ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА

Версія для друку

"Я ВДЯЧНИЙ ТІЙ ЗЕМЛІ, ЩО МЕНЕ СФОРМУВАЛА"

(До 110-річчя від дня народження видатного польського письменника, нашого земляка Я.Івашкевича)

Дайджест публікацій різних років про життєвий і творчий шлях.

 

Павличко Д. Два дні з Ярославом Івашкевичем // Київ. – І986. –№ 1. – С. 134-137.

Старосельская Н. "Неисчерпаемое вдохно-вение детства...": Тема детства в творчестве Ярослава Ивашкевича //Детская литература. – 1990. – С. 34-37.

Упеник М. Мандрівка до рідного дому // Всесвіт. – 1985. – № 7. – С. 145-147.

Щербак Ю. "Вдячний тій землі, що мене сформувала" // Київ. – 1984. – № 2. – С. 77-83.

20 лютого 2004 р. – 110 років від дня народження Ярослава Івашкевича, видатного польського письменника, відомого у світі своїм талантом, ерудицією, патріотизмом, громадсько-політичною діяльністю.

Поет, прозаїк, драматург, блискучий літературний, музичний, театральний критик, Ярослав Івашкевич створив шедеври літератури, якими зачитується сучасне людство. Його твори перекладено більше, як 20 мовами світу. Він – неперевершений перекладач В.Шекспіра, Г.Андерсена, Пабло Неруди, творів української та російської літератури. Читаючи прозу і поезію талановитого письменника, неодмінно відчувається рівний вплив трьох культур: російської, української і польської.

Творча особистість митця вражає діапазоном знань: вільно володів кількома європейськими мовами, глибоко знав історію, мистецтво, рідну польську та світову культуру.

Немає такого літературного жанру, в якому Ярослав Івашкевич не виявився б як новатор і майстер. Поезія і новелістика, епічні полотна й моралістичні оповідання, історичні романи й пригодницькі повісті, музикознавчі студії, переклади... – все це він умів творити у неповторному своєму стилі.

Українському читачеві письменник відомий романом-трилогією "Хвала і слава", історичною повістю "Червоні щити", літературними портретами Ф.Шопена, Й.Баха, психологічними новелами, чудовою лірикою. Його есеїстика – взірець щирих письменницьких роздумів – від сумнівів до виразу волі і сили.

Великий, важкий і нерівний шлях пройшов титан польської літератури, а витоки його життєтворної сили беруть початок в Україні. Романтичний струмінь душі народжувався на вінницькій землі. Потім письменник усе життя з любов'ю буде згадувати Кальник, де народився 1894 року у сім'ї скромного бухгалтера цукроварні, Іллінці, де його хрестили у костьолі, Дашів, де похований його батько, Немирів, де навчався у гімназії брат. В домі, де він виріс, багато читали, добре знали літературу, тонко відчували музику. Це залишило помітний слід у житті хлопчика, який уже тоді задумувався про сенс людського життя не абстрактно, а в поєднанні з природою, культурою, мистецтвом. Тема дитинства, як таїна влади над часом, жила в ньому завжди, висвічувалась в правдивих образах літературних персонажів. Дитинство Я.Івашкевича стало невичерпною криницею, звідки він пив натхнення, занурюючись у глибини пам'яті, викликаючи звідти звуки, кольори, пахощі життя,... кальницькі квіти, трави, зоряне небо, про що у нього є ліричні поезії.

У 1909 році юний Яцек переїхав до Києва і вступив до Четвертої чоловічої гімназії, потім навчався на юридичному факультеті Київського університету святого Володимира, був вихованцем Київської консерваторії.

Тут в 1915 році був опублікований перший його вірш у польському журналі "П'юро", а через рік Я. Івашкевич почав писати свою першу повість "Втеча до Багдада". Велика любов до театру перемогла усі вагання у пошуках місця в житті при виборі професії. Він знав Миколу Садовського і любив його театр, знав Марію Заньковецьку, допомагав видатній польській актрисі Станіславі Висоцькій в організації театру "Студія", а потім співпрацював у ньому. В 22 роки юнак уже знав, що за покликанням він не юрист, не актор і не музикант, а письменник, і саме в цей бік за допомогою С.Висоцької та інших друзів направив свої інтереси.

У Києві Я.Івашкевич зустрів дві революції та громадянську війну, пережив численні окупації, голод, холод, облави. Проте саме тут розпочався творчий шлях молодого київського студента, що згодом привів його до вершин літератури XX століття. 1918 року він залишив Київ назавжди, але київські спогади тих буремних літ, літературний досвід, набутий у цьому місті, все життя супроводжували письменника. В 1952 році він писав: "Виїхав я з Києва, маючи 24 роки, вже цілком зрілою людиною. В Україні я дозрів і як письменник. Я вдячний тим рокам, місту Києву і тій землі, що мене сформувала".

Вдячність і любов до українського краю проніс крізь усе життя, неодноразово їздив до Києва, інших міст України, на Вінниччину – в "країну свого дитинства". Вперше у повоєнний час Івашкевич повернувся до столиці України на початку 50-х років, побачив згарища міста; вдруге – 1958 poку, коли Київ уже підвівся з руїн. Втретє письменник приїхав у вересні 1974 року, у рік свого 80-ліття. Востаннє Ярослав Болеславович побував у нас 1977 року, під час Днів польської літератури в Україні. Кожен його приїзд був значною подією в літературному житті, тут його любили і поважали, називаючи шанобливо "паном Ярославом". Назавжди увійшли в біографістику письменника публікації про нього Й.Бажана, Д.Павличка, Ю.Щербака, М.Упеника та інших літераторів України. А у митця після таких зустрічей народжувались нові образи, словесні замальовки української природи, нові поезії.

Особливо зворушливою була остання зустріч з Івашкевичем на вінницькій землі в 1977 році. Поет наче прощався з Україною і по дорозі в родинні місця – Кальник, Іллінці, Дашів – багато згадував і оповідав про своє дитинство, юність. Ось тут, десь під Іллінцями з ним, новонародженим немовлям, трапилась пригода, яку він пам'ятає із родинних переказів. Маленького Ярослава після хрещення везли додому саньми. Коні бігли швидко від морозу. Приїхали додому, а дитини нема. Повернулись і знайшли. Немовля випало на якомусь крутому повороті і лишилось в заметах. Івашкевич розказував про це, радіючи, що то був особливий зв'язок з українською землею, з якою довелося зіткнутись так давно і в такому первісному стані. А ось тут, на річці Соб, хлопчиком він купав коней, грався на бережках з дітьми кальницьких селян, сприймав пастуший фольклор, чарувався вечірніми циганськими вогнищами. На цвинтарі у Дашеві Івашкевич сам розшукав у кущових зарослях могилу батькового товариша і також вклонився їй. І це було дуже зворушливо. Цього разу пан Ярослав особливо цікавився економічним і культурним життям краю, відвідав книгарню, разом із студентами в Іллінцях посадив на згадку три дерева: дубка і дві берізки. За традицією йому подарували коровай на рушнику. То був не хліб, а смагляве, загнічене світило величезних розмірів. Гість наказав своєму секретарю зберегти той хліб і привезти неушкодженим до Польщі. Хліб стояв кілька літ на столі письменника у Ставіску під Варшавою. У фільмі про Івашкевича, знятому пізніше польськими кінодокументалістами, на кінострічці можна побачити той хліб і нині.

Голова Спілки польських письменників, лауреат багатьох міжнародних премій, депутат сейму ПНР, член Всесвітньої Ради Миру, великий майстер літератури XX століття Ярослав Івашкевич помер в 1980 році в своєму домі під Варшавою. Помер, щоб увійти у безсмертя краси світу і життя. Вдячні земляки і сьогодні шанують талановиту людину, працелюба, який пройшов тернистий шлях і не забруднив своєї душі, не зрадив своїм двом Батьківщинам – Польщі і Україні. В 1994 році у Кальнику споруджено пам'ятник Ярославу Івашкевичу, школа носить його ім'я, є шкільний музей письменника.

Підготувала Л. Бойко


МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА

  1. Вступне слово
  2. МОВИ РІЗНІ – ДУША ОДНА (Сценарій)
  3. "Я ВДЯЧНИЙ ТІЙ ЗЕМЛІ, ЩО МЕНЕ СФОРМУВАЛА"
  4. Висвітлення подій в засобах масової інформації
  5. Фото

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше