ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

25 лютого

 Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс)

Добжинський (Добржинський)

польський композитор, диригент, піаніст і педагог

25.02.1807 – 9.10.1867

(До 200-річчя від дня народження)

 Іґнаци Добжинський на­ро­ди­в­ся в с.Ро­ма­но­ві Новоградволин-ського повіту (нині смт, районний центр Житомирської обл.). Був сином Іґ­на­ци (1777-1841), скри­паля, ком­по­зи­тора, ка­пель­мей­с­т­ра оркестру гр. Ю.Іллінського в його резиденції в Романові та Євдоксії з Дементовичів-Кареліних, теж дуже музичної особи. Його дід по матері був директором відомого в свій час оркестру російських мисливських рогів.

Батько дуже рано помітив у сина палке захоплення музикою та немалі музичні здібності і почав сам вчити його грі на фортепіано, а дещо пізніше на скрипці. Уже на 9-му році життя хлопчик успішно виконував на концертах досить складні фортепіанні композиції. Початкову освіту Іґнаци здобував у школі в Романові. У 1817-1825 рр. він навчався в Подільській гімназії у Вінниці, де його батько викладав музику після розпуску романівського оркестру внаслідок банкрутства Іллінського.

У 1825-1828 рр. Добжинський сту­ді­ю­вав у Го­ло­вній шко­лі музи­ки у Варшаві, зо­к­ре­ма ком­по­зи­цію вивчав під ке­рі­в­ни­ц­т­вом відомого композитора Ю.Ельснера. У той час він пото­ва­ри­шу­вав з Ф.Шо­пеном, який у майбутньому здобув світову славу як композитор і піаніст. У Варшаві Іґнаци вперше виступив як композитор і піаніст перед широкою публікою 29.09.1827 р. у Національному театрі. Ані той, ані наступні його виступи не мали великого успіху і не приносили значних прибутків. Пі­с­ля за­кін­чен­ня кон­се­р­ва­то­рії юнак ме­ш­кав у Ва­р­ша­ві, заробляючи на життя уроками гри на фо­р­те­пі­а­но. У 1841-1843 рр. був учителем музики в Олександрійському інституті виховання панночок. Ор­га­ні­зо­ву­вав тоді музичні гру­пи, з осо­б­ли­вим за­па­лом влаштовував сим­фо­ні­ч­ні кон­це­р­ти, у яких брав участь як ди­ри­гент. Безрезультано намагався видати збірку своїх пісень «Pieњni sielski» («Сільські пісні»), однак не міг знайти передплатників. Врешті видав її у Познані в 1845 р. з присвятою графу Роґеру Рачинському, за що отримав від вдячного мецената тисячу талерів.

Добжинський багато виступав як піаніст і диригент як у Польщі, так і за кордоном, зокрема в 1845-1847 рр. у Берліні, Мюнхені, Франкфурті-на-Майні та Бонні; був там також учителем музики. У 1847 р. матеріальна скрута змусила його повернутися до Варшави. 15.06.1852 р. він став директором ва­р­шав­сь­кої опе­ри і працював на тій посаді майже рік. У наступні роки Іґнаци диригував виконанням оперних творів лише на концертах. У 1856 р. він організував у Варшаві оркестр, концерти якого відбувалися щотижня; провадив його протягом одного сезону.

Як ком­по­зи­тор Іґнаци Добжинський роз­по­чав від двох оркестрових уве­р­тюр та фо­р­те­пі­ан­них тво­рів, на­пи­са­них хоч і майстерно, але ча­с­то під від­чу­т­ним впли­вом Ф.Шо­пе­на, і по­зба­в­лених ори­гі­на­ль­них ідей. У 1830-1831 рр. він ство­рив пе­р­шу сим­фо­нію B-dur op. 11, ви­ко­на­ну у Ва­р­ша­ві 1834 р. Сим­фо­нія, на ду­м­ку тогочасних му­зи­ч­них кри­ти­ків, яка сві­д­чи­ла, що «ко­м­по­зи­тор не замкну­в­ся в ко­лі взі­р­ців сво­го вчи­те­ля і ви­ко­ри­с­то­ву­вав при­кла­ди шеде­в­рів Бе­т­хо­ве­на, ви­гі­д­но ви­ді­ля­ла­ся на тлі сучасної поль­сь­кої симфо­ні­ч­ної тво­р­чо­с­ті», від­зна­ча­ла­ся «впра­в­ні­с­тю в опе­ру­ван­ні оркест­ром, смі­ли­ві­с­тю конс­тру­к­цій­них за­ду­мів, пра­ви­ль­ні­с­тю, культурою і до­сві­дом у за­сто­су­ван­ні сим­фо­ні­ч­ної фо­р­ми». За­охо­чений по­ва­ж­ним і до­б­ро­зи­ч­ли­вим при­йо­мом му­зи­ч­ної кри­ти­ки, Добжинський на­пи­сав на конкурс, ого­ло­ше­ний 1834 р. у Від­ні тамтешнім Товариством лю­би­те­лів му­зи­ки, «Symfonia charakterystyczna w duchu muzyki polskiej» («Си­м­фо­нію ха­ра­к­те­р­ну в ду­сі поль­сь­кої музики») op. 15. Музикант отри­мав за неї другу на­го­ро­ду, що з о­гля­ду на ве­ли­ку кі­ль­кість уча­с­ни­ків, бу­ло не­ма­лим ус­пі­хом. Сим­фо­нія бу­ла од­ні­єю з пе­р­ших спроб використати польську на­род­ну му­зи­ку з метою пе­ре­да­ти її ри­си. У Поль­щі цей твір був уперше ви­ко­на­ний 1857 р. у Ва­р­ша­ві.

Тво­р­чий до­ро­бок Іґнаци Добжинського охо­п­лює 71 опус. За його жит­тя ви­йш­ло дру­ком 25 фо­р­те­пі­ан­них ком­по­зи­цій, зокрема, ро­н­до, ін­т­ро­ду­к­ції і ва­рі­а­ції, фа­н­та­зії, но­к­тю­р­ни, ма­зу­р­ки, ра­п­со­дія, етюд, вальс, по­ло­нез, тво­ри «Rйsignation» («Покірність долі»), «Primavera» («Весна»), «Souvenir d’Ukraine» («Спогад про Україну»), «Impromptu» («Експромт»), со­ль­ні пі­сні, ка­н­та­та «Њwiкty Boїe» («Свя­тий Бо­же»), кла­вір кон­ку­р­с­ної сим­фо­нії на чо­ти­ри ру­ки, се­к­с­тет op. 39, ком­позиції для фо­р­те­пі­а­но та ві­о­ло­н­че­лі op. 41, му­зи­ка до знаменитої дра­ми В.Гюго «Les Burgraves» («Бургграфи»). У ру­ко­пи­сі за­ли­ши­ли­ся серед іншого дві уве­р­тю­ри для ор­ке­с­т­ру op. 1 і ор. 26, фо­р­те­пі­ан­ний концерт op. 2, мес­а op. 5, сми­ч­ко­ві ква­р­те­ти op. 7 і ор. 13, фа­н­та­зії для ду­хо­вих со­ль­них ін­стру­ме­н­тів у су­про­во­ді ор­ке­с­т­ру, жа­лі­б­ні ма­р­ші на честь Бе­т­хо­ве­на та Шо­пе­на, ре­лі­гій­на фа­н­та­зія «Sen chrzeњcijanina» («Сон хри­с­ти­я­ни­на») op. 57 і незакінчена музика до поеми А.Міцкевича «Konrad Wallenrod» («Конрад Валленрод»). Крім то­го, в 1838 р. Добжинський ство­рив пе­р­шу по­льську опе­ру «Monbar, czyli Flibustierowie» («Монбар, або Флі­бу­с­ть­є­ри») на лі­б­ре­то С.Пру­ша­кової та Л.Па­п­ро­ць­ко­го. У Берліні 6.08.1845 р. він дав концерт, програма якого складалася з фрагментів цієї опери, однак її прем’єра відбулась аж 10.01.1863 р. у Великому театрі у Варшаві. Після 3-х вистав опера зійшла зі сцени. Ком­по­зи­тор мав ве­ли­кі ам­бі­ції, але йому бракувало са­мо­стій­но­с­ті та польо­ту в тво­р­чо­с­ті. Тож не дивно, що його композиції, сповнені ре­мі­ні­с­це­н­ці­й з Шо­пе­на, Ме­н­де­ль­с­о­на та інших відомих композиторів, не здобули ве­ли­кої по­пу­ля­р­но­с­ті. Однак у свій час Добжинський вважався одним з найвизначніших польських композиторів.

  Ви­сна­же­ний ба­га­то­рі­ч­ни­ми зу­сил­ля­ми до­би­ти­ся по­в­но­го виконан­ня сво­єї кон­ку­р­с­ної сим­фо­нії чи по­ста­но­в­ки опе­ри, Іґнаци Добжинський що­раз бі­ль­ше роз­ча­ро­ву­ва­в­ся і від­сто­ро­ню­вався від лю­дей, кі­ль­ка остан­ніх ро­ків життя про­вів у са­мо­тно­с­ті. Мав хворе серце. Помер він 9.10.1867 р. у Ва­р­ша­ві, похо­ва­ний там же на Повонзківському цви­н­та­рі. Друзі композитора 28.10 того ж року організували концерт і на зібрані кошти виставили йому надгробок з написом «Ignacemu Feliksowi Dobrzyсskiemu – ziomkowie» («Іґнаци Феліксу Добжинському – земляки»).

Сучасник композитора М.А.Шульц залишив про нього такі спогади: «Добжинський був росту вище середнього, середньої повноти, пристойний і кремезний брюнет, зі швидким і живим поглядом, у якому горіло полум’я натхнення та замилування до улюбленого заняття. У самотності схилявся до меланхолії, іноді навіть до мізантропії (бо ж він пройшов жорстку в повному сенсі слова школу життя), а все ж умів у вибраному гроні друзів і близьких по духу людей так розійтися, так бути милим, krotofilnym i чарівним, так забавити і зайняти товариство, що кожний горнувся до нього душею і серцем».

Добжинський був од­ру­же­ний (шлюб 9.08.1834 р.) з Йоанною Міл­лєр (24.05.1812 або 29.04.1813, Варшава –22.05.1879, Варшава), спі­ва­ч­кою і акторкою. Йоанна вчилася співу у Варшавській консерваторії (мала прекрасне сопрано), дебютувала 30.08.1832 р. на сцені Національного театру у Варшаві. Невдовзі вона була заангажована до варшавського театру, однак після одруження з Добжинським залишила сценічну працю. Від липня 1840 р. Йоанна знову виступала на сцені Великого театру у Варшаві. Після виходу на пенсію (17.05.1851 р.) вона давала уроки співу.

Син Іґнаци Добжинського Броніслав присвятив йому книгу «Ignacy Dobrzyсski w zakresie działalności, dążącej do postępu muzyki we wspуіczesnej jemu epoce» («Іґнаци Добжинський у царині діяльності, направленої на розвиток музики в сучасній йому епосі», Варшава, 1893).

 Вікторія Колесник, старший науковий співробітник Вінницького краєзнавчого музею

 Література

 С[оловьёв] Н. Добржинский Игнатий-Феликс // Энциклопеди-ческий словарь. Изд-во Брокгауза и Ефрона. – СПб., 1893. – Т. 20. – С. 816.

Коз[ырева] Л. Добжиньский (Dobrzyсski) Игнацы Феликс // Театральная энциклопедия / Гл. ред. С.С.Мокульский, П.А.Марков. – М., 1963. – Т. 2. – С. 459.

Лисса З. Добжиньский (Dobrzyсski) Игнацы Феликс // Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю.В.Келдыш. – М., 1974. – Т. 2. – С. 266-267.

Добжиньский (Dobrzyсski) Игнаций // Музыкальный энцикло-педический словарь / Гл. ред. Г.В.Келдыш. – М., 1990. – С. 177.

Мазепа Л. Добжинські // Мистецтво України: Біограф. довід. / За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. – С. 209.

 *     *     *

Pol[iсski] A. Dobrzyсski Ignacy Feliks // Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. – Seria 1. – Warszawa, 1895. – T. VI. – S. 706-708.

Dobrzyсski Ignacy Feliks // Encyklopedia powszechna S.Orgelbranda. – Warszawa, 1899. – T. ІV. – S. 407-408 (є зобр.).

Jachimecki Z. Dobrzyсski Ignacy Feliks // Polski sіownik biograficzny. – Krakуw, 1939-1946. – T. V. – S. 274-275.

 Документи

 Ф. д-844, оп. 1, спр. 64, арк. 41 зв. – 42, 81 зв. – 82.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше