 7-31.

Пригоди котика Кікі: Віршовані казки для дітей мол. віку. – Л.: “Універсам”, 1996. – 48 с.

[Вірші] // Літ. Україна. – 1997. – 23 жовт. – С. 4.

[Вірші] // Листок з вирію: Поезія укр. діаспори. – К., 2001. – С. 265-268.

 Про життя і творчість Л.М.Мосендза

Гікавий М. Спогад про Л.Мосендза // Визвол. шлях. – 1976. – № 2.

Горобець М. Леонід Мосендз і Придністров’я // Вінниц. правда. – 1991. – 3 жовт.

Шелест В. Поезія Леоніда Мосендза // Укр. мова і літ. в шк. – 1992. – № 1. – С. 71-78.

Горобець М. Леонід Мосендз у діаспорі // Сл. Придністров’я. – 1993. – 3 лип. – С.3.

Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. / За ред. В.Г.Дончика. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 1.: 1910-1930-ті рр.– 782 с.

Із змісту: [Про Л.Мосендза]. – С. 177, 345, 362, 430.

Завальнюк К. Людина з когорти титанів // Маяк. – 1996. – 2 листоп.

Бортняк А. “Трохи Дон-Кіхот” з Поділля // Вінниц. газ. – 1997. – 20 верес.

Леонід Мосендз – із Могилева-Подільського // 33 канал. – 1997. – 26 верес. – С. 9.

Видатний, але невідомий // Вінниц. відом. – 1997. – 2 жовт. – С. 4.

Миронець Н. Автографи Леоніда Мосендза в історичному архіві // Літ. Україна. – 1997. – 23 жовт. – С. 4.

Набитович І. Леонід Мосендз – лицар Святого Граалю // Визвол. шлях. – 1998. – № 1. – С.74-88. – Бібліограф.: С. 88.

Завальнюк К. Подільський період життя Леоніда Мосендза: [1897-1948] // Укр. сл. – 1998. – 8 жовт. – С. 6.

Завальнюк К. Леонід Мосендз на Поділлі // Панорама. – 1998. – 5 груд.

Подолинний А.М. Леонід Мосендз на Вінниччині // Літ. Вінниччина. – Вінниця, 1999. – С. 62-65.

Набитович І. Леонід Мосендз: сторінки життя письменника. – К., 1999. – 222 с.

Шалінський П. Леонід Мосендз // Сл. Придністров’я. – 2001. – 23 серп. – С. 4.

Данильчук Т. Письменник – покликання Боже // Крила України. – 2003. – 15 верес. – C. 11.

[Леонід Мосендз] // Сто поетів Вінниччини за сто років. Антологія ХХ століття / Упорядкув., вступ. сл., біограф. довідки А.Подолинного. – К., 2003. – С. 43-48.

Осіння ніч. Мені здається. Мій шпиталь.: [Вірші. Біографія.] // Вітчизна. – 2004. – № 3-4. – C. 107-108.

Козак С. Волинські стежки Леоніда Мосендза // Березіль. – 2005. – № 9. – C. 154-157.

 *     *     *

Марочкін В.П. Мосендз Леонід Маркович // УЛЕ. – К., 1995. – Т. 3. – С. 423.

Шлеймович М. Мосендз Л.М. // З-над Божої ріки: Літ. біобіб-ліограф. слов. Вінниччини / Упоряд. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 229-231.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше