ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



???’?????, ?????, 45-??
?????, 41-? ?? ??????!

Версія для друку

СЦЕНАРІЙ

проведення урочистих зборів громадськості області з нагоди відзначення 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників

Дата проведення: “____”______________2005 р.

Час проведення: ___________ год.

Місце проведення: ________________________

11.00-11.30  – Прибуття та реєстрація учасників зборів

11.00-12.00  – Виступ духового оркестру на майдані.

11.20-12.00  – Виконання пісень військової тематики учасниками художньої самодіяльності РБК      

ПОЧАТОК  УРОЧИСТОЇ  ЧАСТИНИ

Засідання проводиться за участю керівників обласної та районних державних адміністрацій, обласної, міських та районних рад, органів місцевого самоврядування, ветеранів та громадськості області.

Розміщення в залі відповідно до вказаних у запрошеннях місць.

12.00 - Показ кадрів документальної хроніки часів Великої Вітчизняної війни;

-  Почесна президія займає місця на сцені;

-  Відкриття урочистих зборів.

Збори відкривають та проводять ведучі

Ведучий 1:

Шановні ветерани! Шановні гості, всі присутні!

Сьогодні ми зустрічаємося у цій святковій залі з нагоди знаменної історичної дати - 60-ї річниці з дня визволення України від фашистських загарбників.

Ведучий 2:

Вітаючи з цією священною і світлою датою всіх, кому вона дорога, висловлюю особливу подяку і шану командирам і рядовим бійцям різних фронтів, які, не рахуючись із труднощами, не шкодуючи власної крові і життя, мужньо пройшли вогненними фрон-товими верстами, чесно і сповна виконали свій ратний обов’язок.

Ведучий 1:

Ми, по-синівськи, вдячні партизанам і підпільникам, усім тим, чия активна діяльність у ворожому тилу стала одним із важливих чинників розгрому фашистських окупантів і їхнього вигнання із загарбаних територій.

Ведучий 2:

Вшануємо свободу тих, хто довів свою відданість державі в тилу. Позбавлені дитинства, юності, жіночого щастя, в нелюдських умовах вони цілодобово працювали на фронт, наближаючи своєю титанічною працею цей заповітний день.

Ведучий 1:

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, хто в роки Великої Вітчизняної війни своїм життям присягнув на вірність матері-Вітчизні. Щиро співчуваємо солдат-ським матерям і вдовам, дітям та онукам тих, хто не повернувся з далеких доріг війни.

Ведучий 2:

Завдячуємо їм, а ще більше живим, тим, хто знаходиться у цій залі та багатьом-багатьом іншим ветеранам, відсутнім сьогодні. Бо ж тільки завдяки їхній мужності, самовідданості ми маємо найдорожче – життя.

Ведучий 1:

Тому дозвольте, шановні ветерани, учасники бойових дій, партизани та підпільники, учасники трудового фронту, всі, хто кував Перемогу, від імені нашого повоєнного покоління низько вклонитися вашій мужності, стійкості, витримці, щиросердно подякувати Вам за те, що Ви є. Побажати міцного здоров’я та довголіття, бадьорості духу та наснаги, невичерпної енергії та мужності, добра та благополуччя на довгі-довгі роки.

Ведучий 2:

Перемога у Великій Вітчизняній війні – це великий історичний досвід, це висновок про те, що коли ми разом – тоді ми перемагаємо. Коли йдемо порізно – терпимо нищівних поразок. Тому сьогодні, як ніколи, Україні потрібні спільні дії всіх поколінь, єдність та злагода народу. Цьогорічне відзначення 60-ї річниці визволення України займе помітне місце у розбудові нашої держави, сприятиме об’єднанню та консолідації всіх здорових сил суспільства, стане символом єдності нації, народу та влади.

Ведучий 1:

Дозвольте урочисті збори, присвячені 60-річчю визволення України від фашистських загарбників, оголосити відкритими.

 Виконується Державний Гімн України у виконанні хорового колективу

Ведучий 1:

Державний Прапор України та бойові прапори 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного полку та 101-го ордена Червоної Зірки полку зв’язку внести!

Вносяться Державний Прапор України та бойові прапори.

Оркестр виконує зустрічний марш

Ведучий 1:

Прошу сідати. Шановні учасники святкового зібрання! До слова запрошується___________________________ (доповідь).

Ведучий 2:

Сьогодні нам дуже приємно відзначити, що з нагоди 60-річчя визволення України від фашистських загарбників багато наших земляків  нагороджено відзнакою Президента України, ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарб-ників». Дозвольте з великою вдячністю вручити Вам ці нагороди.

Вручає найповажніша особа зібрання.

Ведучий 1:

Ювілейними медалями нагороджуються:

Зачитується список нагороджених. Молодь вносить на сцену нагороди та вручає їх ветеранам Великої Вітчизняної війни.

Ведучий 2:

Від вдячних нащадків – квіти ветеранам війни.

 Учні в національних костюмах вручають квіти.

Оркестр грає туш.

Ведучий 1:

На честь 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників ветеранам війни вручаються ключі від автомобілів «Таврія».

Зачитується список ветеранів війни, які отримують автомобілі.

Ведучий 2: 

Слово від нагороджених має голова районної Ради ветеранів України ______________________________(виступ голови районної Ради ветеранів).

Ведучий 1:

Із нагоди 60-річчя визволення України від фашистських загарбників проведено ІІ-й етап конкурсу сільських, селищних та міських рад.

Зачитується список переможців, проводиться вручення нагород.

Ведучий 2:

Шановні учасники урочистих зборів! Для виносу Державного Прапора України та бойових прапорів 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного  полку та  101-го  ордена Червоної Зірки полку зв’язку прошу встати! Державний Прапор України та бойові прапори 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного полку та 101-го ордена Червоної Зірки полку зв’язку винести!

Виносяться Державний Прапор України, прапор Вінницької області та бойові прапори.

Ведучий 1:

Шановні учасники святкового зібрання! Урочисті збори громадськості області з нагоди святкування 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників оголошуються закритими!

Виконується Державний Гімн України.

Ведучий 2:

За кілька хвилин для всіх учасників урочистого засідання  відбудеться   театралізований концерт.


 ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ МОСТИ

 

Сценарій урочистого театралізованого вечора, присвяченого

60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

 

По обидва боки сцени розташовані відеоекрани.

Сцена повністю затемнена. Проміння софітів вихоплює з глибини обох боків сцени виготовлені з бойових гільз снарядів свічі – символ пам’яті. Вони палають, як смолоскипи. Кожна із гільз-свічок перев’язана стрічкою солдатської слави. Інша пара софітів пронизує своїм світлом темний купол сцени, як пронизували під час тривоги воєнні прожектори. Перед початком театралізованого концерту звучать фонограмою або у виконанні духового оркестру пісні на військову тематику.

Звучать позивні вечора. Під час слів диктора сцена повністю освітлюється. Хореографічна композиція “Шкільний вальс”.

Дикторський текст:

У полі жито колосом шуміло,

Лунивсь сталевий дзвін коси.

Із краю в край нестримно і грайливо

Линули дівочі голоси.

Десь надвечір вдарили баяни,

Стукіт закаблуків по селу...

 Дикторський текст стихає. Після виконання  композицій учасники завмирають. Стоп-кадр.

Дикторський текст:

А вночі...

 Стук метронома. До застиглої композиції виходить воїн.

Воїн:

Уночі...

Немов ніколи не було на світі

Спокою й миру. Гул, вогонь і дим.

Усе змішав стальних розривів вітер.

Зорю мішав із порохом земним.

Фашисти скривавлену зброю

Піднесли у злобі на нас, -

Вставай, Батьківщино, до бою

І слухай Вітчизни наказ.

 Композиція затемнюється. Піднімається інтермедійна завіса, за якою вибудовано  хор ветеранів. Він виконує пісню “Священная война” сл.В.Лебедева-Кумача, муз. О.Александрова.

Диктор:

Двадцять два з половиною місяці йшли солдати вогняним шляхом визволення по землі України. Вирішальною у її звільненні від німецько-фашистських окупантів стала велетенська битва за Дніпро і визволення Києва.

60 років відділяє нас від тих буремних днів, та невмолимий час невладний над нашою пам’яттю і серцем.

 Хор виконує пісню.

 Пісня про Дніпро

сл. Є.Долматовського, муз. М.Фрадкіна

Біля буйних лоз та високих круч

і любили ми і росли.

Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч

Над тобою мчать журавлі.

Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч

Над тобою мчать журавлі.

 

Ти побачив бій, богатир-ріка,

Ми в атаку йшли за  Дніпро.

Хто поліг в бою – славен у віках,

Бо загинув він, як герой.

Хто поліг в бою – славен у віках,

Бо загинув він, як герой.

Кат напав на нас, ми пішли з Дніпра,

Смертний бій гримів, як гроза.

Ой, Дніпро, Дніпро, хвиль бентежна гра,

А вода ж твоя, як сльоза.

Ой, Дніпро, Дніпро, хвиль бентежна гра,

А вода ж твоя, як сльоза.

 

Хай фашистська кров, як ріка, тече

Вже для них настав час негод.

Як у повінь Дніпр, ворогів змете

Наша Армія, наш народ.

Як у повінь Дніпр, ворогів змете

Наша Армія, наш народ.

 На сцену виходять ведучі.

Ведучий:

Вкраїна наша, села і міста,

І вічне небо, і вода пречиста,

Моря величні і земля свята –

Аби народ мій похитнувся

І випустив із рук свій меч і стяг,

І двадцять мільйонів поховавши

Не повалив до ніг своїх рейхстаг, –

Яким воно було б сьогодні наше?

Ведуча:

Отож не треба велемовних слів.

Братів згадаймо, поцілуймо матір,

І пригорнімо воїнів-батьків,

І вчімось їхні  рани шанувати.

Ведучий:

Бо нас із вами просто не було б,

Ми не топтали б ряст на цьому світі.

Сини солдатські, повоєнні діти,

Схилім перед солдатами чоло.

На сцені висвітлюється цифра 60, до якої йдуть юнаки і дівчата. Вони несуть на траурних подушечках нагороди померлих ветеранів. Чіпляють їх до цифри 60 і таким чином із подушечок і нагород утворюється цифра 60 у новому звучанні. У цей час на авансцену виходить  воїн.

 На березі вічності

Б.Олійник

Воїн:

В колонах. 

Поротно.

Крізь попіл, і  бронзу, і мармур.

З непам’яті,

з пам’яті,

з виру морського і суші

Солдати,

матроси,

єфрейтори і командарми

Суворо

проходять

повз нас,  і грядущих, і сущих.

Проходять

поротно

в погонах, у личках, в петлицях.

Біжать до воріт

матері, наречені, дружини.

І дивляться,

дивляться в лиця,

як злякані птиці,

Шукають, питають:

хто мужа,

хто брата,

хто сина.

Проходять  повільно,

неначе тумани осінні.

Велике мовчання стоїть,

як гора над світами.

І раптом цю тишу

навиліт пронизує: “Сину-у!”

І десь із колони,

як з берега вічності: “Мамо-о...”.

Біжать од воріт

матері, наречені, дружини.

Злітають хустки і лягають на трави снігами.

І кришиться небо від зойків згорьованих: “Сину-у!”

І листом осіннім спада над колоною: “Мамо...”.

Проходять,

проходять –

і несть їм кінця і начала.

Шукаю між тих я, що безвісти ... в судну годину.

Та, батьку... Та де ж ти?

Ми ж тридцять віків тебе ждали.

І чую здалека, як з берега вічності: “Сину...“.

Так будьте ж ви прокляті

Нині,

і прісно,

й назавше,

Усі, хто поваживсь на святість

всесвітнього ритму.

Коли, проти глузду,

сини від батьків своїх – старші.

Коли в божевіллі за травнем –

зима, наче бритва.

І знову

поротно

шикують батьків командири.

Стають перед нами, як судді,

пречисті і строгі.

І ми перед ними – на лінії їхньої віри.

З Європи до Азії,

в грізному сяйві багнетів.

Їх – двадцять мільйонів!!! –

смертей своїх дату затерши,

Встають.

І нема серед них ані других, ні третіх!

У списках планети

однині усі вони – перші.

Велике мовчання стоїть,

як гора позахмарна.

І в тиші оцій, коли чутно,

як сходить пшениця,

Охриплі в окопах, закуті в бинти командарми

Говорять нам Слово,

і віщо вдивляються в лиця:

-    Сини наші вірні.

Брати, матері наші й сестри.

Не треба печалі:

ми падали в січах без ляку.

Над нами ніколи не плакали тужно оркестри,

Бо з наших плацдармів живі починали атаку.

За те, щоб земля не зійшла з голубої орбіти,

Щоб в юному світі

і нині, і прісно, і завше

В правічному ритмі

за травнем приходило літо,

Щоб ваші сини не були від батьків своїх старші.

Ми чесно своє одробили на ратному полі.

Нам легко, бо ми

уже пам’яттю стали, мов клени.

Дивіться ж, нащадки:

в долоні синівської долі

Вручаємо світ ми

і наші високі знамена.

...Велике мовчання –

росте обеліском з граніту.

Колони

        поротно

відходять в тумани осінні.

І ми стоїмо

при началі своєї орбіти,

І я відчуваю,

як досвід приходить до сина.

Нам випало, сину,

 досіяти і долюбити.

Отецькеє  поле –

і стати нового початком...

І я відчуваю,

як доля великого світу

На наші рамена

ляга,

наче батькова скатка.

 По завершенні траурно-процесуального дійства оголошується хвилина мовчання.

Ведучий:

Хвилина мовчання... найдовша хвилина. У ній 60 секунд, як 60 років. У ній - наші вічні ровесники.

Ведуча:

Хвилина мовчання... Вона освітлена вогнем салютів і вогнем боїв. Найтихіша, найсумніша, найтяжча хвилина, сповнена гордості та мужності, скорботи й шани.

Ведучий:

Вшануймо пам’ять тих, хто відстояв для нас мир на землі хвилиною мовчання.

 Поволі лине пісня “Степом, степом” муз. А.Пашкевича, сл. А.Негоди.

На фоні пісні дикторський текст

Дикторський текст:

Священними карбами,

Незнищеною славою,

Невмирущими ранами

Ліг на серце історії і наших народів

Той праведний подвиг.

Над полями бранними

Над батьками славними,

Схилімо голови.

Над рідними і нерідними,

Над знаними і незнаними.

Схилімо голови.

Ведуча:

Схиляємось у невимовній скорботі перед мільйонами жертв фашизму. Вічна пам’ять усім, хто поліг за рідну землю!

Степом,  степом

Йшли у бій солдати.

Степом, степом –

Даль заволокло...

Мати, мати

Стала коло хати,

А кругом

В диму село.

Степом, степом

Розгулись гармати.

Степом, степом –

Клекіт нароста...

Степом, степом

Падають солдати,

А кругом

Шумлять жита.

Степом, степом

Поросли берізки.

Степом, степом

Сонце розлилось...

Степом, степом –

Встали обеліски,

А кругом

Розлив колось.

Степом, степом

Людям жито жати.

Степом, степом –

Даль махне крилом...

Мати, мати

Жде свого солдата,

А солдат

Спить вічним сном.

 По закінченню пісні на сцені зміна темпоритмів і акцентів. Виконується хореографічна композиція “Уклін вам, ветерани”.

Дикторський текст:

При орденах йдуть ветерани знову,

До пам’яті звертається весь люд,

Бо в нашій незалежності, братове,

Є ветеранів давнішній салют!

 

За подвиг героїчний і величний,

За Україну нашу вільну й вічну.

Уклін доземний вдячності і шани

Вам, наші визволителі і ветерани.

Ведучий:

Пісні років війни – це своєрідний літопис тих історичних подій. Біль і радість, кохання і смуток, горе втрат і щастя перемоги. Все сплелось у поетичних рядках і незабутніх мелодіях безсмертних пісень часів Великої Вітчизняної війни. А зараз згадаймо і заспіваймо  разом у цьому святковому колі пісні воєнної пори. Пісні, що стали пам’яттю серця і покликом віри.

Ведуча:

Що сниться вам, сини-солдати?

Не застудили б вас ні грози, ні вітри.

З яких доріг вас дома виглядати?

Невже забули, що сивіють матері...

Без оголошення звучать пісні: “Соловьи, соловьи” муз.В.Соловьева-Седого, сл.А.Фатьянова; “Дороги” муз.А.Новикова, сл. Л.Ошанина; “Где же вы теперь, друзья-однополчане” муз.В.Соловьева-Седого, сл.А.Фатьянова; “На безымянной высоте”  муз.В.Баснера, сл.М.Матусовского; “Алеша” муз.Э.Колмановского, сл.К.Ваншенкина; “Темная ночь” муз.Н.Богословского, сл.В.Агатова.. Сцена затемнюється. Фонограмою або в живому виконанні звучать уривки з пісень: “Синий платочек” муз.Г.Петербургского, сл.Я.Галицкого; “Жди меня” муз.М.Блантера, сл.К.Симонова; “Смуглянка” муз.К.Листова, сл.А.Суркова; “В лесу прифронтовом” муз.М.Блантера, сл.М.Исаковского. На відеоекранах, що розташовані з боків сцени, демонструються кадри кінохроніки.

Дикторський текст:

Синя маленька хустина

Скільки ти снилась мені,

Як присипала нас глина

В мокрім окопі на дні,

Як піднімали в атаку

Гнівні швидкі літаки

І як клялись до останку

Нищить фашистські полки.

Троячи звагу і силу,

Мчали в новий вогнепад,

Маючи з рідного тилу

Хліба шматок і снаряд.

Ведучий:

Я – голос історії, пам’яті голос,

Що буде століттями жити у вас,

Я – ниви воєнної зріджений колос,

Я – домни вогонь, що в біді не погас.

Ведуча:

Згадайте сьогодні і ви, ветерани,

І ви, молоді, що не знали війни,

Про тих, хто забув тоді власнії рани,

Про тих, хто озветься до вас з далини.

Ведучий:

Спинімо час. Із нами тих немає,

Хто рятував цю землю, від біди.

Велична пам’ять серця! Закликаю,

Урочисто до зали увійди!

Ведуча:

Вони життя своє без роздумів віддали

За те, що ми у мирі живемо,

Ви на полях війни кривавих впали,

Ми ж перед вами на коліно впадемо.

Ведучий:

Сини Росії, і Прибалтики, й Кавказу,

Усіх національностей сини

Наш край подільський визволяли разом

Від ненависної фашистської чуми.

Ведуча:

Невже ізнов урветься тишина?

Невже ізнов з ранковою росою

Нова, страшна прокинеться війна

Й по світу знову піде смерть з косою?

Ведучий:

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів...

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Ведуча:

Шановні сивочолі ветерани,

Друзі і наставники мої,

У негоду ниють ваші рани,

А ночами видяться бої.

Ведучий:

Сталінград, бої за Україну,

У вогні розтерзаний Дніпро,

Ви собою заслонили Батьківщину,

Утвердили на землі добро.

Ведуча:

Кривавим  сном одкорчилась війна,

Літа зарубцювали давні рани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

Ведучий:

В атаку йшли не ради нагород,

Поранені страждали в медсанбатах...

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим й посивілим солдатам.

Ведуча:

В серцях ветеранів – осколки війни,

Лише наша пам’ять – від ран отих ліки.

Від щирого серця сьогодні промовимо ми:

Спасибі вам, фронтовики!

 Ведучий:

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям віддать,

На вічних постах стоять обеліски,

В полях обеліски стоять.

Ведуча:

День Перемоги – щаслива мить,

Та не всім судилося дожить.

 Фонограмою або  в живому виконанні звучить пісня “Журавлі” муз.Я.Френкеля, сл.Р.Гамзатова. На сцену виходять діти, несучи на рушниках портрети загиблих у війну земляків.

Хлопець:

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені –

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

 

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять –

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

 

Торкнутись силяться зеніту...

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається, всього світу

Усього людства вартові.

Дівчина:

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям-солдатам віддать.

На вічних вартах стоять обеліски.

В полях обеліски стоять.

Ведуча:

Обеліски, пам’ятники... Скільки їх?! Але чому немає пам’ят-ника матері, що досі чекає з війни сина, вдовам, жінкам високої краси вірності, які виконали останній заповіт чоловіків – вивели в люди дітей? Саме вони, затамувавши горе й біль, відбудовували зруйноване, виховували своїх дітей – продовження нашого українського роду.

Ведучий:

  Сьогодні ми з великою вдячністю і любов’ю згадуємо вас, солдатські вдови. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками обличчя, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам’ять про останні хвилини перед розлукою. Ви свято бережете листи-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани. Десятиріччя минули, а вони не загоїлися. Рани війни озиваються в серцях дітей і онуків, дружин і матерів загиблих. Рани війни болять  нас усіх і досі.

Дівчина:

Схилилось зажурене жито,

Тамуючи біль в колосках.

І тануло-тануло літо

У Батьківських добрих очах.

 

Осколком останнім атака

Під серцем  йому запекла,

Не скоро  по нім будуть плакать

В хатині, що скраю села.

 

По синій зимовій пороші,

Крізь плетиво стомлених днів

Ще будуть стрічать листоношу,

Чекатимуть звісток з фронтів.

 

Бо мати не вірила смерті,

Зімкнувши уперто вуста,

Листи  пожовтіли в конвертах,

На скронях біліють літа.

Ведучий:

На нашому святі присутні солдатські вдови, діти та онуки загиблих воїнів. Я прошу весь зал, стоячи, аплодуючи, віддати шану тим, хто вірно чекав, не втрачав надію та мужність.

Усі встають, аплодують, виконується пісня “А льон цвіте”

муз.І.Сльоти, сл. В.Юхиновича.

Ведучий:

О люди! Зберігаймо мирний день,

Щоби війна до нас не повернулась!

Нехай летить на крилах у пісень,

А не згаса в покосах смерті юність.

Ведуча:

Будь славен у віках, День Перемоги,

Будь славен День, що радість нам приніс.

Закінчились печалі, геть тривоги,

Хай буде радість і не треба сліз.

Ведучий:

Хай ворогам цей день несе тривогу,

День гніву нашого і помсти, й прокляття,

Коли в Берліні прапор Перемоги

Ми підняли як ствердження життя.

Вмикається світло. На сцені – всі учасники концерту. Звучить пісня “Поклонимся великим тем годам”

муз. О.Пахмутової, сл.М.Львова.

Ведуча:

І до тих пір загиблі

Будуть жити,

І доти вдовам

Ніч писатиме листи,

Допоки житимуть на світі

Людської пам’яті мости!

 Виконують всі присутні пісню “День Победы”

 муз.Д.Тухманова, сл. В.Харитонова.

 

Рекомендована  література:

Авдєєва А., Скобелева М. “Мы здесь с тобой не потому, что дата”: [Сцен. до Дня Перемоги] // Искусство в шк. – 2002. – № 2.– С.87-89.

Ефремова Н. Муза звала к Победе: [Літ.-муз. композиція, присвяч. молодим поетам воєн. часу] // Клуб.– 2000. – № 1.– С. 26-27.

Денисов В. Подвиг переможців житиме у віках: [Сцен. масового клуб. заходу] // Райдуга. – 1989. – № 4. – С. 25-44.                                                                                     

Линькова Т. И нам войну забыть нельзя: [Сцен. вечора-зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни] // Клуб.– 2000. – № 4.– С. 22-23.

Прокопенко М.М. П’є журавка воду: Вечір, присвяч. солдат. вдовам //Укр. мова і л-ра в шк.– 1993. – № 3.– С. 54-55.

Солдатский привал: [Сцен. до свята Перемоги в міському парку] // Клуб.– 2000. – № 2.– С. 16-17.

З М І С Т      

Левицький А.І. А музи не мовчали... (вступна стаття)  

Цей день величний, наче світ (від укладачів)

Робочий план святкування 60-ї річниці визволення  України від фашистських загарбників

Пам’ятаєш, Земле, 45-й? Земле, 41-й не забудь! (сценарій мітингу-пам’яті)

Сценарій урочистих зборів громадськості області

Людської пам’яті мости! (сценарій театралізованого концерту)

Рекомендована література 


Пам’ятаєш, Земле, 45-й?

Земле, 41-й не забудь!

 МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ І СЦЕНАРІЇ

ДО ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ УРОЧИСТИХ ЗАХОДІВ,

присвячених 60-річчю Великої Перемоги

 

Укладачі:     Циганюк В.Ф., Ревенко М.Б.

Комп’ютерний набір     Пасека Г.А.

Верстка    Спиця Н.В.

Редактор     Колосовська Г.І.

 Коректор     Спиця М.Г.

 Відповідальний за випуск     Циганюк В.Ф. 

 

Підписано до друку 12.04.2005 р. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 3.0

Тираж 1000.

 

Друк ТОВ «Меркьюрі-Поділля»

м.Вінниця, вул. Р.Скалецького, 15

тел. (0432) 52-08-02


???’?????, ?????, 45-??
?????, 41-? ?? ??????!

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше