ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА

Версія для друку

Управління культури

Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

ім. К.А.Тімірязєва

 

Міжнародному дню рідної мови та

Року Республіки Польща в Україні присвячується

 

 

«МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА»

Літературно-мистецькі зустрічі з представниками національно-культурних товариств Вінниччини

Збірник матеріалів

 

 

Вінниця, 2004

 

"О СЛОВО РІДНЕ! ЩО БЕЗ ТЕБЕ Я?"

На крутозламі тисячоліть підняти тему важливості мови кожного народу – це не лише зачерпнути великим історичним ковшем пласт, нашарований попередніми тисячоліттями, а насамперед збагнути вселенський зміст цього невиміряного пласту. Так складається життя людини – збагнувши досвід поколінь, примножити його і передати нащадкам. Але не просто передати фізично на будь-яких інформаційних носіях, а передати з теплотою серця, гостротою думки, щирістю і щедрістю душі. Тоді мова не тільки не буде втрачати свого обличчя, а навпаки, виблискуватиме сріблом-золотом новизни і оригінальності, вона сіятиме новими, досі незнаними гранями свого таланту.

Але, щоб добитися цього і заполонити рідною мовою світ, необхідно її вберегти від зла, а губи свої від звуків лживої мислі. Мова постійно збагачується новими словами, які народжуються від нових ідей. Це взаємозв'язано і взаємопереплетено, тому то й мова – це вагомий спадок, який найбільш суттєво належить саме народові, вона – найважливіший виразник його характеру, найбільш енергійний зв'язок з його загальною культурою. Мова – один із виявів творчості будь-якої нації. Дякуючи тому, що вона (мова) – найсильніша зброя для міцного довгочасного владарювання, великі письменники стають справжніми завойовниками думок і помислів багатьох поколінь. Коли людина знає багато мов, вона має багато ключів до інтелектуальних перемог, при допомозі слова можна сховати і свою думку, що також дуже важливо на полі життєвої битви за свої ідеали. Не знати мов інших народів – значить дуже мало знати у своїй мові, у житті свого народу. Мова – зброя небезпечна, як звір дикий, коли вирветься на волю, то важко спіймати і прив'язати її.

Це небезпечна зброя, адже рана від кулі швидше заліковується, аніж рана від слова.

Мова і слова – це гілка і листочки серця, які свідчать, чи сухе воно, чи зеленіє. Мова кожного народу – це його нагорода, медаль, яку відчеканила історія.

Саме з таким настроєм, з такими нагородами завітали в обласну універсальну наукову бібліотеку ім. К.А.Тімірязєва 19 лютого шанувальники рідної мови, аби уже вчетверте відзначити традиційне свято – Міжнародний день рідної мови. То ж давайте повернемось до історичних витоків цієї події.

За пропозицією держав – членів ЮНЕСКО – Генеральна конференція організації у листопаді 1999 року проголосила Міжнародний день рідної мови, який уперше святкувався 21 лютого 2000 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Як наголосив в одному зі спеціальних послань 21 лютого Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, "всі мови визначаються рівними, оскільки кожна унікальним чином відповідає призначенню людини і кожна є живою спадщиною, яку нам слід оберігати".

Заснування Дня рідної мови має велике значення. За оцінками фахівців із 6000 мов, які нині існують, більшість знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Залучення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визначення необхідності захистити різноманіття культур.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин Президент України підписав Указ "Про відзначення Міжнародного дня рідної мови" від 14.02.2002 р. № 34/2002-рп.

Рівень розвитку мови є джерелом духовного розвитку народу. Недарма вчені твердять, що словник – це те, що народ знає про світ, а граматика, це те, як він про цей світ говорить. Знати, берегти і примножувати рідну мову – обов'язок кожної людини. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, – не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", писав В.Сосюра.

Українська мова, як і всі інші слов'янські мови, постала з праслов'янської мови, яка виділилася з індоєвропейської. А сформувалась остаточно тоді, коли утворилася велика держава, що об'єднала племена на території сучасної України – Київська Русь. Процес формування племен українського народу, а отже й української мови затягнувся на довгий час, з ІХ по ХІ ст., коли остаточно утворилися українські племена і говори української мови. Зважаючи, що розселення українських племен було досить широким – від Карпат до Подоння, включаючи Придністров'я і Подніпров'я, – говори української мови мали певні відмінності, свідченням чого і є сучасні українські наріччя.

Тривалий час офіційна наука продукувала територію про спільну "руську" чи "праруську" мову, однак дослідження багатьох учених спростовують її. Усі гілки слов'ян – східні, західні, південні – розселялися по різній території, формуючи свої народності та свої мови.

Така мовна ситуація була типовою для усіх феодальних держав.

Мовою писемності, освіти у Київській Русі стала церковнослов'янська (староболгарська) мова, а мовою спілкування верхніх верств став своєрідний церковнослов'янський – український суржик, який поступово розповсюджувався і на північні землі: Суздаль, Ярославль, Рязань, Владимир, Москву.

Українська мова і після занепаду Київської Русі продовжувала розвиватися й удосконалюватися, сформувавшись у високорозвинену мову української нації. Цією мовою багатьма поколіннями українців створено чудовий фольклор, що сягає дохристиянських часів, нараховує лише пісень біля 300 тисяч. А з кінця ХVІІІ століття українська мова стала і мовою художньої літератури.

Кожний народ, держава дбають про престиж своєї мови – її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні. Престиж, або авторитет мови, як і народу, держави, залежить від багатьох чинників. Престижу мови сприяє її державність і патріотичне ставлення до неї її носіїв. Історичні факти свідчать про престижність і української мови. Так у великому Литовському князівстві вона була державною мовою, як актова мова використовувалась в Молдавському князівстві, бахчисарайські хани листувалися нею з турецькими султанами. Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, а з розвитком і утвердженням незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини так і суспільства в цілому.

Знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови – споріднені і неспоріднені. Вислів "Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти "людина" ніколи не втратить своєї актуальності.

У 1999 році обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва спільно з ОЦНТ започаткувала літературно-мистецькі зустрічі "Мови різні – душа одна" з представниками національно-культурних товариств, що проживають на Вінниччині. Для всіх них – німців, євреїв, вірменів, поляків, росіян, білорусів, литовців, ромів – українська мова стала другою рідною мовою. Але вони дбають і про збереження своєї рідної материнської мови. У Вінницькій області проводять активну роботу з вивчення культури свого народу 51 товариство, 12 національностей.

Зокрема, 4 російських, 12 польських, 23 єврейських, 3 циганських, 2 білоруських, німецьке, литовське, молдавське, чеське, вірменське, грузинське, азербайджанське.

Переважна більшість товариств єврейської та польської національностей діють в дев'яти районах області: Калинівському, Теплицькому, Барському, Тульчинському, Шаргородському, Жмеринському, Бершадському, Хмільницькому, Гайсинському, Могилів-Подільському. Чеське товариство діє в Козятинському, російське – Оратівському і Томашпільському, циганське – Літинському, молдавське – Могилів-Подільському.

Товариства, як маленька родина, вивчають історію свого народу, релігію, мову, фольклор, зберігають і розвивають національні традиції і звичаї, сприяють відродженню національної культури.

Указом Президента України від 27.01.2004 р. № 100/2004 2004 рік був оголошений "Роком Республіки Польща в Україні". У Вінниці активно діє "Вінницька культурно-просвітницька спілка поляків" (голова Алла Петрівна Ратинська).

Головною метою організації є відродження та збереження культурної спадщини польського народу, популяризація спільної історії та зміцнення дружби між українським та польським народами.

За час свого існування (8 років) товариством проведено низку різноманітних заходів з вивчення та розвитку духовних, історичних, моральних цінностей і традицій польського народу. Зокрема, музично-літературні вечори з відзначення видатних державних польських свят, ювілеїв відомих польських діячів літератури і мистецтв, виставки образотворчого мистецтва. З ініціативи спілки поляків в м. Вінниці, протягом 3-х років проводиться обласний фестиваль польської культури "Єднаймося, радіймо, співаймо". Спілка поляків є активним учасником багатьох наукових конференцій, форумів, семінарів як в Україні, так і у Польщі. Спілка міцно співпрацює з польськими державними, громадськими, навчальними, культурними закладами та приватними особами.

Вінницьке обласне доброчинне товариство "Польський дім" (президент Тетяна-Тереза Єндрусінська) ім. Томаша Марка Леонюка засноване 6 січня 1993 р. у м.Вінниці, Шаргородському та Тульчинському районах. Воно опікує дітей та літніх людей польського походження. Головною метою товариства є відродження польської мови та фольклору, допомога етнічним полякам похилого віку, сприяння зміцненню єдності і братерства народів України, задоволення та захист законних соціальних, творчих та інших спільних інтересів його членів.

До складу обласної спілки поляків "Дом польський" входить доброчинне культурно-освітнє товариство поляків ім. Конфедератів Барських. Одним з досягнень товариства є підписання угоди про партнерство між містами Бар та Квідзин (Польща). У 2001 р. був споруджений пам'ятник польським воїнам-легіонерам, які поховані на Барському кладовищі.

Російські національно-культурні організації працюють з 1991р. При міському і обласному товариствах російської культури і відділеннях "Руського Руху України" діють лекторій російської культури "Золотое кольцо", відео-клуб "Русский мир", пересувна Пушкінська бібліотека, жіночий клуб, молодіжний літературний семінар, редакція газети "Поле литературное" і літературно-філософське об'єднання "Поле". Постійно працює експозиція виставки російськомовних книг авторів Поділля, активно здійснюються російсько-українські культурно-освітні програми. Голова Ради РРУ Олег Петрович Кадачніков.

Вінницьке обласне земляцтво білорусів (голова Василь Петрович Свирид) існує з 1998 р. Створено бібліотеку художньої літератури на рідній мові, яка щорічно поповнюється за рахунок видань білоруських авторів і досягла більше 300 примірників. Бібліотека має також добірку газет, які надсилаються окремими редакціями обласних видань Республіки Білорусь.

На Вінниччині активно діють єврейські товариства. Вінницька іудейська Релігійна Громада (голова Ісаак Новоселецький), міська єврейська громада (голова Ілля Гробман), обласне товариство єврейської мови і культури (голова Олександр Цодікович) та інші. Основними напрямками роботи товариств є відродження єврейської мови, культури і традицій, культурно-просвітницька діяльність, вивчення історії єврейського народу.

Товариство "Голендерські чехи" почало своє існування в с. Миколаївці Козятинського району, плодючі землі якого причарували переселенців із гірських районів Чехії. Роботу з відродження традицій і звичаїв чеського народу, з дослідження історії та культури чехів очолила Лариса Ярославівна Лановик. Зібрано матеріали про визначних людей села – академіка НАН України Г.Сухомела, письменника В. Земляка, самобутнього художника С.Смаля. Створено музей культури і побуту чеського народу, в якому обладнано куточок "Наші предки – чехи", галерею полотен С.Смаля.

Центр Литовської культури та історії "Сакалас" (голова Васіліюс Сугак) не є багаточисельним, але за час його існування було проведено чимало виставок, літературно-художніх вечорів, фестивалів, лекторіїв та багато інших культурологічних акцій.

Товариство німців "Відергербурт" (голова Ольга Бабкіна) вивчає німецьку мову, відроджує німецьку культуру та традиції.

Вінницька обласна грузинська громада "Арго" (голова Мераб Нарсіа) нараховує 400 чоловік і вивчає та зберігає національні грузинські традиції. На грузинські свята громада збирається і святкує разом.

Вінницький регіональний центр культури та мистецтва циганського народу "Девлеса, ромале!" ("З Богом, цигани!"), створено 2001 р. Центр нараховує 26 чоловік на чолі з президентом центру – Андрієм Вікторовичем Сенченком. На базі центру створено циганський шоу-театр "Шатро", якому аплодували глядачі багатьох міст України. Центр відроджує історичні, культурні та національні традиції циганського народу, пропагує ідею братерства та дружби усіх народів.

Всі ці товариства і багато інших беруть активну участь у літературно-мистецьких зустрічах "Мови різні – душа одна", які проходять в приміщенні обласної бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва.

Співпраця з національно-культурними товариствами забезпечує гармонійне співіснування громадян різних національностей, їхнього вільного етнокультурного розвитку.

Вінницька ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва широко висвітлює культурні здобутки різних національностей, зосереджуючи увагу на взаємозв'язках між ними, творчих контактах між митцями, перекладацькій діяльності, котра дозволяє знайомитись з літературною культурою, традиціями, звичаями різних національностей, показуючи кращі взірці національного мистецтва.

Друковане слово завжди залишиться ефективним пропагандистським чинником і духовним наставником тієї чи іншої національності, про що свідчать періодичні виставки книг, журналів періодик мовою національностей, що живуть на Вінниччини.

Директор ВОУНБ ім. К.А.Тімірязєва,

заслужений працівник культури України В.Ф.Циганюк


МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА

  1. Вступне слово
  2. МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА (Сценарій)
  3. "Я ВДЯЧНИЙ ТІЙ ЗЕМЛІ, ЩО МЕНЕ СФОРМУВАЛА"
  4. Висвітлення подій в засобах масової інформації
  5. Фото

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше