ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-демократія: українські ЗМІ

Версія для друку

 Інформаційна політика: розвиток через Інтернет

В. Жованик

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?&art_id=438837&cat_id=436214  

1. З точки зору зацікавленого

 Для тих, хто постійно працює в мережі Інтернет, не в дивину замовити для коханої, скажімо, квіти з Голландії чи вже й у своєму рідному місті - піцу до офісу. Від недавніх пір українські інтернет-користувачі можуть взяти участь і в інтерактивному спілкуванні на вітчизняних веб-сайтах, які вони про себе називають “продвинутими”. Можна надибати в рідному інтернет-просторі й на таку незвичну для нас ознаку демократичного суспільства, як електронна пропозиція на кшталт: “У тебе проблема? Напиши листа міністру!”.

Відтепер українці мають реальну, підкріплену вже й фінансово можливість через якихось 2-3 роки повноцінно зажити в “електронній” державі: спілкуючись з електронним урядом, працюючи на електронному ринку, укладаючи такі ж угоди, законно одержуючи як винагороду справжні, не електронні прибутки.

Нещодавно зі столиці Сполучених Штатів Америки повернулася українська урядова делегація, що брала участь у переговорах з керівництвом Міжнародного банку реконструкції та розвитку стосовно надання нашій державі фінансової позики для реалізації проекту “Україна – розвиток через Інтернет”. У результаті переговорів досягнуто домовленостей про надання нашій державі протягом трьох років 5 мільйонів доларів США. Таким чином, Світовий банк стає співучасником потужного проекту, ініційованого українським урядом, що спрямований на інформатизацію українського суспільства.

 Як відомо, інформаційне суспільство стало сьогодні тим середовищем, в якому найефективніше реалізуються загальносвітові суспільні цінності. Й саме поняття “розвинута демократія” стало немислимим без якнайширшого і, що важливо, якомога “глибшого” застосування таких технологій. Інформаційна ж закритість визначається як перша ознака того, що там, де це відбувається, громадянські права уповні не дотримуються.

Серед визначених урядом надзавдань вітчизняного проекту “Україна – розвиток через Інтернет”  – підвищення й уважливлення ролі кожного окремо взятого громадянина в управлінні своєю державою, налагодження постійного зв’язку між органами влади й громадянами всієї держави. Адже ефективне втілення демократичних засад управління, яке нині ведеться почасти лише на рівні декларацій, передбачає можливість участі кожного у прийнятті рішень державними структурами.

Зрозуміло, наскільки важливим кроком для України стане ініційоване урядом створення реальних можливостей для спілкування рядових громадян з представниками влади, можливостей ведення діалогу за допомогою електронних засобів, висловлюючись “комп’ютерною” мовою, – в режимі  “он-лайн”. Без приймалень, черг і віддалених поїздок, адже вся територія України стає єдиним електронним простором – прозорим, доступним звідусіль.

Певна річ, це додасть клопоту працівникам урядових установ усіх рівнів, потребуючи від них своєрідної перебудови – переходу на нові, сучасні методи роботи. Але водночас і зменшить клопоти, оскільки перехід на ведення електронної документації, документообігу дозволить позбутися втомливої для всіх паперової тягянини, прискорити і зрештою автоматизувати процеси адміністрування. Ефективність інформатизації тут безсумнівна. До того ж, система електронного урядування, за оцінками іноземних експертів, дає 15-20-відсоткову економію на витратах на державний апарат.

Згідно з експертними висновками, така прогресивна модель інформаційного розвитку надалі має відчутно позначитися й на формуванні моделі діяльності всього державного апарату: навчить веденню плідного діалогу з представниками якнайширших кіл українства і повнішому  розумінню усіх його потреб.

Іншим же позитивом інформатизації стане можливість оперативного доступу українців до всього обширу державницької інформації, конче необхідної для ефективної роботи. 

А вигодою для всіх у буквальному сенсі цього слова покликана стати частина проекту, що зветься “Середовище для електронного бізнесу”. За соціологічними даними, 80 відсотків корпоративних користувачів Інтернету готові до ведення офіційного електронного бізнесу, не менша кількість зацікавлена у використанні таких можливостей, зокрема, й у здісненні ділових трансакцій у режимі “он-лайн”. В Україні існує близько 70 інтернет-сайтів, на яких відображено проведення торгів, організовується велика кількість оптово-роздрібних контрактів. І це значні грошові суми.

Тобто, електронна бізнес-мережа, це вже не лише економія витрат, це реальні прибутки і для держави, і для підприємців. До того ж, фахівці передбачають, що у результаті з лихвою виправдаються усі нинішні затрати, що дозволить повернути сьогоднішні позики.

Безперечно, все це потребує додаткового законодавчого унормування, адже нинішня відсутність відповідного правового поля – серйозний стримуючий фактор на шляху створення інформаційного суспільства. Урядом вже розроблено законопроекти у сфері правової та регулятивної бази, в тому числі законопроекти про захист інтелектуальної власності, укладання контрактів через електронні засоби та впровадження інфраструктури для електронних підписів. Так, поряд з ухваленим урядом проектом “Україна – розвиток через Інтернет” – проект Закону України “Про діяльність у сфері інформатизації”, урядові постанови “Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”, “Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади”, а також “Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи “Електронний уряд”.

Таким чином, реалізація українського інтернет-проекту стане стимулом для приведення правової бази у відповідність до стандартів Європейського співтовариства.

У розвинених державах світу твердим правилом та надійною запорукою ефективної роботи є озброєння найновішими інформаційними системами і комплексними програмами з їх ефективного використання перш за все мережі структурних підрозділів державного управління усіх рівнів.

З цих міркувань надзвичайно важливим політичним кроком в Україні можна визнати прийняття на найвищому рівні рішень щодо створення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, як “єдиної точки доступу” громадськості до будь-якої інформації урядових установ, а також щодо створення інформаційної системи “Електронний Уряд”, яка має забезпечити додаткову можливість безпосередньої інформаційної взаємодії органів виконавчої влади між собою, з громадянами та фізичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Таким чином, певні засади створення в Україні інформаційного суспільства вже закладено.

Не є дивиною, що на перших же етапах реалізації подібних ініціатив постають, передусім, проблеми фінансового забезпечення, оскільки сучасні наукоємні інноваційні проекти, що їх собі можуть дозволити економічно сильні країни, потребують величезних коштів.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку передбачає фінансову підтримку багатьох світових інноваційних проектів, спрямованих на якнайширшу інформатизацію суспільства. Це, зокрема, програми ООН “Інноваційний трамплін”, “Обмін технологічною інформацією”, програма USAID “Розвиток місцевих органів влади”, програми CIDA “Голос громадськості”, “Навчальна мережа глобального розвитку” та багато й багато інших проектів, наша плідна участь у яких стане можливою також у разі реалізації державних планів інформатизації українського простору.

Тож є цілком логічним, що Світовий банк стає співучасником і державного проекту “Україна – розвиток через Інтернет”, і завдяки такій підтримці буде забезпечено належний його старт.

Саме ж втілення цього проекту, за задумом його авторів, передбачає перш за все стимулювання розвитку вітчизняних високих технологій, оскільки український інноваційний потенціал фахівцями оцінюється досить високо. Одночасно держава дає й зелене світло міжнародним інвестиціям у “хай-тек” технології в Україні. Вже сама співучасть у проекті Міжнародного банку реконструкції і розвитку є незайвим підтвердженням для світової спільноти доцільності активних інвестицій у високотехнологічний сектор України.

Таким чином, й на цьому наголошується в офіційних урядових документах, сам проект “Україна – розвиток через Інтернет” є належним стратегічним вибором, наслідком якого буде розвиток всієї інфраструктури, необхідної для функціонування і електронного Уряду, і електронного бізнесу, а також системи платежів у “он-лайновому” режимі та системи логістики, сприяючи повнішому запровадженню ринкових підходів у всі галузі економіки нашої держави.

Андрій Гарасим Коментар фахівця

 Нещодавно уряд ухвалив проект “Україна – розвиток через Інтернет”. За задумом його розробників, їхня програма має багато що змінити в діяльності державного апарату та у взаємостосунках “громадянин – влада”.

Про основні завдання, які має вирішити даний проект, - у бесіді із заступником керівника департаменту економічної стратегії  Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Мирославом ІЛІНСЬКИМ.

 - Мирославе Валерійовичу, сьогодні багато говориться про необхідність інформатизації українського суспільства. Що, на вашу думку, може змінити в менталітеті українця процес інформатизації і, зокрема, втілення в життя проекту “Україна – розвиток через Інтернет”?

 - Високий рівень інформатизації нині став своєрідним синонімом демократичності та економічної ефективності розвитку суспільства. Водночас спільноти, які можна зарахувати до усталених та розвинутих демократій, є найбільш інформатизованими. І це не випадково. Річ у тім, що інформаційне суспільство є тим середовищем, у якому найефективніше реалізуються цінності громадянського суспільства. Розвинуті демократії немислимі сьогодні без широкого застосування інформаційних мереж. І, навпаки, інформаційна “відрубність” - перша ознака того, що в країні не все гаразд з дотриманням громадянських прав.

Основним завданням проекту “Україна – розвиток через Інтернет” має стати підвищення ролі окремого громадянина в управлінні своєю країною, посиленні взаємозв’язку між членами суспільства та органами влади. Втілення в життя проекту з розвитку Інтернету дає простим українським громадянам можливість реально впливати на ті рішення, які приймаються владними органами. Інакше кажучи, залучення громадянського суспільства до процесу керування через  Інтернет створює можливості для ефективного втілення демократичних засад управління. Про них ми більше говоримо протягом останніх десяти років, але, на жаль, для їхнього реального становлення зроблено ще дуже мало. Це, якщо дуже коротко, та глобальна мета, яку переслідує даний проект. Втілення ж цієї мети передбачається за допомогою низки конкретних заходів.

Так, уже, стало, мабуть, аксіомою, що демократичне суспільство - таке суспільство, в якому існує реальна можливість спілкування простих громадян з представниками влади. Ця проблема є особливо гострою для України. Годі комусь із нас пояснювати, наскільки іноді складно нам “достукатися” до деяких державних чиновників. Тим-то даний проект передбачає, зокрема, забезпечення можливості діалогу “громадянин – влада” в режимі “он-лайн” за допомогою електронних засобів.  Інакше кажучи, відтепер кожен громадяни зможе “достукатися” за допомогою електронних комунікацій до державних керівників, а ті, в свою чергу, матимуть добру нагоду вислухати нагальні проблеми співгромадян.

Проект передбачає також оперативний доступ громадян до інформації щодо урядових планів та заходів. Численні дослідження переконливо свідчать: для розвитку громадянського суспільства дуже важливим є доступ до інформації про заплановані й реалізовані урядом та органами місцевого самоврядування заходи чи послуги. Саме тому, на моє переконання, передбачений проектом доступ до урядових інформаційних ресурсів має призвести до якісно нових взаємовідносин “громадянин – влада”.

Далі. Підвищення ефективності роботи урядових установ через запровадження інноваційних моделей у їхній діяльності. Саме застарілі методи роботи, яскравою ознакою яких стала велика кількість документації, є тим негативом, що часто заважає державним службовцям плідно працювати. Тому передбачені проектом заходи щодо переходу держслужбовців на роботу з електронним документообігом мають прискорити, автоматизувати адміністративні процеси.

Проект спрямовує на співпрацю чи не з найбільш динамічною частиною суспільства – підприємцями. Так, скажімо, підпункт програми “Середовище для електронного бізнесу” передбачає ряд заходів щодо спеціалізованого інформування саме підприємців про останні дії уряду, спрямовані на поліпшення умов їхньої роботи, зокрема, у сфері електронного бізнесу. Передбачається, що втілення в життя цих заходів дозволить проводити якісну оцінку існуючих прогалин у чинному законодавстві, які гальмують нині розвиток електронного бізнесу, а також розробляти і приймати необхідні законодавчі акти.

 - Що дасть втілення такого проекту для міжнародного іміджу України?

 - Насамперед, проект сприятиме розвитку законодавчої бази згідно з відповідними стандартами ЄС, звичайно ж - з урахуванням особливостей України. Для цього планується провести розробку законопроектів у сфері правової та регулятивної бази. Прийняття законодавства, що відповідає директивам ЄС, матиме позитивні наслідки для розвитку як приватного, так і державного секторів економіки, а також призведе до формування сприятливого законодавчого поля і до збільшення інвестицій у сферу вітчизняних високих технологій.

Втілення в життя проекту, справді, може стати потужним сигналом для міжнародних інвесторів. У нас є все необхідне, аби Україна перетворилася із експортера напівфабрикатів на країну, що має потужну високотехнологічну галузь.

До слова сказати, проект передбачається фінансувати на позику Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Участь у ньому такої поважної установи може дати додатковий потужний сигнал світовій спільноті: Україна дедалі впевненіше стає державою з великими потенційними можливостями не лише в аграрному чи промисловому секторах економіки, але й у галузі високих технологій.

Інакше кажучи, впроваджуючи цей проект, Україна позиціонує себе як країна, яка має значний інтелектуальний потенціал і стрімко розвивається відповідно до тих тенденцій, які  панують сьогодні у технологічно передових країнах світу.

Така модель інформаційного розвитку надалі може бути автоматично перенесена на функціонування всього державного апарату. Вона може стати тим модулем, за яким усі гілки влади зможуть вести плідний діалог з простими громадянами, краще розуміти їхні потреби, оперативніше приймати відповідні рішення.

 - Чи очікуєте на суто економічний ефект від запровадження проекту?

 - Світовим досвідом доведено, що використання інформаційно-телекомунікаційних технологій - найвигідніший і найекономніший з усіх можливих способів ведення бізнесу. Безперечно, що впровадження проекту дозволить насамперед отримати довгострокові економічні вигоди: підвищення доступу до послуг, ефективність витрат і прозорість державного сектора, поліпшення підприємницького середовища та якість державних послуг.

Серед першочергових з очікуваних надбань проекту “Україна – розвиток через Інтернет” – підвищення ефективності державної системи закупівель. Переведення її в електронний формат дозволить отримати реальні економічні вигоди уже в середньостроковій перспективі. Скажімо, кількість учасників торгів має зрости на 3 – 5 відсотків, а кількість постачальників, які подають заявки на торги, - на 10 – 20 тисяч фірм. За рахунок цього витрати на постачання товарів, робіт та послуг для державних потреб зменшаться на 20 – 40 млн. грн. від загального обсягу закупок, на які будуть укладені договори після проведення процедур відкритих торгів.

Отже, ключовими показниками ефективності впровадження даного проекту в життя має стати скорочення часу та адміністративних витрат у державних установах, підвищення рівня інвестицій у сектор інформаційних технологій, збільшення кількості громадян, які користуються інформаційно-комп’ютерними технологіями, розширення доступу громадськості до інформації в режимі “он-лайн” про діяльність органів державної влади. Без цього, й справді, вже не можна уявити собі сучасного суспільства.


 Правовий статус Інтернет-ЗМІ в Україні: проблеми, перспективи врегулювання

Т. Шевченко

http://patent.km.ua/ukr/articles/group18/i485

Протягом останніх п’яти років інтернет-ЗМІ в Україні зазнали істотного розвитку. Ці нові форми засобів масової інформації не тільки знайшли свою нішу на ринку інформації, але і почали відігравати важливу роль «охоронного пса демократії», роль, властиву пресі та телебаченню, але в нашій країні практично ними не виконувану. Розвиток інтернет-сайтів як ЗМІ відбувався паралельно з розвитком українського сегмента Інтернету. На сьогодні інтернет-ЗМІ існують у двох формах: інтернет-сторінки традиційних ЗМІ, особливо друкованих, та окремі інтернет-видання.

На відміну від Російської Федерації, інтернет-видання в Україні не мають статусу ЗМІ. Цей статус відповідно до чинного законодавства отримують видавництва, телерадіоорганізації, а також інформаційні агентства. Інтернет-ЗМІ не вписуються в рамки будь-якого з цих законів. Окремі законопроекти, які б регулювали статус інтернет-видань, активно обговорювалися в Україні, однак, у силу різних причин прийняті так і не були. Відсутність статусу інтернет-ЗМІ, а також законодавства, яке б регулювало їх діяльність найчастіше призводить до неправильного розуміння ситуації журналістами й іншими особами, які починають думати, що в такій ситуації існує вседозволеність і повна відсутність відповідальності за поширювану інформацію. Були випадки, коли в суді відповідач єдиним аргументом проти позову про дифамацію вказував відсутність законодавства про Інтернет, внаслідок чого справу він програв.

ЩО В СТАТУСІ ТОБІ МОЄМУ…

Відсутність реєстрації інтернет-видань та спеціальних законодавчих обмежень на поширення інформації дійсно створюють ситуацію більшої свободи слова саме в Інтернеті. В Інтернеті свободи набагато більше в силу певних причин. По-перше, це вільний доступ до створення інтернет-сторінок, відсутність будь-яких правових обмежень діяльності інтернет-видань. По-друге, технічний бік «видавничої справи» в Інтернеті — процес менш витратний, легко доступний, його важко контролювати з погляду фізичного втручання (на відміну від преси, яка вимагає друкарень та мережі розповсюдження і тим більш телебачення з ліцензуванням, передавачами, кабельними мережами тощо).

Статус ЗМІ з позиції надання додаткових прав може мати значення у випадках, наприклад, доступу до інформації, розгляду позовів по дифамації чи втручання в приватне життя. Деякі видавництва вирішують питання свого статусу в досить простий спосіб. Вони реєструють під такою само назвою інформаційне агентство чи газету, одержуючи, таким чином, статус ЗМІ. Водночас, постає запитання: чи дійсно статус ЗМІ дає істотні переваги? Доступ до інформації є одним із прав, яким регулярно користуються журналісти. Правила доступу до інформації в Україні врегульовані Законом України «Про інформацію». При цьому загальновідомо, що доступ до інформації — це право, що рівною мірою надається кожному громадянину. У більшості країн журналісти не мають додаткових переваг на одержання інформації. В Україні згідно із зазначеним Законом переважне право може надаватися особам, яким інформація потрібна з професійною метою. Ця абстрактна конструкція Закону, з одного боку, мало застосовується на практиці, з іншого, — потенційно рівною мірою може застосовуватися як до журналіста газети, так й інтернет-видання.

Ще одна юридична проблема для інтернет-ЗМІ — це одержання акредитації на прес-конференції й інші заходи, що організовують органи державної влади. Як відомо, доступ на такі заходи надається журналістам, а не будь-яким громадянам. Конфліктна ситуація виникла в 2002 р., коли Генеральна прокуратура України відмовила журналістам інтернет-видання «Українська правда» в акредитації, офіційно мотивуючи це відсутністю в останнього статусу ЗМІ. Конфлікт тривав кілька тижнів, після чого Генеральна прокуратура визнала свою помилку. Справа в тому, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» акредитація має надаватися будь-якому журналісту, котрий може підтвердити свій професійний фах або надати рекомендацію професійного об’єднання журналістів. Отже, статус ЗМІ не обов’язковий для одержання акредитації. Саме цією можливістю найпростіше скористатися журналістам, які працюють в інтернет-ЗМІ.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Чимала кількість питань виникає у зв’язку з відповідальністю за поширення інформації через Інтернет. Однак ці проблеми також не залежать від того, має видання статус ЗМІ чи ні, позаяк відповідальність за поширення інформації настає за загальними правилами, визначеними ЦК України. Статус ЗМІ в деяких випадках дозволяв би мати додатковий захист для журналіста чи ЗМІ. Наприклад, конче важлива норма ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», де встановлено, що, якщо позов по дифамації пред’являє посадова особа, політична партія чи виборчий блок, суд вправі призначити компенсацію моральної шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. При цьому суд ураховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору загалом. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.

Це положення, що, по суті, імплементувало в українську правову систему принцип, закріплений Верховним Судом США у справі «Салівана проти Нью-Йорк Таймс», застосовується тільки до журналістів і ЗМІ. Інтернет-ЗМІ можуть посилатися лише на аналогію права, довести яку буде не легко, позаяк у такий спосіб обмежуватимуться права іншої сторони.

Питання, пов’язані з притягненням до відповідальності за поширення інформації, складні. Насамперед, через труднощі встановлення винної особи і доведення факту поширення інформації, особливо, якщо особа цей факт заперечує. Цікаво, що поширенням сумнівної інформації через Інтернет «грішить» як опозиція, так і влада. З іншого боку, з погляду теорії моральної шкоди у випадку поширення сумнівної інформації через Інтернет, така шкода набагато менше, позаяк ті, хто одержує інформацію, знають про велику кількість провокацій. Найбільш оперативним і ефективним засобом захисту лишається не стягнення моральної шкоди, а блокування недостовірної інформації і поширення спростувань. Подібні засоби відповідають меті захисту репутації особи і більш прості в реалізації, оскільки можуть вживатися через провайдера.

Спроби врегулювати статус інтернет-видань виникали неодноразово. Однак головна проблема полягає в проблемі розмежування інтернет-ЗМІ й інших інтернет-сайтів. Пропонований колись критерій періодичності оновлень не підходить з тієї причини, що такими стануть, скоріш за все, інтернет-чати, які за своєю природою ЗМІ не є. З-поміж інших спроб пропонувалося визначити інтернет-ЗМІ як постійно діючу професійну редакцію, в якій працюють журналісти. Такий критерій навряд чи можна вважати об’єктивним; незрозуміло, хто в такому випадку прийматиме рішення про необхідність реєстрації і чи можна кого-небудь змусити зареєструватися.

Добровільна реєстрація (за прикладом Росії) також серед варіантів, що обговорюються. Безумовно, добровільність є більш м’яким підходом, ніж обов’язкова реєстрація, яка існує для друкованих ЗМІ. На мою думку, навпаки потрібно порушувати питання лібералізації процедури реєстрації преси, котра як в Україні, так і в Росії, є занадто консервативною. Реєстрація інтернет-видань, навіть добровільна, не відповідає світовим стандартам свободи преси. А якщо говорити термінами Європейської конвенції з прав людини, подібна реєстрація не є необхідною в демократичному суспільстві. Навіть добровільна реєстрація може бути першим кроком на шляху до контролю за інформацією в Інтернеті, тому цього кроку краще не робити.


 НОВИНИ

Вiдбувся конгрес "Україна на шляху до iнформацiйного суспiльства"

http://www.narda.org.ua/?fuseaction=news.info&id=294&PHPSESSID=e1156e31aff89ae4321ed71419ab4462

Конгрес "Україна на шляху до iнформацiйного суспiльства", органiзований Iнтернет Асоцiацiєю України, об`єднав учасникiв IКТ-ринку, представникiв виконавчої та законодавчої влади, громадськi органiзацiї.

Учасники конгресу зупинилися на важливих для усiх гравцiв ринку IКТ питаннях, зокрема, на деяких аспектах реформування галузi телекомунiкацiй. Пiд час обговорення йшлося про те, що новий склад НКРЗ має бути сформований iз урахуванням побажань та думки експертiв цiєї галузi. Тому було вирiшено створити робочу группу iз пiдготовки пропозицiй уряду Українi. Обговорювалися питання лiбералiзацiї вiдносин державного та приватного сектору в галузi, проблема розподiлу радiочастотного та номерного ресурсiв.

Пiднiмались також проблеми реформування домену .ua. IнАУ була представлена концепцiя розвитку вiтчизняного домену та розглянутi основнi засади створення Правил адмiнiстрування домену .ua.

В рамках конгресу вiдбувся шостий з`їзд Iнтернет Асоцiацiї України. В роботi з`їзду взяли участь 37 компанiй дiйсних i 7 компанiй асоцiйованих членiв IнАУ. Серед рiшень з`їзду, що знайшли вiдображення в резолюцiї: пiдсилення законотворчої та нормотворчої роботи й монiторингу законодавства, змiцнення юридичного комiтету, органiзацiя збору маркетингової iнформацiї про ринок та розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями й закордонними компанiями.

Члени асоцiацiї вирiшили в наступному роцi розвивати вiдносини з iншими об`єднаннями учасникiв ринку i громадськими органiзацiями, входити до рiзних робочих та експертних груп і комiсiї для захисту iнтересiв членiв IнАУ. З`їзд затвердив рiшення взяти участь у робочiй групi, створеній рiшенням Конгресу IнАУ iз пiдготовки пропозицiй уряду Українi.

Серед рiшень з`їзду також активiзацiя роботи з комп`ютерної безпеки, участь у роботi над законопроектами "Про захист персональних даних", "Про захист iнформацiї в автоматизованих системах", "Про iнформацiйну безпеку", про спам. Члени асоцiацiї вирiшили у цьому роцi активно працювати над розширенням дiяльностi IнАУ на iнших сфер IКТ. Члени асоцiацiї також проголосували за запропоновану правлiнням концепцiю розвитку домена .ua, представлену на конгресi та доручили правлiнню доробити її з урахуванням зауважень членiв IнАУ, учасникiв ринку й органiв державної влади.

Також було вирiшено провести переговори з "Українським мережним iнформацiйним центром" на предмет узгодження позицiй i можливої iнтеграцiї та взяти участь у розробцi нових правил домену .ua.

На шостому з`їздi IнАУ було переобрано склад правлiння асоцiацiї, в яке увiйшли Олексiй Бурсук, Гарбуз Вадим, Iгор Дядюра, Вiталiй Зубок, Володимир Литовка, Олександр Ольшанский, Валерiй Пекар, Володимир Пiдгiрний, Тетяна Попова, Еллiна Шнурко-Табакова.


Вітртуальна інформаційна українська спільнота розвивається карколомними темпами. Чи замінить вона громадянське суспільство?

Б. Гдаль, Л. Леонідов, О. Плотников

http://5tv.com.ua/newsline/184/0/20899/

Інтернет. Якихось 10 років тому ми навіть не знали цього слова - і нічого, якось собі жили. Та впродовж цих останніх 10 років Всесвітнє павутиння стало невід'ємною частиною життя мільйонів українців - жити без нього це все одно що жити без повітря, снігу взимку, рибалки влітку, збирання грибів восени. Наприкінці 2004-го український сегмент Інтернету вперше продемонстрував свої м'язи - він став одним з найвпливовіших чинників Помаранчевої революції. Зрозуміти, узагальнити вплив Інтернету на державну владу та суспільство спробували учасники Конгресу "Україна на шляху до інформаційного суспільства".

Недосконале законодавство, низька інформатизація суспільства та старі чиновницькі підходи до вирішення проблем. Це найголовніші перешкоди, які не дозволяють Інтернету та комп'ютеру стати доступним засобом для спілкування громадян та влади. Скажімо, якщо б влада спілкувалася з громадянами через Інтернет, то швидкість прийняття рішень зросла б у десятки разів. Але державні структури до цього неготові - кажуть учасники конгресу.

Сергій Азаров, "Lucky NET":

- В умовах свободи і вільного доступу всі повинні мати і користуватися цим правом. Але як? Яким чином? Тому, що Ви можете знаходитися в умовах, коли звичайний користувач завалить своїми пропозиціями всі органи влади. Хто буде розбиратися з цим? Хто суддя?

Все ж розвиток інформаційного суспільства вже не зупинити - вважають громадські активісти. Вони називають роль Інтернету для згуртування громадян неоціненною. Як приклад наводять сайт "Майдан". Велика кількість його активістів, відсутність одного лідера і миттєве використання ідей один одного дозволила, скажімо, під час президентських виборів миттєво реагувати на порушення законодавства. До того ж, закрити незручне для влади інтернет-видання практично неможливо.

 Олександр Попов, активіст сайту "Майдан":

- Можна зробити таким чином, припинити доступ з України до всесвітньої інформаційної мережі. Тоді сайт буде продовжувати працювати, але в Україні фізично цю інформацію ніхто не прочитає. Але ми будемо знати, що у нас всеодно є доступ до свого сайту. Тому ми просто перейдемо на інші форми поширення інформації.

Учасники конгресу з розвитку інформаційного суспільства пропонують державі створити міністерство інформатизації та зв'язку й посаду віце-прем'єра з питань інформаційних технологій. Кажуть, що Інтернет посяде в державі належне місце, тільки якщо це буде вигідно політикам, найбагатшим українцям і держава відмовиться від регуляторної політики. І додають - за рівнем інформатизації можна судити про рівень демократії в країні, а не про статки. Лише недемократичним режимам, бодай і в багатих країнах, надмірна поінформованость громадян не до душі.


Вебліографія:

1.     Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації// http://www.rada.gov.ua/svobodaslova/

2.     Національна рада України ТРМ// http://www.nradatvr.kiev.ua/

3.     Державний департамент з питань зв’язку та інфортматизації// http://www.stc.gov.ua/ukrainian/info/

4.     Агенція Інтернет Новин// http://ain.com.ua/

5.     Спілка Волонтерів в сфері Інформаційних Технологій// http://www.isu.org.ua/volonter/ua/index.shtml?history

6.     Мережа цифрової свободи / Digital Freedom Network// http://www.dfn.org

7.     ТелеКритика// http://www.telekritika.kiev.ua/

8.     Глобальна кампанія за свободу Інтернет / Global Internet Liberty Campaign// http://www.gilc.org

9.     Електронна бібліотека інституту журналістики// http://journlib.univ.kiev.ua/

10. Електронні ЗМІ в Україні// http://www.vlada.kiev.ua/ums/serj/tv.htm

11. Інформаційна агенція// http://www.proua.com/

12. Всі новини з України// http://www.uatoday.net/

13. Портал 2000// http://www.news2000.com.ua/

14. Українське національне інформаційне агентство// http://news.ukrinform.com.ua/ukr/

15. Українська медіа-спілка// http://www.mediareform.com.ua/article.php?articleID=193

16. Студія „1+1”// http://www.1plus1.tv/

17. 5 канал// http://5tv.com.ua/

18. „День” українською// http://www.day.kiev.ua/

19. ICTV// http://ictv.ua/ukr/main.php

20. Інтрефакс-Україна// http://www.interfax.kiev.ua/

21. Експрес-Інформ// http://ei.com.ua/

22. Академія Української Преси// http://www.aup.com.ua/

23. Українська преса// http://www.geocities.com/ukrainianpress/


Е-демократія: українські ЗМІ

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше