ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-демократія: банки

Версія для друку

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека  ім. К.А.Тімірязєва

 

Е-демократія: банки

 

 Щотижневий дайджест Інтернет-видань

 

 Випуск шістнадцятий

   26 травня 2006 р.


 Дайджест Інтернет-видань

Щотижневе видання

Вінницької обласної універсальної

наукової бібліотеки

ім. К.А.Тімірязєва

Наша адреса:

21100 м. Вінниця,
вул. Соборна, 73
Тел. (0432) 32-20-34
Факс (0432) 35-16-85
E-Mail: inform@library.vn.ua

http://old.library.vn.ua 

Відповідальний за випуск – Морозова Наталія Іванівна

Упорядник видання – Веселова Тетяна Олександрівна


ЗМІСТ

1

АУБ: Тепер кожний має можливість посвідчувати електронні документи своїм власним цифровим підписом

 

4

2.

Розвиток банкiвських послуг

 

8

3.

Гроші в Інтернеті

 

17

4.

Основи банківської діяльності щодо автоматизації

електронних розрахунків

 

19

5.

У пошуках "Клієнт-Банку" Критерії, на які варто звернути увагу, якщо ви вибираєте систему "Клієнт-Банк"

 

24

6.

Новини

 

27

7.

Вебліографія

28


 АУБ: Тепер кожний має можливість посвідчувати електронні документи

своїм власним цифровим підписом

В. Степаненко

http://www.usb.com.ua/ru/finances/news/banks/2006/01/23/

На межi 3-го тисячолiття ми всi стали свiдками трансформацiї у глобальному масштабi iндустрiальних суспiльств розвинених країн у пост—iндустрiальнi або ж iнформацiйнi. Це стало можливим завдяки швидкому розвитку та впровадженню сучасних iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй (комп’ютери + телекомунiкацiї), завдячуючи яким все бiльша частина iнформацiї почала створюватися, зберiгатися та поширюватися у електронному виглядi, зокрема, у глобальнiй мережi Iнтернет.

У юриспруденцiї для закрiплення певних правових взаємовiдносин мiж суб’єктами права використовуються власноручнi пiдписи, якi iдентифiкують особу — суб’єкт правовiдносин. З розвитком синергiчного ефекту вiд використання комп’ютерних та телекомунiкацiйних технологiй, що спричинив трансформування розвинених iндустрiальних суспiльств у суспiльства iнформацiйнi, постало питання електронної iдентифiкацiї особи, iншими словами електронного цифрового пiдпису (ЕЦП).

17 сiчня 2006 року Центральний засвiдчувальний орган вручив перше в Українi свiдоцтво про акредитацiю Центру сертифiкацiї ключiв ЕЦП виробничiй фiрмi «Українськi нацiональнi iнформацiйнi системи» (м.Днiпропетровськ). Хотiлося б думати, що ця знакова подiя розпочне в Українi добу масового юридично значимого електронного документообiгу, нарiжним каменем якої є ЕЦП.

Наразi кожен громадянин України, пiдприємець чи посадова особа отримує де-факто, а не лише де-юре можливiсть засвiдчувати електроннi документи своїм власним цифровим пiдписом, який має однакову юридичну силу з власноручним пiдписом чи печаткою.

Що ж являє собою ЕЦП? Чи можна його якось «помацати»?

ЕЦП отримується у процесi сканування (перегляду) електронного документа (набору електронних даних) та пiдрахунку за визначеним стандартним алгоритмом перемiшування (так звана хеш — функцiя) певної послiдовностi цифр (знакiв), яка шифрується особистим ключем пiдписувача та додається в кiнець електронного документа.

Особистий ключ — це параметр криптографiчного алгоритму формування ЕЦП, який доступний лише пiдписувачу. Однiєю з характеристик ключа є його довжина. Одночасно генерується пара рiзних (асинхронних) взаємно пов’язаних ключiв: особистий (таємний) та вiдкритий.

Таким чином, ЕЦП не є iдентичним для рiзних електронних документiв (наборiв електронних даних).

Чим бiльша довжина ключа ЕЦП, тим тривалiший процес накладення ЕЦП та його перевiрки i, як наслiдок, тим бiльша стiйкiсть до «зламу».

ЕЦП дає змогу не лише iдентифiкувати пiдписувача, а й пiдтверджувати цiлiснiсть (незмiннiсть) електронного документа.

ЕЦП накладається програмно за допомогою особистого ключа, а перевіряється за допомогою вiдкритого ключа. Принцип такий, що прочитати пiдписанi особистим ключем електроннi документи можуть всi, хто має вiдкритий ключ пiдписувача, а пiдписати — лише сам підписував — власник особистого ключа (свого роду вiртуальної гербової печатки). Особистий ключ записується на зовнiшнiй електронний носiй iнформацiї: дискету, старт – чи флеш-карту тощо.

Згiдно з чинним законодавством України (Закони «Про електронний цифровий пiдпис» та «Про електроннi документи та електронний документообiг»), ЕЦП, що використовуються для обмiну електронними документами мiж бiльше, нiж двома суб’єктами права, мають сертифiкуватися у акредитованих Центральним засвiдчувальним органом центрах сертифiкацiї ключiв, де також зберiгаються бази даних вiдкритих ключiв. На практицi це означає, що до ЕЦП пiдписувача додається iще електронний сертифiкат його вiдкритого ключа, що пiдтверджує належнiсть ключа саме пiдписувачу. Для юридичних осiб передбачено використання додаткового цифрового пiдпису — аналога вiдбитку печатки. Для забезпечення такого рiвня захисту використовуються посиленi сертифiкати ключiв.

Перехiд до використання на практицi ЕЦП є черговим важливим кроком на шляху втiлення «електронного урядування», адже ЕЦП є важливим компонентом електронного документообiгу.

Впровадження ЕЦП, зокрема, зробить можливим:

· подання рiзноманiтної бухгалтерської, податкової, статистичної та iншої звiтностi до державних органiв у електронному виглядi телекомунiкацiйними каналами, зокрема, й через Iнтернет;

· органiзацiю он-лайн закупiвель державних суб’єктiв господарювання через систему електронних торгiв, що сприятиме забезпеченню прозоростi їх дiяльностi та зменшенню зловживань;

· юридично значимий електронний документообiг мiж органами державної влади, пiдприємствами та органiзацiями;

· отримання громадянами рiзноманiтних офiцiйно засвiдчених документiв та участь у виборах через мережу Iнтернет.

Перелiк можна подовжити, але головним є те, що iз масовим юридично легалiзованим запровадженням використання ЕЦП, в країнi будуть створенi передумови для широкого впровадження електронного документообiгу у дiяльнiсть держаних органiв, приватного сектора та пересiчних громадян.

Накладення пiдписувачем на електронний документ (набiр електронних даних) ЕЦП (навiть разом iз сертифiкатом вiдкритого ключа) не роблять документ конфіденційним — не захищають вiд несанкцiонованого перегляду у разi несанкцiонованого заволодiння документом. Гарантується лише цiлiснiсть (незмiннiсть) документа та його належнiсть пiдписувачу.

Для гарантування конфiденцiйностi електроннi документи пiдписувача з доданим ЕЦП та сертифiкатом вiдкритого ключа при передачi телекомунiкацiйними каналами можуть додатково криптуватися (шифруватися) симетричним ключем (однаковий ключ для пiдписувача та отримувача). Цей ключ має передаватися пiдписувачем отримувачу закритими каналами.

На один електронний документ може одночасно накладатися декiлька ЕЦП, наприклад, на електронне платiжне доручення корпоративного клiєнта банку накладаються ЕЦП його першого керiвника та головного бухгалтера.

Для масового впровадження ЕЦП та електронного документообiгу необхiдне не лише вiдповiдне законодавче забезпечення, а й програмнi продукти та iнфраструктура функцiонування ключiв ЕЦП (центральний засвiдчувальний орган, центри сертифiкацiї ключiв, єдиний центр часу, електроннi архiви тощо).

Чиннi вже близько двох рокiв в Українi Закони «Про електронний цифровий пiдпис» та «Про електроннi документи та електронний документообiг» є рамковими законами, а не законами прямої дiї. Це значить, що спочатку Кабмiн, а потiм рiзнi вiдомства мають пiдготувати загалом декiлька десяткiв нормативних документiв щодо їх впровадження у життя.

Наразi Кабмiн своїми Постановами вже визначив порядок застосування ЕЦП та здiйснення електронного документообiгу в державних органах, установах та органiзацiях державної форми власностi, затвердив порядок створення та функцiонування iнфраструктури функцiонування ЕЦП, зокрема це стосується центрального засвiдчувального органу та центрiв сертифiкацiї ключiв. Має бути визначений порядок зберiгання електронних документiв (електроннi архiви) та вирiшити деякi iншi питання. Миттєво запровадити ЕЦП та електронний документообiг неможливо в принципi.

Якщо брати до уваги майбутню iнтеграцiю України в європейськi структури, то тут також є чимало проблем, зокрема:

· в Українi використовується термiнологiя, яка часто не узгоджується з термiнологiєю вiдповiдних Директив Європейського Союзу (ЄС);

· країни ЄС використовують близько 35 рiзних криптографiчних алгоритмiв, Україна — 3, але жоден з них не є стандартом ЄС;

· український стандарт сертифiкату ЕЦП вiдрiзняється вiд європейського;

· «вставка» (пiдмiна) прийнятих в Українi стандартiв криптографiчних алгоритмiв у захiдне програмне забезпечення є дуже складним (практично неможливим) завданням.

Потрiбно вiдзначити, що iще 01.01.1994 р. В Українi Нацiональним банком впроваджено систему електронних мiжбанкiвських розрахункiв, де використовуються ЕЦП, а вже у 1995р. з’явилися першi системи «Клiєнт-Банк», якi також використовують ЕЦП. Це все було реалiзовано НБУ за вiдсутностi загальнодержавного законодавчого забезпечення. НБУ тодi взяв всi ризики на себе.

У iнших галузях використання ЕЦП наразi перебуває у зародковiй стадiї. Але процес, як бачимо, пiшов i його нiхто не зупинить. Майбутнє за безпаперовими технологiями та електронним документообiгом. У Фiнляндiї до речi пiд час першого туру виборiв президента країни, що вiдбувся минулої недiлi, багато громадян голосували через Iнтернет, пiдписуючи електроннi виборчi бюлетенi ЕЦП.

Довiдка: Порядок накладання та перевiрки ЕЦП.

Пiдписувач

Особистий ключ ЕЦП — певна таємна послiдовнiсть (набiр) символiв.

Вiдкритий ключ ЕЦП — певна вiдкрита (не таємна) послiдовнiсть (набiр) символiв.

Пара взаємно пов’язаних асиметричних ключiв генерується програмою одночасно.

Сертифiкат вiдкритого ключа — надається центром сертифiкацiї.

Використовує вiдповiдне програмне забезпечення.

Накладення ЕЦП

На базi затверджених вiдкритих алгоритмiв хеш — функцiї (перемiшування) та шифрування

А — Набiр електронних даних

Б — ЕЦП

В — Сертифiкат [вiдкритого] ключа

При перехопленнi данi можуть бути прочитанi, але не можуть бути непомiтно змiненi.

Весь набiр даних (А+Б+В) може додатково криптуватися (шифруватися) симетричним ключем (один i той же ключ як у пiдписувача, так i у отримувача) при передачi вiдкритими каналами.

Отримувач

Має вiдкритi ключi пiдписувача та центру сертифiкацiї, а також симетричний ключ шифрування.

Використовує вiдповiдне програмне забезпечення.

Розкриптовує (розшифровує) електронний документ, використовуючи симетричний ключ шифрування.

Здiйснює перевiрку накладеного пiдписувачем ЕЦП та сертифiкату ключа, використовуючи вiдкритi ключi пiдписувача та центу сертифiкацiї (сертифiкат ключа пiдписувача пiдписується таємним ключем центру сертифiкацiї).

Якщо у отримувача немає вiдкритого ключа пiдписувача, то цей ключ та його сертифiкат можна отримати у центрi сертифiкацiї ключiв.

Iнфраструктура вiдкритих ключiв (Public Key Infrastructure)

Центральний засвiдчувальний орган, Центри сертифiкацiї ключiв, Електроннi архiви, Служба єдиного часу та iншi.


Розвиток банкiвських послуг

В. Горобец 

http://www.uabankir.com/?info=ecommerce/ebanking

 1. Що таке електронна банківська послуга?

Сьогодні, в період бурхливого розвитку комп’ютерних та телекомунікаційних технологій вже важко орієнтуватися у не традиційних для банківської справи поняттях. У сучасному економічному житті можна почути безліч незрозумілих термінів такого типу: "Електронна комерція (e-commerce, e-business), "інтернет-магазини", "віртуальні біржі", "B2B (business to business)", "B2C (business to consumer) тощо. Щодо банківської сфери, тут використання альтернативних термінів спричиняє ще більшу плутанину: "Home Banking", "E-banking", "Internet-banking", "PC banking", "Online Banking"... Хіба це все не одне й теж? Спробуємо з’ясувати.

Виявляється, що "електронні" терміни аналогічні за суттю та зв’язками з "реальними". Електронна комерція - це звичайна комерція, тільки за участю комп’ютерних технологій (мереж); інтернет-магазин - це поєднання реального магазину та сайту, який дає змогу замовляти товари зі свого комп’ютера через Інтернет; віртуальна біржа - це знову-таки поєднання реальної біржі та сайту, що дозволяє торгувати цінними паперами (іншими об’єктами торгівлі), не виходячи з офісу (квартири) і не жестикулюючи у залі з ошалілими від крику брокерами. B2B та B2C - це концепції напрямку бізнесу (бізнес, спрямований на корпоративних чи приватних клієнтів).

Щодо банкіської термінології, то тут слід виокремити узагальнююче поняття "віддаленого банкінгу" (home banking). Дехто називає це поняття "домашнім банкінгом" і, хоча принципової різниці немає, все ж доступ до банківських послуг не з дому, а, скажімо, з офісу, чи з готелю важко назвати "домашнім".

Отже, віддалений банкінг має 4 різновиди за способом зв’язку:

Телебанкінг (телефонний зв’язок);

PC-банкінг (ПК та модемний зв’язок);

Відеобанкінг (телевізійний зв’язок);

Інтернет-банкінг, він же online-banking (Internet - зв’язок).

Всі ці банкінги будуть розглянуті в роботі (за виключенням відеобанкінгу - оскільки через свою високу вартість імовірність застосування в Україні в най ближчі 5-10 років близька до нуля).

Електронний банкінг (E-banking) - це діяльність банку по наданню комплексу послуг клієнтам за допомогою комп’ютерних технологій. До таких послуг можна віднести:

Управління рахунками (виписки, перекази з рахунку на рахунок, баланси);

Інвестування коштів (депозити, цінні папери, валютні операції);

Перекази та оплата рахунків за товари та послуги;

Консультаційні та інформаційні послуги;

Кредитні операції;

Ризик-менеджмент, тобто управління ризиками.

Як бачимо, спектр послуг, що надається клієнтам електронного банкінгу, практично не відрізняється від того, що доступний клієнтам в офісі банку. Таким чином, під електронними банківськими послугами слід розуміти дії банку, що спрямовані на вдосконалення та реалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційних систем. Безперечно, електронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можуть існувати відокремлено. Але поява Інтернет-комерції стала результатом появи відносно нових банківських продуктів, таких як: обслуговування платежів Інтернет-магазину, електронна сертифікація, "мобільний банкінг" (використання мобільного зв’язку та SMS- повідомлень), віртуальні платіжні картки та інші, що стали результатом розвитку Всесвітньої мережі.

Всі ці "казкові" речі вже мають місце і в Україні. Вітчизняні банки вже мають достатній досвід роботи з системами "Клієнт-банк" та телебанкінгу. На черзі - Інтернет-банкінг.

Чи є підстави говорити про позитивні результати та доцільність подальшого розвитку електронних банківських послуг в Україні? Хто і що заважає цьому процесу? Які можливі сценарії майбутнього електронного банківського обслуговування? Всі ці питання будуть розглянуті в даній роботі.

2. Еволюція електронного банківського обслуговування в Україні.

Впровадження системи "Клієнт-банк" є однією з перших вдалих спроб вітчизняних банків покращити сервіс та удосконалити власну роботу за допомогою автоматизованих систем. Спеціалісти стверджують, що таку систему вперше було використано в Україні у 1992 році. Беручи до уваги складні економічні умови того часу, а головне, практично відсутність розвинутого ринку комп’ютерної техніки, система "Клієнт-банк" стала своєрідним "проривом" у банківській справі. Система "Клієнт-Банк" дозволяє користувачу керувати рахунками в банку та отримувати всю поточну інформацію про рух коштів, не виходячи з офісу. Система орієнтована на роботу з одним користувачем і припускає інсталяцію у клієнтів, що регулярно взаємодіють з банком.

Використовуючи систему клієнт має можливість:

підготувати, відкоригувати й роздрукувати платіжні документи в національній валюті; відправити платіжні документи в банк для обробки операціоністами; здійснювати облік стану введених і відправлених у банк документів; після завершення операційного дня банку одержувати з банку за запитом виписки з особових рахунків; оперативно контролювати поточний стан рахунку з урахуванням зовнішніх надходжень на нього; наприкінці дня робити архівну копію оброблених документів і переглядати документи з архіву на необхідну дату; обмінюватися з банком нерегламентованими повідомленнями і завантажувати файли, передані банком, передавати файли і переглядати передані. отримувати відомості про курси валют Національного банку України. Забезпечення багаторівневого захисту інформації від несанкціонованого доступу здіснюється за допомогою: Наявності у клієнта Ключової дискети, інформація на якій для кожного клієнта є унікальною. Читання Ключової дискети доступне тільки програмою "Клієнт-Банк" Можливості надання кожному клієнту індивідуального імені користувача і пароля, які він може змінити в будь-який час у банку. Пароль відомий тільки клієнту, що виключає підробку підпису. Шифрування інформації, що передана в банк, за спеціальними алгоритмами. Документування системою операцій по введенню, накладенню підпису та обміну інформацією з банком. Програмно здійснюється контроль і виконується блокування роботи при виявленні несанкціонованого виконання операцій.

Система, розрахована на експлуатацію працівниками організації клієнта і не вимагає в них наявності спеціальних знань з комп'ютерних технологій. Програмне забезпечення підтримує ведення та оновлення: довідників банків - учасників системи електронних платежів НБУ; довідника кодів платежів та видів сплат до бюджету; Система також дозволяє: вести довідник контрагентів підприємства; вести довідник призначень платежу; зв’язати систему "Клієнт-Банк" із програмним забезпеченням бухгалтерії; перевіряти можливість існування по МФО поточного рахунку; Як бачимо, переваг більше, аніж достатньо. Але, певно, існують і недоліки: По-перше, розробка багатофункціональної системи коштує немало, що робить це неефективним для невеликих банків з незаможною клієнтурою, по-друге, ця система непридатна для доступу з інших, аніж офіс, місць, якщо користувач не має при собі ноутбука та мобільного телефона.

Але все ж таки це є надзвичайно зручна послуга для клієнтів, що активно займаються бізнесом і не потребують від банку додаткових послуг. Вартість користування такою системою коштує приблизно 100-200 грн. на місяць у Києві та 25-100 грн. у регіонах.

Телефонний банкінг (телебанкінг) поки що залишається найбільш популярною формою віддаленного банкінгу на Заході і поступово впроваджується банками в Україні. Для впровадження телебанкінгу фінансова установа (банк) створює інформаційно-довідкову систему, яка складається з комп’ютера (з відповідним програмним та технічним забезпеченням), підключеного до АТС банка. На сервері банку зберігається інформація про стан поточних рахунків клієнтів. Коли до такої системи звертається клієнт (за допомогою кнопкового телефону), то він фактично пересилає цифровий код. Техніка розшифровує код і перетворює його у запит до бази даних банку, отримує на неї відповідь і трансформує його у голосову форму, пересилає по телефонній лінії.

З боку клієнта це виглядає так. Він дзвонить по визначеному номеру і чує відповідь електронного оператора, який пропонує перевести телефон в режим тонового набору. Потім, наприклад, натиснути кнопку 1, щоб увійти в меню операцій. Або іншу, щоб одержати іншу послугу. Далі клієнту необхідно ввести свій унікальний номер, потім послідовно пароль та код операції. Припустимо, він хоче заплатити за квартиру. Відповідаючи на запитання, він набирає потрібні цифри. Система здійснює операції та повідомляє клієнту, що операція успішно проведена і зареєстрована під певним номером. Отже, перебуваючі у відпустці чи в командировці клієнт має змогу за допомогою лише телефону досить швидко дізнатися про стан рахунку, рівень процентних ставок, котировки цінних паперів, переказати гроші з рахунку, дати банку наказ про конвертацію однієї валюти в іншу і т.д.

Лідерами у наданні такої послуги в Україні є Укрінбанк (система Телебанк-24) та ВАБанк (мобільний банкінг). Клієнти Укрінбанку вже успішно проводять такі операції, як оплата комунальних послуг, мобільного зв’язку, а невдовзі матимуть змогу купити або продати іноземну валюту.

Система мобільного банкінгу, запропонована ВАБанком, надає можливість держателю платіжних карт VISA, EuroСard/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих банком, використовувати мобільний телефон для отримання наступних послуг: отримання інформації про суму, доступну для використання по карті в даний момент; отримання повідомлення, що підтверджує проведення операції по карті. Таке повідомлення формується та відсилаюється на мобільний телефон клієнта після проведення по карті операції платежа або зняття; можливість самостійно, з мобільного телефона, поставити картку в стоп-лист у випадку її втрати чи підозри про неправомірне використання реквізитів карти; отримання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок; Пам’ятаючи про те, що комп’ютерами користується приблизно 10% населення України, а телефон є у кожного, можна зробити простий висновок - потенційних клієнтів телебанкінгу - досить. Але можливо така форма роботи з банком зручна тільки для простих операцій. Проблема в тому, що телефон - спершу - засіб усного спілкування і для здійснення складних банківських операцій він пристосований не дуже добре. Тому для покращення рівня сервісу банки України неодмінно використовують і факсимільний зв’язок. Для цього клієнту достатньо, виходячи з офісу, залишити факс-аппарат включеним у режимі автоматичного прийому. Ввечері, приблизно о 22 годині після обробки всіх платежів та закінчення операційного дня система почне розсилку виписок. Вранці, прийшовши до офісу, клієнт вже має готову виписку за попередній день. Такі послуги коштують близько 10 грн.

Internet-banking

Цей різновид віддаленого банкінгу є найбільш прогресивним, зручним та перспективним. Клієнту немає необхідності придбавати чи встановлювати спеціальне програмне забезпечення. Достатньо отримати в банку ім’я та пароль для входу в систему та дискету з ключем для електронного підпису своїх розпоряджень банку.

Саме тут і з’являються великі можливості для банку в наданні послуг, а для клієнта - в максимально зручному шляху отримання цих послуг. Зазначимо, що окрім послуг з управління рахунком Інтернет надає змогу отримувати високоякісну аналітичну інформацію у вигляді графіків, курсів, звітів, новин. Набір такої інформації клієнт з легкістю може підбирати для себе самостійно. Для тих, хто не має часу або бажання власноруч заходити на сайт банку і шукати потрібну інформацію, банк може надавати послугу e-mail розсилки. Тобто відсилати клієнту електронною поштою всю необхідну інформацію. Крім того банк може спростити процедуру подання різних документів до банку шляхом прикріплення до сайту бланків всіляких заявок, доручень, договорів у текстовому форматі. Інтернет-банкінг вдало виконує функцію консалтінгу, оскільки дозволяє у зручній формі спілкуватися. Для більш активних клієнтів банк може впровадити систему, яка дозволяє брати участь у валютних торгах, купівлі-продажу цінних паперів, у вигідному розміщенні вільних коштів, а головне - обслуговувати електронну комерцію. У розвинених країнах, де Інтернет-технології завжди знаходяться у центрі уваги великих інвесторів, на світ з’явилися віртуальні банки, які базуються на www-сервері - віртуальному офісі, який виконує ті ж функції, що і традиційний банк. Вартість послуг такого віртуального банку суттєво знижується завдяки використанню менших приміщень, невеликого штату співробітників, відсутності сховищ. Але поки що через технічну складність реалізації такого проекту (а значить і високу вартість) та недовіру потенційних клієнтів вони являють собою поодинокі приклади або тісно пов’язані з традиційними фінансовими установами. Зрозуміло, що в Україні до таких проектів ще далеко.

3. Що вже зараз роблять вітчизняні банки в сфері Internet-банкінгу?

Серед банків, які більш-менш активно просуваються на шляху освоєння Інтернет-банкінгу можна віднести "Аваль", "Приватбанк", "ПУМБ", "ВАБанк", "Райффайзенбанк-Україна", "Київський міжнародний банк", "ING-Barings Україна", "Міжнародний комерційни банк", "Трансбанк", "Мегабанк", "Експрес-банк", "Ікар-банк" і "Мрія". За результатами досліджень, проведених "Українським фінансовим порталом" процентний розподіл банків, що використовують інтернет ресурси виглядає так: 38% банків мають інформаційний інтернет-ресурс, 3% надають часткові інтернет-послуги, 59% взагалі не мають ресурсів в Інтернеті.

Ті банки, що не обмежились створенням лише "сайту-візитки", пропонують своїм клієнтам такі види послуг:

Надання фінансової інформації щодо стану валютного та кредитного ринку. Такі матеріалі підібрані спеціалістами і є досить зручними для використання. Їх можна проглядати безпосередньо на сайті банку або отримувати електронною поштою. Передовим банком, що пропонує таку інформацію є ING-Barings Україна (www.ingfn.com.ua). Крім цього деякі банки спрощують процедуру документообороту, залишаючи на сайті бланки договорів, заявок, інших документів в електронному вигляді. Достатньо клікнути на назву відповідного документу, роздрукувати і бланк вже в офісі (близько 1-2 хвилин). Більшість банків надають подібні послуги безплатно.

Управління рахунком. По суті банки вдосконалили систему "Клієнт-банк", додавши можливість використання Інтернету. Функції системи, зрозуміло, не змінились, але відтепер необов’язково їхати до офісу або встановлювати спеціальне програмне забезпечення, достатньо виходу в Інтернет. Така послуга поки що або надається безплатно, або за символічну плату. Таку інтегровану систему Клієнт-банку пропонує "Міжнародний комерційний банк", "Перший Український Міжнародний банк", Ікар-банк, Мрія, Ажіо, Трансбанк та інші. Суттєвим досягненням банку "Райффайзенбанк-Україна" стала реалізація проекту підключення системи Клієнт-банк до каналів Інтернет, завдяки якому клієнти можуть не тільки отримувати виписку про стан рахунків, але й відправити платіжне доручення, а також відкрити акредитив, знаходячись у будь-якій точці світу.

Платіжна карта + Інтернет . Наприклад, Аваль в червні 1999 року надав своїм клієнтам можливість розраховуватися через систему Інтернет-комерції. Авторизацію платежів проводить Український процесинговий центр. Механізм такої послуги полягає в наступному. Покупець заходить на сайт магазину, вибирає товар(и) (формує корзину), заповнює платіжну форму, в якій вказує своє ім’я (власника карти), адресу, тип картки (Visa, Master Card), термін її дії та номер. Форма відсилає дані на сервер магазину, який пересилає їх в централізовану базу даних для перевірки дійсності картки. Якщо все гаразд, сервер відсилає дані про платіж в банк покупця, де на картці блокується сума, необхідна для покупки. Отримавши повідомлення про це, сервер відсилає розпорядження у відділ доставки та підтвердження платежу - покупцю. Пізніше банк магазину надішле електронний запит в банк покупця і отримає від нього платіж. А банк покупця відповідно спише гроші з карткового рахунку. Приватбанк запропонував своїм клієнтам принципово новий вид послуг - так звану віртуальну карту. Її можна використовувати для проведення платежів в Мережі всюди, де приймається міжнародна платіжна карта з логотипом Visa. Відкриття такої карти (коштує $5) та банківське обслуговування ($1) обходиться значно дешевше. аніж послуги з використанням звичайної пластикової картки Visa Classic ($10 та $2,5) і Visa Gold ($60 i$5). Правда, картку не можна побачити: вона дійсно віртуальна і представляє собою певний цифровий пароль, відомий лише клієнту. Саме цим пояснюється її дешевизна. ВАБанк надав можливість управляти своїм картковим рахунком через сервер банку (http://banking.vabank.com.ua/). За допомогою системи "електронного банкінгу" (так ця послуга називається) клієнт досить швидко отримає виписку про стан поточного рахунку та проведені карткою платежі зі всіма подробицями (реквізити, блоковані суми, авторизовані залишки тощо)

"Мобільний банкінг" - вдале поєднання послуг стільникового зв’язку та Інтернет. В цьому напрямі спостерігається поєднання зусиль банків та операторів стільникового зв’язку (Аваль з UMC, Приватбанк з Kiev Star GSM, ВАБанк з Wellcom). Отже, спочатку клієнтам надавалась змога контролювати тільки свій "мобільний" рахунок. Але на цьому банки не спинились. Так, ПриватБанк спільно з "Київстар GSM" випустив пластикову карту Starcard на основі карти Visa. Маючи цю карту та мобільний телефон з можливістю відправки SMS-повідомлень, можна проводити оплату за послуги мобільного зв’язку, комунальні послуги, а також здійснювати платежі за покупки більш, ніж в 12 тис. торгових точках світу. Управляти цим "картковим" рахунком можна, знаходячись в іншому кінці світу. Система мобільного банкінгу дає можливість держателям платіжних карт VISA, EuroСard/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих АТ ВАБанк, використовувати свій мобільний телефон для отримання таких послуг: одержання інформації про суму, доступну для використання по карті на конкретний момент часу. Отримання повідомлення, яке підтверджує проведення операції по карті. Таке повідомлення формується та відсилається на мобільний телефон клієнта після проведення по карті операції платежу або зняття готівки. Можливість самостійно, з мобільного телефона, поставити картку в стоп-лист у випадку її втрати або підозри у неправомірному використанні реквізитів карти. Одержання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок.

Обслуговування інтернет-комерції. Ця форма послуг є поки що найграндіознішою в Україні, бо потребує значних вкладень, непоганого іміджу та широке коло клієнтів. Інтернет-магазинів налічується поки що близько 10 в Україні, але темпи росту обсягів продаж - великі, сягають 100% щомісячно. Тут і з’являються великі можливості для банку. Для того, щоб Інтернет-магазин отримував "реальні" гроші за свої товари, потрібно створити веб-сторінку та програмне забезпечення, що відповідатиме за платежі. Крім того, потрібен банк, який буде сповіщати про надходження платежів та гарантувати законність отриманих грошей. В цій справі є ще один аспект. Якщо потенційний покупець заходить в Інтернет-магазин і бачить там логотип відомого банку (який обслуговує платежі магазину), це як мінімум доведення того, що магазин реально існує. Саме тому Інтернет-магазини хочуть працювати з провідними банками України. На сьогодні лише банк "Аваль" спільно з американською компанією створив ТОВ "Інформекс", яке займається реалізацією систем Інтернет-комерції (продаж товарів та послуг клієнтів компанії через Інтернет). Крім цього, Аваль реалізував ряд проектів з компанією INT та вже обслуговує платежі чотирьох Інтернет-магазинів. Інші банки поки що сприяють Інтернет-комерції тільки з боку споживачів (надаючи їм великий спектр платіжних засобів для використання в Інтернет).

Що заважає розвиватися електронному банківському бізнесу?

Рівень захисту. Не зовсім справедливо стверджувати, що вітчизняні банки беззахисні у цьому питанні. Багато банків давно працюють із системою електронних платежів. Вона забезпечує передачу повідомлень у зашифрованому вигляді за допомогою сучасних способів захисту інформації, які стали основою для створення Інтернет-банкінгу. Але дуже небезпечно безпосередньо пов’язувати Інтернет-центр, який працює з клієнтами з фінансовим ресурсом банку напряму. Якщо зараз в системі Europay 2% всіх угод здійснюється в режимі Інтернет-комерції, то майже половина з них - спроби шахрайства. Думка НБУ та СБУ з цього приводу однозначна: технічні рішення Е-банкінгу повинні відповідати самим суворим критеріям фінансовою безпеки. Але приходиться констатувати, що відповідні технічні рішення занадто дорого коштують (вважається, що зарубіжні банківські Інтернет-системи є найбільш захищеними після систем стратегічного значення). Користувач, який вирішив підключитися до Мережі, потенційно ставить свою інформацію під загрозу несанкціонованого доступу. Тому при використанні Інтернет-технології на першому етапі для більшості буде достатньо спостерігати за своїм банківським рахунком в режимі реального часу. І в будь-якому випадку в регламенті Інтернет-комерції необхідні обмеження по розміру грошових сум. Вже зараз підготовлені пропозиції по формуванню в Кримінальному Кодексі України розділу "Комп’ютерні злочини". Безумовно, банки не залишаться осторонь від такого важливого питання, яке безпосередньо торкається їх діяльності та добробуту.

Правове регулювання. На жаль, досі існує тільки один нормативний акт, в якому згадується Інтернет-комерція в Україні. Це Положення про порядок емісії платіжних карт та здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджене Постановою Правління НБУ 24 вересня 1999 року. Там є пункт 4.1., який підтверджує здійснення покупок через Інтернет: "… клієнти банку можуть здійснювати платежі в системах електронної комерції". Практично ніяких нормативно-правових актів, які регламентують Інтернет-торгівлю, сьогодні немає, і поки все, що організовано в Україні, "будується" на застарілому Цивільному та Цивільно-Процесуальному Кодексі. Значною подією в розвитку Е-банкінгу має стати Указ президента "Про міри щодо розвитку Національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні". Документ передбачає удосконалення правового регулювання діяльності учасників цього процесу, гарантію безпеки цього процесу. Ці питання для розвитку нового виду послуг мабуть мають більш важливе значення, ніж, наприклад, технічне оснащення. Крім того, обов’язковою умовою для розвитку Інтернет-банкінгу є розробка та прийняття законів відносно легітимності електронних документів та цифрового підпису, зараз в стадії узгодження знаходяться проекти 2 законів - "Про електронний документ та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис". А також відповідного Держстандарту. Чи не найбільш зацікавлені в швидшому прийнятті цих проектів - комерційні банки.

Гальмом стрімкого розвитку електронного банкінгу в Україні є недостатня кількість користувачів Інтернету (близько 1% населення України). Причому більшість з них використовує Мережу як інформаційну мережу або зручний канал для ділового листування. Більш серйозною причиною, безумовно, є той факт, що у нас поки що не склалася масова культура споживання банківських послуг, насамперед, традиційних і найбільш розповсюджених. Не мати поточного рахунку в банку не вважаться зазорним, а переважна частина розрахунків проводиться готівкою. Більшість просто остерігається працювати навіть із звичайними банками, повз які проходя


Е-демократія: банки

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше