ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Борис ХОМЕНКО –
письменник, літературознавець
(Біобібліографічний покажчик)

Версія для друку

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

ім. К.А.Тімірязєва

Відділ довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування

НАШІ ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ

Борис ХОМЕНКО –

письменник,

літературознавець

(Біобібліографічний покажчик)

Вінниця,2003

Від укладачів

Біобібліографічний покажчик "Борис Хоменко – письменник, літературознавець" продовжує серію бібліографічних видань бібліотеки "Видатні діячі краю". Він охоплює наукову, письменницьку діяльність земляка з 1951 по 2003 рік і присвячується 75-річчю з дня його народження.

Видання включає книги, публікації з журнальної та газетної періодики як українською, російською, так і мовами народів Півночі. Значна частка праць Б.В.Хоменка присвячена вивченню творчості Т.Г.Шевченка, видатних письменників-земляків Марка Вовчка, М.Коцюбинського. Саме він здійснив надзвичайно велику копітку роботу по збору матеріалу і виданню унікальної книги "Заповіт" Тараса Шевченка мовами народів світу" .

Особливо великий вклад вніс Б.В. Хоменко в дослідження літератури народів Півночі колишнього Радянського Союзу. Відомий він і як перекладач.

Матеріал систематизовано за розділами: "Хронологічний покажчик книг та публікацій"; "Література про життя і діяльність Бориса Хоменка" (в цьому розділі матеріал розміщений в алфавітному порядку).

Супроводжує покажчик стаття вінницького літературознавця М.Стрельбицького "Культурництво як світогляд і спосіб буття". В кінці подається "Іменний покажчик".

Розраховане біобібліографічне видання, в першу чергу, на літературознавців, вчителів, бібліотечних працівників, студентів, учнів, усіх, хто цікавиться і вивчає українську літературу.

Підбір матеріалу до покажчика закінчено в січні 2003 року.

КУЛЬТУРНИЦТВО ЯК СВІТОГЛЯД І СПОСІБ БУТТЯ

Ми, звісно, більше звикли, що культурництво – воно ж плоть від плоті народництва, – то насамперед місія. Почесна. Велична. Вдячно-невдячна. Такий собі інтелігентський хрест на хутірську чи містечкову Голготу, нікому непримітну й непам'ятну. А що засвіт поміж подібною місійністю та необхідністю повнокровної самореалізації інтелігента нерідко буває чималим, то звідси й неврози, й передчасно застигла маска скепсису, життєвого розчарування на обличчі, – одне слово, увесь комплекс ще Чеховим та Коцюбинським описаних «нудних історій».

Схоже на те, що Борис Васильович Хоменко, попри всі тернії вінницького провінційного філологічно-освітянського й літературно-журналістського побутування, нудних історій не причастився зовсім. Ось уже й восьмий десяток літ розмінявши, він легкою ходою входить на чергове зібрання чи дискутування, всіх і вся осяває своєю приємною, напрочуд оптимізуючою усмішкою (така була хіба що в Олеся Гончара та ще в Івана Дзюби зрідка буває), ані до президій, ані до трибун не рветься.

Рватися не рветься, але коли до діла прийдеться, то – про що б там річ не йшла, – сказати має що. Частіше – з все тією ж усмішкою, спокійно-розсудливо, а інколи – й з непідробним, якимсь майже молодечим хвилюванням, яке одначе ані логіки, ані рідкісної толерантності його у ставленні до опонента не позбавляє.

Точнісінько такий він, пан Хоменко, і в своїх публікаціях – літературознавчих, критичних, журналістських, – і в лекціях своїх – академічних у стінах Вінницького державного педагогічного університету, просвітницьких, популяризаторських – де доведеться.

Бо культурництво для нього не просто місія, не тільки хрест, але й – насамперед – світогляд, сам спосіб буття й щоденної поведінки. У цьому він, либонь, нагадує головних героїв повісті «Шкільний хліб» Євгена Гуцала – письменника, свідком перших творчих кроків якого був, і навіть редактором першої книжки в часи своєї праці у Вінницькому книжково-газетному видавництві мало не став...

Втім, в етиці, в творчості йде Б.В. Хоменко від Тараса Шевченка. Ніде й ніколи сам того ніскілечки не афішуючи, але й не заперечуючи. Отож, уже взявшись, було, за справу оцієї вступної замітки, вдалось мені якось несамохіть його на цю тему розговорити. й відкрилося: самим своїм творчим пробудженням Борис Васильович зобов'язаний Тарасу Григоровичу. Те ж, як й коли це сталося й як надалі розгорталося, є чудовою новелою з життя, історико-культурною новелою, яку, переконаний, варто б друкувати серед скрижальних текстів українства, але якої, в цім разі, спробую переказати лише подійну канву.

Отже, літа І943-го, коли фронт вже котився до Поділля й ширилися чутки про звірства німців при відступі, І5-літній зв'язковий радянського вінницького підпілля Борис Хоменко взяв до рук «Кобзаря» (доти, як більшість хлопців-ровесників, поезії взагалі не читав). І трапилося йому першими прочитати початкові рядки Шевченкового Подражанія «Осії глава ХІV»:

Погибнеш, згинеш, Україно,

Не стане знаку на землі,

А ти пишалася колись

В добрі і розкоші. Вкраїно!..

Рядки мало сказати вразили – сколихнули. Під тим враженням увесь «Кобзар» було прочитано й перепрочитано. А по якімсь часі рука сама потяглася щось звіршувати. І – уявімо лишень собі! – з труднощами написався один-єдиний вірш, якого, по якімсь часі, було самокритично забраковано з категоричним на все життя висновком: «Віршування – це не для мене!» Неймовірна самокритичність! Дивовижний приклад, коли Шевченком надихнувшись, юнак-початківець підсвідомо таки ж Шевченкову мірку прикладає до власного першотексту, щоб мужньо забракувати його – раз ї назавжди! Та не менш знаменний поворот робить внутрішнє усвідомлення змісту «Кобзаря» в світогляді юнака. Щойно по приходу радянських військ з вуст визволителів він починає чути на адресу тих, хто був на окупованій території, образливі вислови на кшталт «хохлы-предатели», «немецкие овчарки» й т. ін., як уся молодеча сила незаслуженої образи та протесту спричиняється до разючої світоглядної революції: «З вихованого радянською школою радянського патріота я рішуче перетворився на патріота українського».

Цей, по-шевченківському негаласливий, український патріотизм червоною ниткою проходить крізь увесь літературознавчий доробок Б.В.Хоменка. Про що б не писав Борис Васильович – про творчість та значення самого Кобзаря, про феномен його, Кобзаревої, «літературної доні» Марка Вовчка, а чи про чергову книжку сучасного вінницького літератора, – пише з таким упізнаваним вболіванням за ниву українську літературну.

Однаково: чи в жанрі монографії, аналітичної статті, а чи в мікрожанрі кількохрядкової статті-довідки для літературної енциклопедії звершує свою інтелектуальну працю. Своєрідною віддякою Шевченкові стає 250-сторінковий том «Заповіт» мовами народів світу» (К., «Наукова думка», 1989) фоліант не тільки впорядкований, ґрунтовно у вступній статті прокоментований, але й на 90% ним зорганізований: саме тільки листування з потенційними перекладачами з найвіддаленіших куточків світу одібрало кілька літ копіткого труда. А хіба не шевченківська традиція уважливого та зичливо животворного ставлення до менших та малих культур (тих, кого ото «од молдаванина до фінна» прирікала імперія на культурну й політичну безмовність) оживає під пером Б.В.Хоменка в його різножанрових висвітленнях ряду явищ якутської, марійської, калмицької, чукотської, удмуртської, мордовської, чуваської, комі літератур?..

На жаль, ані ґрунтовно аналізувати, ані бодай переказувати основні тематично-проблемні напрямки дослідницької праці Б.В.Хоменка у цій вступній замітці не маю змоги. Хотілося сказати радше про найголовніший її сенс. Вдало дібрана й систематизована бібліографія основних публікацій спонукає подякувати працівникам обласної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва за їх багатолітні уважливі зусилля. А що певна кількість менш помітних виступів автора, зокрема у багатотиражці «Педагог» на сторінки цього покажчика не потрапила, то нарікати принагідно можемо... так, на ту ж таки унікальну скромність: по-шевченківськи хоменківську, сутнісно культурницьку.

Михайло Стрельбицький

11.12.2002


Борис ХОМЕНКО –
письменник, літературознавець
(Біобібліографічний покажчик)

  1. КУЛЬТУРНИЦТВО ЯК СВІТОГЛЯД І СПОСІБ БУТТЯ
  2. Хронологічний покажчик книг та публікацій (1951-1978)
  3. Хронологічний покажчик книг та публікацій (1979-2003)
  4. Література про життя і діяльність Б.Хоменка

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше