ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

 Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А Тімірязєва

                                                                                             

 

                                                              

Наші видатні земляки           

 

 

 

На  радість  людям...

 

До 90-річчя з дня народження

Марії Оксентіївни Руденко

(14.ІІ.1915-13.V.2003)

 

 

 

Бібліографічний покажчик 

 

  

Вінниця, 2005


На радість людям...: Бібліогр. покажч. / Уклад.: О.Ніколаєць, Т.Кристофорова; Вступ. ст. А.Подолинного; Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва. – Вінниця, 2005. – 24 с.

 

Даний бібліографічний покажчик продовжує серію “Наші видатні земляки” і присвячується 90-річчю від дня народження відомої подільської фольклористки, етнографа і краєзнавця Марії Оксентіївни Руденко.

До покажчика включені основні публікації М.О.Руденко та матеріали про неї.

Видання складається з двох розділів “Творча спадщина М.О.Руденко” та “Література про життя і діяльність М.О.Руденко”.

До першого розділу включені фольклорно-етнографічні записи, її поезія, проза, публіцистика, розповіді про мистецтво витинанки, про ансамбль “Горлиця”, який вона очолювала.

Другий розділ висвітлює життєвий шлях та вшанування пам’яті відомої фольклористки.

 

РУДЕНКО

Марія Оксентіївна

 

педагог, фольклористка, етнограф,

майстриня ужитково-декоративного мистецтва, авторка сценаріїв народних обрядів


 Горлиця       

Марія Оксентіївна Руденко належить до тих постатей з середовища сільської інтелігенції, які володіючи великою життєвою енергією, невтомно ідучи за своїм покликанням, навіть у нелегких суспільних умовах сягають вершин людського духу, стають відомими педагогами, письменниками, художниками, науковцями, організаторами культурно-мистецького життя. Згадаймо хоча б імена Василя Сухомлинського, Гната Танцюри, Насті Присяжнюк. Марія Оксентіївна була талановитою вчителькою, майстринею в галузі декоративно-ужиткового мистецтва, фольклористкою, етнографом, авторкою сценаріїв нових народних обрядів, багатолітнім керівником самодіяльного співочого ансамблю, друкувала наукові розвідки, писала вірші, оповідання, малювала, розводила квіти... На своєму довгому віку – прожила вісімдесят вісім років – спілкувалася з тисячами людей, радила, допомагала, ділилася своєю любов’ю до слова, пісні, краси в природі, народному побуті, написала тисячі й тисячі листів, розсіваючи їх, немов проміння свого серця по Вінниччині й поза нею.

Народилася вона в наддніcтрянському краї, в Слободі-Яришівській, в якій і провела все своє життя. І поділилося воно в неї на дві рівні половини: перша – темна, а друга – світліша. Перша позначена двома світовими війнами, трагедіями “збільшовиченої ери”, кількома голодами, винищенням українського селянства й інтелігенції (Марія Оксентіївна належить й до першого, й до другого). Друга частина життя пройшла у відносному громадянському спокої і в розквіті її розмаїтого таланту. І все ж, у своєму біографічному нарисі “На радість людям” (1985 рік) вона знаходить щось сонячне й радісне і в далеких роках свого дитинства та юності.

Досі вона бачить у вишняку під пагорбком білу хатку, підперезану яскравою призьбою та з блакитноокими віконцями на дорогу. Невеликий ставок з одного причілка, а з другого – пасіка, дуплянки, вкриті солом’яними кулями. А навколо бабусині квітки: чорнобривці, купчаки, васильки – різне пахуче зілля.

Зі сходом сонця Марійка бігла кладкою через річечку до бабусі Одарки та двох своїх двоюрідних сестричок. Поверталася увечері, як батьки приходили з роботи. Простелить, бувало, бабуся ряднину на м’якому спориші, винесе з хати скрутні кольорового паперу, стільничку, ножиці, посадить онуків коло себе і, розповідаючи казки, співаючи веснянки, витинає ніде небачені квіти, химерні мережива. Дівчатка слухають та очей не зводять з її ножиць.

Розгорнула...

– Ой, півники! А чому два, і однаковісінькі, і дивляться один на одного?

– Бо це близнята. Двом весело, а одному нудно...

На стільничку лягають парами крислаті дерева, дівчатка з квітами в руках, козаки і багато інших різних див. Все це добро гарненько розправляється, накривається дощечкою, щоб розгладилося, і жде слушного часу, коли, почеплене у свіжовибіленій хаті, оживе – рутою-м’ятою, запахнуть квіти на карнизах, заспівають зорю півні на калині, залопотять крилами голуби...

У недалекому Яришеві Марія закінчила семирічну школу, згодом учительські курси в Могилеві-Подільському і, вже вчителюючи, заочно – Тульчинську педагогічну школу. Учителювала в Рівному, за дванадцять кілометрів від рідного села, з 1933 року в своїй Слободі-Яришівській. Під час голоду надивилася такого, що ледве розум і душу не повередила, та й сама пережила багато: батька репресували – і юна вчителька стала “дочкою ворога народу”, двічі її виключали з комсомолу.

А серце жило народними піснями. Ще в двадцяті тато, мама й тітка співали в церковному хорі, вечорами – вдома, разом з дітьми. Тітка, материна сестра, що жила з ними, вчила народні пісні в обробці М.Лисенка і особливо М.Леонтовича, який дружив з учителями Гриневичами, що жили в Слободі-Яришівській. Марія в зошити записувала все, що чула вдома і в селі. До війни назбирала чимало. На жаль, не все тоді збереглося.

Відлік її фахової фольклористичної праці можна починати з 1948 року, коли вона закінчила Вінницький учительський інститут, в якому здобула навички запису й дослідження уснопоетичної народної творчості.

Нині в архіві Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Рильського зберігається кілька десятків її зшитків, густо списаних піснями різних жанрів, серед яких найбільше родинно-побутової лірики.

Тридцять вісім років життя віддала Марія Оксентіївна школі, навчаючи дітей рідної мови та літератури, співів, малюванню. Разом з чоловіком вивела в люди трьох синів і дочку. Мала шестеро онуків. Вела домашнє господарство. Але, як бачимо, на цьому коло її обов’язків не замкнулося. У вже згадуваному автобіографічному нарисі писала: „У спадок від своїх батьків узяла пісню, яка ясною зорею освітлює мій життєвий шлях з дитинства і до сьогодні.

Коли село спить тихим сном, мої вікна світяться далеко за північ.

Мінялися стоси учнівських зошитів, ще й зараз зростають стоси зошитів з записами фольклору, всі жанри якого, особливо пісні, стали часткою моєї душі. Більше трьох тисяч одних лише пісень містять мої рукописні пісенники. А крім того, казки, народні усмішки, легенди, оповідання, загадки, прислів’я, небилиці, прикмети, повір’я, замовляння, голосіння є моїм неоціненним скарбом.”

ЇЇ запис “Весілля у Слободі-Яришівській” був опублікований у двотомнику “Весілля” (“Наукова думка”, 1970). Зібрані нею фольклорні матеріали надруковані в збірниках “Колядки та щедрівки” (1966), “Жартівливі пісні” (1967), “Танцювальні пісні” (1970), “Рекрутські та солдатські пісні” (1974), “Народні оповідання” (1983), “Ігри та пісні”, “Балади. Кохання та дошлюбні взаємини” (1987), “Календарно-обрядові пісні” (1987), “Балади. Родинно-побутові стосунки” (1988), “Пісні родинного життя” (1988).

Праця талановитої фольклористки в 1992 році була відзначена премією ім. П.Чубинського.

Не менше слави принесла їй праця на ниві вивчення, відродження і оновлення народних обрядів і звичаїв, на які такий багатий наш народ. Марія Оксентіївна прагнула надати тисячолітнім обрядам сучасного звучання, зберігаючи їхню нетлінну мораль й естетичну красу. Не завжди, правда, однаково успішно: ідеологічний тиск давався взнаки. Писала сценарії таких свят, компонувала пісенно-музичні, хореографічно-ігрові вистави і розігрувала за ними велелюдні дійства: обряд весілля (услід за нею такий обряд “На Поділлі – весілля” створили В.Юхимович і Р.Скалецький), свято Нового року, весни, урожаю, трудової слави, тваринника. Ці свята в Слободі-Яришівській привертали увагу народу, їх переймали в навколишніх селах, а згодом, коли сценарії були видрукувані, то й по Україні.

На цілі десятиріччя Слобода-Яришівська стала столицею нової обрядовості. Документальні кінострічки, радіо- і телепередачі, газетні та журнальні нариси й фоторепортажі ширили славу творчо невгамовної вчительки – “Горлиці”, як її з часом почали називати. Таку назву мав жіночий фольклорно-етнографічний ансамбль, який Марія Оксентіївна організувала в шістдесяті роки і яким керувала, сама добираючи репертуар, протягом тридцяти трьох років. У 1977 році він отримав звання народного ще раніше його керівник – звання заслуженого працівника культури (1973).

Кримський астроном М.Черних, відкрив нову малу планету, назвав її на честь Марії Оксентіївни та її ансамблю “Горлицею”.

Довгі роки берегла в пам’яті М.О.Руденко бабусині витинанки і нарешті сама захопилася ними, виявивши в них свою поетичну душу, безмежну любов до рідної природи, глибоке чуття краси. Швидко зробилася одним з найвідоміших майстрів в Україні цього давнього, але призабутого народного ужиткового мистецтва. Навчитися цього ремесла до неї приїздили з усіх-усюд. Були це переважно вчителі та учні.

Одного разу її відвідали аж шістдесят учителів зі спецшкіл області з папером і ножицями. Роками її хата була ще й готелем для приїжджих колег-учителів, журналістів, науковців, студентської молоді, працівників культури.

На прохання працівників Державного музею народної архітектури і побуту України М.О.Руденко прикрасила вити-нанками подільську оселю в ньому, і відтоді щороку її запрошували до музею на свято народних мистецтв. У цьому музеї 1980 року вона була учасницею культурної програми “Олімпіада-80” з персональною виставкою витинанок – 125 робіт.

Витинанки Марії Оксентіївни є нині в багатьох музеях та на постійних виставках України і світу. 1993 року в Могилеві-Подільському було започатковано Всеукраїнське свято витинанки. Тут створено й єдиний у світі музей цих дивовижних витворів народної поетичної уяви.

Не дала Марія Оксентіївна зникнути і традиційним поділь-ським одяганкам, насамперед жіночим сорочкам, вишитим у два кольори – червоний і чорний; зібрала 54 зразки вишивки, сама творила нові, наприклад, за мотивом відомої поезії М.Рильського, оздобивши трояндами й виноградом дівочу сорочку. Один з вишитих нею рушників побував на виставці у Болівії.

Коли 1921 року, рятуючись от свавілля більшовицької влади, відома письменниця і громадська діячка Олена Пчілка опинилася в Могилеві-Подільському, вона відразу помітила любов місцевого жіноцтва до малювання на білих стінах хат. Такого їй не доводилося ще ніде бачити. На білому тлі – великі яскраві квіти, зелені виноградні листки. А в хатах – печі й грубки – в мальованому маєві. Олена Пчілка опублікувала про побачене цікаву наукову розвідку.

Оволоділа цим мистецтвом й Марія Оксентіївна, розмалювавши свою й сусідські хати. Дивлячись на них, мимоволі згадуєш рядки Тараса Шевченка: «Село на нашій Україні, неначе писанка село».

Квіти вона, як і Настя Андріанівна Присяжнюк, любила понад усе. Писала: “Вони в мене цвітуть кругом хати від снігу і до снігу. Цвітуть на стінах, на верандах у селі, які за мотивами витинанок вирізьблюю по свіжому цементу, а потім розмальовую олійними фарбами”.

Коло хати висаджувала Марія Оксентіївна по 200 сортів жоржин, айстри, гладіолуси та інші квіти.

В останні роки життя М.О.Руденко клопоталася виданням збірки своїх пісенних записів, одібравши з цією метою біля півтисячі творів. Проте збірка за браком коштів так і не вийшла. Мусимо чим скоріше повернути цей борг і народові, і його славній доньці. Запам’яталося, як на одній з науково-методичних конференцій у Києві подільська фольклористка сказала приблизно таке: “Якби мені в одній руці давали грудку золота, а в іншій пісню, я вибрала б пісню.” То ж свята справа її нащадків – пошанувати її подвижництво, саможертовність в ім’я збереження найдорожчого, що маємо, – своєї душі, мови, духовності, моралі, національних святинь.  

А.Подолинний, професор Вінницького

державного педагогічного університету

ім. М.Коцюбинського 

Самодіяльний народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Горлиця». 4-а зліва М.О.Руденко

 

Співуча «Горлиця». В першому ряду 1-а зліва М.О.Руденко

 

Хліб і сіль наддністрянській фольклористі

 

Пісенне вітання М.О.Руденко з нагоди її 85-річчя

 

Серед ветеранів 241-ої стрілецької дивізії. В центрі М.О.Руденко

 

Дивовижний світ народної майстрині з Вінниччини М.О.Руденко

 

Казкові мережива талановитої подолянки 


Творча  спадщина  М.О.Руденко

“...мені хочеться вірити, що настане час, і колективна форма дозвілля з піснями, народними ремеслами, обрядами ввійде в повсякденне буття кожного села, як це було в давнину”.

                                                                       М.Руденко 

Фольклорно-етнографічні  записи 

Новоріччя стелить щастя: [Святкування Нового року за новими звичаями і обрядами у Могилів-Поділ. р-ні] // Вінниц. правда. – 1963. – 24 берез.

Свято весни у с. Слобода-Яришівська [Могилів-Поділ. р-ну] // Комс. плем’я. – 1963. – 1 трав.

Новорічні щедрування // Нар. творчість та етнографія. – 1964. – № 6. – С. 107-108.

Свято весни [в с. Слобода-Яришівська] // Нар. творчість та етнографія. – 1965. – № 2. – С. 78-85.  

Колядки та щедрівки: Зимова обряд. поезія труд. року. – К.: Наук. думка, 1965. – 803 с. – (Укр. нар. творчість).

Із змісту: [Записи М.О. Руденко]. – С. 587-588, 615-616, 622.

Сійся, родися: [Святкування Нового року за новими обрядами в колгоспі с.Слобода-Яришівська] // Комс. плем’я. – 1968. – 1 січ.

З красою побраталися...: [Нові обрядові пісні с.Слобода-Яришівська] // Вінниц. правда. – 1968. – 13 берез.

 У нас, в с.Слободі-Яришівській [зустріч Нового року] // Наддністрян. правда. – 1969. – 18 січ.

Сійся, родися!: [Новорічне щедрування в с. Слобода-Яришівська] // Молодь України. – 1969. – 21 січ.

 Символи добра, щастя, миру: [Нові обряди, нові звичаї на Вінниччині] // Сіл. вісті. – 1969. – 5 серп.

Жіноча доля і жіноча пісня. Нотатки фольклористки: [Жіноч. фольклор с.Слобода-Яришівська] // Вінниц. правда. – 1970. – 26 лип.

Славна, ти, праце людська: [Новорічні колядки] // Вінниц. правда. – 1970. – 31 груд.

Свято весни [в с.Слобода-Яришівська] // Молодість: Сцен. театраліз. масових свят та видовищ. – К., 1970. – С. 59-73.

Молодим на щастя: [Звичаї с.Животівка Іллінец. р-ну ] // Труд. слава. – 1971. – 9 груд.

Живе слово народу: [Фольклор жителів с.Слобода-Яришівська] // Комс. плем’я. – 1973. – 28 квіт.

Рекрутські та солдатські пісні. – К.: Наук. думка, 1974. – 624 с.

Із змісту: [Записи М.О. Руденко]. – С. 190, 487, 582, 603.

Квіти душі. Наші звичаї, наші обряди // Комс. плем’я. – 1978. – 1 січ.

Невичерпне джерело: [Фольклор. записи пісень “Ой, казали люди-сусіди”, “Летіла зозуля” від вчительки М.А. Гуменюк] // Комс. плем’я. – 1978. – 12 верес.

Народні оповідання. – К.: Наук. думка, 1983. – 501 с. – (Укр. нар. творчість).

Із змісту: [Записи М.О. Руденко]. – С. 313-317, 456-457.

Балади кохання та дошлюбні взаємини. – К.: Наук. думка, 1987. – 472 с.

Із змісту: [Записи М.О. Руденко]. – С. 101, 176, 434, 440.

Пісні родинно-побутові. – К.: Дніпро, 1988. – 675 с.

Із змісту: [Записи М.О. Руденко]. – С. 385, 502.

Засвітилася зорина – народилася дитина: [Про давній звичай народин у Могилів-Поділ. р-ні] // Сл. Придністров’я. – 1993. – 15 черв. – С. 4. 

*     *     *

Завальнюк А. Народні пісні Поділля – невичерпні скарби культури українського народу // Тези доповідей шістнадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1997. – С. 3-5. – (Муз. дод. на с. 93-99).

Із змісту: [Пісня записана від М. Руденко]. – С. 93. 

Весільні  обряди,  записані  талановитою  фольклористкою 

Сплітайся, весільний віночку: [Святкування весілля в с.Слобода-Яришівська] // Вінниц. правда. – 1966. – 10 груд.

Весілля в селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району Вінницької області // Весілля: У 2 кн. Кн. 2. – К., 1970. – С. 251-293.

Ясна зоря зійшла...: [ Фольклористка про весіл. обряд] // Радян. жінка. – 1990. – № 10. – С. 22-23.               

Весілля у нашому Придністров’ї. Позбираємо золоті зерна // Сл. Придністров’я. – 1993. – 21 січ.

 Мати дочку рядила: [Про весіл. обряд на Поділлі] // Камертон-ікс. – 1993. – 12 лют. – С. 9.

Весілля у нашому Придністров’ї [колись і тепер] // Подолія. – 1997. – 3 квіт.    

Зійди, зіронько, з неба: Весілля у нашому Придністров’ї: [Описано обряд] // Подолія. – 1997. – 10 квіт. 

Мистецтво  витинанки  подільської  майстрині

                                                           Ваші вишиванки й витинанки –

То казковий дивовижний світ,

В них дитинство, думи і веснянки,

Рідної Вкраїни милий цвіт.

                                                                                   В.Колесник 

Уразовська Л. Весняний цвіт її полотен // Комс. плем’я. – 1975. – 14 серп.

Сінкевич Б. Подільські витинанки // Вінниц. правда. – 1976. – 13 лип.

Дробчак Г. Схвалено художньою радою [виріб вчительки-пенсіонерки М.О.Руденко з с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну і прийнято до вир-ва на харків. п-ві] // Сіл. вісті. – 1977. – 17 черв.

Уразовська Л. Весняний цвіт її полотен // Культура і життя. – 1977. – 4 серп.

Руденко М. Подільські витинанки – прекрасні: Народні умільці – Олімпіаді-80: [Витинанки – демонструвались у Києві під час Олімпіади] // Наддністрян. правда. – 1980. – 19 серп.

Свичколап Н. Бабушкины кружева // Правда Украины. – 1980. – 17 авг.

Гоцуляк М. Птахи прилітають з пісні // Сіл. вісті. – 1982. – 18 квіт.

Сінкевич Б. Витинанки [нар. майстрині] // Рад. Україна. – 1983. – 20 берез.

Кочерижко Н. Папір, ножиці та ... хист [поділ. майстрині витинанок] // Друг читача. – 1984. – 31 трав. – С. 8.

Руденко М. Родинні витинанки: [Про свій творч. шлях у витинанні] // Сіл. вісті. – 1985. – 7 серп.

Тонке плетиво візерунків [майстра нар. творчості ] // Вісті з України. – 1987. – № 31. – С. 4.

Гоцуляк М. Маленьке диво – витинанка // Земля Поділ. – 1993. – 14 трав.

Сінкевич Б. Витинанки // Рад. Україна. – 1993. – 11 черв.

Майстри витинанки. – Могилів-Поділ., 1993. – 38 с.

Із змісту: [Руденко Марія Оксентіївна]. – С. 21-26.

Теклюк В. На традиціях Марії Руденко зростають таланти майстринь творчого об’єднання “Барви Поділля” // Сіл. вісті Вінниччини. – 2001. – 20 січ.

Теклюк В. Пісня в папері: [Відкрито музей “Укр. витинанка” в м.Могилеві-Поділ.] // Подолія. – 2003. – 9 верес.

Наші майстрині не витинали хіба що Леніна: [Музей витинанок – спадщина М.Руденко] // Вінниц. відом. – 2004. – 7 квіт. – С. 7. 

Фольклорно-етнографічний  ансамбль  “Горлиця”

                                    Нездоланна пісне,

маєво розкішне,

ми з тобою вічні,

як тополі – свічі.

В нас дорога – довга

і років – без ліку,

ми такі – від Бога,

ми такі – навіки.

                                                                       А.Подолинний

 

Гавриш М. Ансамбль “Горлиця” // Рад. Україна. – 1971. – 10 листоп.

Бухарський В. Співає “Горлиця”: [Про М.О. Руденко та її фольклор.-етногр. ансамбль “Горлиця”] // Наддністрян. правда. – 1973. – 7 берез.

Чорний М. Придністровська “Горлиця” // Комс. плем’я. – 1974. – 23 берез.

Лудан Г. “Горлиці” 15 років // Наддністрян. правда. – 1977. – 9 лип.

У сім’ю самодіяльних народних: [Жіноч. вокал.-етногр. ансамблю “Горлиця” присвоєно звання “самодіяльний народний”] // Культура і життя. – 1977. – 1 груд.

Собко Г. У Слободі на вечорницях: Нові звичаї, нові обряди [с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну у виконанні фольклор.-етногр. ансамблю “Горлиця”] // Наддністрян. правда. – 1979. – 27 січ.

Чубата В. Чи виведе “Горлиця” пташенят: Нарис // Наддністрян. правда. – 1979. – 5 лют.

Попова О. Співає “Горлиця” // Наддністрян. правда. – 1980. – 2 лют.

Гоцуляк М. З 20-річчям “Горлице” // Наддністрян. правда. – 1982. – 15 трав.

Дробчак Г. Ювілей “Горлиці” // Сіл. вісті. – 1982. – 11 лип.

Макоїд Г.Т. Фольклорно-етнографічний ансамбль “Горлиця” // Тези третьої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1985. – С. 41.

Гоцуляк М. Лети «Горлице»!: [До 25-річчя фольклор.-етногр. ансамблю] // Рад. жінка. – 1987. – 3 січ.

Кимак Л. Линуть пісні “Горлиці” // Наддністрян. правда. – 1990. – 21 верес.

Руденко М. Посивіла мати – Горлиця: [До 30-річчя фольклор.-етногр. ансамблю “Горлиця”] // Сл. Придністров’я. – 1992. – 31 берез.

Гоцуляк М. Ви чули про планету “Горлиця” ?: Нарис // Земля Поділ. – 1992. – 4 листоп.

Багрій З. З 40-річчям “Горлице”! // Сл. Придністров’я. – 2001. – 7 груд. – С. 20.

Теклюк В. 40 років “Горлиці” // Подолія. – 2002. – 1 лют. – С. 8. – (Спец. вип. газ. “П’ятниця”).

Поезія,  проза,  публіцистика  М.О.Руденко 

Волошка у пшениці: [Байка] // Голос колгоспника. – 1959. – 19 берез.

Хто не робить, то й не їсть: Казка // Вінниц. правда. – 1964. – 3 січ.

Осінь у саду: [Вірш] // Наддністрян. правда. – 1964. – 19 верес.

Славна ти, праце людська: [Дорож. нотатки] // Вінниц. правда. – 1964. – 13 груд.

Піснею прославимо руки трудівничі: [Про нові звичаї і обряди] // Наддністрян. правда. – 1970. – 26 груд.

Живе слово народу: [Значення нар. пісні в житті людини] // Комс. плем’я. – 1973. – 28 квіт.

Квіти життя. З народних джерел: [Думки фольклористки з приводу збору та використ. фольклор. надбань] // Вінниц. правда. – 1975. – 29 серп.

Уквітчуємо наш побут: [Відродження нар. звичаїв та обрядів в селах Вінниц. обл.] // Людина і світ. – 1968. – № 16. – С. 16-18.

Серце щастям повниться: [Значення народ. звичаїв і обрядів в житті людини] // Вінниц. правда. – 1977. – 24 трав.

Квіти душі: [Про звичаї та обряди] // Комс. плем’я. – 1978. – 1 січ.

Уквітчуємо наш побут // Людина і світ. – 1985. – № 1. – С. 21.

Ветеранам: [Вірш] // Наддністрян. правда. – 1985. – 9 трав.

Прошу, молю, люди просять...: [Фольклористка, майстер нар. творчості про занедбання нар. традицій у побуті сіл обл.] // Сіл. вісті. – 1988. – 17 лют.       

Живе така “Пам’ять”: [Про учнів ансамблю Медвежан. 8-річ. шк. Немирів. р-ну] // Комс. плем’я. – 1989. – 25 берез.

Селище-Гостинне: [Історія с.Селище (нині Гостинне) Немирів. р-ну] // Колгосп. вісті. – 1989. – 29 лип.

Іван Підкова і наше місто: [З історії м. Немирова ХVI-XVII ст.] // Колгосп. вісті. – 1989. – 19 серп.

На Петровому полі притихли тополі: [З досвіду роботи Медвежан. шк. Немирів. р-ну] // Рад. шк. – 1990. – № 2. – С. 8-9.

Відтворимо бойовий шлях дивізії [241-ої стрілецької, що визволяла Вінниччину]. – // Наддністрян. правда. – 1992. – 26 листоп.          

Біля братської могили: [Вірш присвяч. В.Юдіну, що загинув у бою за визволення с.Яструбна Могилів-Поділ. р-ну від фашистів] // Сл. Придністров’я. – 1993. – 13 трав.

У сусіда хата біла...: [Роль культосвіт. роботи на селі.] // Рад. Україна. – 1993. – 14 черв.

До світла: [Роль навчання і книги] // Сл. Придністров’я. – 1994. – 26 трав.

Моє село [Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну] // І Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Поділ., 1996. – С. 111-122.

Знайшли кому заздрити: [Про урізання соц. пільг чорнобильцям України, зокрема Вінниці] // Голос України. – 1998. – 5 груд. – С. 11.

Література про життя і діяльність М.О.Руденко

Вас подільське викохало небо,

Сонця щедро дало до лиця,

І розквітли всіх талантів стебла

Вчителя і майстра, і співця.

                                                                                   В.Колесник

Життєві  дороги  видатної  землячки

Альошкін О. Свято Берегині: [Худож. з с.Букатинка Чернівец. р-ну про зустріч з фольклористкою, нар. майстринею М.О.Руденко] // Сл. Придністров’я. – 2001. – 9 берез. – С. 6.

Бараневич Л. Повнота життя // Україна. – 1974. – № 1. – С. 24.

Березовський І.П. Сучасні збирачі фольклору // Нар. творчість та етнографія. – 1966. – С. 7-8.

Білозерова Л. Скарби подолянки // Культура і життя. – 1974. – 13 січ.

Борисенко В.К. Нарада збирачів фольклору в м.Києві // Нар. твор-чість та етнографія. – 1988. – № 2. – С. 68-73.

Із змісту: [ Виступ М.О.Руденко]. – С. 71.

Вовчок В. Наддністрянська горлиця: [Про збирачку пісень] // Вінниц. правда. – 1990. – 4 берез.

Гонта Н. Дочка пісні // Комс. плем’я. – 1980. – 14 лют.   

Горб Є. Збирач народних перлин // Вінниц. правда. – 1975. – 23 лют.

Горб Є. Талант і працелюбність збирачки пісень // Нар. творчість та етнографія. – 1976. – № 1. – С. 102-103.

Горб Є. Господарка свята: [Розмаїття захоплень М.О.Руденко] // Сл. хлібороба. – 1980. – 27 верес.

Горб Є. Майстриня з Слободи-Яришівської // Сіл. вісті. – 1984. – 30 жовт.

Горобець М. З роси і з води // Вінниц. правда. – 1990. – 6 лип.

Гоцуляк М. Щоб повнішала народна скарбниця: [Про засл. праців-ника культури УРСР М.О.Руденко] // Наддністрян. правда. – 1981. – 26 верес.

Дмитренко М. Не попіл – полум’я!: [Розв. і пробл. укр. фольклорис-тики. Є про М.Руденко] // Літ. Україна. – 1987. – 12 листоп. – С. 2, 8.

До криниць народного слова: [Є про М.О.Руденко] / Упоряд. А.М.Подолинний, О.Г.Ніколаєць. – Вінниця, 1989. – (Буклет).

Заблоцький А. Веселка у хаті // Комс. плем’я. – 1966. – 9 верес.

Кабо Л. Живет в селе учитель // Лит. газ. – 1963. – 10 авг.

Кабо Л.Р. Станция назначения – жизнь: Статьи и очерки – М., 1964. – 214 с.

Із змісту: “Все мы народ”: [Про М.О.Руденко]. – С. 147-152.

Козаченко Л. Поезія в душі // Комс. плем’я. – 1968. – 16 квіт.

Мирончак Н. Невичерпні джерела: [Про творч. і життєв. шлях етнографа, фольклористки, краєзнавця, педагога] // Земля Поділ. – 1995. – 11 лют.

Музиченко Я. Дивосвіт Марії Руденко // Сіл. вісті. – 1991. – 17 квіт.

Омельченко В. Сказання про красу // Комс. плем’я. – 1985. – 5 верес.

Орел Л. Візерунок, пісня, легенда... // Україна. – 1982. – № 40. – С. 23.

Паламарчук В. Наддністрянська горлиця // Робітн. газ. – 1990. – 16 берез.

Петрученко С. Шляхи до людських сердець // Комс. плем’я. – 1972. – 25 лип.

Рябий М.В., Руденко М.О. У вінницьких фольклористів: [Про наук. конф. фольклористів Вінниччини] // Нар. творчість та етнографія. – 1965. – № 5. – С. 100.

“Сієм, сієм, посіваєм...” // Рад. освіта. – 1966. – 1 січ.

Сінкевич Б. Уміють квіти говорити... // Комс. плем’я. – 1971. – 19 серп.

Сінкевич Б. Крила білих лебедів: Нарис // Молодь України. – 1973. – 10 черв.

Сінкевич Б. Сонце на весняній орбіті [– вчителька с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну] // Комс. плем’я. – 1975. – 15 лют.

Стефанишин Ю. Краса поруч нас: [Про засл. працівника культури УРСР М.О.Руденко, яка продовжує традиції настін. розпису нар. майстрині А.Кондратюк. Є фото, іл.] // Україна. – 1987. – № 10. – С. 3.    

Сухобрус Г.С. Подільські враження [фольклор. експедиції, зокрема про М.О.Руденко] // Нар. творчість та етнографія. – 1965. – № 1. – С. 104-106.

Шахова Л. Горлиця: [Розмова з фольклористкою] // Сіл. вісті. – 1994. – 30 серп.

*     *     *

Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. – Кам’янець-Поділ., 1993. – 479 с.

Із змісту: [Про М.О.Руденко]. – С. 96, 97, 171, 334.

Марія Руденко // Подільські криниці: Хрестоматія з літератури рідного краю. Вип. 1. / Упоряд. А.М.Подолинний. – Вінниця, 1994. – С. 70-79.

Руденко Марія Оксентіївна // З-над Божої ріки / Упоряд. А.М.Подолинний – Вінниця, 2001. – С. 294-295.

Руденко Марія Оксентіївна // Вінниччина фольклорна: Довід. / Упоряд.: А.М.Подолинний, Т.О.Цвігун. – Вінниця, 2003. – С. 67-68.

*     *     *

Берегиня скарбів народних: До 80-річчя з дня народж. М.О.Руденко: Бібліогр. покажч. / Уклад.: Н.К.Вартанович, Л.Ф.Стецюк. – Могилів-Поділ., 1995. – 10 с.

Дочка пісні: До 80-річчя з дня народж. М.О.Руденко: [Бібліогр. список л-ри] / Уклад. В.Бочкова // Камертон-ікс. – 1995. – 16 лют. (№ 7). – С. 3-4.

Марія Оксентіївна Руденко: [Бібліогр. довідка] // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1995 року. – Вінниця, 1994. – С. 27-29.

Документи

Державний архів Вінницької області: Ф. Р-5331 (особовий фонд).

Вшанування  берегині  скарбів  народних

Білозерова Л. Від щирого серця: [Про М.А.Руденко з нагоди удостоєння звання засл. працівника культури УРСР] // Вінниц. правда. – 1973. – 12 жовт.

Гнатюк Н. Персональні стипендії відомим митцям Вінниччини: [Комент. консультанта голови облдержадмін., секретаря коміс. по присудж. персон. стипендій, щодо встановлення персон. стипендій І.Д.Ковалю, А.М.Овчаренку, А.М.Перепелюку, М.О.Руденко, В.П.Сторожук. Є положення облради та облдержадмін. для митців обл.] // Вінниччина. – 1998. – 3 лют.

Горобець М. З роси і з води: [75-річчя з дня народж.] // Вінниц. правда. – 1990. – 6 лип.

Горобець М. Берегиня: [80-річчя з дня народж.] // Сл. Придністров’я. – 1995. – 14 лют.

Гоцуляк М. Як до тої горлиці позлітались гості...: [Відзначення 85-річчя від дня народж.] // Вінниччина. – 2000. – 25 берез. – С. 6. – (Спец. вип. газ. “Зоряна криниця”).

Колесник В. Зірка Поділля: [ Вірш-посвячення М.О.Руденко на честь 80-річ. ювілею] // Сл. Придністров’я. – 1995. – 14 лют.

Мельник В. Горлиця Поділля: [До 85-річчя від дня народж.] // Земля Поділ. – 2000. – 17 берез.  

Многая літа, подільськая горлице!: [Про обл. наук.-практ. конф. “Наддністрян. Горлиця” ] / Кор. В.Гасюк // Вінниччина. – 2000. – 26 лют. – С. 6. – (Спец. вип. газ. “Зоряна криниця”).

Наша наддністрянська горлиця: [До 85-річчя з дня народж.] // За Батьківщину. – 2000. – 18 лют. – С. 12.  

Подолинний А.М. Горлиця: [До 85-річчя з дня народж.] // Вінниц. газ. – 2000. – 17 лют.

Сікорський Ю. Хай Горлиця почує свою пісню: [Про обл. наук.-практ. конф. з нагоди 85-річчя від дня народж. М.О.Руденко] // Подолія. – 2000. – 2 берез.

Теклюк В. Високий злет слобідської горлиці: [Є фото] // Подолія. – 2000. – 15 лют.

Планета “Горлиця”

 І, назвавши руки золотими,

Вчені віднайшли Вас серед зір.

                                                            В.Колесник

Барась Н. Имя планеты – «Горлица»: [Відкр. нової планети назван. на честь фольклор.-етногр. ансамблю с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну.] // Правда Украины. – 1992. – 26 нояб.

Захар’яш Є. Ім’я планети – Горлиця: [Нову планету крим. астрономи назвали “Горлиця” – на честь самодіял. ансамблю с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну] // Робітн. газ. – 1992. – 3 груд.

І назвали планету “Горлиця” // Камертон-ікс. – 1993. – 29 січ. – С. 6.

[Нову планету крим. астрономи назвали “Горлиця”] // Культура і життя . – 1992. – 5 груд. – С. 1.

Теодорович П. І назвали планету “Горлиця” // Жінка. – 1993. – № 1. – С. 8.

Шахова Л. Є в небі зірка Горлиця // Сіл. вісті. – 2000. – 21 берез.

“Праведник  миру”

Гоцуляк М. Нагорода за доброту і ризик: [Ізраїл. медаллю “Праведник миру” нагородж. заслуж. працівника культури України М.О.Руденко з Могилів-Поділ. р-ну, яка рятувала євреїв під час фашист. окупації] // Сл. Придністров’я. – 1996. – 13 лип.

Праведниця миру з Слободи-Яришівської // Подолія. – 1996. – 25 лип.


На  радість  людям...

 

До 90-річчя з дня народження

Марії Оксентіївни Руденко

(14.ІІ.1915-13.V.2003)

 

 

Бібліографічний покажчик

 

 

 

Укладачі: О.Ніколаєць, Т.Кристофорова

Вступна стаття А.Подолинний

Редактор М.Спиця

Комп’ютерний набір Т.Кристофорова

Комп’ютерна верстка, дизайн, оригінал-макет Н.Спиця

Тиражування Г.Стратієнко

Відповідальний за випуск В.Циганюк

                                              

Підписано до друку 25.01.05. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Умов. друк.арк. 1.75. Тираж 80 прим.

 

 

Ксерокс Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва

21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 73

тел. 32-40-54


Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше