ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

28 червня

Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза

польський поет і драматург, редактор і видавець

16 (28).06.1807–22.10 (3.11).1875

(До 200-річчя від дня народження)

Алєксандер Ґроза на­ро­ди­в­ся в За­кри­нич­чі Та­ра­щан­сь­ко­го по­віту (нині Оратівського р-ну). Походив з польського дрібношля­хет­сь­кого ро­ду ге­р­ба Вонж (Wąż) з до­да­т­ком Ве­н­жик (Wężyk), який, ймовірно, мав українське коріння, а пізніше полонізувався. Батько Алєксандра Павел, про­тя­гом кіль­ка­на­д­ця­ти ро­ків був ад’ю­та­н­том ген. Ку­чин­сь­ко­го, ко­мен­да­н­та ка­м’я­не­ць­кої фо­р­те­ці, по­тім пра­цю­вав у по­діль­сь­ких маєтках кн. А.Є.Ча­р­то­ри­сь­ко­го, спе­р­шу ко­н­т­ро­ле­ром, а по­тім упра­ви­те­лем Гра­нів­сь­ко­го клю­ча. Од­ру­жи­в­ся з пле­мін­ни­цею ген. Ква­с­нєв­сь­ко­го (цей шлюб був бездітним), а пі­с­ля її сме­р­ті – з Те­о­фі­лею Ко­п­чин­сь­ко­ю. Зна­ч­ні по­саги дру­жи­ни дали йо­му мо­ж­ли­вість за­ли­ши­ти слу­ж­бу. Спочатку він оре­н­ду­вав рі­з­ні се­ла, а 1817 р. набув разом з дружиною в Чарториського Марківку Гайсинського повіту (нині Теплицького р-ну). У 1823 р. вони від­про­да­ли цей маєток Зо­л­кєв­сь­ким, однак з часом купили частину Сологубівки Липовецького повіту (нині Оратівського р-ну). Мати Алєксандра Теофіля по­хо­дила з давнього заможного шляхет­сь­ко­го ро­ду Копчинських герба Ко­па­сі­на (Kopasina), або Слє­по­в­рон (Slepowron), який брав свій по­ча­ток на Брацлавщині і теж з часом полонізувався.

Початкову освіту Алєксандер отримував в Уман­сь­кій ба­зи­ліан­сь­кій шко­лі (1816-1819), де познайомився з майбутнім критиком М.Ґрабовським. після закінчення школи записався до По­діль­сь­кої гі­м­на­зії у Він­ни­ці, од­ра­зу до 2 кла­су. Прой­шов у ній ос­но­в­ний курс, а по­тім ще рік згі­д­но з во­лею ба­ть­ків до­по­в­ню­вав свої знан­ня з російської та французької мов, ста­ро­жи­т­ньої лі­те­ра­ту­ри та фі­зи­ки і за­ли­шив гі­м­на­зію 29.06.1826 р. (ст. ст.). Згодом сту­ді­ю­вав на літературному відділенні Ві­лен­сь­ко­го університету, а в 1829-1830 рр. від­ві­ду­вав як ві­ль­ний слу­хач Юрієвський університет у Де­р­пт­і. Од­нак уні­вер­си­тет­сь­ких сту­дій так і не за­кін­чив.

У 1831 р. Алєксандер Ґроза по­ве­р­ну­в­ся в Укра­ї­ну і осе­ли­в­ся в родинному маєтку в Со­ло­гу­бі­в­ці, де за­йма­в­ся го­с­по­дар­с­т­вом і лі­те­ра­ту­р­ною пра­це­ю. Взятися за перо його закликав ще під час навчання у Вільно відомий польський літератор професор Л.Боровський. На лі­те­ра­ту­р­ній ни­ві він де­бю­ту­вав у ві­лен­сь­ко­му аль­ма­на­сі «Noworocznik Litewski» («Новорічник Литовський») 1831 р. ві­р­шем «Poeta obłąkany» («Бо­же­ві­ль­ний по­ет»), написаним під явним впливом четвертої частини поеми А.Міцкевича «Dziady» («Діди»). Цей вірш становить першу частину об’ємної поеми «Melancholia» («Меланхолія»). Потім поет зацікавився українськими народними переказами та легендами, приєднуючись до грона представників «української школи» в польській літературі. Крім того, він ре­да­гу­вав і ви­да­вав аль­ма­на­хи-­но­во­рі­ч­ни­ки: «Rusaіka» («Русалка») у Ві­ль­но в 1838-1842 рр. (т. І–V) і «Grosz wdowi» («Гріш вдови») у Ки­є­ві в 1849-1850 рр. Пу­б­лі­ку­вав у них тво­ри пись­мен­ни­ків з Ві­ле­н­щи­ни та Укра­ї­ни (зо­к­ре­ма і вла­с­ні), на­ма­га­ю­чись у ча­си ре­а­к­ції під­не­с­ти лі­те­ра­ту­р­ний рух на цих те­ре­нах. За­дум пе­ре­тво­ри­ти ці аль­ма­на­хи на по­стій­ні пе­рі­оди­ч­ні ви­дан­ня йо­му не вда­в­ся у зв’я­з­ку з по­си­лен­ням по­лі­тич­но­го ти­с­ку та це­н­зу­ри, а та­кож, мо­ж­ли­во, вна­слі­док кон­ку­ре­н­ції з журналом Ю.І.Кра­шев­сь­ко­го «Athenaeum» («Атенеум»).

У 1844 р. Алєксандер ра­зом з бра­та­ми Сильвестром і Авґустином отримав підтвердження в дворянстві (т. зв. легітимацію) у По­діль­сь­кій губернії. На той час він во­ло­дів не­ве­ли­кою ча­с­ти­ною с.Без­імен­ного Махнівського повіту (нині Козятинського р-ну), а йо­го дру­жи­ні Аделі з Куковичів належала с.Кро­пи­в­на Він­ни­ць­ко­го по­віту (нині Хмільницького р-ну). З батьківського спадку внаслідок родинних поділів, зокрема від 19.07.1845 р. (ст. ст.), Алєксандру припала 1 тисяча рублів.

На дво­рян­сь­ких ви­бо­рах 1850 р. Алєксандер Ґроза був об­ра­ний по­пе­чи­те­лем сіль­сь­ких за­па­с­них ма­га­зи­нів Він­ни­ць­ко­го по­віту і ви­ко­ну­вав ті функції до 1853 р. У кінці 50-х ро­ків він оселився спе­р­шу в Бе­р­ди­че­ві, по­тім у Жи­то­ми­рі. У той час і пі­з­ні­ше, проживаючи на се­лі, Ґроза да­вав при­ва­т­ні уро­ки по­льської мо­ви і лі­те­ра­ту­ри. Також він до­би­ва­в­ся по­са­ди ви­кла­да­ча по­льської мо­ви в Житомирській гі­м­на­зі­ї (очевидно, безрезультатно). У Житомирі Алєксандер Ґроза був од­ним з ор­га­ні­за­то­рів в 1859 р. і керівників Акціонерного товариства по поширенню книг серед населення за дешевими цінами, для якого закупив разом з Л.Ліпковським і К.Качковським у Берліні друкарське обладнання. Це товариство видавало твори А.Коженьовського, В.Поля, А.Пєткевича й інших відомих польських письменників, а в 1860 р. видало три бу­к­ва­рі, опра­цьо­ва­ні Ґрозою: «Elementarz mniejszy» («Ма­лий буквар»), «Elementarz wiкkszy z tablic№ figur geometrycznych» («Ве­ли­кий бу­к­вар з таб­ли­цею гео­ме­т­ри­ч­них фі­гур»), «Elementarzyk» («Бу­к­ва­рик»). Для розповсюдження книг у Києві, Одесі, Львові, Вільно й інших містах були створені книгарні. За розпорядженням російського уряду, товариство оголосило 2.01.1860 р. (ст. ст.) про свою ліквідацію, однак продовжувало діяти нелегально, приймаючи нових акціонерів. Товариство припинило свою діяльність у 1863 р., коли його дру­ка­р­ня та видання були кон­фі­с­ко­ва­ні, а чле­ни товариства від­да­ні під суд.

По­ети­ч­на тво­р­чість Алєксандра Ґрози від­но­сить­ся до пі­з­ніх про­явів «української шко­ли» в по­льській лі­те­ра­ту­рі. Йо­го тво­ри (по­ети­ч­ні по­ві­с­ті, пі­с­ні, ду­ми, ле­ге­н­ди, фа­н­та­зії), ви­три­ма­ні в ро­ма­н­ти­ч­но­му українському на­род­но­му ду­сі, ча­с­то ство­ре­ні як сти­лі­за­ції і пе­ре­ро­б­ки українських на­род­них пе­ре­ка­зів, ха­ра­к­те­ри­зує за­ці­ка­в­лен­ня українським фо­ль­к­ло­ром, іс­то­ри­ч­ним ми­ну­лим українського на­ро­ду. Най­ві­до­мі­ший твір Ґрози по­ети­ч­на по­вість «Pan starosta kaniowski” (“Пан староста канівський”) розповідає про відомого своєю під­сту­п­ні­с­тю і сва­віл­лям ма­г­на­та XVIII cт. Мі­ко­лая По­то­ць­ко­го. Опублікована вперше в його збірці «Poezji» («По­е­зі­ї», Вільно, 1836), вона здобула дуже прихильний критичний відгук М.Ґрабовського. Однак пізніше польські критики, зокрема П.Хмєльовський, почали закидати йому недостатньо виписані образи, неузгодженість складових частин твору, обмеженість поетичної фантазії. Пі­с­ля виходу наступної збірки «Poezji» («По­е­зі­ї», т. І–­ІІ, Вільно, 1843), куди увійшли кі­ль­ка на­род­них сти­лі­за­цій і по­ети­ч­на по­вість «Pierwsza pokuta Їeleџniaka» («Пе­р­ша по­ку­та Залізняка»), поет на де­який час за­мовк.

Пі­с­ля 1848 р. Ґроза звернувся у своїй тво­р­чо­с­ті до про­зи. Прозаїчні твори він писав і раніше, зокрема в аль­ма­на­сі-­но­во­рі­ч­ни­ку «Rusaіka». 1838 р. вийшли його «Szkice kontraktowe» («Нариси з контрактів»), а 1841 р. – повість «Pan Grzegorz» («Пан Ґжеґож»). Тепер же літератор змальовував в основному по­бу­то­ві ка­р­ти­н­ки – сце­ни і ти­пи з ки­їв­сь­ких ко­н­т­ра­к­тів. Видав їх у книгах мемуарного характеру: «Wіadysіaw, wyciąg z pamiкtnikуw niebardzo starych» («Вла­ди­с­лав, ви­тяг з ме­му­а­рів не ду­же давніх», т. І-­ІІ, Вільно, 1848; вид. 2: «Pamiкtnik niebardzo stary» («Мемуари не дуже давні»), 1858) і «Mozaika kontraktowa, pamiкtnik z r. 1851» («Ко­н­т­ра­к­то­ва мо­за­ї­ка, що­ден­ник з 1851 р.», Вільно, 1857). Пізніше видав ще прозаїчні збірки «Obrazki ukraiсskie» («Українські картинки», Вільно, 1855) і «Trzy powieњci» («Три повісті», Житомир, 1860). До обох увійшла серед іншого вищезгадувана повість «Pan Grzegorz». Ґроза пробував свої сили і в драматургії, зокрема видав українську драму в 5 актах «Hryж» («Гриць», Вільно, 1858), у якій розвинув тему відомої української народної пісні «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Поет неодноразово під­ні­мав те­ма­ти­ку се­лян­сь­ких по­вс­тань XVIII ст.: у по­ети­ч­них по­ві­с­тях «Pierwsza pokuta Їeleџniaka» і «Њmieciсski» («Смєцін­сь­кий», 1860), дра­мі «Hryж» («Гриць», Вільно, 1858) та інших. Серед інших відомих творів Ґрози – історичні думи «Jassyr batowski» («Батовський ясир»), «Marek Jakimowski» («Марек Якімовський») і «Janko њlepy» («Сліпий Янко», на тему з сербської історії).

Крім того, Алєксандер Ґроза на­пи­сав збірку мо­ли­тов «Oіtarzyk berdyczowski…» («Бе­р­ди­чів­сь­кий ві­в­та­рик…», Київ, 1856), ви­да­ну в па­м’ять про по­вто­р­ну ко­ро­на­цію іко­ни Ма­те­рі Бо­жої в бе­р­ди­чів­сь­ко­му ко­с­тьо­лі ка­р­ме­лі­тів босих. У 1873 р. він опу­б­лі­ку­вав у Бродах дра­му «Twardowski» («Тва­р­дов­сь­кий»), а пе­ред са­мою сме­р­тю за­кін­чив дра­му «Marta, posadnica w Nowogrodzie wielkim» («Ма­р­та, по­са­д­ни­ця у Ве­ли­ко­му Нов­го­ро­ді»). Крім то­го, літератор роз­по­чав ро­бо­ту над спо­га­да­ми, од­нак встиг опи­са­ти тіль­ки ди­тин­с­т­во та юність, у т. ч. навчання в По­діль­сь­кій гі­м­на­зі­ї.

Довгий час Алєксандер Ґроза був відомий лише в Литві й Україні. У Королівстві Польському його ім’я зазвучало в середині 50-х років ХІХ ст., коли його твори почали видаватись у Варшаві. Зокрема тут вийшли збірки «Powieњci ludu i dumy» («Народні повісті і думи», т. І–ІІ, 1855) і «Pisma» («Тво­ри», т. І–­ІІ, 1858), які містили давні твори Ґрози, однак великої популярності вони не здобули. Деяким успіхом користу-валися поетичні повісті «Trzy palmy» («Три пальми», Вільно, 1857), написана на східну тематику, і «Њmieciсski» («Смєцінський», Житомир, 1860).

В остан­ні роки жит­тя Алєксандер Ґроза ме­ш­кав ра­зом з Евстахи Іва­нов­сь­ким, відомим польським мемуаристом та істориком-аматором (знаним під псевдонімами Геленіуш та Геленіуш Евстахи). По­мер Ґроза 22.10.1875 р. в маєтку Івановського Ха­ла­ї­м­го­ро­д­ка Бе­р­ди­чів­сь­ко­го по­віту (нині с.Городківка Андрушівського р-ну Житомирської обл.). Е.Івановський при­свя­тив ро­ди­ні Ґро­зів на­рис, опублікований у його книзі «Wspomnienia lat minionych» («Спогади минулих літ», т. ІІ, Краків, 1876), у якому подав і фра­г­ме­н­ти з вищезгадуваних спо­га­дів Алєксандра Ґрози.

У шлюбі з Аде­лею Ку­ко­ви­ч (бл. 1816–10 (22).06.1900, Брацлав) Алєксандер Ґроза мав дітей: Ма­рі­ан­ну, Лю­д­ві­ка і Яну­ша Ало­і­зи.

 Вікторія Колесник, старший науковий співробітник Вінницького краєзнавчого музею

 Література

 [А.Гроза] // Чубинский П. Труды этнографическо-статисти-ческой экспедиции в Западнорусский край. – СПб., 1872. – Т. VII: Евреи, поляки, племена немалорусского происхождения. – С. 256.

[А.Гроза] // Список дворян, внесённых в дворянскую родословную книгу Подольской губернии. – Камянец-Подольский, 1897. – С. 199.

Гна­тюк В. Український фо­ль­к­лор у по­льських пе­ре­ро­б­ках (Оле­к­сандр Гро­за) // Ет­но­гр. ві­с­н. – К., 1928. – Кн. 7. – С. 146-147.

Кирчів Р.Ф. Український фольклор у польській літературі: (період романтизму). – К., 1971. – С. 216, 221.

 *     *     *

А[рабажи]н К. Гроза Александр // Энциклопедический словарь. Изд. Брокгауза и Ефрона. – СПб., 1893. – Т. 18. – С. 757-758.

Пилипчук Р.Я. Гроза (Groza) Александер-Кароль // УРЕ. – К., 1979. – Т. 3. – С. 175.

Пилипчук Р.Я. Гроза (Groza) Александр Кароль // УЛЕ. – К., 1988. – Т. 1. – С. 500.

Ґроза (Groza) Олександер // Енциклопедія українознавства: В 11 т. / Гол. ред. В.Кубійович. – Л., 1993. – Т. 2. – С. 481.

Подолинний А.М. Гроза Александр Кароль // З-над Божої ріки: Літ. біобібліограф. слов. Вінниччини / Упоряд. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 87-88.

  *     *     *

Helenijusz E. [Iwanowski J.] Wspomnienia lat minionych. – Krakуw, 1876. – T. II. – S. 278-320.

B[iegeleisen] H. Aleksander Groza // Zіota przкdza poetуw i prozaikуw polskich. – Warszawa, 1885. – T. II. – S. 728-729.

Chm[ielowski] P. Groza Aleksander Karol // Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. – Seria 1. – Warszawa, 1900. – T. ХXVI. – S. 919-920 (є зобр.).

Groza Aleksander // Encyklopedia powszechna S.Orgelbranda. – Warszawa, 1900. – T. VI. – S. 374.

Boniecki A. Herbarz polski: wiadomoњci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich.– Warszawa, 1904. – T. VII. – S. 129.

Uruski S. Rodzina. Herbarz Szlachty Polskiej. – Warszawa, 1908. – T. V.– S. 16.

Janion M. Groza Aleksander Karol // Polski sіownik biograficzny. – Wrocіaw, 1961. – T. IX. – S. 31-32.

Grabowska M. Groza Aleksander Karol // Literatura polska: Przewodnik encyklopedyczny. – Warszawa, 1985. – T. I. – S. 330.

 Документи

 Ф. д-200, оп. 1, спр. 131, арк. 79 зв., 83, спр. 232, арк. 19 зв., 74 зв. – 75зв., спр. 837, арк. 27 зв. – 28;

ф. д-737, оп. 1, спр. 1, арк. 42 зв.;

ф. д-844, оп. 1, спр. 19, арк. 125 зв. – 126, спр. 22, арк. 18 зв. – 19, спр. 64, арк. 10 зв. – 11, 101 зв. – 102, 173 зв. – 174, спр. 82, арк. 128, спр. 113, арк. 18 зв. – 19, спр. 114, арк. 11, спр. 146, арк. 148;

ф. д-864, оп. 1, спр. 21, арк. 142-142 зв., спр. 27, арк. 141-142 зв.;

ф. д-904, оп. 5, спр. 12, арк. 72 зв.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше