ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЯРІЙ, ДУШЕ! ЯРІЙ, А НЕ РИДАЙ!

Версія для друку

ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЙ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

«Стусівське Різдво»

Газета "Вінниччина" 3 лютого 2004 рік

Що тебе клясти,моя недоле?

Не клену. Не кляв. Не проклену.

Хай життя – одне стернисте поле,

але перейти – не помину.

Василь Стус.

Вже шістнадцятий рік поспіль з ініціативи творчих кіл Вінниччини на чолі з директором Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва Василем Циганюком проводяться Стусівські читання, на яких вшановується пам'ять нашого земляка, великого українського поета-патріота Василя Стуса. Ці традиційні літературні читання отримали назву Стусівського різдва, і проводяться, зазвичай, у першій половині січня, в святкові різдвяні дні. Справа в тім, що Василь Стус народився саме напередодні великого християнського святи – 6-го січня 1938 року. Щоправда, його матері, Ілині Стус, довелося змінити дату народження на 8-ме січня (так в офіційних документах), щоб зайвий раз не дратувати радянську владу таким випадковим збігом обставин. Хоча, чому випадковим?

Протягом життя поетові довелося пережити нестерпні страждання за віру і вірність батьківській землі. Василь Стус жив, боровся і помер заради щасливого життя інших людей і став справжнім месією для українського народу.

Цього року Стусівське різдво відзначали 15 січня у Барському гуманітарно-педагогічному коледжі, де зібралася творча інтелігенція не лише з Вінниччини, а й з усієї України. Це люди, які намагаються донести творчу спадщину поета до широкого загалу, розкрити невідомі факти з його біографії і просто вшанувати пам'ять. Серед них, безперечно, син Василя Стуса – Дмитро, режисер і сценарист, заслужений працівник культури України Василь Циганюк, київська актриса Галина Стефанова, поетеса та письменниця Ніна Гнатюк, а також голова Молодіжного парламенту Вінниччини Андрій Шинькович, відомий у творчих колах як талановитий композитор та співак.

Студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу радо зустріли гостей традиційним подільським короваєм і теплими словами привітання. Взагалі неабияка зацікавленість Барських студентів заходом приємно здивувала. В актовій залі неможливо було знайти вільного місця. Молоді люди уважно слухали розповіді про життєвий шлях та творчість поета, ставили багато питань. А ще кажуть, що сьогодні молодь – цинічна й безкультурна...

Розпочав зустріч Дмитро Стус, який лаконічно, але змістовно розповів про складну долю свого батька та презентував барчанам збірки віршів В.Стуса, які були передані до бібліотеки коледжу.

Протягом усієї зустрічі панувала атмосфера натхнення та духовності. Кожен виступаючий цитував улюблені рядки з творчості поета. А потім настала черга і юним барчанкам проявити себе. Молоді поетеси прочитали з трибуни чудові власні вірші, присвячені Василю Стусу. Те, що Барський район багатий юними талантами, було відомо давно. Це, зокрема, відзначив і керівник прес-служби облради, голова Молодіжного парламенту Вінниччини Андрій Шинькович, який привітав барчан і вручив почесні грамоти від голови облради Юрія Іванова та голови облдержадміністрації Віктора Коцемира талановитим молодим поетесам: Чорній Марині, Лисюк Олені, Шестюк Марині, Кримчак Світлані, Шуляк Аллі та Єрофієвій Світлані.

Здавалося, що Стусівське різдво вже добігає свого завершення, але молодь ще довго не відпускала гостей. Студенти факультету журналістики Барського коледжу, як справжні майбутні професіонали, прагнули з'ясувати до дрібниць усі цікаві та маловідомі моменти з життя великого поета. На запитання із залу, яким йому запам'ятався батько, Дмитро Стус відповів, що батько завжди був не такий, як інші.

Так, Василь Стус не був таким, як інші. На відміну від багатьох інших, він зумів, всупереч усьому радянському суспільству, зберегти право на власну думку та на вчинок. Все його життя – суцільна боротьба, великий подвиг заради власного народу, заради рідної землі. Сьогодні молоде покоління незалежної України має рівнятись на цього героя-патріота і слідувати його безсмертним рядкам, які в новітній історії нашої країни наповнюються цілком новим змістом:

Дотягну до краю.

Хай руками,

хай на ліктях, поповзом –

дарма,

душу хай обшмугляю

об камінь -

все одно милішої нема.

за оцю утрачену й ледачу,

за байдужу, осоружну, за

землю цю, якою тільки

й значу

І якою барвиться сльоза.

"ЗГАДУЮЧИ СТУСА..."

Газета "Кур'єр", 21 січня 2004 р.

Стало нормальною незаформалізованою традицією відмічати на Вінниччині дні народження нашого славного земляка Василя Стуса. Цього року 14 січня йому виповнилось би 66 років. І якщо минулого року ювілейну круглу дату (шістдесят п'ять) відмічали – скажімо так – гучніше, цього разу усе проходило діловитіше, зваженіше та глибше. Викристалізувався уже колектив гостей із столиці, які щороку приїздять цього пам'ятного дня до Вінниці. В першу чергу це, звичайно, син поета – науковець і письменник Дмитро Стус. Друга незмінна учасниця – київська актриса Галина Стефанова – на мою особисту думку, людина, яка, читаючи стусівські вірші, як ніхто інший уміє передавати нюанси почуттів складного і тонкого поета. А з ними – колись вінницька, а нині київська поетеса Ніна Гнатюк, якій робить честь довгорічна копітка робота по збереженню і популяризації творчості поета.

Традиційно гості проводили вечір пам'яті в обласній бібліотеці імені Тімірязєва. Цього разу більшість слухачів складали студенти Вінницького педучилища публіка вдячна у своїй допитливій цікавості. І вечір пройшов тепло, по-родинному та водночас на високому емоційному та творчому рівні. Виступали гості, а також місцеві літератори: Тетяна Яковенко, Григір Мовчанюк, Дмитро Пічкур. Наступного дня гості виїхали до Бару, де зустрічались з студентами відділу журналістики педучилища.

Презентувалось також видання вибраних поезій нашого славетного земляка: "Палімпсест – вибране". Палімпсест – дивне явище на старовинних воскових табличках, на яких писали в давнину. Справа у тому, що писали на них неодноразово, а часом попередній текст проступав між рядками щойно написаного. Символічно це щодо і стусівських віршів, і нашого сьогодення. Адже всі ми, чиє життя пройшло за однієї соціальної формації, пишемо день сьогоднішній, а минуле хочеш не хочеш проступає крізь новітні літери. І вищою мудрістю, мабуть, є: зберігаючи краще, написане у минулі часи, творити сучасне. І вірші Стуса – у своїй позачасовості та істинній поезії – саме оті проступаючі давні слова...

Дякувати Богові – минає час, коли з поета – страдника і борця за свою власну життєву правду, робили жупел, і не зовсім чисті на душу політики розмахували ним, утверджуючи свої шкурні інтереси... Хоча таке бувало в усі віки... Тому добре, що є на світі люди, які розуміють і бережуть глибинне та справжнє у творчості Стуса. Вінницький поет Григір Мовчанюк дав пропозицію розпочати у Вінниці наукові стусівські читання. На що Дмитро Васильович резонно та розумно зауважив, що коли вже розпочинати справжні читання, то участь в них повинні брати учені-фахівці, здатні осягнути найтонші нюанси у творчості поета. І він має певні сумніви, що у Вінниці це вдасться здійснити... Принаймні, у Києві зробили подібну спробу, і поки що вона не увінчалась успіхом.

"ПОЕТА ВБИТИ НЕМОЖЛИВО"

"Вінницька газета", 16 січня 2004 р.

Так можна сказати лише про тих людей, котрі у своєму житті ніколи не йшли проти совісті. Отож не дивно, що справжніх провісників долі можна перерахувати на пальцах рук: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Ольжич, Василь Стус. Саме Василю Стусу випав увесь тягар радянської доби, який він мужньо ніс на собі як Ісус Христос, знаючи, що його чекає.

Вечір пам'яті та читання поезій Василя Стуса відбулись у Вінниці в шістнадцятий раз, що свідчить не про кон’юнктуру, а про відродження української духовності.

· Крім Вінниці, – сказав на зустрічі зі студентами-заочниками ВДПУ імені Коцюбинського син поета – Дмитро, – мені часто доводиться бувати в Донецьку, де батько певний час жив і працював, і заради об'єктивності слід визнати, що поступово крига забуття навколо батькової справи скресає. І ось нині, коли я бачу непідробний інтерес до Стуса як поета і громадянина, згадую його слова: "Нікому не вдавалося пройти життєвим шляхом не падаючи, але людиною може називатися той, хто знаходить сили піднятися".

Дмитро розповів присутнім на вечорі про Стуса-поета, батька, громадянина, яким він був між строками ув'язнення, наголошуючи, що Василь Стус усвідомлено йшов на свою Голгофу.

—   Прикро, однак,  — говорив Дмитро Стус, — що коли громадськість ще переймається батьківською справою, то представники влади намагаються його імені не помічати. Поезії батька перекладені двадцятьма мовами світу, загальним накладом близько мільйона примірників, а в Україні його книги — велика рідкість. Саме тому я дуже вдячний вашому землякові, народному депутатові Анатолію Матвієнку, єдиному з українських політиків, який надав практичну допомогу у виданні першого тому поезій. Зробили свій внесок у пропаганду стусівських поезій і подружжя Катерини та Віктора Ющенків, котрим я дуже вдячний. Багато теплих слів говорили виступаючі про Василеву поезію, котра як і Шевченківські заклики, пробуджувала сонних українців. Чи не тому голова обкому профспілки працівників освіти і науки Іван Гамрецький сказав:

—  Ні тоді, ні зараз влада не любила поетів-праведників. Крім зустрічі зі студентами у читальній залі бібліотеки

ім. Тімірязєва, стусівські читання відбулися в селі Рахнівці Гайсинського району, де народився поет, Барській центральній бібліотеці, школі № 2 та педучилищі.

"ЯРІЙ, ДУШЕ! ЯРІЙ, А НЕ РИДАЙ!"

Газета "Сільські вісті Вінниччини", 17 січня 2004 р.

В області 66-річницю від дня народження Василя Стуса зустріли традиційними читаннями.

Щорічно в січневі дні збирає вінничан, друзів, побратимів, своїх шанувальників поет, місія якого — єднати людей, Василь Стус. Вінниччина однією з перших п'ятнадцять років тому, коли ім'я славнозвісного сина України вимовлялось ще пошепки, запалила поминальну свічу його пам'яті. Шістнадцяту за рахунком свічку на традиційних Стусівських читаннях, що проходили в області з 12 по 15 січня, запалив в обласній бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва її колишній директор Андрій Лучко.

Від імені облдержадміністрації вшанувала пам'ять поета-земляка заступник голови облдержадміністрації Євгенія Фолюшняк. Участь у читаннях брали син Дмитро та столичні гості. Актриса Галина Стефанова представила театральні етюди на тему його творів, а відповідальний секретар Спілки письменників України Ніна Гнатюк зачитала слухачам власні вірші. Як розповів численним шанувальникам поета, що вщент заповнили конференцзалу бібліотеки, Дмитро Стус, сьогодні твори його батька видані більш ніж: 20-ма мовами світу, а наразі він працює над його біографією.

Завершив вечір-портрет виступ народного чоловічого вокального квартету Літинського РБК "Подоляни".

БІОГРАФІСТИКА

або ЧОМУ НЕЛЕГКО РОЗУМІТИ ТВОРЧІСТЬ В.СТУСА?

Дайджест найбільш цікавих публікацій про поета і його родину:

Дмитро Стус. "Коли не я – то хто"? // Сучасність. – 2003. – № 9. – С. 136-155; № 10. – С. 118-129.

Дмитро Стус. Життя на виріст // Сучасність. – 2003. – № 12. – С. 124-140.

Автор нових публікацій біографістики Василя Стуса не тільки звертає увагу на доленосні моменти життя поета і його родини, що, безумовно, викликає зацікавленість у читача.. Цінним є те, що на сторінках часопису ведеться певне літературознавче дослідження, яке допомагає глибше зрозуміти творчість цього неординарного письменника.

Широкий дискурс про історичні, соціокультурні, політичні, психологічні фактори та умови, що склалися в Україні XX ст., дає можливість усвідомити Стусівське бачення суті української культури і літератури. Тільки мужня людина, будучи патріотом, могла чесно визнати її "хуторянською, народницькою, малодинамічною, немодерною, виступити проти відомих письменників – носіїв селянської культури, яка під тиском індустріальної культури міста втратила свою сакральність, основоположні елементи і перетворилась на змертвілі декорації.

"Не секрет, що більшість вихідців із селянської культури все це прекрасно відчувала і усвідомлювала, але вивести цю проблему на рівень публічного, неприватного дискурсу було зась...".

Попри все, письменник працює з матеріалом, що його дає йому реальне життя і навколишня дійсність. А дійсність ця була саме такою – архаїчною відносно модерних європейських літератур. У цій ситуації... В.Стус був зухвалим одинаком, який обставинами своєї біографії в химерний спосіб поєднував своє сільське коріння і його традицію з міським (донбаським) – поза межами родини.

Власне усвідомлення особистої відповідальності за те, щоб не виявитися останнім співцем свого народу, пояснює незрозумілу абсолютній більшості його сучасників спробу безнадійного пошуку синтезу традиційного сільського укладу з динамічною й стрімкою культурою західного світу.

Надмірна вимогливість до себе вкупі з прагненням якомога повніше зафіксувати світ, що зникає, настільки ускладнила й концентрувала Стусову поезію та думки, що навіть найглибші дослідники його творчості – М.Коцюбинська, М.Павлишин, М.Хейфец, М.Рябчук, Є.Сверстюк не намагаються в своїх дослідженнях, статтях охопити його як цілісність, свідомо чи неусвідомлено обмежуючи себе окремими аспектами Стусового життя, творчості чи міту.

На думку автора цих публікацій, традиційний народницький погляд на постать Василя Стуса поки що мав значно меншу аберацію, ніж погляди модерних дослідників, які прагнуть осмислити постать В.Стуса в якості культурного героя, яким він за обставинами свого життя навряд чи міг бути, бо не відділяв життя від тексту, розглядаючи одне цілком органічним доповненням іншого.

Сьогодні представники модерного табору, що в більшості випадків позбавлені трагічного літературного і життєвого досвіду, є носіями відповіднішої західній людині освіти, тому перебувають у більш виграшному становищі. Проте психологічна й матеріальна ситуація в країні, де зубожіле суспільство все ще із захопленням продовжує дивитися на заможний Захід, дозволяє "продавати" навіть "застарілий" з методологічного боку товар із наліпкою "made in", як єдино можливий підхід сучасного дослідження. Відтак із прикрістю можна констатувати, що психологічна ситуація сьогодні дуже подібна до тієї, що була сто років тому. Різниця одна, але суттєва: хліборобсько-селянська Україна вже не є ні хліборобською, ні селянською, хоча її культура й досі живиться з цієї основи.

Прикро, але невдачі на цьому шляху є закономірними, а успіхи надто рідкісними й ніколи, чи майже ніколи не виказують жодної закономірності. "Модерністи" платять нерозумінням із боку широких читацьких мас, "традиціоналісти" – певною зверхністю критиків і літературознавців, ті ж з авторів, хто шукає синтезу, часто стають чужими і тим, і іншим.

Щось подібне відбувається із творчістю Василя Стуса: одні його сприймають лише як естета і лірика, інші – як борця за "незалежність України" (фактично за право на існування україномовної селянської культури) тоді як усе це в дуже складний і не завжди послідовний спосіб цілком природньо співіснувало в його особистості. Зрадити жодну з цих складових Василь Стус не міг. Бо на одному боці була мама, батько, рід; а на другому – потяг до високого, прагнення реалізації й відповідальність носія таланту за Божу Іскру, подаровану чи то як дар, чи то як прокляття.

Власне, вже сьогодні достатньо критичного матеріалу, аби висунути гіпотезу про те, що Василь Стус є не надто органічною постаттю в колі шістдесятників. Ідеться про. те, що, хоча В.Стус і належить до цього кола як людина, що відстоювала батьківську сільську культуру, але, водночас, його ускладнена, європейськи орієнтована форма поезії, його прагнення синтезувати "своє" з "чужинецьким і свідома орієнтація на трансформацію національного на інтернаціональну мову світової культури, у шістдесяті робили його творчість надміру складною для сприйняття...

Уже багато сказано про те, що життєві реалії доволі рано примусили В.Стуса усвідомити протистояння "своїх" та "чужих". І тому його дедалі вабила культура, яка все більше здавалася йому такою собі зоною справжности і єдности світу. Очевидно саме в цьому пошуку причетності до світу, який давно відкинув тих, хто залишився на узбіччі торного шляху цивілізації, й варто шукати зони народження, того надмірного холоду відсторонення, яким віє від Стусових віршів".

Біографістика поета, канвою якої стало нове бачення української культури , певною мірою дає відповідь на питання, яке і сьогодні ставить собі читач: чому нелегко розуміти творчість Василя Стуса? Читач задумується також над тим, якою повинна стати наша культура, чи варто беззастережно схилятися перед західним світом у пошуках "модерну", засмічуючи свою літературу чужими незрозумілими словами, І, нарешті, чому в Україні ще й досі немає жодного лауреата Нобелівської премії в галузі літератури.

Журнальні публікації про В.Стуса не залишають байдужими його ровесників, людей старшого покоління, на долю яких випали страждання, породжені колективізацією, війною, післявоєнним лихоліттям, масовими втечами від землі до міст, на Донбас, бо все, що пережито родиною Стусів, щемом душі торкається мільйонів ще живих людей.

Ветеран бібліотечної справи

 Л.А.Бойко


ЯРІЙ, ДУШЕ! ЯРІЙ, А НЕ РИДАЙ!

  1. Вступна стаття
  2. ДОВІКУ НЕ БУДЕ ІЗ МЕНЕ РАБА... (Сценарій)
  3. ВІДГУКИ УЧАСНИКІВ СТУСІВСЬКИХ ЧИТАНЬ
  4. Ярій, душе. Ярій, а не ридай! (Сценарій)
  5. ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЙ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
  6. Фото

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше