ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Син Подільської землі, співець її краси і слави
До 90-річчя від дня народження М.П. Стельмаха
(1912-1983)

Версія для друку

Вінницька обласна універсальна наукова
бібліотека ім. К.А. Тімірязєва


Наші видатні земляки

 

Син Подільської землі, співець її краси і слави

До 90-річчя від дня народження 
М.П. Стельмаха
(1912-1983)


...Земля моя, запашна, барвінкова,

Ріки медові, дощі золоті,

Тільки б побачить тебе у обнові,

Більше нічого не хочу в житті…

М.П. Стельмах

Михайло Панасович Стельмах народився на Літинщині, в селі Дяківцях. Про своє дитинство, батьків, односельців з любов’ю, навіть з якимсь обожнюванням, розповів в автобіографічних повістях “Гуси-лебеді летять” (1964) і “Щедрий вечір” (1967).
У 1932 році М.Стельмах закінчив Вінницький інститут соціального виховання. Ще під час навчання почав друкувати в пресі замітки, статті, рецензії. Учителюючи, збирав і вивчав усну народну поезію, яка приваблювала його з дитячих літ і духом якої перейняте його рідкісне письменницьке обдарування.

Народна пісня і казка були для нього джерелом або, як кажуть на Поділлі, криничкою творчої наснаги на ціле життя, більше того – вони й порятували його як особистість (ясно бачимо це сьогодні) в умовах “Пролетаризації інтелігенції” та перебування її на посаді “щигля в клітці”.

Під кінець тридцятих молодий учитель і поет познайомився з письменником-земляком Яковом Качурою. Той привів початківця до Максима Рильського. З благосло-вення Рильського за кілька місяців до початку війни побачила світ перша збірка поезій Михайла Стельмаха “Добрий ранок”. На цей час автор перебував на дійсній службі у війську.

Стельмах – учасник війни, солдат-артилерист. Після важкого поранення, списаний “по чистій”, підлікувавшись, він знову на фронті, але вже як кореспондент фронтової газети. Знову поранення і наступне повернення на фронт. У 1942 році за редакцією М. Рильського виходять дві нові його поетичні збірки.

З 1945 року Михайло Панасович працював деякий час в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії в Києві. Відтоді почалася і тривала все життя основна його робота – творення великих прозових полотен про українське село двадцятого століття. Його шість романів є художнім літописом життя селян – від мрій про свою землю до колгоспів, у які письменник вірив. Щоб пояснити це трагічне засліплення багатьох українських письменників, потрібні глибокі дослідження епохи і світогляду митця, вивчення творчої лабораторії, зокрема способу пізнання життя та його художнього осмислення.

Потрібно мати на увазі й те, що влада, обравши М.Стельмаха за свого співця, винагороджуючи його (Сталінською, Ленінською і Шевченківською преміями, мандатом депутата Верховної Ради СРСР п’яти скликань, званнями Героя Соціалістичної Праці та академіка АН УРСР), водночас піддавала його твори пильному цензуруванню, про що є чимало свідчень (труднощі з публікацією романів “Правда і кривда” та “Чотири броди” тощо).

Проте ні цензура, ні всі інші вищезгадані обставини, як уже мовилося, не зуміли вкінець знівечити талант Стельмаха. Його знання народного життя, побуту, звичаїв, мистецтва здаються невичерп-ними, його описи, картини рідної природи у всіх її проявах неперевершені, опанування рідною мовою – всеможне. Отож читання творів М.Стельмаха там, де він є самим собою, а не офіційним ентузіастом, приносить найглибшу естетичну насолоду.

“Захист краси – краси людського серця, праці на землі, рідної природи, пісні й мрії народу, самої його неперебутної душі – така моральна, і філософська, і естетична концепція романіста”, – писав про М.Стельмаха критик В.Дончик. Та й сам письменник вважав, що світом його творів є, за висловом Т.Шевченка, “село на нашій Україні”, село і його люди, ті, “які орють і сіють і мають велику радість од хліба насущного”. Ті, які мають також найяснішу красу на лиці і найвищу мораль у серці.
Так, він помилявся, бував неправдивим, але він любив народ і шукав йому шляхи до щастя. Цю Стельмахову відданість народові яскраво передав віршованими рядками Максим Рильський:

Хвала тому, хто людям у приполі
Несе слова, подібні хлібу й солі…

“Усі мої твори про вас, про Поділля”, – нерідко повторював письменник на зустрічах із земляками. І ці слова підтверджуються ще й тим, що майже під кожним його романом чи повістю стоїть така адреса написання: Київ-Ірпінь-Дяківці. У своїх подільських Дяківцях ще малим він “потягнувся до пісні, до неба, до вечірньої зорі і завмер у тому смутку і диві…”

За матеріалами А.М. Подолинного


Син Подільської землі, співець її краси і слави
До 90-річчя від дня народження М.П. Стельмаха
(1912-1983)

  1. Син Подільської землі, співець її краси і слави
  2. Бібліографія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше