ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Е-демократія: проблеми та здобутки

Версія для друку

 Використання офіційних вебсайтів міським самоврядуванням

України для взаємодії з різними цільовими групами: проблеми

та перспективи

А. Марусов

Свобода інформації, прозорість, електронне врядування: погляд

громадянського суспільства (аналітичні доповіді, збірка перекладів документів)

/За ред. к.ю.н. А.В. Пазюка

Використання офіційних вебсайтів міським самоврядуванням України для взаємодії з різними цільовими групами: проблеми та перспективи серед сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, офіційний вебсайт органа міського самоврядування є найважливішим інструментом взаємодії міського самоврядування з громадянами, бізнесом, мас медіа, іншими цільовими групами. Його належне використання дозволяє суттєво підвищити ефективність та результативність різноманітних напрямків діяльності органу міського самоврядування, починаючи з надання доступу до інформації, маркетингу місцевої громади та закінчуючи наданням послуг городянам та бізнесу. Вебсайт є також ефективним засобом демократизації управління місцевої громади завдяки значному спрощенню доступу до публічної інформації, можливостям забезпечення зворотнього звязку з громадою та залучення її членів до обговорення актуальних проблем міста, виробки необхідних заходів для їх вирішення.

Впровадження та використання цього засобу в діяльність міського самоврядування визначається низкою політичних, фінансових, організаційних та інших факторів. Серед перших слід виокремити наявність державної політики щодо розвитку електронного управління в місцевому самоврядуванні, а також адекватністьвідповідних програм самих органів самоврядування. Організаційні фактори стосуються рівня впровадження ІКИ в процеси роботи місцевої влади, а також реорганізації цих поцесів задля ефективного опанування потенціалом ІКТ. Потреба (попит) суспільства в нових каналах взаємодії з місцевою владою також справляє вплив на ефективність використання офіційних вебсайтів міської влади.

Влітку 2003 року Агентство інформаційного розвитку (Київ) розпочало дослідження, що спрямоване на з'ясування сучасного стану використання вебсайтів для взаємодії з громадянами, іншими цільовими групами, оцінку рівня впровадження ІКТ в роботу міського самоврядування та визначення факторів, що впливають на ці процеси. Належна увага приділялася ідентифікації проблем розвитку електронного урядування на місцевому рівні та напрямків перспективної діяльності, спрямованої на їх подолання. Стратегічним завданням дослідження було закладення основи для регулярного моніторингу розвитку ел.урядування в міському самоврядуванні, з використанням офіційних вебсайтів міської влади як його індикаторів.

Основними методами досягнення вказаних цілей та завдань стали 1) проведення влітку-восени 2003 року опитування службовців міських радвиконкомів, що мають офіційні сайти, за стандартною анкетою та 2) аналіз змісту, інтерактивних можливостей та послуг, що надаються на офіційних сайтах міського самоврядування.

В першому дослідженні наголос робився на рівні впровадження ІКТ в роботу самоврядування, організаційні аспекти використання вебсайтів тощо. Стандартна анкета була надіслана електронною поштою в 28 органів міського самоврядування, про вебсайти яких було відомо автору. Відповіді було отримано з 19 міст (з них 9 - обласні центри). Основу виборки склали безпосередні виконавці: директора або заступники директорів комунальних підприємств з ІКТ, завідуючі або головні спеціалісти відділів інформаційно-компютерного забезпечення, автоматизації тощо міськвиконкому, головні спеціалісти відділу ІТ та зв'язків з громадськістю, секретар виконкому, заступник міського голови.

З одного боку, така виборка дозволяє говорити про надійність отриманих фактичних даних. З іншого, оскільки ця група безпосередньо стикається з проблемами впровадження ІКТ, їхня думка щодо цих проблем, оцінка пріоритетів розвитку електронного урядування на місцевому рівні може бути більш адекватною, ніж заяви представників політичного рівня.

1. Рівень розповсюдженості офіційних веб-представництв органів міського самоврядування

На кінець лютого 2004 року вдалося ідентифікувати 42 активно діючих офіційних вебсайта органів міського самоврядування. Це означає, що близько 10% органів міського самоврядування України мають власне веб-представництво. Найстарішим серед вебсайтів є сайт Львівської мерії www.city-adm.lviv.ua: він був утворений в 1997 році. П'ять вебсайтів було утворено в 1998-1999 роках: нікопольський (1998), краматорський, рівенський, тернопільський, хмельницький (1999). В 2000 році власні сайти відкрили органи самоврядування Бердянська, Кривого Рогу, Луцька та Чернівців, в 2001 - Ужгорода, Комсомольська Полтавської області та Каменець-Подільського, в 2002 році - Борисполя, Чугуєва, Прилук та Новодністровська Чернівецької області. Нарешті, в 2003 році з’явилися сайти міського самоврядування Донецька (18 березня; міського голови), Калуша (березень), Вінниці (червень), Люботина Харківської області (квітень), Олександрії (серпень), Одеси (вересень) та Миколаєва (січень 2003).

Таблиця 1. Розповсюдженість офіційних вебсайтів органів міського самоврядування та чисельність населення міст

Групи

 

Кількість

міст 

% міст, що

мають сайти

Міста

< 25 тис.

262

0,00

Новодністровськ, Люботин

25-50 тис.

81

5%

Володимир-Волинський, Славутич, Самбір, Чугуєв

50-100 тис.

57

11%

Бровари, Бориспіль, Иллічівськ, Комсомольськ, Прилуки, Калуш

100-250 тис.

19

58%

Луцьк, Нікополь, Краматорськ, Ужгород,  Бердянськ, Алчевськ, Рівне, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Красний Луч, Олександрія

250-500 тис.

18

56%

Вінниця, Черкаси, Макіївка, Вано-Франківськ, Кіровоград, Херсон, Хмельницький, Чернігів, Чернівці, Севастополь

500-1000 тис.

4

100%

Кривий Ріг, Запоріжжя, Львів, Миколаїв

> 1000 тис.

5

100%

Одеса, Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ

Як правило, чим більше місто, тим вірогідніше, що орган самоврядування матиме власний вебсайт, про що свідчать дані Таблиці 1. Слід відмітити, що частина сайтів утворювалися під певним впливом або в результаті міжнародних проектів щодо міського самоврядування, які впроваджувалися (або впроваджуються) в тому чи іншому місті. Авторові відомо про такі проекти в Чугуєві, Комсомольську та Славутичі (в останніх двох проекти профінансовано Міжнародним Фондом "Відродження"), Тернополі.

Майже половина вебсайтів (48% або 9) були утворені відповідним підрозділом міськвиконкому міськради (в двох випадках - з залученням приватних осіб). В чотирьох містах, обласних центрах, - міським комунальним підприємством з комп'ютерізації, інформаційних технологій.

Лише в Луцьку та Вінниці офіційний вебсайт було створено приватною компанією, що займається веб-дизайном, програмуванням тощо (для відбору виконавця проводився тендер).

В одному великому індустріальному місті вебсайт було створено приватною особою - достатньо досвідченим веб-дизайнером.

Показово, що в чотирьох порівняно невеличких містах (20%) перші версії сайтів утворювалися завдяки "голому ентузіазму" та особистим зв'язкам службовців виконкому: "приватною особою веб-дизайнером, керівником та членами міської Робочої групи стратегічного планування", секретарем виконкому, службовцем приватної організації, студентами місцевого інженерного вузу (в якості дипломного проекту). Втім, показово, що в останньому випадку більш розвинена версія сайту розроблялася вже приватною компанією.

2. Рівень впровадження ІКТ в робочі процеси органів міського самоврядування залишався на початковому рівні.

Хоча комп'ютери вже стали невід'ємним елементом роботи міського самоврядування (63% опитаних заявили, що ПК є в кожному підрозділі), втім, доступ до електронної пошти та Інтернету є далеким від того, щоб бути рутинним явищем серед службовців міськради міськвиконкому. Доступ до електронної пошти є більш поширеним, ніж доступ до Інтернет.

В середньому, розповсюдженість ПК, доступу до ел.пошти та Інтернету вище в крупних міських центрах, але прямої залежності між доступом підрозділів до ІКТ та розміром, статусом чи рівнем економічного розвитку міст в вибірковій сукупності не існує. Наприклад, лише 1-2 підрозділи мали доступ до ел.пошти в облцентрах та достатньо крупному місті обласного підпорядкування.

Кожний підрозділ мав доступ до Інтернет лише в одному місті - Львові. Лише 1-2 підрозділи мали доступ до Інтернет в тих самих містах, які мали низький рівень доступу своїхслужбовців до ел.пошти. Слід відмітити, що мова йде про центри областей переважно сільськогосподарської орієнтації, з низьким розвитком промисловості, якщо їх порівнювати з потужними індустріальними центрами Лівобережної України.

Не викликає подиву, що тренінги для працівників міськвиконкомів з використання програм Microsoft Office та Інтернет проводилися (проводяться) лише в 58% та 42% міст, відповідно.

Треба відмітити ймовірність такої ситуації, коли в значній частині міст без тренінгів певна підготовка працівників виконкому з оволодіння ІКТ здійснюється.

Як вказав один респондент з малого міста (в якому тренінгів ні з Microsoft Office, ні з Інтернет немає), тренінг проводиться "индивидуально, при наличии желания и потребности у сотрудника". З іншого боку, такий індивідуальний підхід свідчить про відсутність свідомої політики керівництва міста щодо впровадження ІКТ в роботу мерії.

Знову підтверджується спостереження про те, що в певній частині виконкомів обласних центрів глибина впровадження ІКТ відбувається на рівні, що є ненабагато вищим, ніж в малих та середніх містах. Половину з 8 міст, що не проводили тренінги з Microsoft Office, складають обласні центри. П'ять з дев’яти обласних центра у вибірці не проводили тренінгів з користування Інтернет.

Утворення локальної комп’ютерної мережі та системи електронного документообігу є першими кроками з впровадження ІКТ у внутрішні робочі процеси як органів міського самоврядування, так і будь-якої більш-менш великої сучасної бізнесової або державної організації. За належного менеджменту ці заходи значно підвищують ефективність онлайнової комунікації міського самоврядування, в тому числі, за допомогою офіційного вебсайту.

Утворення міських локальних комп'ютерних мереж зустрічається в містах вибіркової сукупності вдвічі частіше, ніж впровадження системи електронного документообігу: 68% міст мали ЛКМ, тоді як тільки 26% мали систему електронного документообігу. Слід зазначити, що серед міст, які не мали ЛКМ, 2 облцентра з низьким рівнем компютерізації, 1 облцентр з потужною промисловістю, два відносно великих міста (з населенням більше 100 000 чол.) та одне невелике місто. Всі респонденти з міст, що не мали ЛКМ, стверджували, що створення ЛКМ планується найближчим часом.

Показово, що на момент опитування система електронного документообігу діяла лише в 5 з 19 міст, учасників дослідження: трьох облцентрах (принаймні, два з них - відносно розвинуті) та двох містах з населенням понад 100 000 жителів. В одному з цих облцентрів планувалося вдосконалення системи. Втім, серед 14 міст без системи ел.документообігу 8 планували впровадження такої система найближчим часом (4 облцентра, 2 малих та 2 середніх міста). З іншого боку, серед 6 міст, що не мали таких планів, були 2 облцентра (решта: три малих міста, одне – з населенням більше 100 000). Один з респондентів дуже чітко висловив причину затримки з впровадженням електронного документообігу:

"руководство не догоняет этого!, а мне надоело объяснять! при этом я придерживаюсь принципа "Если лишь бы как, то никак", т.е. по-нормальному не хотят, а ерунду я писать не буду...."

Наступний блок питань стосувався існування в місті комп'ютерізованої системи обліку споживання та розрахунків за комунальні послуги. Така система є передумовою розгортання онлайнової послуги транзакції міського самоврядування, яка може бути найбільш популярною серед громадян: онлайнової сплати комунальних платежів.

Більшість респондентів (63%) заявили про існування такої системи в місті. З іншого боку, в третині міст (32% або 6 міст) такої системи не було. Знову спостерігається відсутність прямого зв'язку між розміром, економічним розвитком міста та рівнем впровадження ІКТ: серед останньої групи два обласних центра, решта - малі або середні міста. Причому, два середніх міста (з населенням 50-100 000 та більше 100 000 мешканців) планували створення такої системи найближчим часом, а в одному обласному центрі цього не збиралися робити.

Недостатнє розуміння керівництвом міста необхідності єдиної системи компютерізованого обліку знову з'являється однією з найсерйозніших проблем.

Відповіді на питання щодо власника компютерізованої системи показують, що серед 11 міст, що мали таку систему, принаймні, в трьох не існувало єдиної системи, яка, навіть при наявності декількох організацій-учасників, могла б забезпечувати єдиний облік споживання та розрахунків за комунальні послуги.

В 5 містах (з 11) така система належала міській раді або міським підприємствам, що засновані міською радою (серед них - 4 облцентра). В 4 містах вона належала банківській установі (один індустріально розвинутий обласний центр та три середніх за розмірами міст). В одному облцентрі власником системи був обчислювальний центр Держкомстату, а в одному потужному індустріальному місті обласного підпорядкування - приватній компанії. Особлива ситуація склалася в Львові: там "міська рада є власником інформаційної системи контролю за нарахуваннями та проплатами за комунальні послуги".

3. Інтеграція офіційного вебсайта в процеси роботи органів міського самоврядування тільки починається. Про це свідчать наступні дані.

Показово, що в 10 з 19 органів міського самоврядування на момент опитування не було положення про офіційний вебсайт міської влади або іншого документа, що регулює порядок технічної підтримки, відповідальність підрозділів за управління та оновлення його змісту тощо.

Відсутність чіткої інституціалізації не викликає подиву, коли мова йде про малі або середні міста: 7 з 10 міст є такими. Але решта міст (3) - це обласні центри.

Іншим свідченням є те, що лише в 21% та 16% міст існували формалізовані правила користування електронною поштою та Інтернетом службовцями міської ради.

За умови зрілої інтеграції вебсайту в роботу органу місцевого самоврядування підрозділи з інформатизації можуть мати відповідальність лише за технічну підтримку сайту, а як оновлення, так і більш "політичні" питання (тобто, вбудованість сайту в програми та заходи діяльності міської ради) передаються увідділи по звязках з громадськістю, або інші структурні підрозділи (наприклад, управління з внутрішньої політики, координаційну раду з залученням представників всіх ключових підрозділів тощо). Така ступінь інтеграції не була досягнута в жодному з органів міського самоврядування у вибірці.

Фактично хостінгом та технічною підтримкою сайту займалися відповідні підрозділи або комунальні підприємства міськради. Питання оновлення та загального управління сайтом були менш визначеними. В 41% сайт оновлювався спільними зусиллями підрозділу з ІКТ, по зв'язках з громадськістю та іншими підрозділами, відповідно до сфери їх повноважень. В двох облцентрах загальна відповідальність та функції оновлення покладалися на відділ по звязках з громадськістю. У випадку сайту міського голови Донецька очевидна спрямованість на використання вебсайту для завдань паблік рилейшенз, налагодження онлайнового діалогу з громадою міста та розбудови позитивного іміджу міського голови.

Як загальний висновок, можна стверджувати, що органам міського самоврядування України бракує розуміння того, що потенціал офіційного вебсайта може бути реалізований лише за умови його "вбудованості" в стратегічні та короткотермінові програми та напрямки діяльності міської ради. Причому, мова повинна йти не тільки про окремі напрямки діяльності.

Саме такі спроби усвідомленого використання вебсайту для досягнення окремих широких цілей можна знайти на міських сайтах України. В Бердянську (www.rada.berdyansk.net) це спрямованість на рекламування міста як місця відпочинку, що пов'язано з стратегією міського керівництва перетворення колишнього індустріального міста на місто туристичне (частково така мета переслідується також на вебсайті Кам'янця-Подольського).В Вінниці та Кривому Розі – стимулювання місцевого економічного розвитку, залучення інвестицій. В Луцьку – налагодження взаємодії з мас медіа, в Донецьку - досягнення завдань паблік рілейшенз.

4. Використання офіційного вебсайта для онлайнової комунікації з зовнішніми аудиторіями, а також його інтеграція в систему публічних комунікацій органів міського самоврядування було незадовільним.

Мінімальною умовою задоволення офіційним вебсайтом потреб цільових аудиторій, перш за все, мешканців міста, є обізнаність цих аудиторій щодо його існування. Це завдання досягається шляхом рекламування вебсайту як в всесвітній мережі (розміщення в пошукових системах, інші заходи), так і його популярізація з використанням оффлайнових методів.

Виявилося, що в 5 містах (з 19) ніяких подібних заходів не здійснювалося на момент опитування. Якщо їх відсутність ще можна виправдати у випадку трьох невеликих міст, в двох обласних центрах (один з них - велике західноукраїнське місто) такого виправдання не може бути.

Найбільш популярними заходами з офф-лайнової популярізації офіційних вебсайтів виявилися:

1) постійне розміщення адреси сайту в ЗМІ, засновником яких є міська влада,

2) розміщення адреси сайту на офіційних бланках міськвиконкому міськради та

3) розміщення (розповсюдження) адреси сайту під час проведення громадських заходів, подій тощо, ініціатором яких є міська влада.

Показова низька задіяність такого методу як розміщення адреси сайту в приймальнях установ місцевого самоврядування (на дошках оголошень тощо). Очевидно, що він не потребує вкладення ніяких ресурсів з боку міської влади. Отже, цей факт є чи не найкращим свідченням слабкої інформаційної політики щодо онлайнових методів комунікації в значної частині органів міського самоврядування.

Аналіз частоти використання певних заходів показує, що більшість органів міського самоврядування обмежується одним або двома заходами (3 та 5 міст, відповідно). З іншого боку, 4 міста використовують три типа заходів та 2 міста - чотири типа заходів (ЗМІ, бланки, громадські заходи, приймальні або бібліотеки).

Показово, що в двох обласних центрах, в яких офіційний вебсайт міської влади утворювався та підтримується суто задля розбудови позитивного іміджу влади, використовуються тільки два типа заходів. Причому, саме в цих містах загальну відповідальність за функціонування сайту та його оновлення несуть виключно відділи по зв'язках з громадськістю.

Втім, потрібно згадати про те, що однією з основних причин такого становища є недостатня розвинутість самої системи публічних комунікацій міської влади. Загалом, в багатьох містах такої системи не існує.Ще однією ознакою того, що офіційний вебсайт управляється ефективно, сприймається як один з інструментів публічної комунікації, є наявність та використання засобів відстеження та аналізу кількісних та якісних характеристик відвідувачів (аудиторії) офіційного вебсайту.

В більшості офіційних вебсайтів органів міського самоврядування (84% або 16 містах) на момент опитування було встановлено лічильник відвідувань. Втім, показово що серед трьох міст, що не мали лічильника, були один обласний центр та два достатньо великих індустріальних міста.

Наявність лічильника ще не означає використання його інформації. Лише в 10 містах (53%) здійснюється регулярний моніторинг кількості відвідувань. Шість міст, що мали лічильник на офіційному вебсайті міської влади та його використовували, складалися з двох обласних центрів, одного середнього обласного підпорядкування та трьох малих міст.

Нарешті, регулярний моніторинг якісних характеристик відвідувань (географія, популярність окремих сторінок тощо) здійснювався лише в 6 містах (три облцентра, два великих індустріальних міста та одне мале). Половина міст цим не займалися.

5. Електронна пошта та онлайнові "форуми" як інструмент надання консультацій, реагування на запити та звернення цільових аудиторій.

Електронна пошта є найпростішим та найбільш розповсюдженим в світі інструментом онлайнової взаємодії між громадянами, іншими цільовими аудиторіями та органами державної влади, місцевого самоврядування. Її використання потребує мінімального впровадження ІКТ в робочі процеси міських рад и виконкомів. Хоча, з іншого боку, її ефективне використання неможливе без певної реорганізації цих процесів, зокрема, визначення процедур обробки та реагування на електронні звернення, запити, скарги або пропозиції громадян, бізнесу тощо. Це означає розподіл (або перерозподіл) функціональних обовязків підрозділів місьвиконкому міськради, що має бути офіційно формально врегульованим певними нормативними або внутрішніми актами мерій.

В розділі нижче дається огляд використання ел.пошти для взаємодії міського самоврядування з різними цільовими групами3; він складається з існування самої можливості використання ел.пошти, кількості онлайнових звернень та характеристик тих, хто надсилає ці звернення.

Як свідчать відповіді респондентів, першими органами міського самоврядування в вибірці, які почали надавати можливість звернення до фахівців міськради через ел.пошту, були Львівська міська рада та виконком (1997), міське самоврядування Кривого Рогу (березень 1997) та Рівного (грудень 1999). В Рівному в квітні 2003 року було відкрито спеціальну рубрику. Лише в одному місті - Чугуєві - на момент опитування такої можливості не існувало - "такого механизма нет, нет положения и процедуры по данному вопросу". Представники трьох міст не дали відповіді на це питання (Новодністровськ, Прилуки, Бердянськ).

Судячи з відповідей представника міського самоврядування, в Кривому Розі можливість спілкування цільових аудиторій з міською владою виникла ще до того, як був утворений офіційний вебсайт (березень 1999 та червень 2000, відповідно).

В інших містах така можливість утворювалася одночасно з відкриттям вебсайту або через деякий час після цього.

Випадок Миколаєва є унікальним для країн колишнього СРСР. Нажаль, ця "унікальність" є негативною. На офіційному вебсайті не існує можливостей звернення з скаргами, запитами тощо в міськраду міськвиконком ні за допомогою ел.пошти, ні веб-форми. Це достатньо розповсюджене явище. Рідко зустрічається наступне: єдине, що може зробити відвідувач вебсайту, це "здійснити запис на прийом за допомогою E-mail: zayav@ng.aip.mk.ua, виклавшизаяву за стандартною формою". І зовсім "унікальна" вимога: "у заяві обов'язково має бути відсканований (!) підпис заявника".

До речі, миколаївський випадок є небезпечною ознакою для подальшого розвитку онлайнової взаємодії громадян і міської влади. Наступним логічним кроком міської влади може бути прийняття рішення про те, що навіть прості інформаційні запити від громадян будуть розглядатися лише за наявності електронного цифрового підпису. Коли буде побудована інфраструктура для його функціонування в Україні - невідомо. Принаймні, мине ще декілька років перед тим, як цифрові сертифікати громадянина набудуть широкого розповсюдження. А це означає, що, у випадку "миколаївського" розвитку подій, використання ІКТ для ефективної взаємодії міст з громадянами, бізнесом, медіа тощо буде тупцювати на місці.

Дещо менше половини органів міського самоврядування у вибірці (7 міст) не отримували звернень, запитів, скарг та пропозицій через ел.пошту, хоча вони надають таку можливість. Це Тернопіль, Бердянськ, Прилуки, Бориспіль, Ужгород, Нікополь, Комсомольськ. Не дали відповіді 3 міста: Краматорськ, Чернівці, Новодністровськ. Хоча обстеження офіційних сайтів цих міст показує, що вони, ймовірніше, отримують такі звернення. Кількість звернень через ел.пошту до решти міст наведено в Таблиці.

Очевидно, що органи міського самоврядування, що отримують звернення через ел.пошту, можна розділити на дві групи: ті, що не відстежують кількість таких звернень (Львів, Луцьк, Хмельницький), та ті, що намагаються це робити.

Однією з головних причин, що суттєво впливає на відсутність чіткого моніторингу онлайнових звернень є те, що на момент опитування цей канал комунікації не був належним чином вбудований в організаційні процедури обробки та надання відповіді на звернення громадян. Як відомо, "звичайна" схема поводження з зверненнями громадян та організацій до органів влади керується Законом "Про звернення громадян", іншими законодавчими та нормативними актами. Зазвичай, звернення реєструються у спеціальних підрозділах по роботі з зверненнями громадян та направляються до підрозділів, в компетенцію яких входить питання, що викладене у зверненні.

Таблиця 2. Скільки звернень, запитів, скарг та пропозицій надійшло до

міськвиконкому та міськради через електронну пошту?

Місто

Кількість звернень, запитів тощо через ел.пошту

Львів

«Багато»

Луцьк

«Підрахунки не ведуться»

Миколаїв

7

Рівне

30

Кам’янець-Подільський

10

Хмельницький

«Більше 50  (важко підрахувати)»

Донецьк

178

Кривий Ріг

1915

Наше дослідження свідчить про відсутність усталеної практики поводження з електронними зверненнями серед органів міського самоврядування, що взяли участь у дослідженні. Чотири органи міського самоврядування на момент опитування взагалі не мали чіткого правила щодо того, який підрозділ має кінцеву відповідальність за надання відповіді на електронне звернення (Рівне, Львів, Комсомольськ, Новодністровськ). В Донецьку таку відповідальність було покладено на управління по зв'язках з громадськістю. У Хмельницькому - на відділ міськвиконкому з компютерізації та інформатизації. У Миколаєві - на відділ, до компетенції якого відносилося звернення, та відділ по роботі з зверненнями громадян. У Кривому Розі та Луцьку – на підрозділ, до компетенції якого відноситься звернення (скарга, запит тощо). У Кам'янець-Подольському та Чернівцях - на відділ по роботі з зверненнями громадян.

До решти міст звернень не надходило або їх представники не дали відповідей.

Очевидно, що нагальною потребою для органів міського самоврядування є розробка та нормативне закріплення процедур поводження з електронними зверненнями. Безсумнівно, ефективне вирішення цього питання буде цілком залежати від ініціативи самих органів міського самоврядування.

Нагальність цієї проблеми підтверджується даними щодо географічних характеристик та типу електронних звернень, що отримали органи міського самоврядування на момент опитування.

В Таблиці 3 наведено відповіді щодо географії звернень до органів самоврядування п'яти міст України. Не мали даних щодо цього питання респонденти з Луцька, Чернівців та Камянець-Подольського. Не дали відповідь представники ще п'ятьох міст.

Після Дніпропетровська Кривий Ріг є найчисельнішим (близько 740 000 мешканців) та найпотужнішим в економічному відношенні містом області. З огляду на те, що Дніпропетрівськ є другим після Києва містом з найбільшим проникненням інтернету6, не є дивним, що 55% електронних зверненьдо міської ради виконкому Кривого Рогу надійшла з "області" (тобто, з Дніпропетровська та інших великих

Таблиця 3. Будь ласка, оцініть приблизно, яка частка електронних звернень,

запитів, тощо до міськради надійшла з: (cума відсотків має дорівнювати 100%):

 

Миколаїв

Хмель-ницький

Рівне

Кривий Ріг

Донецьк

Середнє

Вашого міста

100%

95%

2%

25%

95%

63,4%

Вашої області

 

1%

1%

55%

2%

11,8%

Києва

 

2%

10%

8%

0%

4%

Інших регіонів

 

1%

7%

10%

2%

4%

Інших країн

 

1%

80%

20%

1%

16,8%

міст області). Донецьк, Хмельницький та Миколаїв є прикладами вебсайтів міської влади, які використовують для звернень, передусім, міські аудиторії. Вебсайт міста Рівне можна назвати "діаспорним" вебсайтом, з огляду на те, що більшість звернень (80%) надійшла з інших країн.

Опосередкованим показником географічного походження авторів електронних звернень до органів міського самоврядування може слугувати аналіз географічних характеристик авторів постінгів на форумах гостьових книгах офіційних вебсайтів трьох міст: Чернівців, Львова та Хмельницького. Аналіз проводився в травні-червні 2003 року. На той час в гостьовій чернівецького сайту (http://www.city.cv.ua) було 136 постінгів (дата її відкриття невідома), сайту Хмельницького (www.rada.km.ua) - 51 постінг (перший постінг - 19.11.2001), львівського (http://www.city-adm.lviv.ua) - 113 постінгів (перший постінг - 06.04.2002). Географічна характеристика авторів постінгів наводиться в Таблиці.

Таблиця 4. Географічна характеристика авторів постінгів в гостьових книгах форумах трьох українських міст

Географічне походження авторів

Чернівці

Львів

Хмельницький

Власне місто

13%

85%

53%

Київ

0

0

24%

Інші міста України

11%

2%

11%

Іноземці емігранти (точну географічну приналежність встановити не вдалося)

27%

0

0

Росія

13%

2%

0

Польща

0

3%

0

США

12%

3%

0

Важко встановити

24%

5%

11%

Як бачимо, можна говорити про існування певноїмоделі "діаспорного" сайта (в Таблиці таким є вочевідь сайт міськради Чернівців), значна частина "активної" аудиторії якого складається з колишніх мешканців, що емігрували з міста та країни, або навіть їх нащадків.

Типи електронних звернень, що надійшли до органів міського самоврядування на момент опитування, представлено в Таблиці 5.

Таблиця 5. Типи електронних звернень, що отримували деякі органи міського самоврядування України

Тип ел.звернення

Частка міст, у % від 19 міст

Міста

1. Конкретні пропозиції від мешканців міста

42%

Кам-Подільський, Львів, Чернівці, Донецьк, Луцьк, Кривий Ріг, Хмельницький, Миколаїв

2. Скарги від мешканців міста

37%

Миколаїв, Хмельницький, Кривий Ріг, Донецьк, Луцьк, Львів, Камянець-Подільський

3. Інформаційні запити з інших країн

37%

Новодністровськ, Кам-Подільський, Львів, Чернівці, Донецьк, Кривий Рог, Рівне

4. Інформаційні запити від медіа України

26%

Львів, Донецьк, Кривий Ріг, Рівне, Хмельницький

5. Інформаційні запити від громадян України

21%

Львів, Донецьк, Кривий Ріг, Рівне

6. Інформаційні запити від підприємців України

16%

Донецьк, Кривий Ріг, Рівне


Е-демократія: проблеми та здобутки

  1. Частина 1
  2. Частина 2
  3. Частина 3
  4. Частина 4
  5. Частина 5
  6. Частина 6
  7. Частина 7
  8. Частина 8

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше