ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Двомовність чи дволичність?
Мовне питання в Україні: консолідація, а не розкол)

Версія для друку

Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека  ім. К.А.Тімірязєва

 

Двомовнiсть

чи дволичнiсть?

 (Мовне питання в Україні: консолідація, а не розкол)

 

УДК 81’272(477)

ББК 81.21(4УКР)

Д 24

 

Двомовність чи дволичність? (Мовне питання в Україні: консолідація, а не розкол) / Уклад. та вступн. ст. В.Ф.Циганюка: Уклад. бібліографії Г.М.Авраменко; Ред. М.Г.Спиця, Г.М.Авраменко, О.І.Кізян; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадм., Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва. – Вінниця, 2006. – 44 с.

Мета даного видання – приєднати свій голос до голосу громадськості України на захист української мови, утвердження її як єдиної державної на теренах незалежної України у зв’язку з антиконституційними проявами мовного сепаратизму в окремих регіонах держави.

Розраховано на всіх шанувальників української мови, яким не байдужа її доля, не байдужа доля незалежної України.

 

Вінниця, 2006


 

Найголовніша ознака нації – мова...

 Д.Павличко

 

 Проблема двомовності в Україні

Поняття “двомовність” в Україні давно втратило той реальний зміст, який воно має в усьому світі, і виступає в ролі знаряддя політичної боротьби.

Але в цивілізованому суспіль-стві прийнято поважати мову і культуру тієї країни, де людина мешкає, знати її й користуватися нею у фаховій діяльності.

 Українці здебільшого знають дві мови: українську і російську і,

при потребі, користуються обома. Але росіяни вчити україн-ську часто не вважають за потрібне. Тому вони висувають потребу запровадження державної двомовності в Україні, щоб знання російської, як державної, звільняло їх від обов’язку вивчення й опанування єдиною державною мовою – українською. Тобто виходить двомовність для українців, але одномовність для росіян. Про таку державну двомовність можна говорити, як про заховану під ковдрою русифікацію.

Сьогодні у деяких областях України сесії обласних Рад запроваджують на регіональному рівні російську мову як державну, спираючись на власне тлумачення Конституції України та Закону про мови. В цих діях простежується лицемірство і зневага до мови титульної нації України.

Якщо ж прихильники позиції двомовності щиро хочуть, щоб кожен громадянин України знав дві мови, то впровад-ження закону про державність української мови якраз і сприяє цьому. Адже у регіонах, де домінує розмовна російська мова, тільки ті українці, які спілкуються українською мовою і є фактично двомовними.

Тому сьогодні розмови про двомовність – це спроба не дати відродитися українській мові, не дати утворитися сучасній українській політичній нації. Якщо статус російської мови буде підвищений до державного, наша державність буде суто формальною. В результаті матимемо таку собі російську державу – Україна.

Небезпеку такої двомовності збагнули ще в сиву давнину. Римський філософ і оратор Цицерон різко критику-вав псевдодемократичну ідею двомовності (в Римі латинська мова зазнавала відчутних ударів з боку грецької), збагнувши її шкідливість як для всієї римської культури, так і для самого існування Римської республіки. Цицерон недвозначно висловлював занепокоєння небезпекою, що загрожувала римській культурі з боку двомовних людей, які насправді відверто зневажали все рідне латинське, надаючи перевагу грецькому. Чи не нагадує це українську історію і сучасність?

За 15 років незалежності нашої держави українська мова мала б відродитися і збагатитися. Насправді ж, багато громадян не знають мови країни, в якій народилися. Такої ситуації, напевно, немає в жодній країні. Українська політика формується за гроші російських компаній, які стають власниками стратегічних підприємств в Україні, зросійщений інформаційний простір, насаджуються чужі для українців мова, звичаї, історія, культура. Російська мова займає панівні позиції в багатьох сферах життя.

Наслідки такої “двомовності” можна простежити на прикладі фондів ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.

Інформаційний ресурс установи складає близько мільйона одиниць книжкової продукції. За 2000 –2005 рр. до фонду бібліотеки надійшло книг українською мовою майже 46 тис. прим. і понад 42 тис. – російською. Передано в бібліотеки області біля 184 тис. видань українською мовою. Бібліотекою передплачено більше 1 тисячі назв газет і журналів, близько половини з яких - українською мовою.

Останні роки спостерігається різке збільшення попиту на українську книгу. І не завжди бібліотека в змозі задоволь-нити потреби читача в україномовному інтелектуальному продукті. На українському книжковому ринку так мало українських і так багато російських видань, у тому числі наукових, що ми іноді фактично стаємо популяризаторами російськомовної книги.

Відчутний брак оригінальних українських видань, наприклад, з комп’ютерних технологій, менеджменту і маркетингу, психології, філософії. Відставання з перекладами українською світової наукової класики та кращих сучасних творів призводить до того, що російськомовні варіанти пропонуються читачу значно раніше, ніж українські. Немає масової української книги.

Мимоволі згадуєш Т.Шевченка: “Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді читаю: ляхи, серби, болгари, чорногори, москалі – всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило”.

Проте українське книгодрукування поступово виходить з кризи і вже представляє читачам зразки видань світового рівня, серед яких можна назвати унікальне видання “Україна – козацька держава” (Ілюстрована історія українського козацтва), яка ввійшла, безперечно, в золотий фонд як українського, так і світового книгодрукування. Ця фундаментальна праця свідчить, що в української книги є майбутнє, є перспективи.

Виходять й інші унікальні праці, значні монографічні дослідження. Видання здійснюються на високій професійній та поліграфічній основі, з кваліфікованими передмовами, розгалудженим науковим апаратом та коментарями. Поповнюються фонди бібліотеки книгами, які вийшли за “Програмою випуску соціально значущих видань”. Отримуємо довідники, навчальну літературу, пізнавальну, художню. Проте попит на українську книгу значно перевищує пропозицію.

Ситуація з “двомовною” пресою також викликає занепокоєння. Українською мовою друкуються набагато менше газет, часописів, перевага надається російській мові. По всій країні обсяг російськомовної періодики в 7 разів перевищує україномовну (не кажучи вже про електронні ЗМІ), що, взагалі, справляє гнітюче враження.

Дбаючи про інтереси держави, відродження української мови та культури, працівники бібліотеки формують книжковий фонд, організовують інформаційно-виставкову роботу, проводять просвітницькі акції.

Тому не будемо “лукавити словом”, заганяти у підпілля українську культуру, плюндрувати нашу духовність, глумитись з нашої мови, а докладемо всіх зусиль до побудови саме української України. Щоб ми мали справжнє національне обличчя і не були дволикими Янусами.

   Василь Циганюк



Двомовність чи дволичність?
Мовне питання в Україні: консолідація, а не розкол)

  1. Проблема двомовності в Україні
  2. МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА...
  3. Мова українська – мова єднання нації

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше