ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-демократія: людина і технології

Версія для друку

Деякі аспекти формування Інтернет-залежності

Л.Шпанер

 http://prima.franko.lviv.ua/mediaeco/zurnal/N3/aspekty-spaner.htm

Я просто сиджу тут і дивлюся, як крутяться і крутяться колеса… Мені так подобається дивитися, як вони крутяться… Я уже не катаюся на цій каруселі… Мені потрібно було просто відпустити її… Мені потрібно було просто відпустити її… Мені потрібно було просто відпустити її…

Джон Ленон

Сьогодні потік інформації зростає набагато швидше, ніж населення Землі. Від часу найдавнішої з відомих нам цивілізацій – давніх шумерів (приблизно 3800 років до н.е.) – й до 1900 року н.е., тобто  за 5700 років, людство оволоділо певною кількістю бітів інформації. За наступні п’ятдесят (з 1900 до 1950 року) знання подвоїлися. Потім подвоєння відбулося через 20 років, приблизно до 1970 року. Далі потрібно було лише 10 років. Тепер подвоєння інформації відбувається кожні 2–3 роки. Надшвидкими темпами розвиваються інформаційні технології, мільйони комп’ютерів об’єднують у єдину всесвітню мережу – Інтернет, яка стала доступною для багатьох людей. Виникає багато нових інтересів, мотивів, змінюються потреби, установки, з’являються нові форми психологічної і соціальної активності, безпосередньо пов’язані з новим простором.

Інтернет став місцем зберігання величезної кількості інформації. Подорожувати посиланнями можна практично до безмежності, число сайтів величезне, їхня тематика невичерпна. Він доступний і простий для користувача. Якщо є гроші на провайдера, то в будь-який час дня і ночі можна “зануритися” в мережу. Легко знайти цікавого співрозмовника, відповідно до своїх зацікавлень, і немає потреби триматися тільки його, бо завжди можна знайти іншого, можливо й кращого. Не потрібно відповідати за свої слова і віртуальні вчинки. Перебуваючи в Інтернеті, можна зреалізувати свої фантазії, які є неможливими в реальному житті, можна миттєво перенестися з однієї точки земної кулі в іншу і навіть бути присутнім у кількох місцях одночасно,  конструювати не схожі на себе віртуальні особистості. У середовищі Інтернету можна бути ким хочеш, виглядати як завгодно, бути істотою будь-якої статі, віку, будь-якого роду занять, уподобань. Отже, Інтернет дозволяє людині конструювати свою ідентичність за власним вибором.

Всесвітня мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох людей, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу. У процесі соціалізації дитини, безпосереднє афективне сприйняття і реагування придушується виконанням набору соціально-схвалювальних норм і правил. І в ситуації, коли чинні норми і правила стають непотрібними або втрачають свою силу, проявляється первинний, примітивний, такий, що дотепер придушувався, засіб реагування. Подібні висновки, тільки стосовно культурного життя, зробив Зігмунд Фройд у працях "Майбутнє однієї ілюзії" і "Невдоволення культурою". Він вважав, що процес відмови від  суворих культурних норм завжди повинен супроводжуватися певним задоволенням. Саме воно, поряд з іншими чинниками, і є тією притягальною силою, що змушує користувачів проводити багато годин за екраном монітора. Це твердження достатньо добре ілюструє "ефект азарту", тобто тягу до самого процесу пошуку інформації, на шкоду її вивченню, аналізу і переробці. Іншими словами, відбувається зсув акценту з аналітичної діяльності на пошукову активність. Про детальний психологічний механізм цього явища покищо рано робити якісь висновки. Проте, можна припустити, що тут знову ж відіграють роль чинники своєрідного регресу психічної діяльності, оскільки пошукова активність є генетично більш давньою і менш енергозатратною діяльністю в порівнянні з аналітичною.

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, на роботі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що людина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, “змушений” актуалізувати витіснені в несвідоме інфантильні уявлення і поведінкові патерни. Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача.

Першими з позиції психологічної науки почали досліджувати Інтернет  1994 р. американці К.Янг, І.Голдберг, М.Гріффітс, Дж. Грохол, Дж.Сулер та ін. Вперше термін “інтернет-залежність” (або “інтернет-адикція”) як аномальний потяг до перебування в мережі застосував Айвен Голдберг у 1996 році.

Вчені дослідили, що виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежностей потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К.Янг, 25% адиктів набули залежності протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – через рік. Окрім того, якщо довгострокові наслідки залежності від алкоголю або наркотиків добре вивчені, то Інтернет-адикція ще не стала об’єктом тривалого спостереження.

Формування залежності від Інтернету можна розділити на 4 стадії. Перша стадія –  людина сідає і починає працювати в мережі. Друга – вона проявляє зацікавлення і намагається використовувати Інтернет для роботи і розваг. Третя –  найстрашніша: людина увесь час проводить в Інтернеті, втрачає відлік часу, відходить від комп'ютера тільки для того, щоб поїсти і поспати. Четверта стадія – це стадія спокійного ставлення до Інтернету, коли його використовують тоді, коли є потреба. Більшість людей проходить швидко усі ці три стадії і переходять на четверту. Але деякі користувачі можуть зупинитися на третій стадії, і тоді їм потрібна допомога спеціаліста.

Інтернет-узалежнені особи мають аномальний потяг до роботи з комп'ютером (до ігор, програмування або інших видів діяльності), проводять компульсивну навігацію по WWW, здійснюють пошук у віддалених базах даних. Їх притягують азартні ігри, онлайнові аукціони. Інтернет-адикти стають аномально залежними від "кібер-відношень", тобто від соціальних застосувань Інтернету: від спілкування в чатах, групових ігор і телеконференцій, що часто приводить до заміни існуючих у реальному житті членів сім'ї, друзів віртуальними. Багато з них стають залежними від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або на спеціальних телеконференціях "для дорослих". Адикти відчувають радість, ейфорію під час перебування в мережі, не можуть зупинитися,  навіть якщо насатає час їжі або сну. Інтернет-адикти часто і декілька разів підряд перевіряють свою електронну пошту. Поза мережею вони стають роздратованими, відчувають спустошеність, депресію, усе більше часу проводять в Інтернеті, зневажають рідних, близьких і друзів, втрачають працездатність.

В узалежнених користувачів проявляється синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалою перенапругою м'язів). Вони відчувають головний біль, сухість в очах, болі у спині, страждають розладами сну.

На нашу думку, за проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції (патологічні залежності) або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів –  вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжосо­бистіс­ної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного "відключення", до втрати соціальної адаптації – це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці хворого, а не в Інтернеті чи філателії.

Проблема адикції починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними адикціями як роботоголізм і гемблінг (патологічна гра). Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної.

Залежні від Інтернету користувачі потребують  кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. За кордоном є декілька он-лайн центрів підтримки інтернет-адиктів, один із яких заснував К. Янг – найвідоміший дослідник Інтернет-залежності. У Рунеті на сьогодні є Служба Анонімної Допомоги користувачам Інтернету, що пропонує психологічну підтримку он-лайн (мережевий аналог "телефону довіри") і "Віртуальна психологічна служба". Але якими б кваліфікованими не були віртуальні служби психологічної допомоги, усе ж більшість спеціалістів рекомендують очну індивідуальну і/або групову психотерапію, з акцентом на роботі з уявою, емоціями. З огляду на вказані труднощі у здійсненні міжособистісних взаємодій і соціальної адаптації в осіб, що страждають інтернет-залежністю, у лікуванні надається перевага груповим варіантам психотерапії.

***

Отже, залежність від Інтернету, або інтернет-адикція – реально існуючий феномен. Для того, щоб вважати це захворюванням, на сьогодні ще недостатньо клінічних даних. Якщо Інтернет-адикція буде згодом таки визнана захворюванням, то число хворих стане істотно меншим, ніж зараз прогнозується. Розширення симптоматики вигідне сьогодні фахівцям із психічного здоров'я і дослідникам цього феномена. За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції або психічні відхилення. Залежні від мережі користувачі потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги.

Феномен інтернет-адикції постійно видозмінюється разом із розвитком Інтернету і заслуговує докладного вивчення. Важливо застосовувати як якісні, так і кількісні дослідницькі методи.

У розвитку інтернет-залежності винна аж ніяк не Всесвітня мережа, а особистісні характеристики людей, які прагнуть з різних причин втекти від реальності. Просто для цього Інтернет достатньо зручний і до того ж легкодоступний. Тобто Всесвітня мережа – це такий же засіб втечі, як, наприклад, алкоголь, причому менш небезпечний для здоров'я людини і  суспільства. Не варто поспішати ставити собі діагноз. Інтернет не може зруйнувати нам ні життя, ні здоров'я. Це можемо зробити тільки ми самі.


Кіборги виходять з чату

Ф.Дзертаподж

 http://uatoday.net/news?class=1&categ=6&date=944558490&.phtml

Сьогодні ви нахабнуватий високий блондин, завтра - дівчинка-школярка, сьогодні ви "новий український" із мільйонним рахунком, завтра переконуєте співрозмовника, що ви шахтар і комп`ютер встановлено безпосередньо в забої. Класові стереотипи неважливі. Неважливо, що в реалі вам далеко за 30, ви маєте черевце і радикуліт. В мережі ви подібні до Бога, ви легким порухом клавіш створюєте віртуальних осіб і так само легко перетворюєте їх на ніщо. Ви настільки могутні, наскільки вистачає потужності вашої свідомості і глузду.

Чат. Це загадкове для переважної більшості наших співгромадян слово стало для меншості зручною і простою формою спілкування. Власне, чат являє собою швидко діючу дошку для об`яв. Все просто: ви пишете якусь фразу, а ще хтось, на тому кінці дроту, пише відповідь. В результаті виникає контакт. При чому контакт віртуальний, абсолютно "чистий" від усього зайвого. "Стаючи на чати" користувач Мережі ніби залишає у реальному світі тисячолітні нашарування культури. Ви можете стати жінкою чи чоловіком, чи навіть особою без статі. Ви можете запропонувати співрозмовнику кіберсекс, а в разі відмови просто поспілкуватися про кішок чи дітей, або на тему чий начальник дурніший. Ви помічали, що на чаті абсолютно природньо запитувати в жінки, скільки їй років, практикується вільне кохання та політична нерозбірливість? Чат відфільтровує законослухняність та моральні обмеження. Втім, для декого чат стає не тільки формою, але й основним змістом і метою життя. Поступово реальна людина зростається із своїм псевдонімом - нік-неймом - у єдине ціле.

30 років тому у лабораторії Каліфорнійського університету за допомогою телефонного дроту були з`єднані двоє комп`ютерів. Проте відразу стало ясно, що в решті-решт спілкуватися будуть не комп`ютери, а їхні власники. Спілкуються голі мізки, підсилені мегабайтами оперативної пам`яті та мільйонами транзисторів у чіпах-процесорах. Все решта можна добудувати вже у процесі спілкування за допомогою фантазії. Фактично, людина у чаті перетворюється на кібернетичний організм.

Чим відрізняється спілкування за посередництвом Інтернету від простого спілкування телефоном чи особисто? Тривалістю? Автор Агенції інтернет-новин, брамс, у інтерв`ю UA today зізнався, що його власний рекорд безперервного сидіння на чаті складає три доби. Відсутністю фізичного контакту? Проте більшість відвідувачів чатів зовсім не вважає кіберспілкування повноцінним. Дуже часто чат використовується лише як додаток до звичайного спілкування в реалі, а не рівноцінний замінник йому. Чат звільняє від стереотипів і дає спілкування.

Віртуальні пристрасті

Можливо, цей феномен не є чисто київським, чи це властиво всім чатам у всьому світі, але обидва найбільші київські чат-клуби: Янус-чат-клуб та Гала-чат фактично перетворилися на своєрідний придаток до величезної тусовки.

Взяти хоча б Чат-клуб Янус. Щохвилини у прямому ефірі тут перебуває до двох сотень користувачів. Але у вільний від комп`ютера час, постійні відвідувачі чату теж не розстаються: вони п`ють пиво у кафе "Портал", або "Янус" і продовжують розпочаті у віртуальній реальності знайомства. Спробуй визнач, що тут яйце а що курка: тусовка чи сам чат. Тусовка, начеб-то, утворилася внаслідок діяльності самого чату, оскільки коли чату не було, тусовки теж не існувало. Проте сама тусовка давно вже захопила владу в самому чаті і диктує свої правила поведінки. Сама поведінка в чаті в свою чергу впливає на авторитет кожного окремого тусовщика. Наприклад, якщо ви на чаті прославилися як бастард і прихильник ненормативної лексики, то навряд чи окуляри і краватка у реалі допоможуть вам переконати чатівську громаду у ваших інтелектуальних здібностях.

Кіборги теж потерпають від вірусів

Нічого не минає безслідно. Якщо десь завівся кіборг - він обов`язково виповзе на вулицю і знайде там собі подружку, а то й не одну. Так і виходить: "відірвані" кібер-відносини, що склалися в чаті переходять у реальні відносини. Віртуальний світ безжально втручається у світ фізичний. Це видно хоча б з чатівської фотогазети 777, - деякі зустрічі віртуалів дуже скидаються на якісь оргії, тим більше, що набір персонажів на фото представлений кожного разу у новій комбінації. Нерозбірливість у партнерах - добра традиція віртуального спілкування. А втім, закони фізичного світу так легко не переробиш. Вони обов`язково помстяться, при чому у найогидніший спосіб. Прецеденти вже є. Так, лікарі одного американського міста звернули увагу на дивну епідемію сифілісу, що досить стрімко розросталася. Як виявилося, розсадником зарази став місцевий чат-клуб. Спроба перенесення кібер-кохання на реальний світ закінчилася досить печально. Так їм і треба. Взагалі, навіщо змішувати Божий дар із яєчнею? Кіборгу - кіберове, людині - людське. Ідеальне кібер-кохання зовсім не обов`язково пристосовувати до фізичного світу.

P.S. Ха! Легко сказати - розділяти. Людина не може розділяти навпіл почуття: ці - для реалу, а ці для он-лайну. Точніше може, але це вже буде шизофренія. Як правило в людини лише одне "я", одне лібідо і навколишній світ вона сприймає таким собі монолітом. Отже віртуальна реальність і реальність реальна будуть взаємопроникати. Наш світ, наше суспільство, наша політика під впливом кіберсвіту, кіберсупільства та кіберреальності суттєво зміняться. Цілком вірогідно, що під впливом нового спілкування завтра від звичного для нас укладу життя нічого не залишиться.


  Вебліографія

1.     Інститут медіа-екології// http://prima.franko.lviv.ua/mediaeco/

2.     Домашній комп’ютер// http://www.compulenta.ru/dk/

3.     Комп’ютерра// http://www.computerra.ru/

4.     Комп’ютер Прес// http://www.compress.ru/news.aspx

5.     Комп’ютер Price// http://www.comprice.ru/

6.     Комп’ютерний онлайн журнал//  http://astera.elcom.ru/

7.     PC Magazine// http://www.pcmag.ru/

8.     Світ ПК// http://www.osp.ru/pcworld/

9.     Повний ПК// http://www.osp.ru/fullpc/

10.  CHIP// http://chip.ua/

11.  InZone// http://www.andrakov.narod.ru/

12.  Хакер// http://www.xakep.ru/

13.  About PC// http://www.aboutpc.ru/

14.  Hard City// http://www.hardcity.com.ru/

15.  Комп’ютер Клас// http://www.cclass.kiev.ua/

16.  Інтелектус// http://www.patent.net.ua/intellectus

17.  NUKE-UA// http://www.nuke-ua.net.ua/index.php


Е-демократія: людина і технології

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше