ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-демократія: освіта

Версія для друку

Це досягається шляхом:

• забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

• запровадження дистанційного навчання із застосуванням у навчальному процесі та бібліотечній справі інформаційно-комунікаційних технологій поряд з традиційними засобами;

• розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуску електронних підручників;

• створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовою реалізації ефективних

стратегій досягнення цілей освіти.

Доктрина зафіксувала зобов’язання держави підтримувати процес інформатизації освіти, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у системі освіти; сприяти забезпеченню навчальних закладів комп'ютерами, сучасними засобами навчання, створювати глобальні інформаційно-освітні мережі; забезпечувати розвиток усеохоплюючої системи моніторингу якості освіти всіх рівнів. 21 січня 2003 року були обнародувані результати “Оцінки електронної готовності України” — комплексного дослідження стану справ у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Це перше дослідження, проведене міжнародними і національними експертами з використанням рекомендацій гарвардського “Довідника готовності до інформаційного світу”. Тривало дослідження майже рік. Його результати будуть використані при розробці державної програми “Електронна Україна” і підготовці до участі у Всесвітньому самміті з інформаційного суспільства у Женеві наприкінці 2003 року. Другий розділ цього надзвичайно важливого документу присвячений мережному навчанню.

Покращення засобів ІКТ вважається однією з найбільш нагальних проблем освітнього сектору. Окремий розділ Національної доктрини розвитку освіти, стратегічного документу, ухваленого Президентом у квітні 2002 року, присвячений питанню інформаційних технологій. Впровадження сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій розглядається як пріоритетний напрямок у розвитку освіти, оскільки це забезпечує покращення процесів навчання та освіти, сприяє доступності й ефективності освітньої системи та готує молодь до активного життя в інформаційному суспільстві. Згідно зі стратегією це впроваджується шляхом:

• забезпечення поступової комп'ютеризації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

• запровадження мережного навчання із застосуванням у навчальному процесі та бібліотечній справі інформаційно-комунікаційних технологій поряд з традиційними засобами;

• розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб;

• випуск електронних підручників;

• створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей освіти.

Вищезазначена стратегія зобов'язує державу підтримувати процес комп'ютеризації освіти: застосовувати інформаційні та телекомунікаційні технології у системі освіти, сприяти забезпеченню навчальних закладів комп'ютерами та сучасними навчальними матеріалами, впроваджувати глобальні інформаційні та освітні мережі, створювати всебічні системи моніторингу якості освіти на всіх рівнях.

Крім того, Президент своїм Указом "Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні" №941/2001 доручив Кабінету Міністрів у рамках Національної програми інформатизації на 2002р. та наступні роки передбачити наступні приоритетні завдання:

• забезпечення навчальних закладів телекомунікаційними засобами виходу до міжнародної інформаційної мережі Інтернет базовими та спеціалізованими програмними продуктами;

• розроблення, тиражування та розповсюдження програмного забезпечення навчального призначення, формування державної системи сертифікації програмних засобів навчального призначення;

• підготовки і видання навчальної та довідкової літератури для вчителів і учнів з питань інформатики;

• створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою, розвитку інформаційної інфраструктури навчальних закладів;

• приведення програмних продуктів (програмних засобів), які використовуються в Україні, у відповідність з вимогами закону про мову;

• створення регіональних центрів мережного навчання, переважно для учнів, які мешкають у сільській місцевості, та ресурсних центрів для забезпечення комп'ютеризації освіти.

Згідно з офіційними статистичними даними Міністерства освіти і науки, 8 224 школи із 21 226 мають комп'ютери у своєму розпорядженні (38,2% від загальної кількості). Відчувається значна різниця у забезпеченні комп'ютерною технікою між сільськими і міськими школами — 65% міських шкіл і лише 26%.

Комп'ютери на базі 486-го процесора, Celeron, MMX та Pentium складали приблизно тільки 25% від загальної кількості комп'ютерів. Старий радянський комп'ютер складав переважну кількість, котра приблизно становила 24 000 одиниць.

На початку минулого u1085 навчального року комп'ютери були встановлені у комп'ютерних класах (із розрахунку на 10 учнів та одного вчителя кожний) у 7 649 школах. У міських школах кількість комп'ютерів зросла на 1,5% з 1999 до 2001 року.

У міських школах сьогодні нараховується 4 153 комп'ютери (це складає близько 60% міських шкіл). Однак, очікується, що ця цифра знизиться, оскільки багато застарілих комп'ютерів буде виведено з експлуатації.

Упродовж останнього навчального року ще близько 240 шкіл були обладнані комп'ютерами (10% фінансування надійшло з державного бюджету, а решта — з місцевих муніципальних та обласних бюджетів).

Лише близько 5,7% шкіл базової середньої освіти (з 1 до 9 класу) обладнані комп'ютерною технікою, їх загальна кількість складає 1 560 або 1,75% від усіх комп'ютерів у школах, але тільки невелика їх частка (335 або 21%) має процесори нового покоління.

Комп'ютери у комп'ютерних класах, 2000-2001 pp.

Міста

54297

Сільські райони

36519

Всього

90810

включаючи 75% застарілих комп'ютерів 

 Доступ шкіл до комп'ютерів

 

Міста

Сільські райони

Загалом

 

Всього

У тому числі

Всього

У тому числі

Всього

У тому числі

 

 

1-9

10-12

 

1-9

10-12

 

1-9

10-12

школи

6506

677

5398

14720

5438

6647

21226

6115

12045

школи з комп'ютерами

4239

86

4094

3801

261

3536

8040

347

7630

комп'ютерні класи

4009

44

3943

3494

84

3410

7503

128

7353

всього комп'ютерів

55852

529

55012

35155

1031

34111

9107

1560

89123

число у комп'ютерних класах

52587

406

51905

36465

758

35707

89502

1164

87612

486 PCs та вище

16966

140

16675

3820

195

3622

20786

335

20297

 (порівняльна статистика, включаючи 75% застарілих комп'ютерів)

Результати опитування, проведеного Центром Разумкова (інтерв'ю з батьками), показують, що: 22,4% учнів мають доступ до комп'ютерів у школах (27,2% — в містах та 12,1% — в сільській місцевості). 12,1% — вдома (16,0% — у містах і тільки 3,3% — в сільській місцевості); 23,9% — у позашкільних установах (29,6% — у містах та 11,7% — в селах); 2,8% учнів мають доступ до Інтернету в школах (3,5% та 1,3 % відповідно); 3,9% — вдома, 10,7% — у позашкільних установах.

Нерівність між міськими та сільськими регіонами дуже велика: стосовно вищенаведених даних, 13,3% вчителів підтвердили, що мають доступ до комп'ютерів, і тільки 4% — до Інтернету вдома, 12% та 2% — в школі, 14,1% та 16,1% — в інших місцях. 78,3% вчителів взагалі не мають доступу до Інтернету, а 63,1% — до комп'ютерів.

Нерівність між різними регіонами України також дуже вражаюча: від 16,7% у Тернопільській області до 53,4% в Херсоні та понад 70% в Києві та Севастополі (за даними на кінець 1999/2000 навчального року). Кількість ПК невелика (3-4% залежно від області) порівняно з загальною кількістю комп'ютерів. Багато органів обласної влади впроваджують власні програми комп'ютеризації, а 90% комп'ютерів закутається на обласному рівні.

З початку шкільного 2000/2001 року комп'ютери розподілялися серед відібраних шкіл у межах Програми комп'ютеризації сільських шкіл (уряд витратив 4 мільйони доларів США за перший рік здійснення цієї програми).

Студенти вищих навчальних закладів мають обмежений доступ до Інтернету (за даними опитування, проведеного Центром Разумкова у 2002 році).

Кількість ПК, доступних в університетах (дані тільки стосовно ВНЗ, підпорядкованих МОН), зросла з 4,46% на 100 студентів до 5,77% на 100 студентів з 1995 до 1999 pp. Студенти технічних вузів мають кращі можливості — з 8.88 ПК до 11.27 ПКу 1999.

 

Університети та інститути

доступ, %

 

до комп'ютерів

до Інтернету

 

Студенти

Факультети

Студенти

Факультети

вдома

10.4

22.8

3.6

5.3

у ВНЗ

20.8

39.4

6.6

28.5

в інших місцях

25.9

10.2

21.2

15.4

немає доступу

50.8

37.8

70.6

54.1

 Доступ студентів

доступ до комп'ютерів

міста

села

загальнонародний

в школі

27.2%

12.1%

22.4%

вдома

16.0%

3.3%

12.1%

у позашкільних установах

29.6%

11.7%

23.9%

доступ до Інтернету в школі

3.5%

1.3%

2.8%

вдома

 

 

3.9%

у позашкільних установах

 

 

10.7%

 Доступ вчителів

доступ до комп'ютерів

загальнонародний

в школі

12%

вдома

13.3%

у позашкільних установах

14.1%

не мають доступу

63.1%

доступ до Інтернету загальнонародний в школі

2%

вдома

4%

у позашкільних установах

16.1%

не мають доступу

78.3%

 Інформаційні технології, основані на засобах обчислювальної техніки і телекомунікацій, значною мірою визначають напрямки розвитку інформаційного суспільства. Що це, власне, таке інформаційне суспільство? Воно принаймні передбачає непомірний обсяг та шалене зростання інформації при постійному швидкому розвитку технологій. Програма eEurope, проголошена Європейським Союзом, надає особливого значення застосуванням інформаційних технологій в усіх сферах соціального, ділового і культурного життя. Мета програми eEurope 2002 вивести Європу в он-лайн. Відмітимо три основні Інтернет-орієнтовані складові програми: eBusiness, eContent and eLearning, кожна з яких потребує швидкого Інтернету. Рішенням Європейської Комісії відповідальність за забезпечення технічної сторони програми eLearning, а саме: об’єднання вищих навчальних закладів, а також бібліотек, наукових установ, а в перспективі і середніх шкіл надшвидкісною Трансєвропейською мережею покладено безпосередньо на Європейський Союз.

Надшвидкісні мережі відкривають принципово нові можливості співробітництва в галузях освіти та науки, а також між державним і приватними секторами. Швидкий Інтернет розповсюджує розподілені обчислення з локальних мереж на глобальні, поступово перетворюючи WWW в WWG—World Wide Grid. Концепція WWG передбачає сприяння взаємодії географічно віддалених колективів в будь-яких галузях науки або виробництва шляхом надання їм можливості спільного використання розподілених даних та комп’ютерних потужностей для виконання робіт в реальному масштабі часу. WWG — це заклик до подальшого розвитку, інтеграції та апробації технологій, які б забезпечили цілісну інтеграцію мереж, комп’ютерів і пам’яті в єдину уніфіковану систему.

Визначальна роль академічних мереж випливає з розуміння того факту, що сьогоднішні академічні розробки складуть основу завтрашніх народногосподарських застосувань. Крім того, академічні мережі—це свого роду пріоритетні інвестування в кадри та вміння. Ці інвестування приведуть освітню систему у відповідність потребам суспільства, орієнтованого на знання.

Зауважимо, що проблеми інформаційних технологій освіти виходять за рамки потреб суто інформаційних спеціалістів. На шляху розвитку комп’ютерної грамотності може постати серйозна проблема, відома під назвою цифрової нерівності (digital divide). Цифрова нерівність виникає як на локальному рівні за рахунок неоднорідності суспільства, так і на міжнародному, враховуючи відмінності рівня соціально-економічного розвитку. Міжнародна цифрова нерівність може привести до інформаційної ізоляції цілих країн і народів, свого роду інформаційної “залізної завіси”, наслідками якої можуть стати нові жахливі події типу тієї, що відбулася 11 вересня минулого року.

Попри свою виняткову важливість швидкий Інтернет ще не здатен сам по собі перетворити традиційну систему навчання в систему освіти цифрової доби.

Інтернет складається не лише з дротів і засобів комунікацій, він ще є найбільшим у світі сховищем інформації. Тому двома найбільшими проблемами академічних мереж є проблема вмісту наряду з проблемою пропускної здатності.

Найважливішими видами наповнення, що потребує швидкісних мереж для забезпечення вимог щодо часу і якості, виступають мультимедійні електронні видання.

Мультимедійні засоби навчання мають значні переваги перед звичайними.

Вони забезпечують ефективну модернізацію засобів передачі знань і умінь, ідповідно до зміни виробничих потреб, мають гнучкі механізми персоналізації процесу навчання шляхом налагодження на особисті характеристики і потреби особи, що навчається. Ось чому розробка навчальних програм в галузі електронних мультимедіа стала одним із пріоритетних напрямків в рамках проекту T_JEP-10809-1999 “Підготовка кадрів для видавничої справи в Україні”, що фінансується в рамках Європейської програми Tempus-Tacis. Партнерами програми стали географічно віддалені вузи Європи і України, а саме: Університет ім. Брукса із Оксфорду, Університет прикладних наук зі Лейпцигу, Києво-Могилянська академія і Академія друкарства зі Львова. Однією з серйозних проблем, з якою зіткнулися учасники проекту, стала пропускна спроможність українських мереж, незадовільна як для передачі мультимедійних навчальних матеріалів всередині країни, так і для підтримки оперативних стосунків між національними колективами. Взагалі кажучи, низька пропускна спроможність каналу—це серйозна перешкода в розробці u1074 високоякісних мультимедійних служб і презентацій, сполученні факультетів і університетів, а також у створення мережі викладачів-експертів в галузі застосувань новітніх інформаційних технологій у навчанні.

Український Інтернет сьогодні—це менше мільйона користувачів і порядку 10 тисяч інформаційних серверів в масштабах всієї країни. Для розвитку українського Інтернет необхідно знайти засоби заохочення для розробки наповнення, орієнтованого на ділові застосування. Ясна річ, що зацікавленість в Інтернет значною мірою залежить від пропозиції. Поки наповнення Інтернету залишатиметься переважно в області розваг та суміжних з нею, навряд чи можна розраховувати на серйозні вкладення з боку промисловості (придбання техніки, налагодження мереж, навчання персоналу). Але як тільки з’являться інформаційні послуги з боку комунальної або державної адміністрації, банків, бюро подорожей, тощо, Інтернет перетвориться на дієвий засіб спрощення або навіть здешевлення способів розв’язання багатьох щоденних проблем. Служби Інтернет зможуть замінити або принаймні значно скоротити звичайні служби (досить послатися на досвід німецького залізничного порталу www.bahn.de). Інтенсивність подібних зрушень може значною мірою підвищити привабливість проникнення Інтернет в кожну країну.

Проблеми електронного навчання добре відомі, зокрема, це проблема ідентифікації студента, особливо на іспиті, коли у дистанційного викладача практично відсутні засоби перевірки особи, що фактично складає іспит. Це приводить до інфляції дистанційних дипломів. Можна сподіватися , що відео конференції допоможуть подолати цю проблему. Вигоди відео конференцій в діловій сфері, взагалі кажучи, добре відомі. Вони мають перевагу перед телефоном або електронною поштою, оскільки поєднують можливості візуального спілкування в реальному часі з усною і письмовою інформацією. Кожен учасник конференції може розраховувати на індивідуальний підхід, що не забезпечують u1110 інші засоби телекомунікацій. Відео конференція сприяє створенню теплої товариської атмосфери, налагодженню особистих контактів. А окрім цього відео конференції сприяють значному скороченню дорожніх витрат.

Деякі системи відео конференцій не тільки забезпечують аудіовізуальне спілкування між членами групи, але можливості спільного використання програмного забезпечення і електронної дошки. В такий спосіб група, що працює в рамках відео конференції, поводиться як справжня робоча група, що працює над спільним мережним проектом.

Ще значнішими стають переваги відео конференцій в галузі дистанційної освіти. Мова йтиме тепер не тільки і не стільки про зниження затрат на освіту, скільки власне про єдину можливість для студента-заочника взяти участь у навчальному заході. Віддалене спілкування викладача і студента збагатиться можливістю прямого аудіовізуального контакту. Невербальні засоби спілкування забезпечують передачу відтінків значень, дають можливість слідкувати за сприйняттям матеріалу студентами, забезпечують швидку зворотну реакцію.

Значного досвіду в проведенні відео конференцій накопичено в США і Австралії. Наприклад, Центр медичних досліджень Університету Південної Флориди використовує відео конференції для проведення щотижневих нарад наукових співробітників. Відео конференції таким чином займають досить значну нішу, що існує між телефонними переговорами і особистими зустрічами.

Забезпечуючи такий же рівень реагування, як і телефон, відео конференції здатні набагато ефективніше, ніж телефон, підтримувати і посилювати взаємодії, що виникають при спілкуванні. Більше того, зберігається виразна сила мови жестів, яка знову ж посилює ефективність і виразність спілкування.

В університеті Дікін (Австралія) засоби відео конференцій застосовуються вже починаючи з 1997 року для передачі лекцій до віддалених кампусів і навіть інших університетів, рознесених територіально аж на три часових зони http://www.deakin.edu.au/~lim/Videocon.html. Коледж Центрального Техасу забезпечує за допомогою відео конференцій навчання по всіх Сполучених Штатах і за кордоном, використовуючи системи InfoNET і BellNET http://disted.ctcd.cc.tx.us/catalog-videoconference.cfm#top.

Відмітимо, що у випадку наявності на передаючій стороні унікального обладнання високої вартості, відео конференція може стати практично єдиним способом забезпечення віртуального доступу студентів і навіть дослідників з віддалених закладів до обладнання, що служить предметом вивчення або інструментом досліджень.

Застосування моделі колаборативного навчання в Європі забезпечить об’єднання західно-, центрально- і східноєвропейських університетів в єдиній гнучкій університетській системі понад кордонами і іншими бар’єрами. Ця модель передбачає створення спільних груп для розв’язування задач, складність яких перевищує можливості кожного окремого виконавця. Вона забезпечує студентам можливість динамічної участі в багатонаціональній групі для висловлень, роз’яснень і захисту своїх ідей, їх мотивацій, а також найбільш адекватного ведення робіт в умовах значної невизначеності. Міжнародна кооперація в галузі освіти забезпечить розробку освітніх концепцій, навчальних матеріалів і засобів у режимі реального часу, звичайно неможливу не тільки рівні окремого навчального закладу, але і на національному рівні. Для того, щоб йти в ногу з часом, університети повинні постійно шукати нових методів організації навчання, спрямованих на забезпечення умов навчання творчими групами упродовж всього життя із застосуванням гнучких навчальних планів і використанням розподілених віртуальних ресурсів багаторазового вжитку. Відкритими залишаються організаційні проблеми взаємовизнання навчальних планів, курсів, іспитів, тощо, які, ми сподіваємося, будуть з часом розв’язані.

Технологічне рішення, придатне для розвитку з метою задоволення позначених вище проблем, вже існує. Це Система підтримки відкритого університету OpenUSS (Open University Support System), створена в Університеті м. Мюнстер і підтримана іншими німецькими університетами, зокрема Університетом прикладних наук Лейпцигу. Ініціатива OpenUSS—це програмна система з відкритим кодом , вона доступна для приєднання освітніх закладів всього світу, як на правах користувачів, так і співавторів, а тому її розповсюдження на Схід може стати багатообіцяючим з точки зору залучення нових сил до розвитку і подальшої розробки системи, наприклад, в Україні. Це повномасштабний високотехнологічний програмний проект, придатний для інтеграції в локальних або національних освітніх порталах. В той же час це дуже цікавий навчальний проект, що вдало комбінує практичні методи навчання з навчанням шляхом розробки конкретних проектів. Концепцію OpenUSS необхідно відповідно допрацювати і розвинути, що дозволить вивести її за локальні або навіть національні рамки та досягнути рівня університету з гнучкою системою навчання студентів, організованих в міжнародні проектні та дослідницькі групи.

Можна сподіватися на значні міжнародні досягнення на цьому шляху, але залишається проблема низької пропускної спроможності каналів Схід-Захід, яка гальмуватиме як процес розробки, так і використання систем колаборативної освіти.

Болонська декларація, підписана 19 червня 1999 року міністрами освіти з 28 європейських країн, включно з більшістю країн-кандидатів, заклала фундаментальні зміни у сфері вищої освіти та освітніх систем загалом. Серед іншого міністри проголосили, що “... Європа Знань на сьогодні широко визнається як незамінний фактор соціального та гуманістичного зростання і обов’язковий компонент консолідації та збагачення європейського громадянства, здатного надати своїм громадянам знання, необхідні, щоб гідно зустріти проблеми нового тисячоліття, а також усвідомлення спільних цінностей і приналежності до спільного соціокультурного простору.”

Ініціатива з електронного навчання – “еНавчання” (eLearning), прийнята ЄС, визначила 4 пріоритетні напрямки діяльності: покращення інфраструктур і обладнання (доступ до Інтернету в усіх класних кімнатах, 5-15 учнів на один мультимедійний комп’ютер), навчальна кампанія на всіх рівнях (інформатизацій на грамотність для всіх випускників шкіл, заохочення застосування цифрових технологій учителями в навчальному процесі, створення навчальних платформ в інформатизаційному режимі, пристосування шкільних програм, можливість для усіх працюючих набути знання і вміння з інформатики), розробка якісного змісту і послуг, і охоплення мережею всіх шкіл у Європі. В рамках процесу інтеграції до ЄС особливе значення має “План дій, підготовлений країнами-кандидатами за допомогою Європейської комісії” під назвою “Європа 2003+” з підзаголовком “Спільні зусилля з впровадження інформаційного суспільства в Європі”.

Цей план дій встановлює основні орієнтири та показники становлення інформаційного суспільства в Європі і є основним рамковим документом для країн, які збираються вступити в ЄС.

Показниками для порівняння є:

• швидкість взаємопідключень і послуг, доступна між і всередині дослідницьких і освітніх мереж в ЄС та в усьому світі;

• кількість комп’ютерів на 100 учнів початкової/середньої/вищої школи;

• кількість комп’ютерів, приєднаних до інтернету, на 100 учнів початкової/середньої/вищої середньої школи;

• кількість комп’ютерів з швидкісним приєднанням до Інтернету на 100 учнів початкової/середньої/вищої середньої школи;

• відсоток учителів, які користуються Інтернетом для некомп’ютеризованого викладання на регулярній основі.

Перша і, можливо, найбільш значима проблема для системи освіти майбутнього – це інтеграція, створення єдиного освітнього та інформаційного простору. Ця проблема сформульована у філософії освіти багатьох країн світу (Веліхов Є.П., Гершунський Б.С., Ellis A., Cogan J., Howey K., Ron Miller, та ін). Це стратегічна проблема, спрямована на перспективний розвиток систем освіти різних країн світу, які усвідомлюють єдність і цілісність світу, взаємозв’язок і взаємозумовленість його складових частин.

Ця глобальна проблема буде вирішуватися через педагогічні та інформаційні технології. Перш за все необхідно усвідомити, що у час інформаційних технологій, у постіндустріальний період розвитку багатьох країн світу людина стикається з лавинним потоком інформації. Інформація буквально поглинає її через публікації.

Електронні засоби, у першу чергу Інтернет, компакт-диски, через засоби масової інформації. Щоб бути кваліфікованим достатньо добре виконувати ту чи іншу роботу теперішній людині, а тим більше, людині майбутнього, недостатньо закінчити вуз. Проблема безперервної освіти, а звідси і наступності різних систем і ступенів освіти переходить із площини теоретичного осмислення у чисто практичну площину: як людині протягом життя, у будь-який відрізок часу, отримати вільний доступ до освіти, отримання професії, зміни професії, підвищення своєї кваліфікації та ін. Таким чином, проблему практичного, тобто уже технологічного опрацювання системи безперервної освіти можна вважати другою значною проблемою у стратегічному і тактичному аспектах.

Для цього корисно визначитися із засобами, які будуть сприяти успішному вирішенню вказаних проблем. Якщо говорити про педагогічні технології, то слід говорити про такі, які були б своїми функціями адекватні специфіці особистісно-орієнтованого, гуманістичного підходу (наприклад, про такі технології як навчання у співпраці (cooperative learning) , метод проектів, різнорівневе навчання, модульне навчання).

Глобальні телекомунікації сприяють розвитку критичного мислення, лаконічності, логіки у вираженні точок зору. Шкільні твори, написані учнями разом у мережі, оцінювалися незалежними експертами значно вище, ніж написані для вчителя, як за змістом, грамотністю, так і за композицією, стилістикою мови.

Результати багатьох сумісних екологічних, природничих телекомунікаційних проектів використовуються серйозними науковими центрами, соціологічними службами у різних країнах світу.

Щоб успішно протистояти бракові кваліфікованих спеціалістів, необхідно переосмислити ставлення до освіти та професійної підготовки. Виникла потреба у створенні нової технологічної системи, яка дозволила б передати більшій кількості людей більший об’єм інформації та спеціальних знань. Одним з найперспективніших напрямів у цьому відношенні є запровадження електронного навчання на основі комп’ютерної і телекомунікаційної техніки.


Е-демократія: освіта

  1. Частина 1
  2. Частина 2
  3. Частина 3
  4. Частина 4

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше